Ухвала

від 21.10.2024 по справі 757/46712/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46712/24-к

пр. 1-кс-40246/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участю:

прокурора - ОСОБА_3

вланика майна - ОСОБА_4

представника власника майна - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

11.10.2024 засобами поштового зв`язку прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням зако.нів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному проваджені № 72023100100000006 від 06.01.2023.

Так, прокурор обґрунтовує клопотання тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023100100000006 від 06.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 203-2,ч. 1 ст. 369-3, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 369-3 КК України, нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в якому, забезпечується Офісом Генерального прокурора.

В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Еспорт» є організатором офіційних турнірів з кібеспортивних дисциплін «ESPORTS BATTLE», в тому числі з кіберфутболу та кібербаскетболу, які включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, затверджених Міністерством молоді та спорту України (https://mms.gov.ua/sport/yedinij-kalendarnij-plan-fizkulturno-ozdorovchih-ta-sportivnih-zahodiv).

Встановлено, що на території України діє низка осіб, які мають чіткий розподіл ролей та обов`язків між собою та здійснюють вплив на результати офіційних спортивних змагань з кіберфутболу «FIFA» та кібербаскетболу «NBA», що проводить ТОВ «Еспорт» (код ЄДРПОУ 43788641) та у ТОВ «СК Стрім» з настільного тенісу «Setka Cup», шляхом підкупу, примушування або підбурювання чи вступу у змову щодо результатів офіційного спортивного змагання з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи або одержання внаслідок таких діянь неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.

24.09.2024 відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/38098/24-к від 27 серпня 2024 року проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, в ході обшуку приміщень, за вказаною адресою виявлено та вилучено: ноутбук «Mac Book Air» s/n: J4GXVGX47C , мобільний телефон Iphone 15 Pro Max із сім карткою s/n НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_4 .

У зв`язку з вищевикладеним постановою слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 25.09.2024 вилучені в ході обшуку ноутбук та мобільний телефон визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Таким чином, прокурор вказує, що з метою збереження речових доказів та попередження подальшого їх відчуження на користь третіх осіб або приховування, є необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Представник власника майна в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання та зазначив, що під час проведення обшуку ОСОБА_4 не вчиняв перешкод працівникам ГУ Національної поліції України, а навпаки сприяв слідчому та добровільно надав паролі від ноутбуку та мобільного телефону.

Так, ОСОБА_8 надавав працівникам поліції можливість вивчити на місці обшуку вміст свого ноутбуку марки «MackBook Air» SIN J4GXV6X47C та мобільний телефон IPHONE 15 PRO MAX, працівники поліції без дослідження зазначеної техніки прийняли рішення про її вилучення.

Окрім цього, представник власника майна звертає увагу, що ухвалою слідчого судді про обшук було надано дозвіл на зняття інформації шляхом копіювання з електронних носіїв, однак працівники поліції не оглядали під час обшуку ноутбук та мобільний телефон, щоб встановити наявність на них будь-яких даних, зазначених в ухвалі суду, а саме документів щодо офіційних спортивних змагань з кіберфутболу «FIFA» та кібербаскетболу «NBA», що проводить ТОВ «Еспорт», з настільного тенісу «Setka Cup», що проводить ТОВ «СК Стрім», а також документів щодо участі у вказаних змаганнях чи розміщенні на них ставок.

Так, громадянин ОСОБА_4 є добросовісним набувачем майна, яке було вилучено, не є підозрюваною особою у кримінальному провадженні.

З 24.09.2024 по теперішній час на допит в якості свідка його не викликали до органу досудового розслідування.

Таким чином, клопотання про арешт майна ОСОБА_4 жодним чином не підтверджує той факт, що ноутбук та мобільний телефон мають відношення до будь-якого кримінального провадження або злочину

З врахуваннмя зазначеного, адвокат просив відмовити в задоволенні клопотання.

Власник майна в судовому засіданні підтримав позицію свого адвоката.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши учасників процесу, надходжу до наступних висновків.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Окрім цього, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.08.2024 було надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , та фактично використовується для незаконної діяльності ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та іншими не встановленими на даний час особами, з метою відшукання і вилучення наступних предметів, речей та документів: документів щодо офіційних спортивних змагань з кіберфутболу «FIFA» та кібербаскетболу «NBA», що проводить ТОВ «Еспорт» (код ЄДРПОУ 43788641), з настільного тенісу «Setka Cup» що проводить ТОВ «СК Стрім», а також документів щодо участі у вказаних змагання, чи розміщення на них ставок; зняття інформації шляхом копіювання з системних блоків комп`ютерів та інших цифрових носіїв інформації, комп`ютерів, ноутбуків, серверів, планшетів, електронних носіїв інформації (жорстких дисків, флеш-накопичувачів, дисків тощо) виключно якщо у їх пам`яті зберігається інформація щодо зазначених спортивних змагань, чи розміщення на них ставок, або доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту; мобільних терміналів систем зв`язку (мобільні телефони), які використовувались для підготовки та вчинення кримінального правопорушення та у пам`яті яких міститься переписка з іншими особами щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а також мобільних терміналів систем зв`язку (мобільні телефони), доступ яких обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту); зіпсовані документи, чорнові записи, блокноти, робочі зошити, документи з вільними зразками почерку та підписів перелічених вище осіб.

Так, слідчий суддя звертає увагу, що частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

На вимогу володільця особа, яка здійснює тимчасове вилучення комп`ютерних систем або їх частин, залишає йому копії інформації з таких комп`ютерних систем або їх частин (за наявності технічної можливості здійснення копіювання) з використанням матеріальних носіїв володільця комп`ютерних систем або їх частин. Копії інформації з комп`ютерних систем або їх частин, які вилучаються, виготовляються з використанням технічних засобів, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів володільця із залученням спеціаліста.

Відтак, зазначена норма перед усім покликана обмежити свавільне вилучення комп`ютерної та іншої техніки під час проведення обшуків, що призводить до непомірного втручання у право власності осіб, а в деяких випадках і до призупинення звичайної діяльності підприємств, установ та організацій.

Так, вбачається, що ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на копіювання інформації з електронних носіїв, однак в ході обшуку з урахуванням того, що володілець майна не заперечував щодо копіювання інформації, уповноваженою особою було вилучено ноутбук марки «MackBook Air» SIN J4GXV6X47C та мобільний телефон IPHONE 15 PRO MAX, що виходило за межі ухвали суду про обшук.

Таким чином, зазначене свідчить, що сторона кримінального провадження має довести слідчому судді, що стало підставою для вилучення зазначеного майна, з урахуванням надання можливості копіювання інформації з електронних пристроїв.

Однак, з матеріалів клопотання слідчий суддя не вбачає обґрунтувань, щодо наявності підстав для вилучення техніки, зокрема таких як необхідність у призначенні експертних досліджень, або ж призначення після вилучення такої техніки.

Також, посилаючись на необхідність арешту прокурор зазначає, що майно містить ознаки речового доказу, про те, не надає належного обґрунтування або доказу, які саме відомості у вилученій техніці відносяться до кримінального провадження, або те, що дана техніка є засобом, предметом кримінального правопорушення або ж містить інформацію щодо кримінальних правопорушень.

Окрім цього, вилучення майна відбулось 24.09.2024, а тому слідчий суддя вважає, що органу досудового розслідування надано можливість належним чином дослідити обставини кримінального правопорушення та вилучене майно, з метою встановлення його відношення до кримінального провадження, однак після такого вилучення прокурором не було надано підтверджень для необхідності накладення арешту на майно особи, яка немає процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Таким чином, на думку слідчого судді безпідставне вилучення техніки, з урахуванням того, що сторона надала доступ до неї, призводить до порушення прав власника майна, а іншого стороною обвинувачення не було доведено слідчому судді.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Слідчий суддя, дослідивши матеріалами клопотання, прийшов до висновку, що прокурором не підтверджено та не доведено, що вилучена техніка здобута внаслідок злочинної діяльності, є предметом вчинення кримінального правопорушення та в ній міститься інформація щодо обставин кримінального провадження.

Таким чином, твердження прокурора, що у разі незастосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може призвести до втрати доказів по кримінальному провадженню, носить у собі абстрактний та неконкретизований характер, що не має під собою доказового обґрунтування.

Відтак, клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1