Постанова

від 24.10.2024 по справі 380/5764/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5764/24 пров. № А/857/10264/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (суддя Лунь З.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №380/5764/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 21852,10 грн; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання в порядку, передбаченому пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 21852,10 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 03.11.2023.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є необґрунтованим та незаконним, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд визнав встановленими ті обставини, які не були доведені в ході судового розгляду, порушено судом норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ним було надано всі наявні документи, які передбачено законодавством для підтвердження придбання житла вперше. Вказує, що судом не зазначено переліку документів, які потрібно було додати, окрім тих, які були надано для підтвердження факту придбання житла вперше. Також, не спростовано докази того, що з 1987 року за місцем, де раніше проживав позивач, він не використовував коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чеку у вигляді довідки про невикористання житлових чеків від 30.02.2024. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано. При цьому, відсутність механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не є підставою для позбавлення законодавчо встановлених пільг по сплаті збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та покладення на особу обов`язку по сплаті цього платежу без наявності відповідних доказів.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 17.04.2024 та ухвалити нове рішення, згідно із яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач із апеляційними вимогами не погодився, подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наведених у відзиві підстав та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

03.11.2023 ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я., зареєстровано в реєстрі за №2261 (а.с. 19-20).

Згідно з квитанцією від 03.11.2023 позивачем сплачено 21852,10 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на рахунок УДК у Галицькому районі Львівської області (а.с. 14).

Позивач, вважаючи, що безпідставно (помилково) сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна, звернувся із заявою щодо повернення такого збору (а.с. 7-8).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1300-5604-8/36992 від 05.03.2024 позивача повідомлено про відсутність підстав щодо повернення коштів із сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Зокрема зазначено, що наданий позивачем пакет документів не підтверджує факту придбання житла вперше, а тому немає підстав для формування подання про повернення коштів, які помилково сплачені (а.с. 21).

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо формування подання на повернення коштів, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з абзацом 1 пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За змістом абзацу 2 пункту 9 статті 1 цього Закону, нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Абзацом 3 пункту 9 статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п."в" п.15-2 Порядку №1740 (у редакції після внесених змін постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набула чинності 26.09.2020), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Згідно з п.15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що з 26.09.2020 держава конкретизувала та деталізувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Тобто, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Для цього фізична особа подає нотаріусу: - заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); - відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло; - дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз.4 п.15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Тобто, законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740 для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20, в якій вирішувалося питання, чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна.

Верховний Суд у п.41 цієї постанови зазначив: "Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористався механізмом, визначеним Порядком №1740, та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

Позивачем до заяви поданої відповідачу долучено: копію договору купівлі-продажу № 2261 від 03.11.2023; копію витягу з Державного реєстру речових прав від 03.11.2023; копію квитанції про сплату від 02.11.2023; заяву про відсутність придбаного іншого житла ОСОБА_1 ; довідки про невикористання житлових чеків від 22.11.2023 та 30.02.2024, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, окрім придбаного вперше житла.

Водночас, надані позивачем докази, а саме: Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, довідка філії Ощадбанку про те, що позивач не використовував коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека та паспортні дані є недостатніми для висновку про те, що позивач має пільги при сплаті збору при купівлі житла вперше.

Таким чином судом встановлено, що позивачем не подано доказів того, що з 1987 за місцем, де він проживав він не використовував коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека. Крім того, позивач не надав доказів того, що з 1987 він не змінював своїх особистих даних, зокрема, прізвища.

З наведеного слідує, що усіх необхідних документів, визначених пунктом 152 Порядку №1740, на підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше, надано не було.

Колегія суддів, відхиляє доводи позивача про те, що ним належними доказами підтверджено факт придбання житла вперше, оскільки чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у ГУПФ були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.

При цьому, суд вірно вказав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №1740 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020).

В свою чергу позивач не позбавлений можливості повторно звернутися з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України щодо повернення сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості з дотриманням вимог передбаченими підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки та незгоди з ними, а отже є безпідставними.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року в адміністративній справі №380/5764/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль