Справа № 276/1439/24
Провадження по справі №2/276/481/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який проживав у будинку в АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, до якої входить житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться на території Ягодинської сільської ради Житомирського району. Позивач у встановлений ст. 1270 ЦК України строк прийняла спадщину. Окрім неї спадкоємцями за законом є її брати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . ОСОБА_5 від спадщини відмовився на користь позивача. Останні роки свого життя батько ОСОБА_4 потребував постійного лікування та догляду, тому позивач забрала його проживати до себе. Проте, відповідач взагалі не відвідував жодного разу батька протягом 15 років, не надавав йому жодної допомоги, хоча таку можливість мав.
Позивач просить суд усунути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлень за зареєстрованим місцем проживання, а також розміщеним оголошенням про виклик відповідача на офіційному сайті суду, що згідно ч.8, 11 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням особи про розгляд справи, до суду повторно не з`явився.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові.
Позивач в судовому засіданні пояснила, що вона восени 2019 року, коли батьку необхідно було робити операцію, а також ще двічі протягом 2020 року особисто спілкувалася по телефону з відповідачем про хворобу батька, необхідність його лікування та просила надати допомогу у цьому, на що він відповів що у нього немає можливості, можливо пізніше, але так жодної допомоги і не надав, після повномаштабного вторгнення РФ лише раз на рік телефонував через мобільний додаток на день народження батька, однак жодної фінансової допомоги не надавав. Разом з тим, з його слів та відомостей із соціальних мереж відповідач проживає у м. Москва, працює, має транспортні засоби, а тому мав фінансову можливість надати хоч якусь допомогу. Позивач зазначила, що оскільки операція батька та його реабілітація коштували близько 130 тис. грн, та такої суми у неї не було, їй довелося у січні 2020 року позичати кошти у рідного дядька ОСОБА_6 . Фактично з 2020 року батько ОСОБА_4 проживав за місцем проживання позивача в АДРЕСА_2 , оскільки через хворобу і безпорадний стан не мі себе самостійно обслуговувати, не міг придбати ліки, які мав приймати постійно, а також не міг самостійно дістатися до лікарні.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування ( частини перша та третя статті 172 СК України).
За положеннями ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У постанові від 8.07.2018 № 390/1635/15-ц Верховний Суд дійшов таких висновків. Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
У постановах Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі N 756/11676/16-ц, провадження N 61-34600св18, від 25 березня 2019 року у справі N 766/810/17, провадження N 61-37615св18, зазначено, що тлумачення норми частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 404/2163/16-ц, провадження N 61-15926св18, зазначено, що підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Хорошів Житомирського району (а.сп. 13).
Спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 2,8915 га з кадастровим номером 1821187600:06:001:0063, розташована на території Ягодинської сільської ради Житомирського району (а.сп. 15-16).
Згідно довідок Новоборівської селищної ради №02/193 та 02/194 від 15.05.2024 ОСОБА_4 був зареєстрований в житловому будинку в АДРЕСА_1 та за вказаною адресою були зареєстровані його діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 син; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 син (а.сп. 18-19).
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Драч Н.В. №339/02-14 від 20.06.2024, приватним нотаріусом 28.05.2024 заведено спадкову справу №86/2024 до майна померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дочкою ОСОБА_1 28 травня 2024 року подано заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_4 28.05.2024 сином ОСОБА_5 подано заяву про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_4 .
Відповідно до наданих позивачем медичних документів вбачається, що з грудня 2019 року спадкодавець ОСОБА_4 постійно хворів, йому проведено оперативне втручання на серці, встановлено діагноз «ІХС: Атеросклеротичний кардіосклероз. Атеросклероз вінцевих артерій, аорти. Стан після протезування мітрального клапана 27.12.2019 з приводу часткового надриву хорд передньої стулки мітрального клапану. Помірна легенева гіпертензія. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. Шлуночкова екстрасистолія». У період з 02.04.2023 по 07.04.2023, з 13.11.2023 по 17.11.2023, з 08.12.2023 по 12.12.2023, з 15.01.2024 по 19.01.2024, з 14.03.2024 по 18.03.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КНП «Хорошівська лікарня» (а.сп. 38-66), що свідчить про те, що спадкодавець ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані, зумовленим похилим віком, а також тяжкою хворобою, не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги. З копії розписки від 02.01.2020 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_6 для лікування батька в борг грошові кошти в сумі 45 тис. грн., які зобов`язалася повернути в строк до 31 грудня 2020 рок (а.сп. 71).
Допитаний в судовому засідання як свідок ОСОБА_5 підтвердив пояснення позивача, зазначив, що відповідачу було відомо про хворобу батька та необхідність його лікування та фінансову потребу у цьому, він повідомляв про це відповідача, але відповідач такої допомоги так і не надав, хоча мав фінансову можливість допомогти, так як працює у Москві, має майно, у тому числі автомобіль. Останні роки батько ОСОБА_4 фактично проживав у позивача, так як не міг самостійно себе забезпечувати, він та позивач придбавали йому ліки, возили до лікарні, у батька була невелика пенсія, коштів на його лікування не вистачало, у зв`язку з чим його сестра позичала кошти у інших родичів для лікування батька.
Доказів, які б перешкоджати відповідачу надати допомогу батьку та забезпечити йому належні умови життя, із часу як той потребував сторонньої допомоги, відповідач суду не надав.
Таким чином, слід дійти висновку, що поведінка відповідача щодо ненадання допомоги своєму батькові, який перебував у безпорадному стані була умисною, спрямованою на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 258, 259, 263-265, 280-281, ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, 1223, 1224, 1261 ЦК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Усунути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 28.10.2024.
Головуючий суддя: Д.О. Бобер
Суд | Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2024 |
Оприлюднено | 30.10.2024 |
Номер документу | 122603772 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них |
Цивільне
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області
БОБЕР Д. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні