Ухвала

від 22.10.2024 по справі 758/8119/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 42023102070000310 - прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року, -

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на речі та документи, які були вилучені 21.06.2024 під час обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: сім-картки оператора мобільного зв?язку ТОВ «лайфселл»; одну сім-картку оператора мобільного зв?язку ПрАТ «ВФ Водафон»; одну сім-картку оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар»; картонний конверт від стартового пакунка з написом номеру телефону НОМЕР_1 ; картонний конверт від стартового пакунку з написом номеру телефону НОМЕР_2 ; стартовий пакунок з сім-карткою НОМЕР_3 ; картковий конверт від стартового пакунку з написом телефону НОМЕР_4 ; креркопію паспорту громадянки ОСОБА_6 , 1974 р.н., серії НОМЕР_5 та копії її ІПІН; ксерокопію паспорту громадянки ОСОБА_7 , 1983 р.н., серії НОМЕР_6 та копії її ІПН; блокнот чорного кольору з чорновими записами; зошит червоного кольору з чорновими записами, заборонивши користування та розпорядження ними.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання про арешт майна задовольнити повністю.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.

Вважає внесене на розгляд клопотання таким, що відповідає вимогам закону щодо наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

В судове засідання учасники провадження не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

До початку розгляду справи прокурор направив клопотання про розгляд справи у його відсутність, представник власника майна про причини своєї неявки не повідомив.

Таким чином, на думку колегії суддів, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за відсутності не з`явившихся учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом УП в метрополітені ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102070000310 від 11.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.

01.07.2024 прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотання про арешт майна, вилученого 21.06.2024 під час обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: сім-картки оператора мобільного зв?язку ТОВ «лайфселл»; одну сім-картку оператора мобільного зв?язку ПрАТ «ВФ Водафон»; одну сім-картку оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар»; картонний конверт від стартового пакунка з написом номеру телефону НОМЕР_1 ; картонний конверт від стартового пакунку з написом номеру телефону НОМЕР_2 ; стартовий пакунок з сім-карткою НОМЕР_3 ; картковий конверт від стартового пакунку з написом телефону НОМЕР_4 ; креркопію паспорту громадянки ОСОБА_6 , 1974 р.н., серії НОМЕР_5 та копії її ІПІН; ксерокопію паспорту громадянки ОСОБА_7 , 1983 р.н., серії НОМЕР_6 та копії її ІПН; блокнот чорного кольору з чорновими записами; зошит червоного кольору з чорновими записами, заборонивши користування та розпорядження ними, посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року вказане клопотання прокурора задоволено частково.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, в рамках даного кримінального провадження слідчим суддею Подільського районного суду м. Києва було надано дозвіл на обшук у квартирі АДРЕСА_2 де проживає ОСОБА_8 з метою виявлення та вилучення: договорів із додатками, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі товарів/наданих послуг, акти виконаних робіт з додатками та специфікаціями, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські документи щодо проведених розрахунків; документи, що свідчать про фактичні обсяги «проконвертованих» грошових коштів та валютно-обмінних операцій, які не відповідають задекларованим показникам у бухгалтерській та податковій звітності та мають доказове значення щодо розміру фактично отриманих доходів, засоби доступу до банківських рахунків, які використовуються у протиправній діяльності; банківські (платіжні) картки, що використовуються для обготівкування коштів, отриманих під час протиправної діяльності; документи з переведення грошових коштів за межі чи до України; чорнові записи, зошити, блокноти із відомостями щодо здійснення протиправної діяльності; незаповнені документи із відтисками печаток, штампів та кліше; копії статутних та реєстраційних документів, кадрових документів суб`єктів господарської діяльності, реквізити яких використовуються для надання фінансово-господарських операціям вигляду реальних, наказів про призначення керівників, працівників, трудових контрактів, відомостей нарахування заробітної плати; печаток, штампів та кліше суб`єктів господарювання з ознаками «фіктивності», реквізити яких використовуються під час здійснення протиправної діяльності.

В ході проведення обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Хіаоті» чорного кольору; флеш накопичувач з цифровим декодером марки «Kingston» 32 Gb, на якому зроблено напис DATA TRAVELE 2000; ??дві сім-картки оператора мобільного зв?язку ТОВ «лайфселл»; ??одна сім-картка оператора мобільного зв?язку ПрАТ «ВФ Водафон»; ??одна сім-картка оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар»; картонний конверт від стартового пакунок з написом номеру телефону картонний конверт від стартового пакунок з написом номеру телефону НОМЕР_2 ; стартовий пакунок з сім-карткою НОМЕР_3 ; картонний пакунок від стартового пакунку з написом телефону НОМЕР_4 ; ксерокс паспорту громадянки ОСОБА_6 , 1974 р.н., серії НОМЕР_5 та копії її ІПН; ксерокс паспорту громадянки ОСОБА_7 , 1983 р.н., серії НОМЕР_6 та копії її ІПН; блокної чорного кольору з чорновими записами; зошит червоного кольору з чорновими записами.

При цьому, частина вилученого майна під час обшуку у квартирі ОСОБА_9 , а саме: ??дві сім-картки оператора мобільного зв?язку ТОВ «лайфселл»; ??одна сім-картка оператора мобільного зв?язку ПрАТ «ВФ Водафон»; ??одна сім-картка оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар»; картонний конверт від стартового пакунок з написом номеру телефону картонний конверт від стартового пакунок з написом номеру телефону НОМЕР_2 ; стартовий пакунок з сім-карткою НОМЕР_3 ; картонний пакунок від стартового пакунку з написом телефону НОМЕР_4 ; ксерокс паспорту громадянки ОСОБА_6 , 1974 р.н., серії НОМЕР_5 та копії її ІПН; ксерокс паспорту громадянки ОСОБА_7 , 1983 р.н., серії НОМЕР_6 та копії її ІПН; блокної чорного кольору з чорновими записами; зошит червоного кольору з чорновими записами, були вилучені в порядку, передбаченому КПК України, оскільки дозвіл на їх вилучення було надано ухвалою слідчого судді.

Отже, вищевказані речі є предметами, на яких могли зберегтись сліди вчинення кримінального правопорушення, та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя має достатні підстави вважати, що такі речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відтак слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про достатність підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, що є належною правовою підставою для арешту вказаного майна.

Відповідно до ст. 167 КПК України мобільний телефон марки «Хіаоті» чорного кольору; флеш накопичувач з цифровим декодером марки «Kingston» 32 Gb, на якому зроблено напис DATA TRAVELE 2000; є тимчасово вилученим майном, дозвіл на вилучення якого слідчими суддею не надавався, а тому правові підстави для накладення арешту на дане майно відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання прокурора у цій частині було відмовлено.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги є недоведеними та не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 170 - 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на речі та документи, які були вилучені 21.06.2024 під час обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: сім-картки оператора мобільного зв?язку ТОВ «лайфселл»; одну сім-картку оператора мобільного зв?язку ПрАТ «ВФ Водафон»; одну сім-картку оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар»; картонний конверт від стартового пакунка з написом номеру телефону НОМЕР_1 ; картонний конверт від стартового пакунку з написом номеру телефону НОМЕР_2 ; стартовий пакунок з сім-карткою НОМЕР_3 ; картковий конверт від стартового пакунку з написом телефону НОМЕР_4 ; креркопію паспорту громадянки ОСОБА_6 , 1974 р.н., серії НОМЕР_5 та копії її ІПІН; ксерокопію паспорту громадянки ОСОБА_7 , 1983 р.н., серії НОМЕР_6 та копії її ІПН; блокнот чорного кольору з чорновими записами; зошит червоного кольору з чорновими записами, заборонивши користування та розпорядження ними, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 42023102070000310 - прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/5656/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 758/8119/24

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1