Ухвала

від 24.10.2024 по справі 752/13221/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13221/22

Провадження № 2-п/752/59/24

У Х В А Л А

Іменем України

24.10.2024 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгруп» про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгруп» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21.03.2024р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгруп» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позовні вимоги задоволені, визнано незаконним та скасовано наказ відповідача №44-к від 29.12.2021р. про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України; поновлено позивача на посад сестри медичної на ТОВ «Медичний центр «Медгруп»; стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2022р. по 21.03.2024р. (день ухвалення даного рішення) в розмірі 235 996,46 грн., стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 359,96 грн.

До суду надійшла заява ТОВ «Медгруп» про перегляд заочного рішення суду від 21.03.2024р., за якою відповідач просить переглянути заочне рішення суду, скасувати його та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заяви зазначає про те, що не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а тому був позбавлений свого законного права на захист своїх цивільних прав та інтересів у суді під час вирішення даної цивільної справи, а також не зміг скористатися наданими йому процесуальними правами. При цьому зазначає, що судом при вирішенні справи не було враховано, що позивач у позовній заяві не заперечує факт відсутності на робочому місці та місці роботи, що, як наслідок, призвело до звільнення останньої за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Зауважує, що документальне підтвердження поважності причин вказаного прогулу не надавалося позивачкою ні протягом періоду її відсутності, ні під час судового розгляду справи. Відповідач, у свою чергу, надав суду докази законного звільнення позивача. Також зазначає, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що вона не була ознайомлена з посадовою (робочою) інструкцією, оскільки вона підписала посадову інструкцію сестри

медичної, що датується 01.07.2021р., тобто датою прийняття позивача на роботу. Посадову інструкцію було додано до відзиву на позовну заяву. Не відповідає дійсності і твердження про те, що позивачу не було визначено робочого місця та не повідомлено про його місцезнаходження, оскільки позивач працювала в ТОВ «Медичний центр «Медгруп» суттєвий відрізок часу з 01.07.2021р. по 29.12.2021р., за який місцезнаходження роботодавця жодного разу не змінювалося та знаходилось за місцезнаходженням юридичної особи, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд даної заяви.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяву на іншу дату, у зв`язку з необхідністю представництва інтересів клієнта в судовому засіданні по розгляду кримінальної справи №361/6246/22 в приміщення Броварського міськрайонного суду Київської області.

Разом з тим, положення ч. 1 ст. 287 ЦПК України передбачають, що неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, заяви, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Частиною 1 ст. 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем у конструкції сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Таким чином, для скасування заочного рішення суду необхідна наявність одночасно двох умов.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, частинами 1, 3 ст. 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 128 ЦПК України визначають, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Як на поважність причин неявки в судове засідання відповідач вказує на те, що він не був повідомлений про розгляд даної справи.

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом виклику на офіційному веб-порталі судової влади України та шляхом смс-повідомлення.

Наявність у матеріалах справи письмового відзиву на позовну заяву, свідчить, що відповідач знав про розгляд даної справи і скористався своїм право на надання відзиву.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

У той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, слід відмітити, що, як зазначено вище, для скасування заочного рішення суду необхідна наявність одночасно двох умов, у тому числі докази, на які посилається заявник, повинні мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, суд приходить до висновку,

що її обґрунтування є фактично непогодження з винесеним рішенням по суті.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Отже, враховуючи наведене, суд виходить з того, що відповідачем не доведено належними засобам доказування обставини та умови, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення, з огляду на що заява про перегляд заочного рішення від 21.03.2024р. у справі №752/13221/22 залишається без задоволення.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 287 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгруп» про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медгруп» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

2. Роз`яснити, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

3. Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Суддя І.О. Ольшевська