Рішення
від 22.10.2024 по справі 160/4161/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Справа № 160/4161/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняЛебеденко В.В. за участі: прокурора представника позивача 1 представника позивача 2 представника відповідача 1 представника відповідача 2 Волкогон Т.В. Прокопенко Ю.В. Барабаш А.О. Орешиної Т.А. Ревкової І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, що діє в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, Управління культури туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування додаткової угоди, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, що діє в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (далі позивач-1) до Дніпропетровської обласної ради (далі відповідач-1), Комунального закладу культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради (далі відповідач-2), в якій прокурор просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної ради та Комунального закладу культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, яка полягає у не приведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12.04.1996 взята на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, шляхом здійснення ремонтних робіт;

- зобов`язати Дніпропетровську обласну раду та Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12.04.1996 взята на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, шляхом здійснення ремонтних робіт;

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що під час реалізації представницьких повноважень Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра встановлено порушення вимог чинного законодавства у сфері охорони об`єктів культурної спадщини, зокрема, встановлено обставини, що вказують на перебування пам`ятки архітектури місцевого значення в незадовільному, частково аварійному стані. Так, пам`ятка національного значення із найменуванням «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18, яку внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить територіальній громаді в особі Дніпропетровської обласної ради та перебуває в оперативному управлінні Комунального закладу культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, який, в свою чергу, перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради. Оскільки всупереч нормам чинного законодавства та умов охоронного договору відповідачами не вживаються дієві та вкрай необхідні заходи щодо утримання та приведення пам`ятки до належного стану шляхом здійснення першочергових ремонтно-реставраційних робіт, прокурор вважає, що існує реальна загроза її безповоротної втрати, у зв`язку з чим вважає, що є підстави для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру шляхом звернення до суду із цим позовом та зобов`язанням відповідачів привести пам`ятку до належного стану шляхом проведення першочергових робіт з реставрації та ремонту (а.с. 1-19 т.1).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2024 о 09:30 год. (а.с. 130-131 т.1).

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача-1 Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що згідно чинного законодавства до компетенції обласних рад не відноситься безпосереднє вжиття заходів щодо ремонтів та реставрації об`єктів культурної спадщини. Також, зазначила, що обласні ради не є розпорядниками коштів обласних бюджетів. Так, головним розпорядником коштів згідно з рішеннями Дніпропетровської обласної ради щодо видатків у сфері культури є Управлінням культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Головним розпорядником коштів згідно з рішеннями Дніпропетровської обласної ради щодо видатків у сфері будівництва об`єктів житловокомунального, соціального та іншого призначення на території Дніпропетровської області є Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Тобто, питання організації бюджетних запитів та розподілу бюджетних коштів у сфері фінансування заходів, в тому числі щодо забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження, належить до компетенції обласних державних адміністрацій. При цьому, Дніпропетровська обласна рада, своїми рішеннями від 09.10.2020 та від 03.12.2021 затверджувала розподіл коштів бюджету розвитку на здійснення заходів на будівництво, реконструкцію і реставрацію об`єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури, зокрема, передбачені кошти на розробку проєктно-кошторисної документації «Реставрація фасадів пам`ятки архітектури місцевого значення охоронний номер 75 - будівлі КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького» ДОР» за адресою: пр. Д. Яворницького, 18, м. Дніпро. Крім того, звертала увагу суду, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 затверджено Порядок виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, яким не було передбачено здійснення платежів Казначейством та органами Казначейства на видатки на оплату поточного ремонту та реставраційних робіт на об`єктах культурної спадщини та пам`ятках архітектури, лише постановою КМУ № 230 від 17.03.2023 про внесення змін до постанови КМУ № 590 передбачено, що за видатками спеціального фонду державного та місцевих бюджетів у другу чергу тепер можна здійснювати видатки, зокрема на оплату поточного ремонту та реставраційних робіт на об`єктах культурної спадщини та пам`ятках архітектури. При цьому, п. 19 Постановою КМУ № 590 передбачає, що Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка. Таким чином, враховуючи обставини наявності військової агресії рф проти України, що розпочалася 24.02.2022 і наразі триває, обмеженість фінансового ресурсу та обмеження щодо здійснення та черговість здійснення платежів Казначейством та органами Казначейства за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунку, в тому числі за витратами місцевих бюджетів в тому числі за видатками загального фонду та спеціального фонду державного та місцевих бюджетів згідно з Постановою КМУ № 590, ДОР фактично були здійснені в межах законодавчо визначеної компетенції, вищезазначені заходи щодо виконання обов`язку по здійсненню ремонту та реставрації будівлі КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького» ДОР». Також, зазначала, що прокурором не визначено яким саме нормативним актом передбачені повноваження Управління щодо звернення до суду у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництвау суді. На підставі викладеного у задоволенні позову просила відмовити (а.с. 144-158 т. 1).

07.03.2024 до суду від відповідача-2 Комунального закладу культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що заклад використовує приміщення пам?ятки під адміністративну функцію на правах оперативного управління і не є головним розпорядником коштів обласного бюджету, за рахунок яких виконуються ремонтні та реставраційні роботи на пам?ятці. Так, для утримання пам?ятки у належному стані та забезпечення нормальних умов її функціонального використання як адміністративного закладу, КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького» ДОР» в межах своїх повноважень та наявного фінансування регулярно здійснював такі заходи з укладання договорів зі спеціалізованими організаціями на виконання технічних обстежень з висновками і рекомендаціями щодо стану несучих та огороджувальних конструкцій будівлі, елементів декоративного оздоблення фасадів, інженерних систем та обладнання, а також на розробку проєктно-кошторисної документації з ремонту окремих частин пам`ятки та інженерних систем. У відповідності до замовленої проєктно-кошторисної документації були виконані ремонтні роботи, які сприяли підтримці належного стану пам`ятки, а саме: реконструкція системи опалення будівлі із заміною всіх приладів; облаштування автономної котельні та електропостачання котельні; встановлена автоматизована система комерційного обліку електроенергії; заміна всіх вікон будівлі-пам`ятки; ремонт покрівлі; реконструкція приміщення котельні із заміною котлів. Крім того, музей господарським способом регулярно проводить поточні ремонти систем внутрішніх інженерних мереж та обладнання (систем водопроводу, каналізації, електропостачання, опалення) а також поточні ремонти внутрішніх приміщень, виконання яких не потребує розробки спеціальної проєктної документації. Періодичні інженерні обстеження конструктивних та декоративних елементів пам`ятки свідчать, що значного погіршення технічного стану об`єкта культурної спадщини за майже 9-ти річний період (після проведення ремонту покрівлі) не спостерігається, що свідчить про дієвість заходів. Крім того, в жодному акті технічного стану не йдеться про аварійний стан пам`ятки в цілому - втрати міцності та стійкості несучих конструкцій, що могло б привести до її руйнації. Аварійний стан визначено лише для окремих фрагментів штукатурного шару на фасадах та окремих декоративних елементів карнизу. Крім того, звертав увагу суду, що заплановані роботи по ремонту та реставрації фасадів пам`ятки, які мають виконуватися у відповідност до розробленої та погодженої проєктно-кошторисної документації не були проведені своєчасно через відсутність фінансування. При цьому, згідно охоронного договору від 08.09.2020 №13/6-18 терміни проведення робіт на пам`ятці можуть корегуватися в залежності від виділення фінансування. Оскільки станом на сьогодні комунальний заклад не є прямим одержувачем коштів з обласного бюджету і не є головним розпорядником виділених коштів, то виконати умови охоронного договору щодо проведення ремонтних та реставраційних робіт на пам`ятці можливе лише шляхом звернення до Управління культури, національностей і релігій ОДА (головного розпорядника коштів обласного бюджету) із відповідними запитами. Таким чином, Комунальним закладом культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради вживалися всі можливі заходи щодо приведення до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні (а.с. 174-183 т.1).

11.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій зазначено, що прокуратура не погоджується з доводами відповідача-1 викладеними у відзиві на позов, оскільки саме Дніпропетровською обласною радою здійснюється фінансування робіт з реконструкції та реставрації пам`ятки культурної спадщини місцевого значення із найменуванням «Художній музей», охоронний №75, що розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18. Посилання відповідачем-1 на існування виконавчих органів Дніпропетровської обласної ради, які безпосередньо виконують функції з прогнозування витрат бюджету, складання проектів бюджету та освоєння бюджетних коштів, жодним чином не спростовують той факт, що саме Дніпропетровська обласна рада, як власник, має вирішити питання прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету для цілей реставрації пам`ятки культурної спадщини. Звертала увагу суду, що пам`ятка культурної спадщини місцевого значення із найменуванням «Художній музей», перебуває в незадовільному стані, що свідчить про те, що грошових коштів, виділених власником в 2020-2021 роках виявилося не достатньо для проведення необхідних робіт з реставрації пам`ятки. Крім того, відповідачем-1 не надано жодних доказів вжиття будь-яких заходів в метою реставрації пам`ятки протягом 2022-2023 років, що в свою чергу спростовує доводи відповідача-1 про те, що ним як власником майна не допущено жодної бездіяльності та вжито всіх можливих заходів з метою її реставрації (а.с. 203-209 т.1, а.с. 1-14 т.2).

У підготовчому засіданні 12.03.2024 оголошено перерву до 04.04.2024 о 10-40 год. (а.с. 239-241 т.1).

18.03.2024 до суду систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник звертала увагу суду, що відповідно до Інформаційної довідки Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради за результатами постійного моніторингу від 03.07.2023 порушень вимог охоронного договору не зафіксовано. При цьому, у розділі «Інші умови» охоронного договору передбачена умова: «Враховуючи бюджетне фінансування комунального закладу, яким є Уповноважений орган, терміни робіт на пам`ятці можуть корегуватись в залежності від виділення фінансування» (а.с. 23-30 т.2).

02.04.2024 до суду від відповідача-2 надійшла заява, в якій представник просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що у даному випадку прокурор не має повноваження для представництва інтересів держави у суді. Крім того, прокурор не конкретизував і не вказав, які саме дії заклад не вжив, а отже й не довів протиправної бездіяльності з боку закладу (а.с. 51-55 т.2).

03.04.2024 до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла заява про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (а.с. 58-61 т.2).

04.04.2024 адміністративну справу було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги та справу призначено до розгляду на 09.04.2024 о 13:30 год. (а.с. 74-75 т.2).

Також, 04.04.2024 до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій зазначено, що доказів здійснення відповідачем -2 будь-яких робіт з ремоту (реставраційного) покрівлі та реставрації фасадів пам`ятки протягом 2020-2022 років останнім не надано. При цьому, вказані роботи мали бути проведені починаючи з 2020 року, тобто, за два роки до повномаштабного вторгнення фр на територію нашої держави (а.с. 86-97 т.2).

Усною ухвалою суду, постановленою у підготовчому засіданні, від 09.04.2024 заяву прокурора про залучення третьої особи задоволено, Управління культури, туризму національностей та релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.04.2024 о 11:00 год. (а.с. 112-114 т. 2).

19.04.2024 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи - Управління культури, туризму національностей та релігій Дніпропетровської обласної державної надійшла заява про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із участю представника у судовому засіданні у іншій справі (а.с. 118 т.2).

23.04.2024 адміністративну справу було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги та справу призначено до розгляду на 14.05.2024 о 13:30 год. (а.с. 125-128 т.2).

14.05.2024 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії додаткової угоди від 08.05.2024 №1, укладеної до охоронного договору від 08.09.2020 №13/6-18 (а.с. 161-163 т.2).

У підготовчому засіданні 14.05.2024 оголошено перерву до 23.05.2024 о 10:00 год. у зв`язку з неявкою представника третьої особи (а.с. 167-168 т.2).

21.05.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, в якому представник посилалась на те, що прокурор не мав права звертатися до суду з цією позовною заявою, оскільки повноваження на звернення Управління з питань охорони культурної спадщини ДМР до суду із позовними вимогами щодо усунення порушень у сфері охорони культурної спадщини не передбачені КАС України або іншим Законом (а.с. 173-175 т.2).

22.05.2024 до суду через систему «Електронний суд» від третьої особи - Управління культури, туризму національностей та релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення на позов, в яких представник зазначив, що відповідно до додатку № 6 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 03.12.2021 №149-9/VIII «Про обласний бюджет на 2022 рік» затверджено на 2022 рік розподіл коштів бюджету розвитку в тому числі на здійснення заходів на будівництво, реконструкцію і реставрацію будівлі КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І.Яворницького» ДОР за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18 на суму 600 000 грн. планувалося у 2022 році, але були призупинені у зв`язку з початком збройної агресії російської федерації. Так, у зв`язку з початком збройної агресії російської федерації був проведений перерозподіл видатків обласного бюджету на заходи, спрямовані на відсіч збройної агресії російської федерації. Головним розпорядником бюджетних коштів по реставрації будівлі було визначено департамент капітального будівництва облдержадміністрації. Таким чином, Дніпропетровською обласною радою фактично були здійснені в межах законодавчо визначеної компетенції, заходи щодо виконання обов`язку по здійсненню ремонту та реставрації будівлі КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І.Яворницького» ДОР (а.с. 183-184 т.2).

23.05.2024 адміністративну справу було знято з розгляду у зв`язку з відсутністю інтернет-зв`язку у приміщенні суду та справу призначено до розгляду на 30.05.2024 о 09:00 год. (а.с. 189 т. 2).

23.05.2024 до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли заперечення на клопотання представника відповідача-1 про залишення без розгляду позовної заяви, оскільки доводи відповідача-1 фактично зводяться до наведення фактів, які мають бути розглянуті судом під час розгляду справи по суті, та які не є підставами для залишення позову прокурора без розгляду, враховуючи, що предмет позову прокурора наразі існує, а порушене право держави підлягає захисту (а.с. 191- 203 т. 2).

29.05.2024 до суду від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с. 210 т.2).

Ухвалою суду від 30.05.2024 у задоволенні клопотання представника Дніпропетровської обласної ради про залишення без розгляду позовної заяви відмовлено (а.с. 226-227 т.2).

У підготовчому засіданні 30.05.2024 задоволено заяву прокурора про перенесення розгляду справи та оголошено перерву до 04.07.2024 о 11:00 год. (а.с. 217-224 т.2).

01.07.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації (а.с. 231-232 т.2).

04.07.2024 адміністративну справу було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги та справу призначено до розгляду на 09.07.2024 о 13:30 год. (а.с. 235-236 т.2).

Також, 04.07.2024 до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову та залучення співпозивача, в якій останній зазначає, що 08.05.2024 між Комунальним закладом культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради та Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради укладено додаткову угоду №1 до охоронного договору №13/6-18 від 08.09.2020 на пам`ятку архітектури місцевого значення «Художній музей» охоронний номер 75, по пр. Д.І. Яворницького, буд. 18, у м. Дніпро, якою внесені зміни щодо термінів виконання робіт з проведення ремонту покрівлі, реставрації фасадів та інших робіт, яким передбачено проведення протягом 3 років з 90-го дня після припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні таких видів робіт як: ремонт (реставраційний) покрівлі, реставрація фасадів, встановлення системи кліматконтролю, протипожежних дверей, зміна електропроводки, модернізація охоронної сигналізації та опалення. Таким чином, сторони безпідставно дійшли згоди про невизначене відтермінування виконання робіт зі збереження пам`ятки культурної спадщини, які, у свою чергу, повинні були бути виконаними ще у період з 2020 по 2022 роки. На думку прокурора, укладена додаткова угода до охоронного договору повністю нівелює дію та вимоги останнього, оскільки спірною додатковою угодою всупереч вимогам пам`яткоохоронного законодавства фактично відтерміновано на невизначений термін виконання вимог щодо збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення. Отже, таке відтермінування (укладення додаткової угоди) суперечить вимогам законодавства щодо здійснення власником та користувачем пам`ятки дій, які направлені на запобігання руйнуванню, заподіяння шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, реставрації, ремонту щодо будівлі-пам`ятки, яка з кожним днем піддається руйнуванню та втрати своєї автентичності. Враховуючи викладене, просить суд:

- визнати протиправною, нечинною та скасувати додаткову угоду №1 від 08.05.2024 до охоронного договору №13/6-18 від 08.09.2020 на пам`ятку архітектури місцевого значення із найменуванням «Художній музей», охоронний номер 75, загальною площею 4451,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 18;

- залучити до участі у справі в якості співпозивача Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

оскільки саме Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини вищого рівня на території міста Дніпра, вживає заходи щодо здійснення контролю за виконанням приписів Закону України «Про охорону культурної спадщини», та безпосереднім збереженням пам`яток культурної спадщини на території міста (а.с. 1-12 т. 3).

08.07.2024 до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме платіжної інструкції про сплату судового збору за звернення до суду із заявою про зміну предмету позову (а.с. 70-73, 76 т.3).

У підготовчому засіданні 09.07.2024, для надання можливості сторонам ознайомитись із заявою прокурора про зміну предмета позову, оголошено перерву до 18.07.2024 о 15:20 год. (а.с. 92-93 т.3).

16.07.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву прокурора про зміну предмета позову та залучення співпозивача, в яких представник зазначала, що згідно інформаційної довідки Управління з питань охорони культурної спадщини ДМР за результатами постійного моніторингу від 03.07.2023, на яку Дніпропетровська обласна рада вже посилалась у відзиві на позов, порушень вимог охоронного договору не зафіксовано. Так, відповідно до п. 21 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, зміни до укладених охоронних договорів вносяться шляхом укладення додаткових угод і набирають чинності з моменту їх підписання. Додаткові угоди до охоронних договорів на пам`ятки національного значення погоджуються Міністерством культури та інформаційної політики (далі МКІП) за процедурою, що передбачена для укладення охоронного договору. При цьому, погодження МКІП додаткових угод до охоронних договорів на пам`ятки місцевого значення не передбачено Порядком. Порядком також не передбачена наявність будь яких додатків до додаткових угод. Такі додатки, як акт технічного стану пам`ятки з фотофіксацією, опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, технічний паспорт, план пам`ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200, план території пам`ятки, паспорт пам`ятки є невід`ємною складовою охоронних договорів та додаються до них під час укладення. Таким чином, додаткова угода від 08.05.2024 № 1 до охоронного договору № 13/6-18 від 08.09.2020 на пам`ятку архітектури місцевого значення «Художній музей» укладена відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень (а.с. 97-103 т.3).

30.07.2024 адміністративну справу було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги та справу призначено до розгляду на 08.08.2024 о 14:20 год. (а.с. 125-126 т.3).

У підготовчому засіданні 08.08.2024 усною ухвалою суду прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову, змінено процесуальний статус третьої особи - Управління культури туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації на особу, в інтересах якої прокурор звернувся з цим позовом до суду (далі позивач-2).

Також, усною ухвалою суду, постановленою у підготовчому засіданні, від 08.08.2024 задоволено клопотання Дніпропетровської обласної ради про залучення третьої особи, Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.09.2024 о 13:30 год. (а.с. 139-141 т. 3).

04.09.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшли додаткові заперечення на позов, в яких представник звертала увагу суду, що зміна термінів виконання робіт з проведення ремонту покрівлі, реставрації фасадів та інших робіт є істотною умовою договору, яка може бути змінена за умови досягнення згоди між сторонами договору та за умови дотримання форми та процедури укладення. При цьому, сама можливість внесення змін до укладених охоронних договорів шляхом укладення додаткових угод прокуратурою не заперечується. Враховуючи обставини наявності широкомасштабної військової агресії рф проти України, що розпочалася 24.02.2022 і наразі триває, обмеженість фінансового ресурсу та обмеження щодо здійснення та черговість здійснення платежів Казначейством та органами Казначейства за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунку, в тому числі за витратами місцевих бюджетів в тому числі за видатками загального фонду та спеціального фонду державного та місцевих бюджетів згідно з Постановою КМУ №590, між Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради та Комунальним закладом культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради і була укладена додаткова угода, якою сторони в межах наданих законодавством повноважень та за взаємною згодою змінили строк виконання зобов`язань за охоронним договором, тобто відтермінували його, а не відмовились від його виконання (до початку військової агресії вимоги зазначеного охоронного договору виконувались в межах повноважень та відповідно до строків, зазначених у розділі 13). Зроблено це саме у зв`язку із введенням військового стану. Таким чином, позовні вимоги прокуратури є безпідставними та необґрунтованими (145-148 т.3).

Також, 04.09.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача-2 про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з перебуванням представника, що приймає участь у цій справі, у щорічній відпустці (а.с. 155 т.3).

10.09.2024 на адресу суду від відповідача-2 надійшов додатковий відзив, в якому представник зазначив, що притягнення закладу у цій справі у якості відповідача є не вірним, оскільки останній є неприбутковим, некомерційним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, у зв`язку з чим не несе відповідальності за зобов`язання держави та органу управління. Крім того, зазначено, що оскільки не має бюджетного фінансування, відсутня можливість проведення реставраційних робіт, акт візуального обстеження пам`ятки від 22.11.2023 не може слугувати доказом, оскільки суперечить відповідним нормам законодавства (а.с. 159-164 т.3).

У підготовчому засіданні 10.09.2024 оголошено перерву до 16.09.2024 о 13:30 год. (а.с. 165-166 т.3).

16.09.2024 через систему електронний суд від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли заперечення проти додаткових пояснень відповідачів, в яких прокурор зазначила, що додаткова угода №1 від 08.05.2024 до охоронного договору, укладена в період дії Порядку №1768, в редакції від 23.12.2011. Зокрема, пунктом 8 вказаного Порядку дійсно була передбачена можливість внесення змін до укладених охоронних договорів, однак вказана норма є не деталізованою та не може суперечити нормам діючого пам`яткоохоронного законодавства, що свідчить про те, що внесення змін до охоронного договору не може загрожувати стану пам`ятки культурної спадщини. Таким чином, укладенню додаткової угоди до охоронного договору, в частині відтермінування на не визначений термін робіт з реставрації пам`ятки мало передувати встановлення стану такої пам`ятки, та підтвердження того факту, що внесення змін до охоронного договору не буде загрожувати насамперед збереженню автентичності пам`ятки. Однак спірна додаткова угода до охоронного договору була укладена без будь-яких попередніх оглядів будівлі пам`ятки, та з єдиною чітко зрозумілою метою уникнути відповідальності за збереження автентичності пам`ятки, та не легітимізації не виконання передбачених законом вимог. Таким чином, посилання представника відповідача-1 на норми цивільного законодавства, що визначають підстави та порядок внесення змін до цивільних договорів не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, з огляду на особливості правового змісту та регулювання адміністративних договорів. Щодо доводів представника відповідача-2 з приводу не відповідності акту обстеження вимогам законодавства, а саме Настанови щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану ДСТУ-Н Б В 1.2-18:2016, зазначила, що Настанови щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану ДСТУ-Н Б В 1.2-18:2016, які використовуються для цілей визначених статтею 39-2 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та в Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257, не регулюють порядок проведення обстеження пам`ятки культурної спадщини місцевого значення. З огляду на викладене, доводи викладені у додаткових пояснення відповідачів не спростовують законності та обґрунтованості позову прокурора, та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні законних та обґрунтованих позовних вимог.

Усною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні, від 16.09.2024 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.10.2024 о 14:30 год.

05.10.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від позивача-2 надійшли додаткові пояснення, в яких представник зазначив, що головним розпорядником бюджетних коштів по реставрації будівлі «Художній музей», рішенням Дніпропетровської обласної ради від 03.12.2021 №149-9/VIII «Про обласний бюджет на 2022 рік» було визначено Департамент капітального будівництва облдержадміністрації. За інформацією про стан освоєння коштів обласного бюджету, спрямованих на будівництво, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт музею у 2020 році на розробку проектно-кошторисної документації «Реставрація фасадів пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» ДОР за адресою: пр. Д.Яворницького, 18 у м. Дніпро» було заплановано обсяг бюджетних асигнувань 200 тис.грн., з них отримано з обласного бюджету 0,00 грн., перераховано 0,00 грн, освоєно 0,00 грн. Також було заплановано у 2020 році на коригування проектно-кошторисної документації - 72 тис.грн., освоєно 71,189 тис.грн., отримано закладом 71,189 тис.грн., перераховано підряднику, проектувальнику 71,189 тис.грн. За інформацією по капітальних видатках за рахунок коштів обласного бюджету станом на 31 грудня 2021 року через Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації було профінансовано на розробку проектно-кошторисної документації «Реконструкція приміщення котельної, в частині заміни котлів в будівлі за адресою: пр. Д.Яворницького, 18» на загальну суму 450 тис грн., з них освоєно закладом за звітний період 100 відсотків коштів, також було передбачено в бюджеті на розробку проектно-кошторисної документації «Реставрація фасадів пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» ДОР за адресою: просп. Д.Яворницького, 18 у м.Дніпро» на загальну суму 198 тис. грн., але гроші закладом не були освоєні у 2021 році і залишилися в державному бюджеті.

У судовому засіданні 03.10.2024 оголошено перерву до 22.10.2024 о 13:30 год.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи - Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини не явки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, заперечення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12.04.1996 «Про затвердження Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області» об`єкт нерухомого майна із найменуванням «Художній музей» по пр. Карла Маркса, 18 (на цей час пр. Дмитра Яворницького, 18) взято на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75 (а.с. 38-46 т.1).

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 71-р від 19.02.2016 «Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська», пр. Карла Маркса у Шевченківському, Соборному та Центральному районах перейменовано на пр. Д.І. Яворницького (а.с. 61 т.1).

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що адміністративна будівля музею, загальною площею 4465,3 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 18, належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради (а.с. 48зв-49 т.1).

Витягом із рішення Дніпропетровської обласної ради №84-6/VIII від 16.06.2021 «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», доповнено перелік об`єктів нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області нерухомим майном, розташованим, серед іншого, за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18 та закріплено на праві оперативного управління за Комунальним закладом культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради (а.с. 49зв т.1).

Згідно із Статутом Комунального закладу культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради №83-6/VІІІ від 16.06.2021, заклад заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області й перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради. Майно закладу є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області й закріплюється за ним на правах оперативного управління. Він володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту. Заклад здійснює реконструкцію та капітальний ремонт основних фондів (а.с. 62зв-68 т.1).

Також, судом встановлено, що на виконання вимог пам`яткоохоронного законодавства, 08.09.2020 між Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, як спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини, та Комунальним закладом культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, як фактичним користувачем пам`ятки, укладено охоронний договір на пам`ятку №13/6-18, відповідно до умов якого користувач пам`ятки взяв на себе зобов`язання щодо охорони вказаного об`єкта культурної спадщини та його належного утримання (а.с. 80зв.-82 т.1).

Крім того, за умовами укладеного охоронного договору, користувач пам`ятки, серед іншого, взяв на себе зобов`язання негайно повідомляти Орган охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам`ятці (її частині), своєчасно вживати заходи для приведення пам`ятки (її частини) в належний стан. Своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки (її частини) і роботи з упорядження території пам`ятки. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, визначені договором, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням Органу охорони. Проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом Органу охорони (пункти 10-12 охоронного договору).

Пунктом 13 охоронного договору визначено терміни виконання робіт, необхідних для створення належних умов та використання пам`ятки.

За умовами охоронного договору, протягом 2020-2022 років власник мав би вчинити заходи щодо: проведення робіт з ремонту (реставраційного) покрівлі та реставрації фасадів пам`ятки.

До охоронного договору, як його невід`ємної частини, долучено акт технічного стану об`єкту культурної спадщини з фотофіксацією, складений 30.03.2020 за №35-а за участю керівництва управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради та представника користувача - директора Комунального закладу культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради Пісчанської Ю.В. (а.с. 96зв-106 т.1).

Зокрема, вказаним актом було встановлено незадовільний технічний стан об`єкта культурної спадщини та необхідність проведення робіт з упорядкування прилеглої до пам`ятки території.

Відповідно до висновків, викладених у акті, пам`ятка потребує проведення комплексних наукових досліджень з подальшим проведенням ремонтно-реставраційних робіт із можливістю збереження автентичних внутрішніх та зовнішніх елементів будівлі.

Актом візуального обстеження від 22.11.2023, проведеного Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, встановлено перебування пам`ятки в частково аварійному стані в результаті несвоєчасного проведення ремонтно-реставраційних робіт. Вказаним актом зафіксовано руйнування штукатурного шару на фасадах будівлі та руйнування декоративних елементів карнизу. Також зазначено, що останні роботи щодо капітального ремонту будівлі пам`ятки виконувались в 1966 році (а.с. 95зв-96 т.1).

Судом встановлено, що 08.05.2024 між Комунальним закладом культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради та Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради укладено додаткову угоду №1 до охоронного договору №13/6-18 від 08.09.2020 на пам`ятку архітектури місцевого значення «Художній музей» охоронний номер 75, пр. Д. Яворницького, 18, м. Дніпро.

Вказаною додатковою угодою внесені зміни щодо термінів виконання робіт з проведення ремонту покрівлі, реставрації фасадів та інших робіт, яким передбачено проведення протягом 3 (трьох) років з 90-го дня після припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні таких видів робіт як: ремонт (реставраційний) покрівлі, реставрація фасадів, встановлення системи кліматконтролю, протипожежних дверей, зміна електропроводки, модернізація охоронної сигналізації та опалення.

Таким чином, виходячи зі змісту спірної додаткової угоди до охоронного договору, сторони дійшли згоди про відтермінування виконання робіт зі збереження пам`ятки культурної спадщини.

Прорурор вважає, що відповідачі, які відповідно до закону є органами, уповноваженими на приведення до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18, таких дій не вчинили, що свідчить про їх протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Отже, для вірного вирішення справи суду належить надати відповідь на питання про те, на захист яких саме інтересів держави спрямоване звернення до суду прокурора з цим позовом, чи наявні у спірних правовідносинах органи, уповноважені здійснювати захист таких інтересів у обраний прокурором спосіб (у судовому порядку) та чи дотримано прокурором порядок звернення до суду.

Відповідаючи на поставлені питання, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі№ 607/15052/16-ц наведено правову позицію про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Цей же висновок Велика Палата Верховного Суду наводила й у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Подібний висновок щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду й у постанові від 13 лютого 2019 року в адміністративній справі № 826/13768/16, у якій суд, погоджуючись із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 25 квітня 2018 року у адміністративній справі № 806/1000/17, зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У цій же постанові наголошено, що перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому підкреслено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Крім того, за висновками щодо застосування норм права, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (аналогічна правова позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Підкреслювала, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2022 року у справі№ 483/448/20 також зауважила, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.

Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а.

У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у адміністративній справі№ 826/13768/16).

Отже, надаючи оцінку доводам, наведеним в обґрунтуванні наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у справі, що розглядається, суд має з`ясувати, зокрема, на захист яких саме інтересів держави спрямоване звернення прокурора до суду та чи наявні у спірних правовідносинах органи, які уповноважені законом на захист цих інтересів у обраний прокурором спосіб, тобто шляхом подання відповідної позовної заяви.

На цьому наголошувалося й у пунктах 56 та 66 постанови Верховного Суду від 20 червня 2023 року, якою цю ж справу з указаних підстав було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, у пункті 298 постанови Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 460/3890/20 зазначалось, що з урахуванням положень частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно та з посиланням на відповідні норми права, визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України виокремлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

За наведеного можна зробити висновок, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора до суду. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 у справі № 0440/6596/18 та від 1 червня 2022 року у справі №260/1815/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/835/23.

Вирішуючи справи, пов`язані із захистом культурної спадщини України, Верховний Суд неодноразово наголошував, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Суд не оминає увагою і те, що Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України (постанова Верховного Суду в складі Судової палати від 31 січня 2023 року у справі №640/8728/21).

Такі висновки щодо застосування норм статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 9 жовтня 2023 року у справі № 640/4637/21 та від 30 січня 2024 року у справі № 420/10218/22.

Важливо, що у обох вищеназваних справах, як і у справі, яка розглядається, позовна заява була подана до суду прокурором в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини в особі Мінкультури (справа № 640/4637/21) та в особі органу охорони культурної спадщини - структурного підрозділу відповідної місцевої (обласної) державної адміністрації (Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації) (справа № 420/10218/22).

Виходячи з повноважень, функцій, завдань та компетенції у сфері охорони культурної спадщини, закріплених за органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (частина перша статті 3, пункти 6, 12, 17, 20, 22 частини першої статті 6 вказаного Закону), а також у Положенні про вищевказаний Департамент (здійснення контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини), Верховний Суд у постанові від 30 січня 2024 року у справі № 420/10218/22 констатував, що цей орган є уповноваженим на захист інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини.

У вищезгаданій постанові Верховний Суд дійшов висновку і про те, що неналежне здійснення Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини надавало прокурору у спірних правовідносинах право на звернення до суду в інтересах держави з позовом в особі такого органу, й зауважив, що аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 2 вересня 2021 року у справі № 280/3319/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 160/13338/20, від 29 листопада 2021 року у справі №280/1426/20, від 17 листопада 2022 року у справі № 640/16767/21 та від 9 жовтня 2023 року у справі№ 640/4637/21.

Спірні у справі, що розглядається, правовідносини в частині обсягу повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій та порядку представництва інтересів держави у суді прокурором врегульовані тими ж самими нормами права, що й у справі № 420/10218/22, суб`єктний склад сторін в яких є схожим, а предмет спору в обох випадках пов`язаний із необхідністю захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що дає підстави стверджувати про подібність правовідносин у вказаних справах і вказує на релевантність висновків щодо застосування норм права, їх застосовність до правовідносин у справі, яка розглядається.

До того ж, відповідно до Положення про Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 11 лютого 2021 року №Р-128/0/3-21, яке є чинним станом на момент подання прокурором позову у справі, що розглядається, серед основних завдань Управління є: реалізація державної політики у сферах культури та мистецтва, туризму та курортів, охорони культурної спадщини, а також у сфері міжнаціональних та міжконфесійних відносин.

Також, Управління відповідно до покладених на нього завдань:

організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України. Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпоряджень голови облдержадміністрації, рішень обласної ради та здійснює контроль за їх реалізацією;

сприяє збереженню і відтворенню традиційного характеру середовища та історичних ареалів населених місць, відродженню осередків традиційної народної творчості, народних художніх промислів і ремесел.

Повноваження місцевої державної адміністрації щодо забезпечення виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади передбачені й нормами пункту 1 частини першої статті 25 та Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а за змістом частини першої статті 28 цього ж Закону для реалізації таких повноважень, місцева державна адміністрація має право, у тому числі, звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Таким чином, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації як юридична особа публічного права й орган охорони культурної спадщини, визначений у статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до компетенції якого належить: здійснення у межах відповідної адміністративної одиниці повноважень щодо забезпечення та організації виконання вказаного Закону та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, інших нормативних документів, якими врегульовані правовідносини у сфері охорони культурної спадщини; створення умов для збереження та відтворення традиційного характеру середовища історичних ареалів населених місць, уповноважений виконувати функції держави у таких правовідносинах і має право захищати інтереси держави у цій сфері відносин у судовому порядку.

Наявність таких повноважень витікає з прямих норм закону та підтверджена судовою практикою Верховного Суду.

Що ж стосується права на звернення до суду Мінкультури з позовом стосовно захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, то це питання також вже було предметом дослідження у Верховному Суді, який у постанові від 9 жовтня 2023 року у справі№ 640/4637/21, прийнятій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, проаналізувавши норми частини першої статті 3 та пунктів 13, 14, 17 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, дійшов висновку про те, що Міністерство культури та інформаційної політики України є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, які також стосувались охорони культурної спадщини.

Під час розгляду цієї справи підстав для відступу від таких висновків Верховного Суду суд не вбачає й додатково акцентує увагу на приписах частини першої статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

За цими нормами міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, наявність у органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій та Мінкультури повноважень на здійснення функцій держави у правовідносинах, пов`язаних з охороною культурної спадщини, а також на захист інтересів держави у цих правовідносинах у судовому порядку підтверджується нормами права та висновками Верховного Суду щодо їх застосування.

Згідно встановленим у справі обставинам та наявними у ній матеріалами, у поданій прокурором позовній заяві зазначалось, що у зв`язку з невчиненням відповідачами дій, спрямованих на утримання та приведення пам`ятки до належного стану шляхом здійснення першочергових ремонтно-реставраційних робіт, існує реальна загроза її безповоротної втрати, у зв`язку з чим прокурор вважає, що є підстави для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру шляхом звернення до суду із цим позовом та зобов`язанням відповідачів привести пам`ятку до належного стану шляхом проведення першочергових робіт з реставрації та ремонту.

З наведеного вбачається, що звернення до суду з цим позовом обумовлене необхідністю захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, які у спірних правовідносинах виражаються у забезпеченні виконання усіх визначених законом заходів, у тому числі у проведенні першочергових робіт з реставрації та ремонту пам`ятки.

Таким чином, наведені прокурором у позовній заяві обґрунтування є сумісними з поняттям «інтереси держави», а твердження про те, що ці інтереси уповноважені захищати Мінкультури та відповідний орган охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації, яким у спірних правовідносинах виступає Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, визнає слушними і такими, що ґрунтуються на законі та судовій практиці Верховного Суду.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався попередньо, до пред`явлення цього адміністративного позову до компетентного органу, визначеного ним у позовній заяві, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», із відповідними запитами, заявами, листами, які були адресовані Міністерству культури та інформаційної політики України, Управлінню культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради.

У цих зверненнях прокуратури, як засвідчує їх зміст, вищевказані органи повідомлялись про те, що Центральної окружної прокуратурою міста Дніпра вживались заходи з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді з огляду на існування загрози руйнування та знищення об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12.04.1996 взята на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75.

За таких обставин, суд доходить висновку, що прокурор у цій справі має право на звернення до суду в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради та Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а також довів наявність інтересів держави, які можуть бути об`єктом судового захисту за таким позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Частинами четвертою та п`ятоюст. 54 Конституції Українивизначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини». Охорона об`єктів культурної спадщини визнається одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, держава в особі її органів зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходи для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу.

У статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» надано визначення таким термінам:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою;

ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об`єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об`єкта культурної спадщини;

реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності.

Згідно з приписами частини першої статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини визначає стаття 5 вищезгаданого Закону, за правилами пунктів 1), 2), 21) та 25) частини другої якої до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; погодження охоронних договорів на пам`ятки національного значення; здійснення інших повноважень, передбачених законом та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, Міністерство культури та інформаційної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Часиною першою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Таким чином, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суд від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Згідно з частиною третьою ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі - Порядок №1768) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1: 50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Тобто саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - пам`ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об`єктів.

Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.

Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставіст. 23 Закону № 1805-III. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

З аналізу викладеного вбачається, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що об`єкт нерухомого майна із найменуванням «Художній музей» по пр. Дмитра Яворницького, 18, взято на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, згідно розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12.04.1996 «Про затвердження Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області».

Зазначена вище пам`ятка належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та перебуває в оперативному управлінні Комунального закладу культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради.

08.09.2020 між Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, як спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини, та Комунальним закладом культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, як фактичним користувачем пам`ятки архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12.04.1996 взята на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, укладено охоронний договір на пам`ятку №13/6-18, відповідно до умов якого користувач пам`ятки взяв на себе зобов`язання щодо охорони вказаного об`єкта культурної спадщини та його належного утримання.

Вказаний охоронний договір погоджено центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в особі Міністерства культури та інформаційної політики України.

За умовами укладеного охоронного договору, користувач пам`ятки, серед іншого, взяв на себе зобов`язання негайно повідомляти Орган охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам`ятці (її частині), своєчасно вживати заходи для приведення пам`ятки (її частини) в належний стан. Своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки (її частини) і роботи з упорядження території пам`ятки. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, визначені договором, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням Органу охорони. Проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом Органу охорони (пункти 10-12 охоронного договору).

До охоронного договору, як його невід`ємної частини, долучено акт технічного стану об`єкту культурної спадщини з фотофіксацією, складений30.03.2020 за №35-а за участю керівництва управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради та представника користувача - директора Комунального закладу культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради Пісчанської Ю.В.

Так, відповідно до акту технічного стану об`єкта культурної спадщини, за результатами візуального огляду пам`ятки її загальний технічний стан в цілому визначається як «незадовільний», частина прилеглої території до пам`ятки території потребує проведення робіт з упорядкування. Загальний стан зовнішніх архітектурно-конструктивних та декоративних елементів є незадовільним та потребує проведення локальних ремонтно-реставраційних робіт та щорічних робіт з підтримки технічного стану. Останні роботи з обстеження технічного стану будівлі проводилися в 1998 році, з візуального обстеження технічного стану конструкцій покрівлі - у 2018 році. На фундаменті спостерігається ураження грибком з середини приміщень, що розташовані в цокольному поверсі. За результатами проведення робіт з обстеження технічного стану ще у 1998 році, їх стан визначено як «незадовільний». На цоколі спостерігаються фрагментарне руйнування штукатурного шару, а конструкція вимощення має чисельні тріщини в покритті та ділянки фрагментарного руйнування з боку двору. Загальний стан цоколю визначено як «незадовільний». Штукатурення та гідроізоляцію більшості віконних приямків зруйновано. Ґанки службових входів з боку двору знаходяться в незадовільному стані. На деяких стінах будівлі спостерігається забруднення поверхонь, тріщиноутворення в штукатурному шарі, відшарування фарби та фрагментарне руйнування штукатурного шару. Значного тріщиноутворення в конструкціях цегляної кладки не виявлено окрім декількох невеликих тріщин з північно-східного боку. Загальний технічний стан стін визначено як «задовільний», частково «незадовільний».

Технічним звітом ДНД ПВІ «НДІпроектреконструкція», складений у 2018 році стан конструкцій суміщеного покриття тераси, чотирьох ділянок скатної покрівлі та системи водовідведення визнано «незадовільним» і непридатним для подальшої нормальної експлуатації, а стан конструкцій прибудови, що розташована на терасі з північно-східного боку - «аварійним». Декоративне оздоблення фасадів будівлі, що збереглося знаходиться в «незадовільному» стані, частково в «аварійному». Внаслідок незадовільного стану металевих захисних елементів парапетів та карнизів спостерігається значне замокання та фрагментарне значне замокання штукатурного шару карнизів та їх декоративних елементів з усіх боків будівлі пам`ятки.

Перебування будівлі пам`ятки у незадовільному стані також підтверджується актом візуального обстеження від 22.11.2023, проведеного Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, яким встановлено перебування пам`ятки в частково аварійному стані в результаті несвоєчасного проведення ремонтно-реставраційних робіт. Вказаним актом зафіксовано руйнування штукатурного шару на фасадах будівлі та руйнування декоративних елементів карнизу. Також зазначено, що останні роботи щодо капітального ремонту будівлі пам`ятки виконувались в 1966 році.

Відповідно до ч. 1ст. 27 Закону № 1805-IIIу разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Норма згаданої статті передбачає солідарний обов`язок суб`єктів, тобто приведення пам`ятки до належного стану покладається одночасно як на її власника, так і на особу, в управлінні якої перебуває такий об`єкт.

Між тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачами вживалися достатні та дієві заходи з метою належного утримання та збереження культурної пам`ятки, що додатково підтверджується розірванням договору 31.12.2021 з виконавцем щодо розробки проєктно-кошторисної документації «Реставрація фасадів пам`ятки архітектури місцевого значення охоронний номер 75 будівлі «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І, Яворницького», про що зазначає сам відповідач-2 у відзиві на позов.

При цьому, суд враховує, що у серпні 2020 року Управлінням культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, враховуючи позитивний висновок управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради від 13.08.2020 №12/6-34, було погоджено науково-проектну документацію «Робочий проект «Ремонт (реставраційний) покрівлі будівлі КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» ДОР» за адресою: пр. Д. Яворницького, 18, м. Дніпро».

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що на вказаному вище об`єкті будівельно-монтажні роботи підрядною організацією не виконувалися, а дозвіл на проведення капітального ремонту (реставраційного) покрівлі та реставраційних робіт на фасадах будівлі закладу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавався, що підтверджується листом Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації №1320/0/161-23 від 06.07.2023.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачами не було виконано передбачених законом та охоронним договором зобов`язань щодо належного утримання пам`ятки, зокрема не проведено її ремонту та реставраційних робіт відповідно до заходів, визначених у науково - проектній документації на реставрацію та охоронному договорі, у встановлений цим договором строк (упродовж 2020-2022 років).

Оцінюючи твердження відповідача-1 про те, що у спірних правовідносинах ним не допускалась протиправна бездіяльність, оскільки вищезгадана пам`ятка перебуває у користуванні Комунального закладу культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, яке виступає стороною охоронного договору, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Суд звертає увагу на висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 2 квітня 2024 року у справі № 140/14556/23, про те, що у разі небезпеки пошкодження, руйнування чи знищення пам`ятки архітектури обов`язок приведення її в належний стан в однаковій мірі покладається як на власника такої пам`ятки, так і на особу, в управлінні якої перебуває такий об`єкт.

До такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на приписи, зокрема, частини першої статті 24 та частини першої статті 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Ці норми права встановлюють, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

У разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Таким чином, обов`язок привести пам`ятку до належного стану закон в однаковій мірі покладає як на власника, так і на уповноважений ним орган.

Суд наголошує на тому, що відповідно до вимог законодавства обов`язок щодо приведення пам`ятки до належного стану в відповідачів є солідарним.

Це означає, що право вимоги виконання обов`язку можливе частково або в повному обсязі як від усіх відповідачів разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідачі залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі, а виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із них припиняє обов`язок іншого.

При цьому, під час розгляду цієї справи відповідачами не надано жодних доказів того, що ним вживалися заходи щодо збереження, реставрації чи відновлення пам`ятки місцевого значення.

Доводи відповідача-2 про відсутність у нього коштів на здійснення ремонтних та реставраційних робіт на об`єкті культурної спадщини, який перебуває у нього в управлінні, не визначені у законі такими, що звільняють від виконання вказаних обов`язків.

При цьому, відповдіач-1, знаючи про складне фінансове становище свого відомчого закладу, не виконує солідарного обов`язку щодо захисту пам`ятки.

Так, посилання відповідача-1 на ряд прийнятих рішень від 09.10.2020, 22.12.2020, 23.12.2020, та від 06.08.2021, 03.12.2021, якими неодноразово затверджувався розподіл коштів бюджету розвитку на здійснення заходів на будівництво, реконструкцію i реставрацію об`єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури за об`єктами та зокрема, передбачено кошти на розробку проєктно-кошторисної документації «Реставрація фасадів пам`ятки архітектури місцевого значення охор. № 75 - будівлі КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» ДОР» за адресою: пр. Д. Яворницького, 18, м. Дніпро, суд вважає безпідставними, оскільки вказаний розподіл коштів не призвів до приведення до належного стану об`єкту культурної спадщини місцевого значення.

З огляду на те, що право власності на пам`ятку не може використовуватися на шкоду суспільству та його інтересам у сфері охорони культурної спадщини, відповідач-1 несе першочергову відповідальність за збереження такого об`єкта.

Також, не заслуговують на увагу в даному випадку доводи відповідачів щодо наявності військової агресії рф проти України, обмеженість фінансового ресурсу та обмеження щодо здійснення та черговість здійснення платежів Казначейством та органами Казначейства за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунку, в тому числі за витратами місцевих бюджетів в тому числі за видатками загального фонду та спеціального фонду державного та місцевих бюджетів.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

На переконання суду, бездіяльність щодо цієї пам`ятки з кожним роком погіршує її стан через дію природних чинників, призводить до збільшення як кількості та обсягу робіт, так і їх загальної вартості, а також може спричинити повне руйнування та неможливість відновлення пам`ятки, що наразі перебуває у критичному аварійному стані.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо не приведення до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 18, шляхом здійснення ремонтних та реставраційних робіт.

Враховуючи встановлену судом протиправну поведінку відповідачів з приводу не приведення до належного стану об`єкту культурної спадщини місцевого значення, суд вважає за необхідне зобов`язати Дніпропетровську обласну раду та Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 18, шляхом здійснення ремонтних та реставраційних робіт.

Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування додаткової угоди №1 від 08.05.2024 до охоронного договору №13/6-18 від 08.09.2020 на пам`ятку архітектури місцевого значення із найменуванням «Художній музей», охоронний номер 75, загальною площею 4451,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 18, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 08.05.2024, тобто вже під час розгляду цієї справи судом, між Комунальним закладом культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради та Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради укладено додаткову угоду №1 до охоронного договору №13/6-18 від 08.09.2020 на пам`ятку архітектури місцевого значення «Художній музей» охоронний № 75, проспект Д. Яворницького, 18, м. Дніпро.

Суд погоджується з твердженнями прокурора, що укладена додаткова угода до охоронного договору повністю нівелює дію та вимоги останнього, оскільки спірною додатковою угодою всупереч вимогам пам`яткоохоронного законодавства фактично відтерміновано на невизначений термін виконання вимог щодо збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Так, остання укладена між сторонами в період дії Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, в редакції від 23.12.2011.

Зокрема, пунктом 8 вказаного Порядку передбачена можливість внесення змін до укладених охоронних договорів, однак вказана норма є не деталізованою та не може суперечити нормам діючого пам`яткоохоронного законодавства, що свідчить про те, що внесення змін до охоронного договору не може загрожувати стану пам`ятки культурної спадщини.

Зокрема, обов`язок власника та особи, яка набула права володіння, користування чи управління, у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування) чітко унормований статтею 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

На думку суду, укладенню додаткової угоди до охоронного договору, в частині відтермінування на не визначений термін робіт з реставрації пам`ятки мало передувати встановлення стану такої пам`ятки, та підтвердження того факту, що внесення змін до охоронного договору не буде загрожувати насамперед збереженню автентичності пам`ятки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, спірна додаткова угода до охоронного договору укладена без будь-яких попередніх оглядів будівлі пам`ятки.

При цьому, посилання представника відповідача-1 на норми цивільного законодавства, що визначають підстави та порядок внесення змін до цивільних договорів не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, з огляду на особливості правового змісту та регулювання адміністративних договорів.

Таким чином, укладення додаткової угоди, суперечить вимогам Конституції України та Закону України «Про охорону культурної спадщини», що свідчить про її протиправність.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, до укладення додаткової угоди в частині зміни строків проведення ремонтних та реставраційних робіт на пам`ятці, не призводить до покращення стану пам`ятки, який на даний час є частково аварійним, а навпаки через дію природних чинників створює реальну загрозу остаточного знищення об`єкта культурної спадщини. При цьому, не визначеність строків виконання робіт з реставрації у охоронному договорі, а саме посилання на подію, яка має неодмінно настати, але не відомо коли саме, нівелює суть укладення такого охоронного договору як такого, оскільки пам`ятка, яка руйнується, залишається без фактичного захисту держави за мовчазної згоди органів охорони культурної спадщини, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що додаткова угода №1 від 08.05.2024 до охоронного договору №13/6-18 від 08.09.2020 на пам`ятку архітектури місцевого значення із найменуванням «Художній музей», охоронний номер 75, загальною площею 4451,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 18, є протиправною, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, 23, код ЄДРПОУ 0290993824), що діє в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 42401150), Управління культури туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Ливарна, буд. 10, ЄДРПОУ 38530952) до Дніпропетровської обласної ради (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр. Олександра Поля, 2, код ЄДРПОУ 23928934), Комунального закладу культури «Дніпропетровськийнаціональний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 18, код ЄДРПОУ 02215992), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 34м, ЄДРПОУ 04011650) про визнання протиправною та скасування додаткової угоди, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати додаткову угоду №1 від 08.05.2024 до охоронного договору №13/6-18 від 08.09.2020 на пам`ятку архітектури місцевого значення із найменуванням «Художній музей», охоронний номер 75, загальною площею 4451,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 18.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної ради та Комунального закладу культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, яка полягає у не приведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12.04.1996 взята на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, шляхом здійснення ремонтних робіт.

Зобов`язати Дніпропетровську обласну раду та Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12.04.1996 взята на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, шляхом здійснення ремонтних робіт.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 жовтня 2024 року.

Суддя Н.Є. Сліпець


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	22.10.2024
Оприлюднено	30.10.2024
Номер документу	122608272
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту

Сліпець Надія Євгенівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.10.2024 по справі 160/4161/24ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/4161/24

Рішення від 22.10.2024

Рішення
від 22.10.2024 по справі 160/4161/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД