Рішення

від 28.10.2024 по справі 600/1456/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1456/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2024 року 0114417-2409-UA73040170000011490 та від 18 березня 2024 року №00000/2550/ЖІ0/24-13-24-09, які винесені Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області для сплати ОСОБА_1 ;

- стягнути на корить ОСОБА_1 1 937,92 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім грн. 92 коп.) гривень судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернівецькій області.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення є протиправними та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Звертав увагу суду на те, що згідно договору купівлі-продажу від 28 березня 2013 року, позивач придбав будівлю склад - літ. «А», загальною площею 305,10 кв.м. При цьому зазначив що, визначення частки 17/100 у договорі обраховано наступним чином: загальна площа 5 186,60 кв.м. це число «100», а 305,10 кв.м. це 17 частина від загальної площі. 5 186,60 кв.м. / 305,10 кв.м. = 17.

Разом з тим, відповідач проводить розрахунок шляхом переведення дробових чисел у відсотки і одержує 17%. Відповідач робить розрахунок 5 589,80 кв.м.*17,00% = 950,27 кв.м. Проте, на думку позивача такий розрахунок є невірним.

Окрім іншого, позивач наголошував на тому, що склад ним використовується у сільськогосподарській діяльності. Крім того, згідно довідки Коболчинського старостинського округу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 23 лютого 2024 року №129 підтверджується те, що позивач є членом особистого селянського господарства та користується земельними ділянками загальною площею 1,3617 га.

Відтак позивач вважає, що він звільнений від оподаткування на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки застосування зазначеної норми ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів сільськогосподарського товаровиробництва є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для виготовлення сільськогосподарської продукції.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Заперечуючи проти позову зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно гр. ОСОБА_1 належить нежитлова будівля загальною площею 5589. 8 кв. м. розмір частки власності складає 17/100, а саме - 950.27 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власникам в оренду, лізинг, позичку.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій позивач не значиться у переліку суб`єктів підприємницької діяльності - фізичною собою-підприємцем, а також керівником (засновником) юридичної особи, що здійснює господарську діяльність у сфері сільського господарства (товаровиробництва), відповідно, не звітує про результати господарської діяльності до податкового органу та не сплачує податки, а також відсутня будь-яка наявна інформація, що підтверджує факт здійснення сільськогосподарської діяльності та використання у такій діяльності комплексу належної йому нежитлової будівлі.

Відтак, відповідач вважає, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень діяв обґрунтовано, у межах повноважень та з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття об`єктивного рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку із чим, підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення відсутні.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 18 березня 2024 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийняті податкові повідомлення рішення № 0114417-2409-UA73040170000011490 та №00000/2550/ЖІ0/24-13-24-09, згідно яких ОСОБА_1 визначено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. З матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Коболчинська» укладено договір купівлі-продажу 17/100 частин нежитлової будівлі, який посвідчений ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області 28 березня 2013 року та зареєстровано в реєстрі за №156.

Згідно пункту 1 зазначеного Договору визначено, що на умовах, передбачених цим договором, продавець (ТОВ «Агрофірма «Коболчинська») передає у власність, а покупець ( ОСОБА_1 ) приймає від Продавця 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель, розташованих за №32-а (тридцять два «а»), по АДРЕСА_2 . Опис об`єкта: склад - літ «А», загальною площею 305,10 кв.м.; склад - літ. «В», загальною площею 10,80 кв.м.; склад - літ. «Г», загальною площею 42,30 кв.м.; електростанція - літ. «Е», загальною площею 58,20 кв.м.; кузня - літ. «Ж», загальною площею 56,50 кв.м.; кузня - літ. «З», загальною площею 74,40 кв.м.; склад - літ. «К», загальною площею 17,10 кв.м.; автозаправка - літ. «Л», загальною площею 7,70 кв.м.; прохідна - літ. «М», загальною площею 19,50 кв.м.; пилорама - літ. «О», загальною площею 85,50 кв.м.; майстерня - літ. «П», загальною площею 355,80 кв.м.; прохідна-вагова - літера «Р», загальною площею 36,50 кв.м.; склад - літ.«С»,загальною площею71,60 кв.м.; склад -літ. «Т», загальною площею 561,60 кв.м.;склад -літ.«У»,загальною ощею 625,10 кв.м,- склад - літ. «Ф», загальною площею 855,60 кв.м.; склад - літ. «Х», загальною площею 730,20 кв.м.; склад - літ. «Ч», загальною площею 884,50 кв.м.; сушарка - літ. «Ц», загальною площею 188,60 кв.м.; навіс - літ. «Н».

Відповідно до абз. 2 пункту 1 цього Договору визначено, що за цим договором у власність Покупця переходить склад - літ. «А», загальною площею 305,10 кв.м, що становить 17/100 (сімнадцять сотих) частин нежитлових будівель.

3. Право власності відповідно до Договору купівлі-продажу 17/100 частин нежитлової будівлі від 28.03.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг від 28.03.2013 р. №1728519): номер запису про право власності - 479510; форма власності - приватна; вид спільної власності - спільна часткова; розмір частки - 17/100; власники - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 29631373240.

4. Дослідивши зміст договору судом встановлено, що у власність ОСОБА_1 переходить склад - літ. «А», загальною площею 305,10 кв.м, що складає 17/100 частин нежитлових будівель.

5. Згідного технічного паспорта на будівлю (інвентаризаційна справа №957) вбачається те, що склад літ. «А» має загальну площу 305,10 кв.м.

6. Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу: ТІ01-8286-8501-2002- 5443- об`єкт - склад з підвалом, тип: Будівля код ДКБС: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

7. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно гр. ОСОБА_1 на правах приватної спільно часткової власності належить 17/100. Об`єкт нерухомого майна складається з 20-ти окремих об`єктів нежитлових будівель, в тому числі склад загальною площею 305,10 кв.м.

8. Згідно розрахунку податкового органу (до ППР) по податку на нерухоме майно, позивачу від загальної площі нежитлових будівель - 5589,80 кв.м., визначено розмір частки у праві спільної власності - 950,27 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

9. Згідно довідки Коболчинського старостинського округу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 23 лютого 2024 року №129 підтверджується, що громадянин ОСОБА_1 є членом особистого селянського господарства та користується земельними ділянками загальною площею 1,3617 га.

10. Право власності на земельні ділянки підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №422518 від 06 грудня 2007 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010781800974, згідно якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,3617 га у межах згідно з планом (кадастровий номер 7324084500:02:001:1168 площею 1,1077га та кадастровий номер 7324084500:02:001:1167 площею 0,2540 га).

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

2. Звертаючись до суду аргументи позивача фактично зводились до того, що оскільки він є власником будівлі, яка згідно коду ДКБС: 1271.9 відноситься до будівель сільськогосподарського призначення та одночасно є членом особистого селянського господарства, використовує придбану будівлю за функціональним призначенням, тобто в цілях виготовлення сільськогосподарської продукції, відтак звільнений від оподаткування на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Крім того, позивач наголошував, що йому на праві власності належить лише будівля склад - літ. «А», загальною площею 305,10 кв.м, що складає17/100 частин нежитлових будівель, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

3. Згідно із підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті).

Пунктом 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Пунктом 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

У відповідності до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

3. Судом встановлено, що позивачеві на правах власності належить об`єкт - склад з підвалом, тип: Будівля код ДКБС: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Відповідно до інформації, яка розміщена в Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва зазначено, що об`єкт - склад з підвалом, тип: Будівля код ДКБС: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші. Тобто, зазначена будівля відноситься до Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства.

Згідно довідки Довідкою Коболчинського старостинського округу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 23 лютого 2024 року №129 підтверджується, що громадянин ОСОБА_1 є членом особистого селянського господарства та користується земельними ділянками загальною площею 1,3617 га.

При цьому, підпунктом 14.1.235. пункту 14.1. статті 14 ПК України надано визначення поняттю - сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

5. Частиною 1 ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року N°742-IV, із змінами та доповненнями, визначено: особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Стаття 4 Закону України «Про особисте селянське господарство» зазначає: особисті селянські господарства підлягають обліку; облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

В частині 1 ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» зазначено: до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

6. Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 затверджено та введено в дію «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000» (далі - ДК 018-2000). ДК 018-2000 призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Будівлі сільськогосподарського призначення в ДК 018-2000 мають код.1271.

Цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Отже, об`єкт нежитлової нерухомості, який належить ОСОБА_1 , згідно ДК 018-2000 має код 1271.9.

Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»).

7. Проаналізувавши наведене вище в призмі норм податкового кодексу, слід дійти висновку, що будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

7. Пунктом 30.1 статті 30 ПК України врегульовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб)», лише об`єктів нежитлової нерухомості сільськогосподарських товаровиробників (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

8. Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування-предмета «будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб)», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дає суду підстави дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб)» не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «сільськогосподарський товаровиробник», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарського товаровиробництві), а й з використанням будівлі з метою провадження сільськогосподарської діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення сільськогосподарської продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, тобто будівлі які використовуються для виготовлення сільськогосподарської продукції в загальному розумінні.

Отже, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів сільськогосподарського товаровиробництва є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для виготовлення сільськогосподарської продукції в загальному розумінні.

9. Аналогічна права позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №300/261/19, від 07.04.2020 у справі №200/8228/19, від 05.06.2020 у справі №300/352/19 та у Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в справі №600/4155/22-а.

10. Також, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує те, що згідно договору купівлі продажу частки майна (наразі чинний, та не оскаржений в судовому порядку) перелічено майно в кількості 20-ти об`єктів, яке належало(ть) ТОВ «Агрофірма «Коболчинська» на момент підписання договору. Разом з тим, дослідивши зміст договору судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав виключно склад - літ. «А», загальною площею 305,10 кв.м., а не 17/100 від загальної площі нерухомості 5589,80 кв.м. як про те вказував відповідач 950,27 кв.м., що є додатковою підставою протиправності спірних рішень.

11. Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

12. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному ж випадку, враховуючи усі наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувані у даній справі не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, адже прийняте відповідачем без належного обґрунтування, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Відтак, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати судовий збір в сумі 1937,92 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2024 року 0114417-2409-UA73040170000011490 та від 18 березня 2024 року №00000/2550/ЖІ0/24-13-24-09, які винесені Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області.

3. Стягнути на корить ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судовий збір в сумі 1 937,92 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (с. Коболчин, Чернівецька обл., Дністровський р-н, 60231, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 44057187).

Суддя О.В. Боднарюк