Рішення

від 25.10.2024 по справі 460/18575/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2024 року м. Рівне№460/18575/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доКозинської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі - відповідач) та просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 619 від 16.09.2022 про відмову у наданні дозволу позивачу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва по вул. Проста с. Пустоіванне Дубенського району Рівненської області; зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва по вул. Проста с. Пустоіванне Дубенського району Рівненської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в березні 2021 року позивач звернулася із заявою до Козинської сільської ради про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га. Листом від 20.04.2021 Козинською сільською радою було відмовлено в наданні такого дозволу. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі № 460/8486/21 визнано протиправною бездіяльність Козинської сільської ради та зобов`язано відповідача розглянути на сесії заяву ОСОБА_1 від 29.03.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва по вул. Проста с. Пустоіванне Дубенського району Рівненської області, з прийняттям мотивованого рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. В травні 2023 року з матеріалів виконавчого провадження позивач довідалася про спірне рішення відповідача № 619 від 16.09.2022, яким сільська рада відмовила у наданні відповідного дозволу. В рішенні зазначено "Врахувати, що земельна ділянка, зазначена у викопіюванні, розміщена на землях загального користування населеного пункту". Позивач вважає таке рішення неправомірним, безпідставним та невмотивованим. Зазначає, що її не було повідомлено про пленарне засідання та розгляд її заяви. Вважає, що відсутні підтверджуючі документи щодо розміщення земельної ділянки на землях загального користування. В рішенні відсутні послання на конкретну підставу, визначену в ч. 7 ст. 118 ЗК України, для відмови в наданні дозволу. З наведених підстав просить таке рішення відповідача скасувати та зобов`язати надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Ухвалою від 04.08.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 25.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду. Поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовом. Відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву та витребувано у відповідача докази, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення.

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатками 30.08.2023, а ухвалу суду від 25.08.2023 - 28.08.2023 в електронний кабінет, що підтверджується відомостями підсистеми "Електронний суд" адміністративної справи № 460/18575/23.

Відзиву на позов та витребуваних доказів відповідач не подав, позов не заперечив.

Ухвалою від 20.08.2024 у Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області суд витребував додаткові докази.

06.09.2024 через ВДЗ (канцелярію) суду на виконання вимог ухвали від 20.08.2024 відповідачем надано докази.

Відповідно до ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулася до Козинської сільської ради із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 .

Козинська сільська рада Дубенського району Рівненської області листом від 20.04.2021 №02-27/656 "Про розгляд заяви" повідомила позивачу, що місце розташування бажаної земельної ділянки не відповідає вимогам нормативно-правових актів, тому Козинська сільська рада відмовляє у задоволенні клопотання.

Зважаючи на відсутність належним чином оформленого за результатами пленарного засідання рішення сільської ради про ненадання або надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі 460/8486/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.03.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва по вул. Проста с. Пустоіванне Дубенського району Рівненської області; зобов`язано Козинську сільську раду Дубенського району Рівненської області розглянути на сесії заяву ОСОБА_1 від 29.03.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва по вул.Проста с.Пустоіванне Дубенського району Рівненської області, з прийняттям мотивованого рішення відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Вказане рішення суду набрало законної сили 11.08.2022.

На виконання судового рішення заяву ОСОБА_1 було розглянуто відповідачем на пленарному засіданні двадцять першої сесії восьмого скликання та прийнято рішення №619 від 16.09.2022, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,12га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 .

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України та статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення садівництва - не більше 0,12 гектарів (пункт «в» частини першої статті 121 ЗК України).

Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, не більше як 0,12 гектара.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження, а також розмежування повноважень органів виконавчої влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV:

- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно із ст. 25 цього Закону документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою, зокрема, є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Приписами статті 55 Закону України "Про землеустрій" визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Згідно із ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 2 статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пп. "в" ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою вказаної статті ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування разом із графічними матеріалами, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації уповноваженим органом для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення такого органу про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, суд зазначає, що підставою відмови у наданні відповідного дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, якщо особа, яка звернулася до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради.

Таким чином, Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено обов`язок виключно на пленарних засіданнях селищної ради вирішувати питання регулювання земельних відносин, в тому числі і питання передачі у користування земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту заяви від 31.03.2021, позивач бажає набути безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної, комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України.

Рішенням Козинської сільської ради Дубенського району від 16.09.2022 №619 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,12га для індивідуального садівництва по вул.Проста с.Пустоіванне Дубенського району Рівненської області.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем відмовлено в наданні такого дозволу керуючись ст.ст. 12, 81, ч.4 ст.83, 116, 118, 121, 134, 136 Земельного кодексу України, пункту 34 статті ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме, у рішенні зазначено «Врахувати, земельна ділянка, зазначена у викопіюванні, розміщена на землях загального користування населеного пункту».

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які наведені в оскарженому рішенні, суд дійшов висновку, що дана відмова не є мотивованою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена у самому рішенні вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо та не вказано норми закону, що порушено позивачем.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а.

Зважаючи на таке, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не може вважатися обґрунтованим і законним, оскільки належних та зрозумілих мотивів такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Також, у постанові від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

Крім того, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом, зокрема у разі невідповідності місця розташування ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі 509/4722/16-а).

В матеріалах справи наявний протокол засідання постійної комісії Козинської сільської ради з питань земельних відносин, архітектури, будівництва та екології, охорони навколишнього середовища від 16.09.2022, згідно з яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,12га для індивідуального садівництва по вул.Проста с.Пустоіванне Дубенського району Рівненської області. При цьому, у протоколі вказано «врахувати, що земельна ділянка, зазначена на викопіюванні, розміщена на землях загального користування населеного пункту».

Жодних обґрунтувань на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць такий не містить.

Отже, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач обмежився загальним формулюванням про невідповідність обраного позивачем місця розташування земельної ділянки. При цьому з матеріалів справи неможливо встановити чи спростувати факт розміщення спірної земельної ділянки на землях загального користування населеного пункту.

З урахуванням встановлених по справі обставин та наведених норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до переконання, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Земельного кодексу України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом.

Крім цього, суд враховує, що на момент прийняття відповідачем рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в Україні діє воєнний стан.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні за визначених підстав в умовах якого допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року яким внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Зазначене виключає підстави для задоволення позовних вимог у бажаний для позивача спосіб, адже обрання судом під час дії воєнного стану способу захисту порушених прав у вигляді зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою прямо суперечитиме Закону № 2145-XI та фактично покладатиме на відповідача обов`язок прийняти рішення, ухвалення якого цим Законом заборонено.

Тому порушені права позивача підлягають захисту у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача із урахуванням висновків суду, зроблених у цьому рішенні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України пропорційного до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 16.09.2022 №619, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,12га для індивідуального садівництва по вул.Проста с.Пустоіванне Дубенського району Рівненської області.

Зобов`язати Козинську сільську раду Дубенського району Рівненської області після закінчення воєнного стану здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 31.03.2021 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,12га для індивідуального садівництва по вул.Проста с.Пустоіванне Дубенського району Рівненської області та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області судові витрати в сумі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 жовтня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Козинська сільська рада Радивилівського району Рівненської області (вул.Берестецька, буд.145,с.Козин,Радивилівський район, Рівненська область,35523, ЄДРПОУ/РНОКПП 04386485)

Суддя Н.О. Дорошенко