Постанова

від 25.10.2024 по справі 440/10206/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 р. Справа № 440/10206/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "СПГ-Партнер" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2023, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, по справі № 440/10206/23

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "СПГ-Партнер"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач, ПОВ ФСЗОІ) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СПГ-Партнер» (далі відповідач, ТОВ «ТД «СПГ-Партнер») про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 92466,67 грн, що обґрунтований невиконанням відповідачем у 2022 році вимог статей 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СПГ-Партнер» про залишення позовної заяви Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю без розгляду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 06 грудня 2023 року позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СПГ-Партнер» про стягнення адміністративно-господарських санкцій задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СПГ-Партнер» на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 92466,67 грн (дев`яносто дві тисячі чотириста шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду 06.12.2023 року по справі №440/10206/23 скасувати, а позовну заяву Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. У разі виявлення порушення квоти за 2022 рік Фонд мав до 10 березня поточного року в автоматизованому режимі розрахувати суму адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті. Таким чином, на думку апелянта, початок відліку строку для позивача починає відраховуватися із 10 березня, а останнім днем подачі позову є 10 червня. Натомість позовна заява підписана 16.06.2023 року, а подана пізніше, тобто з пропуском строку на звернення.

Позивач не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ «ТД «СПГ-Партнер» у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 39717501.

Позивач у Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, нарахував ТОВ «ТД «СПГ-Партнер» суму адміністративного-господарських санкцій за 2022 рік, виходячи з таких даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 9 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) одна особа; фонд оплати праці штатних працівників 1664400,01 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника 184933,33 грн; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 92466,67 грн. (а.с. 3).

Вказаний документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця ТОВ «ТД «СПГ-Партнер» на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023, що підтверджено квитанцією від 17.04.2023 (а.с. 3, зі звороту).

Посилаючись на те, що відповідач у 2022 році не виконав норматив працевлаштування осіб з інвалідністю та у добровільному порядку не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 92466,67 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СПГ-Партнер» про залишення позовної заяви Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, а тому підстав для задоволення позовної заяви без розгляду немає.

Задовольняючи позовні вимоги ПОВ ФСЗОІ, суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання відповідачем у 2022 році вимог Закону №875-XII в частині повідомлення державної служби зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю та / або забезпечення фактичного працевлаштування таких осіб.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, перевіряючи насамперед питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У положеннях статті 120 КАС України врегульовано питання обчислення процесуального строку.

Зокрема, відповідно до вимог частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В силу частини 5 статті 120 КАС України встановлено, що останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Момент обрахування строку на звернення до суду пов`язаний з моментом, коли особа повинна була дізнатись про порушення свого права або законного інтересу.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У даній справі спірні відносини стосуються стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування у 2022 році особи з інвалідністю та урегульовані Законом України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №875-XII).

Законом України від 18.10.2022 №2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» статтю 19 Закону №875-XII викладено у новій редакції.

Зокрема, відповідно до частини дванадцятої статті 19 Закону №875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

У доводах апеляційної скарги представник відповідача обґрунтовує, що строк звернення до суду з цим позовом слід рахувати з 10.03.2023 та він відповідно закінчився 10.06.2023.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими доводами представника відповідача та вважає їх помилковими. В силу частини четвертої статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач мав самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у строк до 15.04.2023, а тому строк звернення до суду з цим позовом слід рахувати з 16.04.2023.

Таким чином, відлік строку на звернення до суду з даним позовом для позивача, як суб`єкта владних повноважень, розпочався з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто з 16.04.2022.

Відтак, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом завершився 16.07.2023.

Як свідчать матеріали справи, позовну заяву надіслано до суду поштою 14.07.2023, що підтверджено відбитком календарного штемпеля пошти на конверті (а.с. 7).

З урахуванням наведеного апеляційний суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звернувся до суду з дотриманням встановленого законодавством тримісячного строку, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "СПГ-Партнер" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі № 440/10206/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич