Рішення

від 08.10.2024 по справі 761/10669/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10669/23

Провадження № 2/761/3077/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором,

в с т а н о в и в :

В березні 2023р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «ВКФ Фарби Україна», в якому просила суд:

- стягнути з відповідача на свою користь надмірно сплачені нею грошові кошти, згідно договору купівлі продажу майнових прав № 178/1/ШК від 11 березня 2017р. у розмірі 12718,75 грн.; пеню в розмірі 371643,25 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,0 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 03 жовтня 2015р. між сторонами було укладено договір № 178/1/ШК купівлі продажу майнових прав (далі по тексту - договір), відповідно до п. 2.1 ст. 2 якого «Продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.».

В силу вимог п. 2.2 ст. 2 цього договору «Сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передається за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,9 кв.м».

Так, запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва відповідно до п. 2.4 ст. 2 договору - 2 квартал 2017р.

Разом з тим, відповідно до п. 4.2 ст. 4 договору «Орієнтовна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього договору складає 595010,0 грн., в тому числі ПДВ 20% - 99168,33 грн.

26 березня 2018р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою було змінено п. 4.3.1 договору.

02 липня 2018р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору.

На виконання умов договору визначених у п. 4.3.1 ст. 4 позивачка оплатила на рахунок відповідача 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості. Крім того, на думку сторони позивача нею при виконання умов договору було здійснено переплату 12718,75 грн.

Позивачка зазначала, що відповідач не виконує покладені на нього обов`язки за вище вказаним договором, оскільки не завершив будівництво та не ввів в експлуатацію житловий будинок, в якому позивачкою було придбано майнові права на квартиру та станом на дату подання позовної заяви, відповідач, не виконуючи умови договору, позбавляє її можливості реалізувати належне їй майнове право на оформлення та набуття права власності на квартиру в зазначеному житловому будинку.

На думку позивачки, на підставі положень ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» з відповідача на її користь, підлягає стягненню пеня в сумі 371643,25 грн. за період з 01 липня 2017р. по 13 березня 2023р., виходячи з орієнтовної вартості майнових прав на об`єкт нерухомості (п. 4.2 договору).

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, з метою захисту порушених прав позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023р. матеріали цивільної справи були передані за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023р. ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2023р. було скасовано.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

21 листопада 2023р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що в умовах договору не передбачено кінцевий строк виконання зобов`язання, оскільки йдеться про запланований, орієнтовний термін завершення будівництва. На думку сторони відповідача, стороною позивача помилково застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів», а саме положення ст. 10 ч. 5, вказаного Закону, в частині нарахування пені. Крім того, сторона відповідача вважає, що при зверненні до суду з вказаним позовом, стороною позивача було пропущено строк позовної давності. Також на думку сторони відповідача, позивачкою не доведено належними і допустимими доказами переплата за договором.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2024р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

До судового засідання сторонами були подані на адресу суду заяви, про розгляд справи у відсутність сторін та їх представників.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність учасників процесу.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що 03 жовтня 2015р. між позивачкою, як покупцем та відповідачем, як продавцем було укладено договір, за яким об`єктом нерухомості, майнові права за яким передаються, є: об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 29,9 кв.м.

Згідно п. 2.4 договору плановий термін будівництва та введення в експлуатацію Об`єкта капітального будівництва - 2 квартал 2017р.

26 березня 2018р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою було змінено п. 4.3.1 договору, а саме визначено строки сплати платежів за об`єкт нерухомості сплати.

02 липня 2018р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої сторони визначили, що слід внести зміни договору, а саме: сторони домовилися, що з моменту підписання цієї додаткової угоди обов`язок покупця по здійсненню розрахунків за договором купівлі продажу майнових прав виконується виключно на користь ТОВ «Картель Буд».

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження належного виконання позивачкою своїх зобов`язань за договором, нею, в якості письмових доказів були надані до суду наступні копії документів:

- платіжне доручення № 3 від 14 березня 2017р. на суму 372400,0 грн. (в графі «платник» зазначено: « ОСОБА_2 »; отриувач: ТОВ «ВКФ Фарби України»);

- платіжне доручення № 1 від 21 березня 2017р. на суму 114950,0 грн. (в графі «платник» зазначено: « ОСОБА_2 »; отриувач: ТОВ «ВКФ Фарби України»);

- платіжне доручення № 1 від 21 червня 2017р. на суму 30123,75 грн. (в графі «платник» зазначено: « ОСОБА_2 »; отриувач: ТОВ «ВКФ Фарби України»);

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 122 від 22 вересня 2017р. на суму 30125,0 грн. (в графі «платник» зазначено: « ОСОБА_1 »; отриувач: ТОВ «ВКФ Фарби України»);

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 185 від 27 вересня 2017р. на суму 30130,0 грн. (в графі «платник» зазначено: « ОСОБА_2 »; отримувач ТОВ «ВКФ Фарби України»);

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 166 від 27 березня 2018р. на суму 15000,0 грн. (в графі «платник» зазначено: « ОСОБА_1 »; отримувач ТОВ «Картель Буд»);

- квитанція від 18 липня 2018р. на суму 15000,0 грн. (в графі «платник» зазначено: « ОСОБА_1 »; отримувач ТОВ «Картель Буд»);

Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано на адресу суду належні і допустимі докази, що особа, яка була зазначена у вищезазначених копіях документів на сплату коштів за договором, « ОСОБА_2 », діяв в інтересах саме позивачки. Як, і не зрозумілими є твердження сторони позивача, що саме відповідач ТОВ «ВКФ Фарби України» повинен повернути позивачці переплачені нею грошові кошти за договором, враховуючи зміни, які були внесені додатковою угодою № 2 до договору.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, у розмірі 12718,75 грн., при цьому судом враховано, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, стороною позивача на обгрунтування цих вимог не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, звернення сторони в позасудовому порядку про повернення надмірно сплачених коштів до відповідача, і незаконної відмови відповідача сплатити ці кошти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом положень п. 7.1. договору, у випадках невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним договором, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю) згідно чинного законодавства.

Нормами ст. 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019р. у справі № 450/1686/17 та від 15 липня 2019р. у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення пені, сторона позивача на підставі положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», просила суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за кожний день прострочення виконання зобов`язання з 01 липня 2017р. по 13 березня 2023р. у розмірі 371643,25 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Тлумачення положень ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише суб`єктивні права, а й обов`язки, які вони мають виконувати.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при:

(1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абз. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах 2 та 4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.

Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при:

(а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору);

(б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Тлумачення абзацу 1 ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що ця норма не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 04 серпня 2021р. у справі № 587/823/19 та в постанові від 15 червня 2022р. у справі № 711/1032/21.

Таким чином, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин.

Крім того, судом, в розумінні положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховуються правові позиції Верховного Суду з аналогічних правовідносин, наведені в постанові від 17 травня 2023р. у справі № 591/19/20, оскільки укладений між сторонами договір про інвестування у будівництво житла не передбачає розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі. А позивачем неустойка обчислена від вартості об`єкта інвестування. При цьому у відповідача не існувало грошового зобов`язання, а лише зобов`язання зарезервувати квартиру й передати її після введення будинку в експлуатацію.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, при цьому судом враховані правові позиції Верховного Суду, наведені в постановах від 22 липня 2020р, у справі № 369/6303/19; від 19 березня 2021р. у справі № 904/2073/19.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006р. у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову по суті, то заява сторони відповідача, в порядку ст. 267 ЦК України не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 142, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 15, 16, 525, 526 ЦК України; ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 31108022, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 125, оф. 15/4) про стягнення пені за договором - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 18 жовтня 2024р.

Суддя: