Ухвала

від 28.10.2024 по справі 465/8369/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8369/24

2/465/3414/24

Ухвала

Іменем України

28.10.2024 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши матеріали позовної заяви адвокатки Білевич Христини Орестівни, яка діє від імені ОСОБА_1 , до Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Карпатський замок" про розірвання договорів про сплату внесків та стягнення пайових внесків, поданої в порядку ЗУ "Про захист прав споживачів",-

встановив:

Адвокатка Білевич Христина Орестівна, яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до Франківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Карпатський замок" про розірвання договорів про сплату внесків та стягнення пайових внесків, в порядку ЗУ "Про захист прав споживачів".

Зокрема, в прохальній частині позовної заяви представник позивача просить розірвати договори про сплату внесків у Обслуговуючий кооператив «Житлово- будівельний кооператив «Карпатський замок» № В-1/10/64 від 17 березня 2021 року та № В-1/9/63 від 30 жовтня 2021 року, укладені між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Карпатський замок» а також стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Карпатський замок» на користь ОСОБА_1 пайовий внесок у розмірі 1 242 338,63 грн.

З мотивувальної частини позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу організації будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 , яке на даний момент не завершене.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовної заяви вбачається, що така подана позивачкою до Франківського районного суду м. Львова в порядку ч.5 ст.28 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Разом з тим, ст.30 ЦПК України визначено правила виключної підсудності.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 від 09.09.2020 р. виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як прямо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 р.

Відповідно до визначеного ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України ''Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'', інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається ''належний суд'', тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Як роз`яснено в п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.114 ЦПК). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об`єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред`являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, а також до позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів (правочинів) щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно, тощо.

Віднесення позовів до виключної підсудності здійснюється, виходячи із критерію їх виникнення з приводу нерухомого майна, навіть коли вимоги не заявлені безпосередньо відносно самого нерухомого майна.

Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майном», а тому правило вищевказаних норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення (див. постанову Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17, провадження № 61-35697св18).

Відтак, зважаючи на встановлені судом обставини, в даному випадку слід застосувати правила виключної підсудності, і відповідно до положень ст. 30 ЦПК України даний позов повинен розглядатись за місцем знаходження нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене, враховуючи зміст ст. 187 ЦПК України, приймаючи до уваги, що провадження не відкрито, розгляд справи не розпочався, а справа належить до підсудності іншого суду, дану справу на підставі ст. 31 ЦПК України необхідно направити за місцезнаходженням нерухомого майна - будинку, до Личаківського районного суду м. Львова, який знаходиться за адресою: 79007, м. Львів, вул. Богдана Лепкого, 16, тобто за підсудністю.

Приймаючи рішення про направлення справи за підсудністю, зважаю на положення ч.1 ст.378 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до ч.1 ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 30, 31, 187, 250 261, 354 ЦПК України,-

постановив:

Позов адвокатки Білевич Христини Орестівни, яка діє від імені ОСОБА_1 , до Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Карпатський замок" про розірвання договорів про сплату внесків та стягнення пайових внесків, поданої в порядку ЗУ "Про захист прав споживачів" передати за підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова, який знаходиться за адресою: 79007, м. Львів, вул. Богдана Лепкого, 16.

Роз`яснити позивачці, що передача справи, з підстав, зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Копію ухвали надіслати позивачці.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя В. Кузь