Рішення

від 25.10.2024 по справі 140/7742/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7742/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1452-0320У від 13.02.2024 у розмірі 25863,20 грн;

зобов`язати вчинити дії щодо приведення у відповідність Інтегрованої картки платника шляхом виключення відомостей щодо нарахування єдиного внеску та боргу (недоїмки) у сумі 25863,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в липні 2024 року ОСОБА_1 дізнався про арешт коштів на картковому рахунку, що обслуговується в Ідея Банку. В телефонному режимі було з`ясовано про наявність боргу у сумі 25863,20 грн, що в примусовому порядку стягується виконавчою службою на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №75286143 від 13.06.2024. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження представник позивача, адвокат Пілецька Р.Р. отримала копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1452-0320У від 13.02.2024, з якої вбачається, що сума боргу 25863,20 грн утворилася у зв`язку із несплатою позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, з вимоги не вбачається, за який саме період було здійснено відповідні нарахування. З огляду на вказане 09.07.2024 представник позивача звернулась із адвокатським запитом до ГУ ДПС у Волинській області з проханням надати інформацію по наявній заборгованості.

Із відповіді податкового органу №11291/6/03-20 від 17.07.2024 слідує, що згідно з ІКС «Податкова база даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 15.07.2024 обліковується заборгованість в сумі 25863,20 грн, яка виникла внаслідок щоквартальних нарахувань за період з 2017 по 2020 роки.

Позивач не погоджується із вказаною вимогою та вважає її протиправною і такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності з 20.12.2010. 15.06.2021 за власною заявою припинив підприємницьку діяльність, про що внесено запис 21980060004017878. 02.10.2012 рішенням Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №6/154 ОСОБА_1 надано право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з вказаним рішенням ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №753 від 05.10.2012. З 08.10.2012 позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області як платник податків, а з 09.10.2012 як платник єдиного внеску.

16.09.2015 на підставі поданої заяви ОСОБА_1 зупинив право на заняття адвокатською діяльністю на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що вбачається із Єдиного реєстру адвокатів України.

ОСОБА_1 зазначає, що вже з 16.09.2015 і на даний час не здійснює адвокатську діяльність та, відповідно, не міг і не отримував дохід від такої самостійної діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення та безпідставність нарахування контролюючим органом єдиного внеску за період 2017-2020 років.

Крім того, з метою ефективного захисту своїх прав ОСОБА_1 просить також зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в ІКП шляхом виключення відомостей щодо нарахування єдиного внеску та боргу (недоїмки) у сумі 25863,20 грн.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.58).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.61-65) представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що 02.10.2012 рішенням Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №6/154 ОСОБА_1 надано право на заняття адвокатською діяльністю. На підставі вказаного рішенням позивачу видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №753 від 05.10.2012. З 08.10.2012 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області як платник податків, а з 09.10.2012 як платник єдиного внеску.

Даних про те, що позивач зупиняв адвокатську діяльність, податковому органу не надавалось.

20.12.2010 ОСОБА_1 був зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 15.06.2021 за власною заявою припинив підприємницьку діяльність, про що внесено запис 21980060004017878.

Інформації щодо пільг позивача в ДПІ немає. Крім того, позивачем не було надано до податкових органів жодних доказів щодо сплати ЄСВ за будь-який період як ним самим, так і роботодавцем. Єдиним документом який може підтвердити сплату ЄСВ є довідка «форми ОК-5», отримана у відповідному відділенні пенсійного фонду, якої позивачем не надано.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до вказаних змін фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого з 01.01.2017 становить 704 грн, а з 01.01.2018 становить 819, 06 грн з 01.01.2019 918,06 грн з 01.01.2020 1039,06 грн, з 01.09.2020 -1100,0 грн, з 01.01.2021 -1320,0 грн, з 01.12.2021 1430,0 грн.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2464-VI, розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 (далі - Порядок №1162), згідно з якими фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку, як платники єдиного внеску за заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

Враховуючи викладене, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з обліку на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію платника податків за формою №8-ОПП та заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про: - зміну організаційної форми адвокатської діяльності; - зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пп.2 п.11.22 розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою №8-ОПП.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 20.12.2010 ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та 19.06.2011 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача на підставі власного рішення (а.с.48).

З витягу з Єдиного реєстру адвокатів України слідує, що 05.10.2012 позивач отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №753 (а.с.49).

З 08.10.2012 ОСОБА_1 взятий на облік до ГУ ДПС у Волинській області як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та з 09.10.2012 позивач перебуває на обліку в територіальному управлінні Пенсійного фонду України як платник єдиного внеску (а.с.50).

ГУ ДПС у Волинській області відповідно до статті 25 Закону №2464-VI та даних інформаційної системи податкових органів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1452-0320У від 13.02.2024, згідно з якою сума боргу позивача по ЄСВ становить 25863,20 грн (а.с.47).

Зазначена вимога надіслана до органу державної виконавчої служби для виконання та згідно з постановою державного виконавця Відділу ДВС у місті Луцьку від 13.06.2024 у виконавчому провадженні №75286143 сума боргу по єдиному внеску, визначена у вимозі №Ф-1452-0320У від 13.02.2024, стягується з позивача в примусовому порядку (а.с.32)

Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом №2464-VI.

За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України під самозайнятою особою розуміється платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з частинами другою, третьою, восьмою статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Проаналізувавши наведені вище положення законодавства, слід дійти висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Поряд з цим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до статей 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви. Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

З наведених вище положень Закону №5076-VI можна дійти висновку, що правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зупинено адвокатську діяльність з 16.09.2015 на підставі власної заяви, відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону №5076-VI, дана обставина відповідачем не заперечується та підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.49).

Отже, з цієї дати позивач не здійснює адвокатську діяльність та не отримує доходу від такої діяльності, відтак у позивача з 16.09.2015 не було обов`язку сплачувати єдиний внесок як самозайнятою особою, у розумінні чинного законодавства.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17, від 18.11.2021 у справі №520/6094/19, від 04.10.2022 у справі №440/4316/18.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що нарахування єдиного внеску за період, коли адвокатську діяльність ОСОБА_1 було зупинено (за матеріалами справи період нарахування ЄСВ становить з 2017 року по ІІ квартал 2020 року (а.с.39)), є протиправним.

Разом з тим, ГУ ДПС у Волинській області не надано належних доказів, що підтверджували б порушення норм чинного законодавства позивачем.

При цьому суд не бере до уваги посилання представника відповідача на норми розділу V Порядку №1162, оскільки такі регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями та не розповсюджуються на правовідносини, в яких адвокатська діяльність була зупинена. Крім того, Порядок №1588 станом на дату зупинення позивачем адвокатської діяльності також не передбачав обов`язку подання ним заяви за формою №8-ОПП, оскільки відповідні зміни до вказаного Порядку внесені наказом Міністерства фінансів України №589 від 27.06.2018.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1452-0320У від 13.02.2024 сформована безпідставно.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 №Ф-1452-0320У, а тому спірна вимога підлягає скасуванню як протиправна, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

При цьому суд зазначає, що результати судового оскарження, зокрема вимоги щодо єдиного внеску, підлягають відображенню в інтегрованій картці платника в силу вимог пункту 4 розділу V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5. Відтак, вимога позивача про зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області виключити з інтегрованої картки платника податку відомості щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування заявлена передчасно.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані зі сплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються із суми судового збору в розмірі 1211,20 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Так, з матеріалів справи слідує, що 03.07.2024 між адвокатом Пілецька Р.Р. та Кузьмічем А.В. був укладений договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом №03/07/24-1, предметом якого відповідно до пункту 2.1 є домовленість сторін про захист прав та представництва інтересів клієнта адвокатом, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги, зокрема, у Волинському окружному адміністративному суді (а.с.40).

Відповідно до пункту 2.2. договору винагорода (гонорар) та види професійної правничої допомоги визначаються шляхом укладення додатку до даного договору з відповідним розрахунком. По факту виконання адвокатом своїх зобов`язань цим договором (окрім авансу), останнім буде виставлятися рахунок та акт прийому-передачі надання послуг, що підписується сторонами та свідчитиме про виконання адвокатом своїх зобов`язань.

Водночас згідно з пунктом 4.1 сторони погодили, що авансовий платіж сплачується клієнтом при наданні документів, отриманні консультації у розмірі 3000 грн. Подальший розрахунок клієнта з адвокатом здійснюється протягом трьох банківських днів з дня виставлення рахунку на оплату адвокатом.

Додаток №1 до договору (а.с.55) містить вартість послуг адвоката, зміст якого визначає такі види послуг та їх вартість:

зустріч з клієнтом для надання консультацій, вивчення наданих ним документів - 1000,00 грн/год;

підготовка та надіслання адвокатського запиту та отримання необхідних документів 1000,00 грн/год;

правовий аналіз Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 та можливість його застосування до клієнта 500,00 грн/год;

робота з електронними реєстрами (кабінет платника податків, ЄДРБ) щодо стану розрахунків з бюджетом та аналіз судової практики, що є подібною наявній справі 500,00 грн/год;

- підготовка та подання позовної заяви, оформлення додатків до неї 1000,00 грн/год.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано рахунок від 22.07.2024, акт прийому-передачі наданих послуг по договору про надання професійної правничої допомоги адвокатом №0307/24-1 від 03.07.2024 (а.с.43-44).

Відповідно до акту прийманні-передачі послуг від 22.07.2024 (а.с.44) правова допомога, надана адвокатом, складається з:

- зустріч з клієнтом для надання консультацій, вивчення наданих ним документів, - 1 год (1000,00 грн);

- підготовка та надіслання адвокатських запитів та отримання необхідних документів 1 год (1000,00 грн);

- правовий аналіз Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 та можливість його застосування до клієнта 1 год (500,00 грн);

- робота з електронними реєстрами (кабінет платника податків, ЄДРБ) щодо стану розрахунків з бюджетом та аналіз судової практики, що є подібною наявній справі 1 год (500,00 грн);

- підготовка та подання позовної заяви, оформлення додатків до неї 5 год (5000,00 грн).

Всього вартість наданих послуг становить 8000,00 грн (а.с.53-57).

Згідно з розрахунковою квитанцією від 22.07.2024 позивач сплатив адвокату Пілецькій Р.Р. за підготовку та подання позовної заяви до суду 8000,00 грн (а.с.26).

Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку ОСОБА_1 підтверджено належними доказами.

Представник відповідача у відзиві на позов заперечила щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки вони є неспівмірними.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що зустріч з клієнтом для надання консультацій, підготовка та надіслання адвокатських запитів, правовий аналіз чинного законодавства, робота з електронними реєстрами є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України та беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

З урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої, частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VI) за подання фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру в даному випадку належало сплатити 968,96 грн судового збору (25863,20 х 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року, зменшеного на 0,8 - коефіцієнт для пониження розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі).

При цьому позивач за подання до суду позовної заяви сплатив 1211,00 грн судового збору, що слідує з квитанції про сплату №3779-8211-6204-4389 від 23.07.2024 (а.с.8).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить відшкодувати судові витрати, які пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 645,97 грн, при цьому питання про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 242,24 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 4645,97 грн, в тому числі судовий збір у сумі 645,97 грн та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 №Ф-1452-0320У.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4645,97 грн (чотири тисячі шістсот сорок п`ять грн 97 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій