Рішення

від 28.10.2024 по справі 638/9881/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9881/23

Провадження № 2/638/1463/24

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Дрозденко У.С.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс» про захист прав споживачів, в якому просила суд:

1. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс» (ЄДРПОУ 37531405; 36034, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Половка, будинок 70) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) - 3472,09 грн.(три тисячі чотириста сімдесят дві гривні дев`ять копійок), що складається з: заборгованість за зобов`язаннями: 3420,00 грн.; застосовані санкції: 6,18 грн (пеня); 18,55 грн (3% річних); 27,36 грн (інфляційні втрати);

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс» (ЄДРПОУ 37531405; 36034, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Половка, будинок 70) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ((РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень).

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс» (ЄДРПОУ 37531405; 36034, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Половка, будинок 70) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29 травня 2023 року ОСОБА_1 здійснила покупку в інтернет-магазині «Марго-мода» на суму 5200,00 грн. (замовлення № 242217748) ІНФОРМАЦІЯ_4. Після отримання замовлення 02 червня 2023 року ОСОБА_1 відразу повернула речі продавцю, які їй не підійшли: светр вартістю 685,00 грн; сукню - 1060,00 грн. та куртку - 1685 грн. Позивач просила обміняти куртку на інший розмір або повернути за неї кошти, на що отримала відповідь, що сплачені кошти не будуть повернуті. Наразі всі речі вказані вище повернуто продавцю, а кошти так і не отримано, що є порушенням норм закону «Про захист прав споживачів».

Позивач зазначає, що намагалася врегулювати це питання, однак у відповідь на електронне звернення отримала інформацію, що власником інтернет- магазину «Марго-мода» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс» (ЄДРПОУ 37531405). 13 липня 2023 року до ТОВ «Росан Євросервіс» було направлено претензію-вимогу, однак станом на теперішній час жодної відповіді не надійшло. ОСОБА_2 є продавцем в інтернет-магазині «Марго-мода», а також стверджує, що вона є власником цього магазину, саме вона безпосередньо займається продажом товару через інтернет платформу. З`ясувати відомості щодо реєстрації фізичною особою-підприємцем не вдалося можливим. Таким чином, в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_2 станом на час подачі позовної заяви до суду речі не обміняла, кошти не повернула, в досудовому регулюванні відмовилась будь-яким чином відшкодувати шкоду, та не повернула 3420 гривень 00 копійок (три тисячі чотириста двадцять гривень) за одяг придбаний ОСОБА_1 , який не відповідав заявленим вимогам.

Позивач зазначає, що розірвала договір з відповідачем та просила повернути кошти, у встановлений законодавством строк, чого відповідачем зроблено не було. З метою захисту свого порушеного права, на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 707 ЦК України, ОСОБА_1 в судовому порядку змушена стягувати з ОСОБА_2 грошові кошти за товар, який було повернуто. Окрім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3 % річних у сумі - 18,55 грн та інфляційні втрати у розмірі - 27,36 грн, у зв`язку з прострочив виконання грошового зобов`язання відповідачем. Також позивачем нараховано пеню у розмірі 6,18 грн на підставі ч. 9 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Окрім того, позивач зазначає, що через неправомірні дії відповідача, постійне та безперервне хамство продавця, вона отримала глибокі душевні страждання, довгий час намагалася мирно врегулювати конфлікт, але жодних результатів, окрім безперервних нервів, пошуків належного відповідача, витратою коштів на правову допомогу це не дало. Наразі, Позивач через сильне емоційне потрясіння внаслідок дій відповідача має проблеми з ментальним здоров`ям та вирішення їх потребує фінансових витрат на психологів та інших спеціалістів. А тому, справедливим моральним відшкодуванням позивач вважає 10000,00 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Ухвалою суду від 24.08.2023, постановленою судом у складі головуючої судді Орос О.В., прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачам строк 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 10 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. По-перше, до правовідносини, що склалися, не підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки зазначений закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. Громадянин який виготовляє та продає товари, виконує роботи і надає послуги, при цьому, не зареєстрований як підприємець - дія цього Закону на нього не поширюється. ОСОБА_2 не зареєстрована як фізична особа-підприємець, в цьому випадку на неї не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». По-друге, розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн є завеликим та позивачем не доведений ніяким чином. Також відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому вона просила відмовити у стягнення витрат у розмірі 15000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс» відзиву на позовну заяву не подало, однак 17 жовтня 2023 року звернулося до суду з клопотанням про виключення з числа відповідачів, в якому зазначило, що позовні вимоги не мають жодного відношення до нього, оскільки ТОВ «Росан Євросервіс» (ЄДРПОУ 37531405) взагалі не користується платформою Prom.ua, не створювало жодного інтернет-магазину, а тим паче не займається І продажами одягу, в тому числі і жіночого. ТОВ «Росан Євросервіс» займається такими видами діяльності:

КВЕД 45.31- оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний);

КВЕД 46.11 - Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, лівими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

КВЕД 01.61-Допоміжна діяльність у рослинництві;

КВЕД 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами І діл тварин;

КВЕД46.61-Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням;

КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними І продуктами;

КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що в матеріалах справи є копія квитанції про перерахунок коштів позивачкою за придбаний товар на суму 5200,00 грн, однак зазначений в квитанції рахунок не належить ТОВ «Росан Євросервіс». За таких обставин ТОВ «Росан Євросервіс» є неналежним відповідачем.

18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву про збільшення позовних вимог, в якій до заявлених раніше позовних вимог додала позовну вимогу про визнання суб`єктом господарювання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) без реєстрації у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець.

Також 18 жовтня 2023 року позивачем подано заперечення на клопотання ТОВ «Росан Євросервіс», в яких зазначила, що останнє є належним відповідачем по справі, оскільки як вбачається з відповіді ТОВ «УАПРОМ», саме ТОВ «Росан Євросервіс» є власником магазину «Марго-мода». Оскільки відповідач не вважає себе належним відповідачем, позивачем також 18 жовтня 2023 року заявлено клопотання про витребування доказів (інформації) у Товариства з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ» (ЄДРПОУ 36507036; 02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201-203) щодо власника інтернет-магазину «Марго-мода» розміщеного в інформаційній сфері Порталу Prom.ua. Також з метою доведення обставин, зазначених в уточненій позовній заяві, позивач просила суд витребувати у Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393; 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8) інформацію щодо перебування на обліку в Державній податковій службі України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) як фізичної особи-підприємця.

04 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просила позовні вимоги задовольнити, щодо доводів відповідача ОСОБА_2 зазначила, що норми ЗУ «Про захист прав споживачів» поширюються на відповідача, оскільки вона проводить підприємницьку діяльність, систематично продає через інтернет-магазин одяг, отримує за це кошти, але для уникнення сплати податків, та уникнення відповідальності не зареєструвалася фізична-особа підприємець. Позивач повідомила суду, що звернулася до поліції з приводу притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 164 КУпАП, однак досі не надано відповіді про результати розгляду заяви. Оскільки у діях ОСОБА_2 безсумнівно вбачається здійснення підприємницької діяльності, адже остання використовує онлайн магазин, продає через нього товар, отримує кошти на власну банківську картку, тому на правовідносини поширюється ЗУ «Про захист прав споживачів».

Щодо моральної шкоди, позивач зазначає, що через неправомірні дії відповідача, постійне та безперервне хамство, отримала глибокі душевні страждання, довгий час намагалася мирно врегулювати конфлікт, але жодних результатів, окрім безперервних нервів, пошуків належного відповідача, витратою коштів на правову допомогу це не дало. Наразі, Позивач через сильне емоційне потрясіння внаслідок дій відповідача має окрім фізіологічних проблем (загострення остеохондрозу) проблеми з ментальним здоров`ям та вирішення їх потребує фінансових витрат на психологів та інших спеціалістів. Зазначає, що є особою з інвалідністю третьої групи, і саме у зв`язку з неправомірними діями відповідача, зокрема ОСОБА_2 , її проблеми зі здоров`ям почались загострювати, що викликало необхідність звернутися до лікарні за допомогою. Загострення хвороби позивача відбулося через величезний стрес, який позивач отримала через незаконні дії ОСОБА_2 , оскільки однією причин хвороби позивача є стрес. Таким чином, позивач вважає доведеним завдання моральної шкоди ОСОБА_2 у розмірі 10000,00 грн. Крім того позивач заперечувала проти клопотання відповідача про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

22 листопада 2023 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначила, що ознаки підприємницької діяльності в діях особи, яка не зареєстрована як суб`єкт підприємництва, можуть бути лише в тому випадку, якщо особа здійснює будь-який вид підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню. Згідно ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» відсутній у переліку видів господарської діяльності, що підлягають ка ліцензуванню, такий вид діяльності та продаж одягу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 3, 61, 1 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за поро окремі злочини у сфері господарської діяльності», на яку посилається позивач не стосується даного спору. Щодо моральної шкоди зазначає, що надані позивачем докази не містять причинно-наслідкового зв`язку з подією яка сталася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволені позовних в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 березня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження головуючого судді Тимченка А.М., у зв`язку з тим, що на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та розпорядження керівника апарату суду №02-06/109 від 21.02.2024 року про повторний авторозподіл справ в провадження судді Тимченка А.М. 05.03.2024 надійшла вищевказана справа. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 22 травня 2024 року залишено без руху уточнену позовну заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, а також відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів в частині витребування у Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393; 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8) інформації щодо перебування на обліку в Державній податковій службі України Туз ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) як фізичної особи-підприємця. Цією ж ухвалою суду від 22 травня 2024 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ» (ЄДРПОУ 36507036; 02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201-203) інформацію щодо власника інтернет-магазину «Марго-мода» розміщеного в інформаційній сфері Порталу Prom.ua.

03 червня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ» до суду надійшла заява щодо виконання ухвали про витребування доказів.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про судове засідання, причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 травня 2023 року ОСОБА_1 інтернет-магазині «Марго-мода» на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснила замовлення п`яти непродовольчих товарів в на суму 5200,00 грн (замовлення № 242217748) (а.с. 26).

29 травня 2023 року о 18:32 год представник інтернет-магазину «Марго-мода» (абонент мобільного зв`язку з номером телефону НОМЕР_3 , який зазначений на сайті магазину як контактний) в застосунку «Viber» повідомив ОСОБА_1 номер банківської картки для перерахування коштів за замовлення на суму 5200 грн, а саме 5375414132300251 (а.с. 27).

29 травня 2023 року о 18:38 год ОСОБА_1 здійснила оплату товару на банківську карту продавця ОСОБА_2 № НОМЕР_4 , яка була зазначена представником інтернет-магазину «Марго-мода», що підтверджується квитанцією № 27С1-В1ТК-37Е1-4Т3Х від 29.05.2023 (а.с. 24).

Як зазначає позивач і не заперечує продавець, 02 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку отримала замовлення на суму 5200 грн.

Після отримання замовлення, 02 червня 2023 року о 17:37 год ОСОБА_1 повернула продавцю три товари, які не їй підійшли, а саме: светр вартістю 685,00 грн; сукню - 1060,00 грн та куртку - 1685 грн, передавши їх на відправлення оператору поштового зв`язку «Нова пошта» (а.с. 25).

Позивач просила обміняти куртку на інший розмір або повернути за неї кошти. Щодо решти речей, які позивачу не підійшли, а саме светр та сукня, позивач просила повернути за них сплачені кошти.

Вказані обставини підтверджуються листуванням позивача з ОСОБА_2 (абонент мобільного зв`язку з номером телефону НОМЕР_3 ) в застосунку «Viber» та не заперечуються відповідачем. При цьому, суд враховує, що цей номер телефону зазначено на веб сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 як контактний, а у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, вбачається, що цей номер телефону зазначено як засіб зв`язку відповідача ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач звернулася до відповідача ОСОБА_2 з претензією в той самий спосіб, як і було замовлено товар, а саме за допомогою застосунку «Viber», однак продавець відмовилась обміняти куртку або повернути за неї гроші, відмовилася повернути гроші за светр та сукню.

Матеріали справи не містять доказів того, що продавець обміняла куртку або, у разі відсутності необхідного для обміну товару, повернула за неї гроші, також в матеріалах справи відсутні докази повернення покупцю грошей за светр і сукню.

Згідно з ч. 1ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 707 ЦК України покупець має право протягом чотирнадцяти днів не рахуючи дня купівлі непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем.

Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню на підставах, передбачених цією статтею, встановлюється нормативно-правовими актами.

Додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» визначено вичерпний перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), з якого вбачається, що придбані ОСОБА_5 товари не відносяться то товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню).

Пунктом 22 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» N 5 від 12.04.96 року передбачено, що при вирішенні спорів про право споживача на обмін товару належної якості необхідно враховувати, що правила ст.20 Закону щодо такого обміну поширюються на непродовольчі товари, які не включено до переліку товарів, що містяться у додатку N 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172 ( 172-94-п ). Вимоги споживача про заміну товару належної якості підлягають задоволенню, якщо їх заявлено протягом 14 днів з дня його придбання (не враховуючи дня купівлі), товар не може бути використаний споживачем за призначенням тому, що він не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин, і при цьому споживачем збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також товарний чи касовий чек. Зазначений строк може бути відновлено судом, якщо споживач з об`єктивних причин був позбавлений можливості заявити вимоги продавцю протягом цього строку.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів», суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Згідно з ч. 1-2, ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначено, що слід звернути увагу судів на необхідність розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки.

При вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону «Про захист прав споживачів» (далі - Закон), прийнятого 12 травня 1991 р. і введеного в дію з 1 жовтня 1991 р., який відповідно до Закону від 15 грудня 1993 р. (3682-12) діє в новій редакції з 15 січня 1994 р.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями, дія цього Закону не поширюється.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.11.2019 року у справі № 162/236/18 п. 46 зазначено, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. Громадянин який виготовляє та продає товари, виконує роботи і надає послуги, при цьому, не зареєстрований як підприємець - дія цього Закону на нього не поширюється.

З матеріалів справи вбачається, що на час купівлі товару позивачем, ОСОБА_2 не була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Щодо доводів позивача про те, що ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність без реєстрації в установленому законом порядку, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, що ОСОБА_2 здійснювала підприємницьку діяльності без реєстрації в установленому законом порядку, оскільки позивач не надано доказів вчинення відповідачем сукупності постійно або систематично здійснюваних дій відповідачем щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку. Клопотань про витребування доказів на підтвердження зазначених обставин стороною позивача заявлено не було. При цьому, в силу принципу диспозитивності суд розглядає справу виключно на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними та допустими доказами вчинення ОСОБА_2 дій, які відповідно до висновку Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 826/14391/16 можуть свідчити про зайняття відповідачем підприємницькою діяльністю без реєстрації як суб`єкта господарювання у встановленому законом порядку, суд не відхиляє ці доводи позивача.

За таких обставини, до спірних правовідносин не підлягають застосування положення Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, спірні правовідносини регулюються виключно положення ст. 707 ЦК України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що права покупця товару належної якості, встановлені статтею 707 ЦК України, є тотожними з правами, визначеним ст. 9 Закону України «Про захист справ споживачів», та передбачають один і той же порядок обміну та повернення товару належної якості.

Враховуючи викладене, продавець ОСОБА_2 відповідно до ст. 707 ЦК України на вимогу покупця була зобов`язана обміняти товар належної якості - куртку вартістю 1685 грн, яка протягом 14 днів заявила про це відповідну вимогу та довела її до відома продавця, враховуючи, що зазначений товар не був у споживанні та збережено його товарний вид. У разі відсутності у ОСОБА_2 необхідного для обміну товару, вона була зобов`язана повернути ОСОБА_1 сплачену за нього грошову суму.

При цьому, суд враховує, що під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 не заперечувала укладення з позивачем договору купівлі-продажу, відповідачем не спростовано отримання грошових коштів від позивача саме в рахунок оплати придбаного товару. Також суд враховує, що відповідачем не спростовано листування в застосунку «Viber» з позивачем з контактного номеру телефона відповідача, і з цього листування вбачається, що ОСОБА_2 підтвердила укладення договору-купівлі продажу з відповідачем та повідомила про те, що не буде обмінювати придбаний товари або повертати за нього сплачені грошові кошти. Заперечення відповідача зводяться не до відсутності факту укладення договору купівлі-продажу, а до того, що зазначений договір відповідачем було укладено не у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи виконання відповідачем вимог ст. 707 ЦК України, наявні підстави для судового захисту майнового права позивача та стягнення вартості придбаного товару з відповідача на користь позивача. У зв`язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1685 грн підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування суми боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Враховуючи, що після отримання вимоги покупця відповідач не вжила заходів щодо обміну товару або повернення за нього грошових коштів, тому з 04 червня 2023 року ОСОБА_2 вважається також, що допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставини, виходячи з принципу диспозитивності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги, що у даному випадку не застосовуються положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд стягує з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1685 грн з урахуванням 3 % річних у сумі - 9,13 грн та індексу інфляції у розмірі 13,48 грн за період з 04.06.2023 до 08.08.2023.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей відповідно до ч. 9 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки, як зазначалось судом вище, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення зазначеного закону.

Щодо позовних вимог про стягнення вартості за светр та сукню, суд зазначає наступне.

Цивільним кодексом України передбачені різні підстави та порядок повернення товару належної та неналежної якості, а саме згідно зі ст. 707 ЦК України, у разі придбання товару належної якості, покупець має право протягом чотирнадцяти днів обміняти його на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо, і лише у разі відсутності необхідного для обміну товару у продавця, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму.

Права покупця у разі продажу товару неналежної якості визначені ст. 708 ЦК України, а саме у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Тобто, право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми виникає у покупця виключно у разі придбання товару неналежної якості, тоді як при придбанні товару належної якості, покупець має право на обмін товару, а у разі відсутності товару для обміну у продавця - на повернення сплаченої за товар суми грошових коштів.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 , окрім куртки, також светр і сукню. З позовної заяви та долучених до неї доказів вбачається, що зазначені товари були належної якості, однак не підійшли продавцю. Відомостей про те, що покупцем були виявлено фальсифікацію товару або недоліки зазначених товарів, які не застережених продавцем. За таких обставин, ОСОБА_1 , яка придбала товар належної якості, мала право протягом 14 днів на обмін зазначеного товару, а у разі відсутності необхідного для обміну товару у продавця, - на одержання сплаченої за цей товар суми грошових коштів у розмірі 1735,00 грн. Вказаному праву позивача кореспондував обов`язок ОСОБА_2 обміняти зазначений товар, а у разі відсутності необхідного для обміну товару у продавця, - повернути сплачені за цей товар грошові кошти позивачу.

Однак, всупереч положенням ст. 707 ЦК України, ОСОБА_1 безпідставно заявила вимогу про повернення їй грошових коштів за придбаний товар належної якості, не заявивши вимогу про обмін товару на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У зв`язку з викладеним, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що придбаний товар був неналежної якості, тому підстав для розірвання договору купівлі-продажу у покупця не було, відтак у продавця ОСОБА_2 не виник обов`язок повернути ОСОБА_1 сплачені за придбаний товар грошові кошти.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості придбаного товару належної якості, а саме светру та сукні, у розмірі 1745,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс» вартості придбаного товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Всупереч викладеним вище положенням закону позивачем не надано доказів існування правовідносин позивача з відповідачем ТОВ «Росан Євросервіс», зокрема укладення між позивачем та ТОВ «Росан Євросервіс» договір-купівлі продажу або здійснення останнім передачу товару у власність позивача.

Крім того, з витребуваних судом за заявою позивача у ТОВ «УАПРОМ» доказів встановлено наступне: станом на 11.07.2024 р. в Обліковому записі за присвоєним ID 2340897 Користувачем відображена про себе наступна інформація (зокрема, дані взяті із Виписки додано у Додатку № 3 до даної відповіді): Найменування Продавця: ФОП ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 Місцезнаходження: АДРЕСА_3 Номери мобільних телефонів: НОМЕР_3 НОМЕР_5 Адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 . ТОВ «УАПРОМ» зазначило, що даний Користувач від 2023 року змінював особисті дані в Обліковому записі двічі: - від 28.09.2023 р. дані у Обліковому записі були замінені з ТОВ «РОСАН ЄВРОСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37531405 на дані фізичної особи, ПІБ особи: ОСОБА_6 . - від 23.05.2024 р. дані у Обліковому записі були замінені з ОСОБА_6 на ОСОБА_2 .

Адміністрація ТОВ «УАПРОМ» ідентифікує власника сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 за сукупністю інформації, що зазначена в Обліковому записі а також враховуючи відомості щодо реєстрації доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_5» та робить висновок, що такою особою є: ОСОБА_2 .

Таким чином, на час придбання товару позивачем 29.05.2023 власником магазину «Марго-мода» була зазначена фізична особа ОСОБА_6 , а не ТОВ «Росан Євросервіс».

Крім того, з долученої до позовної заяви квитанції № 27С1-В1ТК-37Е1-4Т3Х від 29.05.2023 вбачається, що отримувачем грошових коштів є саме ОСОБА_2 , а не ТОВ «Росан Євросервіс».

За таких обставин, ТОВ «Росан Євросервіс» є неналежним відповідачем у справі.

Пленум Верховного Суду України у п.8 Постанови від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) у якій зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

Враховуючи викладені обставини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Росан Євросервіс», оскільки воно є неналежними відповідачами.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача 10000 грн моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ст. 23 Цивільного кодексу України обумовлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 (далі Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що дійсно, дії відповідача, які полягали у відмові обміняти товар належної якості або повернути сплачені за товар грошові кошти, та подальша бездіяльність відповідача, яка виразилась в ігнорування законних вимог позивача спричинили позивачу моральну шкоду, що виразилося в глибоких душевних переживань, хвилювань та емоційного стану, враховуючи вік та стан здоров`я позивача.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 1000 грн.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору, суд на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України стягує з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 215,77 грн, тоді як решта судового збору у розмірі 857,82 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До інших судових витрат, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать судові витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи наступні докази: Договір про правової допомоги/юридичних послуг № 24062303 від 24 червня 2023 року, укладений між ТОВ «ЦЕНТР «ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ24» та ОСОБА_1 , Додаткову угоду до Договору № 24062303 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24 червня 2023 року, Договір про надання правової допомоги № 07072310 від 07 липня 2023 року, Акти приймання-передачі наданих послуг № 07072310 від 11 серпня 2023 року та № 24062303 від 11 серпня 2023 року.

Наданими позивачем доказами підтверджено надання адвокатом Лопатюк Ю.Л. наступних послуг: складання адвокатського запиту, представництво адвоката в суді та участь в судовому засіданні, підготовка претензій до ФОП ОСОБА_2 , підготовка проекту позовної заяви.

Таким чином, позивачем виконано вимоги ч. 1 ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що вони відповідають як критерію реальності (дійсності), так і критерію необхідності, оскільки саме вони стали ключовими для розгляду справи та прийняття рішення на користь позивача.

Відповідач ОСОБА_2 просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з неспівмірністю витрат зі складністю справи, мотивуючи це тим, що предмет позову не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів, витрачання додаткового часу на вивчення обставин справи. Надання правничої допомоги у цій справі не потребує значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Оцінюючи надані позивачу послуги на відповідність критеріям розумності та співмірності зі складністю справи, судом враховано обсяг та якість наданої позивачу правової допомоги, що вочевидь потребувало значного часу та підготовки та надання якісної правничої допомоги. Суд також враховує, що складені в процесі надання правової допомоги заяви з процесуальних питань та по суті спору є значними за обсягом, обґрунтовані з посиланням на норми закону, які підлягають застосування до спірних правовідносин, та актуальну релевантну судову практику, що вочевидь зумовило необхідність витрачання адвокатом значного обсягу часу та докладання значних зусиль для надання якісної правової допомоги.

Доводи відповідача про неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи суд відхиляє, оскільки, не дивлячись на предмет, підстави позову, категорію справи, обсяг наданої правової допомоги позивачу є значним за розміром та якісним за змістом, що вочевидь потребувало витрачання адвокатом значного часу як на стадії підготовки позовної заяви (збирання доказів, вжиття заходів досудового врегулювання спору, здійснення розрахунків тощо), так і в процесі подання позову та розгляду справи для надання якісної правової допомоги. Враховуючи позицію відповідача ОСОБА_2 , яка проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, суд вважає, що надані позивачу послуги правової допомоги, зокрема щодо збирання та подання доказів, заявлення клопотань про витребування доказів, повною мірою відповідають складності справи, та були необхідними для спростування доводів відповідача, прийняття рішення на користь позивача.

За таких обставин, враховуючи категорію справи, ціну позову, значення справи для сторін, обсяг та якість наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, виходячи з принципів співмірності, розумності та пропорційності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, беручи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку, що справедливим відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу буде стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат пропорційно розміру задоволених позовних, а саме у розмірі 3014,69 грн.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість придбаного товару - куртки у розмірі 1685 грн, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13,48 грн та 3 % річних у сумі 9,13 грн, а також 1000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього грошові кошти у розмірі 2707,61 грн (дві тисячі сімсот сім гривень 61 копійка).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 215,77 грн (двісті п`ятнадцять гривень 77 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3014,69 грн (три тисячі чотирнадцять гривень 69 копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 29 жовтня 2024 року.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росан Євросервіс», ЄДРПОУ 37531405, адреса: м. Полтава, вул. Половка, буд. 70.

Суддя А.М. Тимченко