Рішення

від 23.09.2024 по справі 160/13682/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокуСправа №160/13682/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13682/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про сплату земельного податку з фізичних осіб № 0026619-1308-0436 від 30.11.2023 року на суму 3660,38 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 № 0026619-1308-0436 від 30.11.2023 року про опис майна у податкову заставу; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про сплату мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік № 8358016/04-27 від 31.07.2023 року на суму 5490,55 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 року, надано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Так в уточненій позовній заяві позивач просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про сплату земельного податку з фізичних осіб № 0026619-1308-0436 від 30.11.2023 року на суму 3660,38 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про сплату мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік № 8358016/04-27 від 31.07.2023 року на суму 5490,55 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено пільгу, якою звільнялися від оподаткування земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Враховуючи, що земельна ділянка, перебуває на території Великомихайлівської сільської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області, яку віднесено до території можливих бойових дій, позивач звільнений від сплати земельного податку, а тому податкова вимога про сплату земельного податку з фізичних осіб від 30.11.2023 року та податкове повідомлення-рішення про сплату мінімального податкового зобов`язання від 31.07.2023 року підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/13682/24. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07.08.2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що згідно з Законом України «Про внесення змін до Кодексу та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 №3050-ІХ для цілей справляння плати за землю відповідно до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ застосовується тільки перелік територій активних бойових дій та тимчасово окупованих російською федерацією. Вказує, що позивач є власником земельної ділянки, яка віднесена до територій можливих бойових дій. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що ним правомірно прийняті оскаржувані рішення.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , 14.04.2004 року видано державний акт серії ДП №030287 на право приватної власності на земельну ділянку площею 6.0457, яка розташована на території Великомихайлівської територіальної громади Синельниківскього району Дніпропетровської області кадастровий номер 1224283400:01:001:0696.

31.07.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №8358016/04-27, яким нараховано позивачу суму мініманого податкового зобов`язання за 2022 рік у розмірі 5490,55 грн., відповідно до пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення рішення від 31.07.2023 року № 8358016/04-27.

Рішенням Державної податкової служби України залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 31.07.2023 року № 8358016/04-27, а скаргу позивача без задоволення.

Даними інтегрованої картки платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) підтверджується наявність податкового боргу у розмірі 3660,38 грн.

Відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 30.11.2023 року форми «Ф» №0026619-1308-0436 на суму 3660,38 грн.

Не погоджуючись із зазначеною податковою вимогою, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на податкову вимогу від 30.11.2023 року №0026619-1308-0436.

Рішенням Державної податкової служби України залишено без змін податкову вимогу Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області від 30.11.2023 року №0026619-1308-0436, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та встановлює Податковий кодекс України.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України від 30.11.2021 року № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 64 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Згідно з підпунктом 170.14.3. пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/ користування.

Відповідно до підпункту 170.14.1. пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 170.14.5. пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі - податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь..

Платниками податку до бюджету сплачується лише позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом. постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Згідно з підпунктом 381.1.2 статті 381 Податкового кодексу України мінімальне податове зобов`язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно підпункту 381.1.4 статті 381 Податкового кодексу України, мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Згідно пункту 381.3 статті 381 Податкового кодексу України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 381.4 статті 381 Податкового кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

За правилами підпункту 170.14.3 статті 170 Податкового кодексу України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Верховною Радою України 15.03.2022 року був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.15, яким встановлено, що тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди».

Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Отже, пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент визначення позивачу податкового зобов`язання 2022 рік) було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землевласників зі сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у якому з 09.05.2022 року та станом на 10 грудня 2022 року перебувала Великомихайлівська сільська територіальна громада Синельниківського району.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 року за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022 року по теперішній час Великомихайлівська сільська територіальна громада Синельниківського району віднесена до території можливих бойових дій (п. 1 розділу 1). Вказаний перелік визначав територіями, на яких ведуться (велися) бойові, як території можливих бойових дій, так і території активних бойових дій, з огляду на що Великомихайлівська сільська територіальна громада Синельниківського району віднесена до території, на якій з 24.02.2022 року по теперішній час велися бойові дії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6.0457 га, яка розташована на території Великомихайлівської територіальної громади Синельниківскього району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1224283400:01:001:0696, що підтверджується наявними в матеріалах справи державним актом серії ДП №030287 від 14.04.2004 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2024 року №389126110.

З наданого відповідачем розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання за 2022 податковий (звітний) рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб-підприємців) власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, вбачається, що такий здійснено з урахуванням перебування у власності позивача та виконано щодо однієї земельної ділянки: кадастровий номер 1224283400:01:001:0696 площею 6,0500 га.

Відповідно даного розрахунку мінімальне податкове зобов`язання за земельну ділянку кадастровий номер 1224283400:01:001:0696 площею 6,0500 га становить 5 490,55 грн, що і визначено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Однак, з моменту набуття чинності Законом № 2120-ІХ, позивач набув право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема, у звітному 2022 році.

Водночас Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що змінами, внесеними до пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що загальне мінімальне податкове зобов`язання протягом спірного періоду не нараховується та не сплачується виключно за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України. Відтак, оскільки територія Великомихайлівської сільської територіальної громади Синельниківського району належала до територій можливих бойових дій з 24.02.2022 по теперішній час, а не активних бойових дій, на думку відповідача, позивач має сплачувати загальне мінімальне податкове зобов`язання за користування земельною ділянкою за 2022 рік на загальних підставах.

Разом з цим, суд вважає помилковими такі твердження відповідача з огляду на наступне.

Так, 11.04.2023 року Верховною Радою України прийнято Закон № 3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023 року, яким підпункт 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "69.15. Не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України: за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб; з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців."

Отже, до 06.05.2023 року (набрання чинності цих змін в Податковий кодекс України) пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Разом з тим, з 06.05.2023 року змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що з 01.01.2023 року пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.

Водночас, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

В даному випадку суд вважає, що положення Податкового кодексу України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання за 2022 рік не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що до спірних правовідносини стосовно сплати податку за 2022 рік належить застосовувати положення чинного на час їх виникнення пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким встановлена пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку, яка розташована на території, на якій велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції на час прийняття спірного податкового - рішення.

Застосування відповідачем Закону № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

Враховуючи, що відповідачем при нарахуванні мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік у розмірі 5490,55 грн. неправомірно застосовано положення підпункту 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України у редакції Закону № 3050-ІХ, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про сплату мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік № 8358016/04-27 від 31.07.2023 року у розмірі 5490,55 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо скасування податкової вимоги Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про сплату земельного податку з фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області здійснено нарахування позивачу земельного податку на підставі податкових повідомлень-рішень від 29.09.2022 року № 1963354-2415-0410 та від 17.07.2023 року №7124374-2415-0410-UA12140050000051356.

Доказів оскарження таких податкових повідомлень-рішень та їх скасування в адміністративному або судовому порядку судом не встановлено.

У зв`язку з несплатою грошових зобов`язань визначених за наведеними податковими повідомленнями-рішеннями у позивача виник податковий борг у розмірі 3660,38 грн., у зв`язку з чим відповідно до статей 59, 60 Податкового кодексу України в автоматичному режимі була сформована податкова вимога від 30.11.2023 року форми «Ф» №0026619-1308-0436.

Із урахуванням того, що рішення податкового органу, якими нараховані податкові зобов`язання у цій вимозі є чинними, підстави для скасування податкової вимоги відсутні.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 23.04.2024 року.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 726,72 грн.

Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік № 8358016/04-27 від 31.07.2023 року на суму 5490,55 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 726,72 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська