Рішення

від 17.10.2024 по справі 569/11246/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/11246/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог вказує те, що 17 листопада 2023 року між Товариством зобмеженою відповідальністю«МАГНУМ КАРСШИПІНГ» таним ОСОБА_1 булоукладено Договір комісії № 38058 про надання послуг по підбору, купівлі, доставці авто з Європи (далі - Договір).

За умовами Договору (п. 2.1) відповідач зобов`язаний надати послуги з підбору, огляду та бронювання, а також послуги із забезпечення придбання, організації доставки та розмитнення автотранспортного засобу за рахунок та в інтересах позивача.

З метою виконання умов Договору для здійснення підбору, огляду та бронювання ним відповідно до п. 3.1 та виставленого відповідачем рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» здійснено перерахування коштів у сумі 14300,00 грн. Після цього він отримав копію даного Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору здійснення оплати, зазначеної в п. 3.2 Договору, є підтвердженням вступу у договірні відносини з відповідачем. За умовами договору, а саме пункту 3.2, підбір, огляд та бронювання авто здійснюється тільки після оплати платежу, тобто договір є укладений.

Після цього повинен був розпочатися етап підбору авто.

Однак станом на лютий 2024 року пропозицій з підбору не надійшло. Ним було направлено відповідачу листа про розірвання договору та повернення сплачених коштів, відповідь на який надано не було.

Перша пропозиціявід відповідачанадійшла лише01.03.2024року встворену менеджеромгрупу вмесенджері Вайберта невідповідала умовам,які обговорювалисьними потелефону (високаціна,низька якість).Наступна пропозиціябула 02.03.2024року втакому жрежимі тане відповідалатехнічним характеристикам,які обговорювалисьміж ними. Після цього менеджер відповідача ОСОБА_2 взагалі вийшов з групи у месенджері Вайбер та зв`язок з відповідачем припинився.

Станом на сьогодні коштів відповідач не повернув.

Зазначає,що придбання автомобілямало важливезначення длянього тайого сім`ї.Він ізсім`єю мешкаєв м.Балаклія Ізюмськогорайону Харківськоїобласті,яка відповіднодо Перелікутериторій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією,затвердженого наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій Українивід 22.12.2022року №309,зареєстрований вМіністерстві юстиціїУкраїни 23.12.2022року за№ 1668/39004,місто БалакліяІзюмського районуХарківської областіз 24.02.2022року по02.03.2022року перебувалона територіїактивних бойовихдій,з 02.03.2022року по11.09.2022року перебувалов окупаціїта з11.09.2022року перебуваєна територіїможливих бойовихдій.В останнійчас загрозавиникнення евакуаціїзбільшилася.Наразі необхідномати транспортнийзасіб втехнічно справномустані іпальним,щоб вмомент загрозибула можливістьвивезти родинув безпечнемісце. Знаходячись втакій ситуації,він розраховувавякнайшвидше отриматиавтомобіль,який єкритично необхіднимв даномувипадку.Під часпостійного очікуваннявиконання ТОВ«МАГНУМ КАРСШИПІНГ» своїхпрямих зобов`язань,яке триваєз 17.11.2023 року він та його сім`я зазнали душевних страждань, переживань та стресу.

Відповідно до п. 9.1 Договору всі спірні питання і розбіжності усуваються сторонами шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди - в суді.

Просить суд розірвати Договір комісії № 38058 від 17.11.2023 року укладений між ним та ТОВ «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ», стягнути з відповідача на його користь 14300,00 грн. та понесені судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, подав через підсистему «Електронний суд» заяву 14.10.2024 року, в якій позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити та розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подав.

За таких обставин, в зв"язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 17 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» в особі директора ОСОБА_3 був укладений Договір комісії № 38058 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер бере на себе зобов`язання з надання послуг з підбору, огляду та бронювання, а також послуг із забезпечення придбання, організації доставки та розмитнення автотранспортного засобу (далі - Товару) за рахунок та в інтересах Комітента.

Згідно п. 2.4. Договору Комісіонер після оплати Комітентом виграного лоту (Товару) відповідно до п. 3.4. Договору забезпечує викуп Товару з онлайн-аукціону автомобілів, організацію доставки Товару з торгівельного майданчика Аукціону на митну територію України, проведення декларування та митне оформлення Товару третіми сторонами з подальшим випуском у вільний обіг на митній території України.

Пунктом 2.5. Договору строк поставки Товару визначається Сторонами відповідно до розумних термінів на здійснення поставки щодо аналогічних товарів, але не може перевищувати 6 (шість) місяців.

Відповідно до п. 2.6. Договору Комісіонер здійснює повідомлення Комітента про підбір, викуп, транспортування, митне оформлення Товару та виставлення рахунків за Договором засобами телефонного зв`язку в усній формі та/або в електронній формі засобами електронного зв`язку, зокрема, але не виключно шляхом листування та/або надсилання документів в т.ч. за допомогою мобільних додатків та/або електронної пошти. Комітент погоджується, що такі повідомлення та/або документи отримані від Комісіонера засобами телефонного та/або електронного зв`язку є достатніми та належними.

Сторони погодили, що у відповідності до положень п. 3.2. Договору вартість послуг за цим Договором становить 14300,00 грн. З метою виконання умов Договору для здійснення підбору, огляду та бронювання Комісіонером Комітент, відповідно до виставленого Комісіонером рахунку, здійснює оплату на розрахуноквий рахунок Комісіонера, вказаний в Догооврі, одразу з моменту укладення цього Договору. Підбір, огляд та бронювання Товару здійснюється тільки після оплати платежу. Наступні оплати за інші можливі додаткові послуги в рамках виконання цього Договору можуть здійснюватися Комітентом на підставі виставлених Комісіонером рахунків за такі послуги.

Відповідно до п. 3.3. Договору, якщо Комітент після отримання від Комісіонера тексту даного Договору для його укладання здійснив оплату, зазначену в п. 3.2 Договору, вважається, що здійснення такої оплати є прийняттяс Комітентом пропозиції укласти Договір та Комітент вступив у договірні відносини з Комісіонером.

З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» позивачу було виставлено банківські реквізити про розмір оплати, який становить 14300,00 грн., призначення платежу: Підбір та бронювання ТЗ (а.с. 9-10).

З дубліката чека № TS207492 від 03.06.2024 року вбачається, що згідно квитанції № 0.0.3310134481.2, 17.11.2023 року було здійснено платіж на рахунок ТОВ «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» коштів в розмірі 14300,00, платником яких є позивач ОСОБА_1 , призначення платежу «Підбір та бронювання ТЗ» (а.с. 8).

Відповідно до п. 3.4. Договору по виграному лоту Комітент зобов`язується здійснити оплату вартості ставки та аукціонні збори на рахунок та у строки, визначені Комісіонером, третіми сторонами.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що Комісіонер зобов`язаний забезпечити організацію доставки Товарута повідомляти Комітента про про етапи організації доставки Товару на територію України.

Відповідно до п. 4.4. Договору Комісіонер зобов`язаний забезпечити проведення третіми сторонами декларування Товару, подання митному органу документів, необхідних для митного контролю та митного оформлення Товару на Комітента.

Відповідно до п. 4.5. Договору не пізніше строку, вказаного в п. 2.5. Комісіонер зобов`язаний забезпечити передачу Товару Комітенту та всіх необхідних документів, які надають право Комітенту розпоряджатися Товаром, в тому числі оформити право власності відповідно до чинного законодавства України.

У разі неотримання Комітентом Товару, за умови належного виконання ним зобов`язань згідно цього Договору, Комісіонер повертає Комітенту повну суму платежів, отриманих від Комітента за даним Договором, за виключенням вартості послуг, які були надані Комітенту (п. 4.6. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін, з обов`язковим підписанням Додаткової угоди (п. 7.3. Договору).

Всі спірні питання і розбіжності усуваються Сторонами шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди - в суді відповідно до чинного законодавства України (п. 9.1. Договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із ч. 1 ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 1 ст. 1012 ЦК України).

За змістом ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові

Суд звертає увагу на те, що договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків).

Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа з якою комісіонер уклав договір не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору.

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов`язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться. Ще однією особливістю договору комісії є відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою договору, у разі, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере), а також якщо комісіонер доведе що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки (ст. ст. 1016, 1017 ЦК України).

Згідно зі ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Цей імперативний припис закону стосується і сум, отриманих від продажу товару, що належить комітету і останній набуває право власності ще до фактичного отримання від комісіонера, але саме того, що придбано, а не того, що має бути придбано, оскільки у контексті ч. 3 ст. 1017 ЦК України, комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Згідно із ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Прийняття комітентом виконання за договором комісії визначено у статті 1023 ЦК України, за положеннями якої комітент зобов`язаний, зокрема, прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач не виконав зобов`язання за Договором комісії щодо підбору авто.

Судом встановлено, що з метою виконання умов Договору для здійснення підбору, огляду та бронювання мною відповідно до п. 3.1 та виставленого відповідачем рахунку № НОМЕР_2 в АТ ОТП Банк позивачем здійснено перерахування коштів у сумі 14300,00 грн., після чого останній отримав копію даного Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору здійснення оплати, зазначеної в п. 3.2 Договору, є підтвердженням вступу у договірні відносини з відповідачем. За умовами договору, а саме пункту 3.2, підбір, огляд та бронювання авто здійснюється тільки після оплати платежу, тобто договір є укладений.

Так, станом на теперішній час відповідачем не забезпечено виконання вимог п. 3.2 Договору, а саме підбору транспортного засобу. Відтак відповідач ухилився від обов`язку виконувати умови Договору комісії. Вказане не спростовано відповідачем.

Також, як зазначає позивач, на його письмове звернення від 02.02.2024 року до відповідача про розірвання договору та повернення сплачених коштів, відповіді не надійшло. Перша пропозиція від відповідача надійшла лише 01.03.2024 року в створену менеджером групу в месенджері Вайбер та не відповідала умовам, які обговорювались сторонами по телефону (висока ціна, низька якість). Наступна пропозиція була 02.03.2024 року, яка не відповідала технічним характеристикам, які обговорювались сторонами. В подальшому зв`язок із менеджером відповідача ОСОБА_2 припинився.

Відповідно до п. 7.5 Договору кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що відповідачу повідомлялося. Станом на сьогодні коштів відповідач не повернув.

Відповідно до п. 4.5. Договору не пізніше строку, вказаного в п. 2.5. Комісіонер зобов`язаний забезпечити передачу Товару Комітенту та всіх необхідних документів, які надають право Комітенту розпоряджатися Товаром, в тому числі оформити право власності відповідно до чинного законодавства України.

Однак, відповідачем в розумний строк зобов`язання не виконані.

Відповідно до п. 4.6. Договору у разі неотримання Комітентом Товару, за умови належного виконання ним зобов`язань згідно цього Договору, Комісіонер повертає Комітенту повну суму платежів, отриманих від Комітента за даним Договором, за виключенням вартості послуг, які були надані Комітенту.

Таким чином, позивач не може здійснити жодних подальших дій щодо придбання автомобіля, оскільки відповідачем не було підібрано та заброньовано позивачу автотранспортний засіб.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач після закінчення строку виконання умов Договору комісії, останнім днем якого є 17.05.2024 року, оскільки Договором комісії від 17.11.2023 року встановлено, що строк поставки не може перевищувати 6 місяців (п. 2.5 Договору), повинен був передати позивачу Товар із всіма необхідними документами або повернути сплаченні останнім кошти за умовами такого Договору, що всупереч п. 4.6. Договору та нормам законодавства зроблено не було.

Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року, справа №183/262/17, провадження № 61-41932сво.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Таким чином, суд приходить до висновку, що після закінчення строку виконання умов Договору комісії ТОВ «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» повинен був передати позивачу Товар із всіма необхідними документами або повернути сплаченні останнім кошти за умовами такого Договору, однак не виконав взяті на себе Договором комісії зобов`язання, чи порушив істотні умови договору, продовжує ухилятись від обов`язку виконувати умови Договору комісії, чим порушує права позивача, які підлягають поновленню шляхом розірвання Договору комісії та стягнення сплачених за договором коштів.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 207, 509, 526, 611, 615, 626, 628, 638, 651, 653, 1011, 1012, 1014, 1016, 1017, 1018, 1022, 1023 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«МАГНУМ КАРСШИПІНГ» пророзірвання договорута стягненнягрошових коштів задовольнити.

Розірвати Договір комісії № 38058 від 17 листопада 2023 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» та ОСОБА_1 .

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9а, офіс 401, код ЄДРПОУ - 45126036) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 14300 (чотирнадцять тисяч триста) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9а, офіс 401, код ЄДРПОУ - 45126036) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Балаклійським РВ УМВС України в Харківській області 03.03.2003 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГНУМ КАРС ШИПІНГ» (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9а, офіс 401, код ЄДРПОУ - 45126036).

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.