Рішення

від 25.10.2024 по справі 140/7772/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7772/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (далі- позивач, ТзОВ «ТІР МАРКЕТ») звернулося із позовом до Волинської митниці (далі- відповідач, митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 №UA205030/2024/000012/2, №UA205030/2024/000013/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ТІР МАРКЕТ» придбало запасні частини до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів, згідно контракту №2/2022/ТМ від 10.10.2022, укладеного із компанією SAF-HOLLAND Polska Sp. z.о.о. (Польща).

28.03.2024 з метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митні декларації:

№24UA205030002306U2, в якій було зазначено ціну товару в сумі 7 339,70 Євро та включено витрати на транспортування у розмірі 267,87 Євро (11 368,77 грн по курсу 42,4420). Відповідно заявлена митна вартість товару становить 7 607,57 Євро (322 880,32 грн по курсу 42,4420), за першим методом.

№24UA205030002307U1, в якій було зазначено ціну товару в сумі 8 769,85 Євро та включено витрати на транспортування у розмірі 264,04 Євро (11 206,23 грн по курсу 42,4420). Відповідно заявлена митна вартість товару становить 9 033,89 Євро (383 416,21 грн по курсу 42,4420), за першим методом.

Однак, Волинською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні товару за вказаною вартістю, оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000061, №UA205030/2024/000062 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2024/000012/2 від 28.03.2024 та №UA205030/2024/000013/2 від 28.03.2024.

В пункті 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться па митну територію України, не може бути визнана, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- в інвойсах від 20.03.2024 №0506/24 та №90508/24 вказано умови оплати - передоплата, однак до митного оформлення документів щодо оплати не надано;

- до митного оформлення не надано договір на перевезення;

- згідно із пунктом 3.4 контракту серед переліку документів наявний пакувальний лист, однак до митного оформлення його не надано.

28.03.2024 декларант подав до Волинської митниці митні декларації, за якими товари випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України (далі - МК України).

У зв`язку із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів позивач поніс збитки, які проявляються в надмірно сплачених до бюджету коштів, а саме: в розмірі 4294,66 грн, з яких 1 342,08 грн мито, 2 952,58 грн ПДВ та в розмірі 15 096,79 грн, з яких 4 717,75 грн - мито, 10 379,04 грн ПДВ.

Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями та вказує, що право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а саме: надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, то була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Однак, незважаючи на відсутність будь-яких розбіжностей у поданих документах митним органом було сформовано декларанту повідомлення, в якому вимагались додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Щодо доводів митниці про те, що у інвойсах від 20.03.2024 №0506/24 та №90508/24 вказано умови оплати - передоплата, однак до митного оформлення документів щодо оплати не надано, позивач вказує наступне.

Як вбачається з рахунків-фактур (інвойсів) від 20.03.2024 №0506/24 та №0508/24 компанія SAF-HOLLAND Polska Sp. z.о.о. продала ТОВ «ТІР МАРКЕТ» товар, згідно з контрактом №2/2022/ТМ від 10.10.2022 на суму 7 339,70 Евро та 8 769,85 Евро відповідно на умовах оплати: 100% передоплати.

При цьому фактична оплата була здійснена, відповідно до контракту, до відвантаження товару, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №581 від 12.03.2024.

Згідно картки рахунку 632 та 3712 за період 01.03.2024. - 01.04.2024 про стан розрахунків позивача по контракту №2/2022/ТМ від 10.10.2022 в розрізі національної та іноземної валюти вбачається, що оплата згідно платіжного доручення №581 від 12.03.2024 була здійснена позивачем загалом по чотирьох інвойсах від 20.03.2024 №0505/24, №0506/24, №0507/24 та №0508/24.

Зауважує, що у спірному випадку рахунки-фактури №0506/24 та 0508/24 складені (виписані) 20.03.2024, тобто пізніше за здійснення передоплати, згідно платіжної інструкції в іноземній валюті від 12.03.2024 №581.

Разом з тим, документ про оплату за товар, у даному випадку про передоплату, не визначає ціну товару, а може включати і інші платежі, які здійснюються на виконання договору між сторонами, у даному випадку контракту №2/2022/ТМ від 10.10.2022, а тому не визначає митну вартість. У зв`язку з цим різниця між сумами, які вказані у платіжному дорученні та у рахунках-фактурах, не може свідчити про розбіжності у визначенні вартості товару, яка у даному випадку остаточно визначена у рахунках-фактурах від 20.03.2024 №0506/24 та 0508/24. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною другою статті 53 МК України, є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД №24UA205030002306U2 та №24UA205030002307U1 від 28.03.202 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах від 20.03.2024 №0506/24 та №0508/24 відповідно. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

При цьому, платіжний документ у графі «Призначення платежу» містить посилання на відповідний контракт.

Отже, на думку позивача, надані документи містять чітку інформацію про товар та його ціну і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В спростування доводів митного органу про те, що до митного оформлення не надано договір на перевезення, позивач вказує, що як вбачається із оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, карток відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000061 та №UA205030/2024/000062 та митних деклараціях №24UA205030002315U8 та №24UA205030002316U7, серед переліку наданих відповідачу документів зазначений договір перевезення №1 від 09.08.2022.

Отже, договір перевезення №1 від 09.08.2022 був наданий позивачем при поданні обох митних декларацій.

Також позивач вважає безпідставними зауваження митного органу стосовно ненадання пакувального листа, оскільки пакувальний лист - це супровідний документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного виду товару (кількість одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця). Таким чином, пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товару, адже не містить вартісних показників.

Таким чином, сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару, на думку позивача, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Окрім того позивач вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містять.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 31.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.55).

Представник відповідача у поданому відзиві (а.с.58-69) адміністративний позов ТОВ «ТІР МАРКЕТ» не визнала та вказала, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «ТІР МАРКЕТ» подано: МД №24UA205030002306U2 від 28.03.2024 (рішення №UA205030/2024/000012/2 від 28.03.2024 року) на 6 товарних позицій (запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті) та МД №24UA205030002307U1 від 28.03.2024 (рішення №UA205030/2024/000013/2 від 28.03.2024) на 7 товарних позицій (запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті), а також документи, визначені в графі 44 МД, на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Митну вартість заявлено позивачем за основним (першим) методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до графи 43 МД.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- у інвойсах від 20.03.2024 №0506/24 та №0508/24 вказано умови оплати передоплата, однак до митного оформлення документів щодо оплати не надано;

- до митного оформлення не надано договір на перевезення;

- згідно із пунктом 3.4 контракту серед переліку документів наявний пакувальний лист, одна до митного оформлення його не надано.

Вищезазначені розбіжності призвели до сумніву митниці в частині впливу третіх осіб на формування ціни товару та, як наслідок, реалізації права митного органу витребувати додаткові документи, які б ці сумніви спростували.

Згідно із статтями 53-54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, однак позивачем подано листи від 28.03.2024 №б/н про відсутність додаткових документів та не врахування 10-ти денного терміну.

При цьому представник відповідача вказує, що сума у додатково наданому платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсу та містить посилання лише на контракт, що не дає можливості ідентифікувати з даною поставкою.

Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:

по МД №24UA205030002306U2 від 28.03.2024 року (рішення №UA205030/2024/000012/2 від 28.03.2024): товар 3 4,32 Євро/кг за МД №UA209230/23/122022 від 17.11.2023; товар 4 3,42 Євро/кг за МД №UA504170/24/000416 від 22.01.2024;

по МД №24UA205030002307U1 від 28.03.2024 року (рішення №UA205030/2024/000013/2 від 28.03.2024) товар 2 4,14 Євро/кг за МД №UA205030/24/001299 від 05.02.2024; товар 5 4,32 Євро/кг за МД №UA209230/23/122022 від 17.11.2023.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг: по МД №24UA205030002306U2 від 28.03.2024 (рішення №UA205030/2024/000012/2 від 28.03.2024) згідно з МД №24UA205030002315U8 від 28.03.2024; по МД №24UA205030002307U1 від 28.03.2024 (рішення №UA205030/2024/000013/2 від 28.03.2024 року) згідно з МД №24UA205030002316U7 від 28.03.2024, з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Представник відповідача вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законними та обґрунтованими, з огляду на що просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с.111-112) позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та додатково наголосив, що оплата згідно платіжного доручення №581 від 12.03.2024 була здійснена позивачем загалом по чотирьох інвойсах, а саме: від 20.03.2024 №0505/24, №0506/24, №0507/24, №0508/24, загальна сума поставки по яких відповідає сумі вказаного платіжного доручення та становить 29 966,70 Євро. При цьому, щодо інвойсів від 20.03.2024 №0505/24 та 0507/24 зауважень у митного органу не виникало, відповідно зазначений у них товар було розмитнено в той же день.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що 10.10.2022 між компанією SAF-HOLLAND Polska Sp.z.о.о. (продавець) та ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №2/2022/ТМ (а.с.17-19, 84-86, 101-103), за умовами якого продавець продає, доставляє та передає покупцю для продажу та розповсюдження на території України товари (зокрема, запасні частини, рекламну продукцію, аксесуари, інструменти та обладнання, призначені для ремонту транспортних засобів).

Відповідно до пункту 2.3. контракту оплата за товари здійснюється в Євро наступним чином: 100% передоплата до відвантаження перерахуванням коштів на рахунок продавця, або повне та/або часткове відстрочення платежу, яке зазначено в інвойсі на кожне окреме відвантаження товарів.

На виконання умов договору, згідно із інвойсами від 20.03.2024 №0506/24 (а.с.24, 87, 104, переклад 25) та від 20.03.2024 №0508/24 (а.с.40, переклад 41), компанія SAF-HOLLAND Polska Sp.z.о.о. продала ТОВ «ТІР МАРКЕТ» товар на загальну суму 7 339,70 Євро та 8 769,85 Євро відповідно. Умови оплати: передоплата.

З метою митного оформлення імпортованого товару 28.03.2024 декларант ТОВ «ТІР МАРКЕТ» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205030002306U2 (а.с.76-77, 98зворот100) на наступний товар:

товар №1 «запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Гальмівний диск арт.SAU2 S0790627200 8 шт. Колодки гальмівні 22,5» (SB/SN7) арт. SAU2 S0572905900 - 42 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF Holland. Країна виробництва CN»;

товар №2 «запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Колодки гальмівні арт. SAU2 S0572917400 30 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF-Holland. Країна виробництва GB»;

товар №3 «запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Диск гальмівний арт. SAU2 S0790449500 6 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF-Holland. Країна виробництва TR»;

товар №4 «частини до автомобільних напівпричепів, що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т. Диск гальмівний SAF 1 9,5» INTEGRAL арт. SAU2 S0790101000 14 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF Holland. Країна виробництва CN»;

товар №5 «частини до автомобільних напівпричепів , що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т. Колодки гальмівні SB6 / SN6 - 19,5» арт. SAU2 S0572909500 30 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF Holland. Країна виробництва GB»;

товар №6 «частини до автомобільних напівпричепів , що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т. Диск гальмівний арт. SAU2 S0790101700 -10 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF-Holland. Країна виробництва TR».

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.10.2022 №2/2022/ТМ (а.с.17-19, 84-86, 101-103), рахунок-фактура (інвойс) №0506/24 від 20.03.2024 (а.с.24, 87, 104, переклад 25), митна декларація країни відправлення №24PL391010E0968878 від 20.03.2024 (а.с.26, 82зворот83, 93, переклад 27), договір на міжнародне про перевезення №1 від 09.08.2022 (а.с.28-29), автотранспортна накладна №б/н від 26.03.2024 (а.с.31, 83зворот, переклад 32), рахунок-фактура №39 від 26.03.2024 (а.с.34, 89зворот).

Також 28.03.2024 декларант ТОВ «ТІР МАРКЕТ» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205030002307U1 (а.с.129) на наступний товар:

товар №1: «запасні частини до автомобільних напівпричепів , що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т. Колодки гальмівні арт .SAU2 S0572930800 48 шт. Колодки гальмівні арт. SAU2 S0572922800 11 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF Holland. Країна виробництва CN»;

товар №2: «запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Диск гальмівний арт. SAU2 S0790101300 12 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF Holland. Країна виробництва CN»;

товар №3: «запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Колодки гальмівні арт.SAU2 S0572932800 20 шт. Гальмівні колодки арт.SAU2 S0572914800 4 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF Holland. Країна виробництва GB»;

товар №4: «запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Колодки гальмівні арт.SAU2 S0572933610 6 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF-Holland. Країна виробництва MK»;

товар №5: «частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Диск гальмівний арт. SAU2 S0790480300 16 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF Holland. Країна виробництва TR»;

товар №6: «частини до автомобільних напівпричепів , що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т. Гальмівні колодки арт .SAU2 S0572922700 16 шт. Колодки гальмівні арт. SAU2 S0572916200 24 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF Holland. Країна виробництва GB»;

товар №7: «частини до автомобільних напівпричепів , що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т. Ремкомплект супорта арт. SAU2 S4340380200 10 шт. Ремкомплект супорта арт. SAU2 S4340382400 24 шт. Торговельна марка SAUER. Виробник SAF Holland. Країна виробництва TR».

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.10.2022 №2/2022/ТМ (а.с.17-19, 84-86, 101-103), рахунок-фактура (інвойс) №0508/24 від 20.03.2024 (а.с.40, переклад 41), митна декларація країни відправлення №24PL391010E0969492 від 20.03.2024 (а.с.42, переклад 43), договір на міжнародне про перевезення №1 від 09.08.2022 (а.с.28-29), автотранспортна накладна №б/н від 26.03.2024 (а.с.44, переклад 45), рахунок-фактура №40 від 26.03.2024 (а.с.47).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржовик організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують мигну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта (а.с.90зворот, 107).

У відповідь на повідомлення митниці декларант в листах б/н від 28.03.2024 просив прийняти рішення без урахування 10-денного терміну на основі наданих електронних документів, прикріплених до МД та повідомив, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України, надаватися не будуть (а.с.89, 106).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 №UA205030/2024/000012/2 (а.с.13, 79зворот-80, 94) та від 28.03.2024 №UA205030/2024/000013/2 (а.с.36).

У графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності

- в інвойсах від 20.03.2024 №0506/24 та №058/24 вказано умови оплати - передоплата, однак до митного оформлення документів щодо оплати не надано;

- до митного оформлення не надано договір на перевезення;

- згідно із пунктом 3.4 контракту серед переліку документів наявний пакувальний лист, однак до митного оформлення його не надано.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість основним методом самостійно.

Згідно із статтею 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності позивачу запропоновано згідно статей 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи.

Додатково декларантом подано лист від 28.03.2024 №б/н про відсутність додаткових документів та не врахування 10-ти денного терміну.

Також, сума у додатково наданому платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсу та містить посилання лише на контракт, що не дає можливості ідентифікувати з даною поставкою.

За умови надання, згідно із частиною третьою статті 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:

товар 3 4,32 Євро/кг за МД №UA209230/23/122022 від 17.11.2023 та товар 4 3,42 Євро/кг за МД №UA504170/24/000416 від 22.01.2024 (рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 №UA205030/2024/000012/2)

товар 2 4,14 Євро/кг за МД №UA205030/24/001299 від 05.02.2024 та товар 5 4,32 Євро/кг за МД №UA209230/23/122022 від 17.11.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 №UA205030/2024/000013/2).

Одночасно із прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000061 (а.с.14, 95) та №UA205030/2024/000062 (а.с.37).

28.03.2024 декларант подав МД №24UA205030002315U8 (а.с.15-16, 91-92, 108-109) та №24UA205030002316U7 (а.с.38-39, 79), за якими імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України .

Позивач, не погоджуючись із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: «запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті» за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митними деклараціями від 28.03.2024 №24UA205030002306U2 та №24UA205030002307U1 документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.10.2022 №2/2022/ТМ (а.с.17-19, 84-86, 101-103), рахунки-фактури (інвойси) №0506/24 від 20.03.2024 (а.с.24, 87, 104, переклад 25) та №0508/24 від 20.03.2024 (а.с.40, переклад 41), митні декларації країни відправлення №24PL391010E0968878 від 20.03.2024 (а.с.26, 82зворот-83, 93, переклад27) та №24PL391010E0969492 від 20.03.2024 (а.с.42, переклад 43), договір про міжнародне перевезення №1 від 09.08.2022 (а.с.28-29), автотранспортні накладні №б/н від 26.03.2024 (а.с.31, 83зворот, переклад 32, а.с.44, переклад 45), рахунки-фактури №39 від 26.03.2024 (а.с.34, 89зворот) та №40 від 26.03.2024 (а.с.47).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом від 10.10.2022 №2/2022/ТМ, укладеним між компанією SAF-HOLLAND Polska Sp.z.о.о. (продавець) та ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (покупець) визначено предмет поставки, ціну та умови платежу, умови поставки та отримання товару, відповідальність сторін (а.с.17-19, 84-86, 101-103).

Відповідно до пункту вказаного 2.3. контракту оплата за товари здійснюється в Евро наступним чином: 100% передоплата до відвантаження перерахуванням коштів на рахунок продавця, або повне та/або часткове відстрочення платежу, яке зазначено в інвойсі на кожне окреме відвантаження товарів.

На виконання умов договору, згідно із інвойсами від 20.03.2024 №0506/24 (а.с.24, 87, 104, переклад 25) та від 20.03.2024 №0508/24 (а.с.40, переклад 41), компанія SAF-HOLLAND Polska Sp. z.о.о. продала ТОВ «ТІР МАРКЕТ» товар на загальну суму 7 339,70 Євро та 8 769,85 Євро відповідно. Умови оплати: передоплата.

При цьому фактична оплата за товар була здійснена позивачем, відповідно до інвойсу, перед відвантаженням товару на суму 29966,70 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №581 від 12.03.2024, де в графі «призначення платежу» зазначено контракт від 10.10.2022 №2/2022/ТМ (а.с.20).

Вказані обставини підтверджуються також картками рахунку 632 та 3712 та відомістю по взаєморозрахунках з SAF-HOLLAND Polska Sp. z.о.о. за період з 01.03.2024 по 01.04.2024 (а.с.21-23).

В оскаржуваних рішеннях митний орган посилається на те, що додатково надане платіжне доручення не відповідає сумі інвойсу та містить посилання лише на контракт, що не дає можливості ідентифікувати з даною поставкою, однак суд зауважує, що зазначене обумовлено відсутністю інформації про рахунки-фактури, які на час здійснення передоплати ще не складені.

Так, у спірному випадку рахунки-фактури №0506/24 та №0508/24 складені (виписані) 20.03.2024, тобто пізніше за здійснення передоплати платіжним дорученням в іноземній валюті №581 від 12.03.2024.

При цьому, суд враховує доводи позивача про те, що оплата згідно платіжного доручення №581 від 12.03.2024 була здійснена позивачем загалом по чотирьох інвойсах, а саме: від 20.03.2024 №0505/24, №0506/24, №0507/24, №0508/24.

Так, як вбачається з інвойсів від 20.03.2024 №0506/24 на суму 7 339,70 Євро (а.с.24, 87, 104, переклад25), від 20.03.2024 №0508/24 на суму 8 769,85 Євро (а.с.40, переклад41), від 20.03.2024 №0505/24 на суму 2910 Євро (а.с.113, переклад 114) та від 20.03.2024 №0507/24 на суму 10 947,15 Євро (а.с.115, переклад116), загальна сума поставки відповідає сумі платіжного доручення в іноземній валюті №581 від 12.03.2024 та становить 29 966,70 Євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що ціна оцінюваного товару в повному обсязі сплачена позивачем на умовах 100% передоплати, як це передбачено у контракті та рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Отже, на думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України.

Однією із підстав для прийняття оскаржуваних рішень слугувало також те, що до митного оформлення не надано договір на перевезення, однак такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як встановлено судом, у графі 44 МД №24UA205030002306U2 та №24UA205030002307U1 від 28.03.2024, серед документів, поданих для митного оформлення, у тому числі зазначено договір про міжнародне перевезення №1 від 09.08.2022, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.28-29).

Також одночасно із оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості за результатами перевірки МД, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, Волинська митниця видала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000061 (а.с.14, 95) та №UA205030/2024/000062 (а.с.37), в яких серед переліку наданих документів зазначено, у тому числі, договір (контракт про перевезення) №1 від 09.08.2022.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача хоча і вказує про те, що до митного оформлення не надано договір на перевезення, однак перелічуючи документи, які були подані на підтвердження заявленої митної вартості також зазначає договір (контракт) про перевезення №1 від 09.08.2022.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: автотранспортні накладні №б/н від 26.03.2024 (а.с.31, 83зворот, переклад 32, а.с.44, переклад 45), рахунки-фактури №39 від 26.03.2024 (а.с.34, 89зворот)

На підтвердження вартості понесених витрат на транспортування товару суду додатково було надано заявку на перевезення вантажу №12 від 26.03.2024 (а.с.30), акти надання послуг №39 від 28.03.2024 (а.с.35) та №40 від 28.03.2024 (а.с.4), довідки про транспорті витрати №39 від 26.03.2024 (а.с.33) та №40 від 26.03.2024 (а.с.46), а також платіжну інструкцію №30861233 від 30.04.2024 (а.с.49), якою підтверджується оплата за міжнародні транспорті послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту згідно із договором №1 від 09.08.2022.

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що згідно із пунктом 3.4 контракту серед переліку документів наявний пакувальний лист, однак до митного оформлення його не надано, суд зазначає, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53МК України, серед якого документ як пакувальний лист не значиться.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що пакувальний лист (англ. Packing List)- супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.

З вищенаведеного слідує, що пакувальний лист по факту не є тим документом, який підтверджує митну вартість товарів, оскільки у ньому відсутні відомості про вартість товару, що можуть використовуватися під час визначення митної вартості товару та контролю правильності її визначення.

При цьому, в оскаржуваних рішеннях відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності (відсутність пакувального листа) впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані розбіжності не можуть впливати на митну вартість товарів та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З урахуванням наведеного висновок у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними.

При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

У спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару. Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача від 28.03.2024 №UA205030/2024/000012/2 та №UA205030/2024/000013/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому такі рішення, на думку суду, є протиправними.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 №UA205030/2024/000012/2 та №UA205030/2024/000013/2 належить задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані зі сплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

У позовній заяві позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача 8 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги

З матеріалів справи слідує, що 03.01.2023 між ТОВ «ТІР МАРКЕТ» та адвокатом Гарбар Ю.Р. укладено договір №03/01/23-1 про надання правничої допомоги (а.с.50-51), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу при провадженні адміністративних, господарських, цивільних справ, справ з приводу оскарження дій державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які стосуються клієнта, використовуючи передбачені в законодавчих актах засоби, способи і методи захисту прав та інтересів Клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до акту №26/07/24 приймання-передачі наданих послуг від 26.07.2024 (а.с.52) згідно договору про надання правничої допомоги №03/01/23-1 від 03.01.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв наступні роботи/послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею рішень про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 №UA205030/2024/000012/2, №UA205030/2024/000013/2 (1 год) - 2 000,00 грн; складення та формування позовної заяви про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 №UА205030/2024/000012/2, №UA205030/2024/000013/2 (3 год) - 6000,00 грн. Всього (4 год) - 8 000,00 грн.

Згідно із платіжною інструкцією від №30861681 (а.с.120) позивач сплатив адвокату Гарбар Ю.Р. кошти в загальній сумі 32000,00 грн на оплату правової допомоги, в тому числі згідно акту приймання-передачі наданих послуг №26/07/24 від 26.07.2024.

Представник відповідача не погодився із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу, вважає, що вартість послуг на правничу допомогу є неспівмірною, а сума витрат є необґрунтованою. При цьому зазначив, що послуги по наданню консультацій та роз`яснень охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги з підготовки позову, крім того, зазначеним адвокатом неодноразово надавалася правова допомога ТОВ «ТІР МАРКЕТ» щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, що в свою чергу не вимагало великого обсягу роботи та не потребувало значних затрат часу при підготовці даного адміністративного позову.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Крім того, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, складання і формування позовної заяви є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 6000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в загальному розмірі 9028,00 грн, з них: судовий збір в сумі 3028,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 26.07.2024 №30861681 (а.с.12) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 №UA205030/2024/000012/2 та №UA205030/2024/000013/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 9028,00 грн (дев`ять тисяч двадцять вісім грн 00 коп).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 31, код ЄДРПОУ 42561253);

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 3, код ЄДРПОУ ВП 43958385).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій