Постанова

від 23.10.2024 по справі 371/483/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 371/483/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13274/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року про призначення судової експертизи з питань землеустрою у складі судді Кириленко М.О.,

у цивільній справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, реєстратора Бучанської районної державної адміністрації Макаренка Володимира Вікторовича, третя особа: регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 році заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Київській області, реєстратора Бучанської районної державної адміністрації Макаренка В.В. про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення.

06 лютого 2024 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання від представника відповідачки Ситника Т.А. , який діє в інтересах ОСОБА_1 про призначення у справі експертизи з питань землеустрою й перед експертом поставити питання: Чи було змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки, яка наданий час має кадастровий номер 3222984000:05:006:0031, на землі природно-заповідного фонду чи іншого природоохоронного, відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності? Проведення експертизи пропонував доручити Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (ЄДРПОУ 25584491, адреса: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 81. Оплату послуг експерта покласти на ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що у своєму позові прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка, на момент її приватизації відносилась до земель природно-заповідного фонду чи іншого природоохоронного призначення. Водночас, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 31 травня 2023 року (копія подана до суду раніше), спірна ділянка обліковувалась як землі сільськогосподарського призначення. Крім того, до листа додано проект роздержавлення КГСП «ім. Ватутіна» 1995 року, з якого вбачається, що на час роздержавлення земель, виділених під розміщення регіонального ландшафтного парку не обліковувалось. Відтак вбачається розбіжність у визначенні основного цільового призначення спірної земельної ділянки на момент її приватизації. У даному випадку, вбачається необхідність спеціальних знань у сфері землеустрою, щодо оцінки землевпорядних документації, у тому числі її картографічної частини, при з`ясуванні обставини справи - віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду чи іншого природоохоронного призначення.

Оскільки, якщо спірна земельна ділянка не була віднесена до земель природно-заповідного фонду чи іншого природоохоронного призначення, то - позов прокурора є безпідставним, адже підставою позову є нібито незаконна 53В зміна такого цільового призначення ділянки. З наявних у справі документів вбачається, що спірна ділянка ніколи до земель природно-заповідного фонду чи іншого природоохоронного призначення не відносилась, а якщо така зміна і відбулася, то з грубим порушенням вимог земельного законодавства. При цьому, у справі відсутні інші висновки експертів із цих самих питань, а наданий прокурором лист ТОВ «Геоматичні рішення» від 10 червня 2022 року № 14/06 викликає значні сумніви і по своїй суті, згідно з вимогами ст. 102 ЦПК України висновком експерта бути не може

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Ситника Т.А. про призначення судової експертизи з питань землеустрою - задоволено. Призначено у справі експертизу з питань землеустрою, на вирішення якої поставлено питання:

Чи було змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки, яка наданий час має кадастровий номер 3222984000:05:006:0031, на землі природно-заповідного фонду чи іншого природоохоронного, відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності? Проведення експертизи доручено Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (ЄДРПОУ 25584491, адреса: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 81). Оплату послуг експерта покладено на ОСОБА_1 . Провадження у цивільній справі на час проведення експертизи зупинено. Надіслано експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи матеріали цивільної справи №371/483/22 провадження 2/371/58/24.

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Київської обласної прокуратури Сваток А.Г., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить: скасувати ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на підставі рішень Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХXIIIта рішення Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 «Про організацію регіонального парку «Трахтемирів» організовано регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» та надано останньому статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Посилається на те, що межі регіонального ландшафтного парк «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Київської області знаходиться 5148,7 га земель, з них - 3517,2 га земель на території Малобукринської сільської ради Миронівського району.

Вказує, що територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Крім того всупереч доводам, викладеним у клопотанні представника відповідачки роздержавлення КСП «ім. Ватутіна» відбулося у 1995 році, а у 2000 році спірні землі набули статусу природно-заповідного фонду. При цьому, вказані земельні ділянки обліковувалися як землі сільськогосподарського призначення у 1992 році, тобто до 2000 року і до моменту утворення регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Зазначено, що прокурором доведено належними і допустимими доказами знаходження земельної ділянки в межах регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Звертає увагу суду на те що, за допомогою експертизи представник відповідачки бажає визначити відповідність зміни цільового призначення земельних ділянок та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Окрім цього, матеріалами справи цільове підтверджується призначення земельної ділянки із кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 не змінювалося, кадастровий номер земельної ділянки сформовано одразу під час її відведення у власність без зміни цільового призначення на землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, що підтверджується наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 серпня 2019 року № 10-6139/15-19-сг. Спірна ділянки одразу відводилися як землі сільськогосподарського призначення.

Посилається на те, що територія і земельні ділянки регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» набули статус земель природно-заповідного фонду не на підставі документації із землеустрою, а на підставі проекту створення регіонального ландшафтного парку.

Вважає, що суд першої інстанції, всупереч заперечень Київської обласної прокуратури, а також положень ст. 103 ЦПК України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та висновків Верховного Суду по справах, предметом розгляду яких був статус земель регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», оскаржуваною ухвалою за відсутності на те обґрунтованих і правових підстав, дійшов незаконного висновку про необхідність призначення по справі відповідної експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ситник Т.А. в інтересах ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року залишити в силі.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належно, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника прокуратури, який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Суд першої інстанції призначаючи по справі експертизу з питань землеустрою вважав, що для правильного розгляду справи та з`ясування питань, що потребують спеціальних знань, необхідно призначити по справі таку експертизу на вирішення якої поставити питання : Чи було змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки, яка наданий час має кадастровий номер 3222984000:05:006:0031, на землі природно-заповідного фонду чи іншого природоохоронного, відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 104 ЦПК України).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Як визначено у статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду. Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в цивільному судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

При цьому, судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є набуття на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області з порушенням порядку зміни цільового призначення фізичною особою у приватну власність земельну ділянку природно-заповідного фонду площею 1,9996 га із кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 за рахунок території регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Задовольняючи клопотання, суд вважав за необхідне визначити відповідність зміни цільового призначення земельної ділянки та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Разом з тим, як убачається з наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-6139/15-19-сг від 27 серпня 2019 року земельна ділянка із кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 була надана у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 207 т.1)

Отже спірна ділянка одразу відводилася відповідачці зі складу земель сільськогосподарського призначення без зміни на землі природно-заповідного чи іншого природоохоронного фонду.

Згідно вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Мінюсту від 08.10.1998 № 53/5) для вирішення питань експертизи з питань землеустрою експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної документації та документації із землеустрою на земельні ділянки.

Враховуючи, що статус території і земель природно-заповідного фонду, їх цільове призначення чітко визначені положеннями чинного законодавства, зокрема, Земельним кодексом України і Законом України «Про природно-заповідний фонд України» - питання законності відведення спірної земельної ділянки із кадастровим номером 3222984000:05:006:0031 із порушенням зміни цільового призначення є виключно питанням права та не потребує спеціальних знать, у тому числі і експертних досліджень.

Отже, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, судом не обґрунтовано дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування та які не можуть бути самостійно з`ясовані судом на підставі наявних матеріалів справи; не мотивовано підстави, з яких суд уважав, що підтвердити чи спростувати обставини, на які посилаються сторони, можливо лише шляхом залучення особи, яка володіє спеціальними знаннями.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вказаних обставин, ухвала Миронівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: