Ухвала

від 22.10.2024 по справі 757/13782/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

.Справа № 757/13782/24-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/4585/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року яким,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку села Жукля, Корюківського району, Чернігівської області, офіційно не працевлаштовану, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

засуджено за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України до 1 року обмеження волі; за ч. 4 ст. 358 КК України до 6 місяців обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України. Вироком вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, ОСОБА_7 , перебуваючи 10.01.2024 за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 3-Б, реалізуючи свій протиправний умисел, з метою підробки особистої медичної книжки, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, надала невстановленій особі грошові кошти у розмірі 250 гривень, особисту фотокартку та власні анкетні дані для отримання особистої медичної книжки форми первинної облікової документації № 1-ОМК у спосіб, не передбачений Порядком проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559.

Надалі, того ж дня ОСОБА_7 отримала від невідомої особи особисту медичну книжку форми первинної облікової документації № 1-ОМК, 2 Серії НОМЕР_1 яка містила завідомо неправдиві відомості щодо проходження ОСОБА_7 . обов`язкового профілактичного медичного огляду з внесеними до неї анкетними даними останньої та її особистою фотокарткою для подальшого використання.

Після чого, ОСОБА_7 достовірно знаючи, що вона не проходила встановленого обов`язкового медичного огляду в закладі охорони здоров`я для працівників, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення, згідно Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559, Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 1-ОМК «Особиста медична книжка», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 150 від 21 лютого 2013 року, та Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, надала завідомо підроблену медичну книжку форми первинної облікової документації № 1-ОМК, 2 Серії НОМЕР_1, яка містить завідомо неправдиві відомості про проходження нею медичного огляду у ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР" (код ЄДРПОУ 35007886) з внесеними до неї анкетними даними останньої та власною фотокарткою невідомій особі для працевлаштування у магазин «Гастроном», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, ОСОБА_7 медичний огляд в ТОВ "ЛАЯН ВІННЕР" (код ЄДРПОУ 35007886) не проходила, особиста медична книжка форми первинної облікової документації № 1-ОМК, 2 Серії НОМЕР_1 їй не видавалась.

Таким чином, ОСОБА_7 , використала завідомо підроблений документ.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_7 , які виразились у пособництві в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання, судом кваліфіковано за ч.5 ст.27 ч.1 ст. 358 КК України.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_7 , які виразились у використанні завідомо підробленого документу, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання, судом кваліфіковано за ч.4 ст. 358 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч.4 ст.358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченої, зазначає, що вирок є незаконним в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м`якості.

Зазначає, що суд, призначаючи покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 6 місяців обмеження волі, проігнорував положення ч. 2 ст. 61 КК України, відповідно до якої обмеження волі встановлюється на строк від 1 до 5 років. Підстав для призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України також встановлено не було, тому судом безпідставно не застосовано ч.2 ст. 61 КК України, яка підлягала обов`язковому застосуванню.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачену, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, але вважала покарання занадто суворим, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних проступків за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації її дій за ч. 5 ст.27, ч.1 ст.358, ч. 4 ст.358 КК України сторонами у апеляційному порядку не оскаржується та в силу вимог ч.1 ст. 394 КПК України не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо призначення покарання судом за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 6 місяців обмеження волі без врахування вимог ч. 2 ст. 61 КК України, є слушними.

За ч.2 ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі встановлюється на строк від одного року до п`яти років.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі суд не звернув уваги на зазначену правову норму Загальної частини Кримінального кодексу України та призначив покарання у виді 6 місяців обмеження волі без врахування вимог ч.2 ст.65 КК України, неправильно застосувавши закон України про кримінальну відповідальність.

У той же час , вимоги апеляційної скарги прокурора про призначення ОСОБА_7 покарання, яке є невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м`якість , не містять будь-якого обґрунтування і суперечать приписам ст.414 КПК України.

Разом з тим, на думку колегії суддів покарання обвинуваченій за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі, судом призначено без достатнього врахування вимог ст. 50 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Обираючи ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України, суд врахував те, що вона має місце постійного проживання, раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, наявність пом`якшуючої обставини у виді щирого каяття, відсутність обставин, що обтяжує покарання.

Проте, колегія суддів вважає, що суд не надав належної оцінки позитивним даним про особу обвинуваченої, наявності обставини, що пом`якшує покарання та у вироку не навів належних мотивів, з яких він дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_7 найсуворішого виду покарання з передбачених санкціями ч.ч.1,4 ст.358 КК України.

На думку колегії суддів, покарання ОСОБА_7 у виді штрафу за кримінальні проступки, передбачені ч. 5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України та ч.4 ст.358 КК України та визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим є співмірним вчиненому та відповідатиме меті покарання, визначеній у ч.ч.2,3 ст.50 КК України.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає необхідним у порядку ч.2 ст.404 КПК України вийти за межі апеляційної скарги прокурора та пом`якшити ОСОБА_7 призначене покарання до штрафу.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання змінити.

На підставі ч.2 ст.404 КПК України пом`якшити ОСОБА_7 призначене покарання і вважати її засудженою:

- за ч. 5 ст. 27 ч.1 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.;

- за ч.4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Суддя: Суддя: Суддя: