Постанова

від 23.10.2024 по справі 160/19198/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/19198/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (суддя Ремез К.І.) в адміністративній справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_1 , в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міхіної Ольги Іванівни про відновлення виконавчого провадження від 21.06.2024 у виконавчому провадженні № 64030520.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить положень, які б дозволяли державному виконавцю закінчити виконавче провадження у зв`язку із неможливістю виконати рішення внаслідок проблем технічного та програмного характеру, або внаслідок змін у законодавстві.

Суд не прийняв аргументи позивача щодо не зазначення в оскаржуваній постанові про відновлення виконавчого провадження від 21.06.2024 підстав для його поновлення.

Судом не враховано ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Жодних законних підстав та причин для поновлення відповідного провадження в самій постанові від 21.06.2024 про відновлення виконавчого провадження №64030520 не наведено.

Також, станом на дату складання постанови про відновлення виконавчого провадження відсутня будь яка інформація про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження. Тобто, постанова про закінчення виконавчого провадження №64030520 з примусового виконання виконавчого листа від 02.10.2021 №160/3764/19, якою встановлено факт виконання в повному обсязі зазначеного судового рішення, є чинною, доказів її оскарження та/або скасування у визначених Законом випадках в матеріалах самого виконавчого провадження або судової справи, не зазначено та не надано.

Судом не надано належної оцінки та не взято до уваги факт закінчення строку пред`явлення виконавчого документа у справі №160/3764/19, який закінчився 01.11.2022.

Враховуючи, що виконавче провадження ВП №64030520 з примусового виконання виконавчого листа від 02.10.2020 у справі №160/3764/19 закінчено у зв`язку з повним фактичним його виконанням, право повторно пред`явити зазначений виконавчий документ до виконання в разі закінчення виконавчого провадження із вказаних підстав Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Судом не було надано правової оцінки підставам відновлення виконавчого провадження 64030520. Так, підставою проведення держвикнавцем перевірки - слугувало спочатку звернення ОСОБА_1 , доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №84772/6104-1-24/20.3.1 від 10.06.2024. Проте, доручення не досліджувалось судом та не аналізувалося, оскільки його не було надано до суду.

Також, сам факт звернення до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та відповідне доручення цього питання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є доказом наявності законних підстав для відновлення закінченого держвиконавцем виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним його виконанням.

Судом також не взято до уваги факт недотримання заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління при винесенні постанови про відновлення виконавчого провадження вимог п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція №512/5), а саме незазначена мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову. Тобто, відсутня мотивувальна частина постанови.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 160/3764/19 визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради щодо скасування та припинення надання пільг ОСОБА_1 , передбачених статтею 22 Закону України «Про пожежну безпеку», зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради поновити ОСОБА_1 01.07.2013 надання пільг, передбачених статтею 22 Закону України «Про пожежну безпеку».

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 160/3764/19 було скасовано в частині задоволення позовних вимог, які стосуються періоду з 01.07.2013 по 22.10.2018.

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 160/3764/19 залишено без змін.

05.01.2021 державним виконавцем Загребельською Д.С. було відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 160/3764/19, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64030520.

У виконавчому листі зазначені наступні вимоги до боржника: зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради поновити ОСОБА_1 надання пільг, передбачених статтею 22 Закону України «Про пожежну безпеку».

29.01.2021 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, постанови про розмір мінімальних витрат та стягнення виконавчого збору.

Рішенням суду від 18.02.2021 по справі № 160/1188/21 у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі. Рішення суду набрало законної сили 23.03.2021.

23.06.2021 на адресу боржника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради було направлено вимогу державного виконавця щодо надання документів, підтверджуючих стан виконання рішення суду по справі № 160/3764/19.

25.06.2021 боржником - Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради було надано відповідь державному виконавцю про те, що рішення виконано у повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

25.06.2021 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, виконавчий документ було повернуто до суду.

18.06.2024 постановою виконуючого обов`язки заступника міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 11/2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження було визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) при виконанні виконавчого провадження, таким, що вчиненні з порушенням вимог ст. 39 Закону щодо підстав закінчення виконавчого провадження та зобов`язано вжити заходи щодо приведення виконавчого провадження до вимог чинного законодавства.

Так, постанова № 11/2024 містить підстави проведення перевірки виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 84772/6104-1-24/20.3.1 від 10.06.2024 за результатами звернення ОСОБА_1 , яке надійшло з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з метою перевірки законності здійснення виконавчого провадження № 64030520, та вказано, що рішення у справі № 160/3764/19 фактично не виконане.

В оскаржуваній постанові міститься посилання на вказану постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження № 11/2024 від 18.06.2024.

21.06.2024 на підставі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404).

Статтею 1 Закону Закон № 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 2 Закону № 1404, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст.13 Закону №1404 встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини 3, частина 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону № 1404).

За приписами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною 1 цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно до ч. 3 вказаної статті у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини 1 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

За приписами статті 41 Закону, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Отже, положення вказаної статті передбачають відновлення виконавчого провадження у разі скасування в установленому законом порядку постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.

За положенням ч. 3 ст. 74 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1 розділу XII Інструкції перевірити законність виконавчого провадження мають право, зокрема, директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Депаратаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Пунктом 2 розділу XII Інструкції передбачено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Отже, відповідні рішення державного виконавця у тому числі щодо закінчення виконавчого провадження можуть бути оскарженні також до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. За результатами розгляду вказані особи можуть своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. При цьому, чинним законодавством не визначено критеріїв чи ознак, наявність яких вказувала б на необхідність проведення перевірки конкретного виконавчого провадження начальником органу державної виконавчої служби.

Матеріали справи свідчать, що 18.06.2024 постановою виконуючого обов`язки заступника міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 11/2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження було визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) при виконанні виконавчого провадження, таким, що вчиненні з порушенням вимог ст. 39 Закону щодо підстав закінчення виконавчого провадження та зобов`язано вжити заходи щодо приведення виконавчого провадження до вимог чинного законодавства.

Вказана постанова не оскаржена та є чинною.

Отже, з урахуванням положень ст. 41, 75 Закону, відповідач зобов`язаний відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Щодо посилання скаржника на відсутність судового рішення щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, колегія суддів зазначає, що за приписами Закону не тільки суд наділений такими повноваженнями, у розумінні положень ч.3 ст. 75 Закону такою постановою є постанова № 11/2024 від 18.06.2024.

Щодо посилання скаржника на відсутність в оскаржуваній постанові мотивів та підстав для її прийняття, колегія суддів зазначає, що постанова міститься посилання на постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження № 11/2024 від 18.06.2024, яка у розумінні законодавства є обов`язковою для виконання та є підставою для відновлення виконавчого провадження.

Посилання скаржника на закінчення строку пред`явлення виконавчого документа та неможливість позивачем виконати судове рішення, колегія суддів не приймає, оскільки оцінка вказаним обставинам надається державним виконавцем в ході виконавчого провадження. Крім того, обов`язок щодо відновлення виконавчого провадження прямо визначений у ст. 41 Закону, а вказані обставини не є обставинами які виключають його виконання.

Щодо посилання скаржника на не надання правової оцінки підставам відновлення виконавчого провадження, а саме підставам проведення державним виконавцем перевірки, колегія суддів зазначає, що постанова № 11/2024 від 18.06.2024 не є предметом судового розгляду у цій справі, отже суд не вправі надавати її оцінку. Також, як зазначалось, чинним законодавством не визначено критеріїв чи ознак, наявність яких вказувала б на необхідність проведення перевірки конкретного виконавчого провадження начальником органу державної виконавчої служби.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров