Рішення

від 08.10.2024 по справі 607/1139/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2024 Справа №607/1139/24 Провадження №2/607/1130/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Кузьменкової О. І.

учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, в якому в них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на сьогоднішній день проживає разом з позивачем.

Позивач проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), батьком ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та дочкою ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Умови проживання задовільні. В кімнаті наявні ліжко для дитини,іграшки,одяг та взуття відповідного віку,меблевий гарнітур, холодильник, телевізор. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: для дитини є всі необхідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку. Стосунки в сім`ї доброзичливі. Батько ОСОБА_2 бажає позбавити матір батьківських прав, оскільки вона самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач вже тривалий період проживає за кордоном та не займається вихованням дочки ОСОБА_4 , у вихованні та догляді за дитиною участі не бере, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Мама в дошкільний заклад не приходить. Від початку відвідування і по теперішній час ОСОБА_7 приводить і забирає бабуся і дідусь.

Натомість, позивач ОСОБА_2 має самостійний заробіток, який достатній для утримання дитини. На сьогоднішній день вихованням малолітньої дитини ОСОБА_4 займається бабуся ОСОБА_5 , дідусь ОСОБА_6 та батько ОСОБА_2 , оскільки проходить реабілітаційне лікування після бойового поранення.

ОСОБА_2 бажає виховувати самостійно свою дочку, дати їй освіту і належне виховання та має можливість забезпечити належні умови проживання дитини.

У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із ним.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечили.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористалася та не подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у судове засідання не з`явився, однак повністю підтримав висновок органу опіки та піклування та просив розгляд справи провести без участі їх представника за наявними матеріалами справи.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку та не подав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду витребувано докази.

Ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу.

Ухвалою суду постановлено заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що з 22 січня 2020 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.08.2022 у справі № 607/7123/22 було розірвано.

В даному шлюбі у сторін по справі народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 26.05.2020 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції, актовий запис № 1004.

Відповідно до довідки ДП «Наш дім 3» ПП «Наш дім» від 05.12.2023 № 1110, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ним зареєстровані: ОСОБА_5 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 (батько), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із характеристики Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок комбінованого типу) № 6 Тернопільської міської ради від 29.05.2023 № 28, ОСОБА_4 з 15.03.2023 відвідує дитячий садок № 6. Бабуся, ОСОБА_5 , приводить і забирає дитину з закладу, активно займається вихованням внучки. Мама, ОСОБА_3 , у вихованні та догляді за дитиною участі не бере, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Від початку відвідування і по теперішній час ОСОБА_7 приводить і забирає тільки бабуся і дідусь.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_2 від 16.03.2015, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (1/4) та членам її сім`ї ОСОБА_6 (1/4), ОСОБА_5 (1/4, ОСОБА_2 (1/4).

17.04.2019 Командуванням десантно-штурмових військ Збройних Сил України ОСОБА_2 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_4 від 18.12.2023 № 2469/ДВЗ, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Із виписки № 4197 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 27.12.2023 вбачається, що ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування з 29.11.2023 по 27.12.2023, основний діагноз якого після травматична лівобічна брахіоплексопатія, форма Дюшена-Ерба з глибоким млявим парезом проксимальних відділів руки.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 730540 від 22.08.2024, ОСОБА_2 отримав третю групу інвалідності.

Згідно із листом Державної прикордонної служби України від 12.03.2024 № 19-16994/18/24-Вих, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , виїхала за межі території України через пункт пропуску Шегині 08.02.2022.

Як вбачається з довідки Пенсійного фонду України від 12.04.2024, ОСОБА_2 за 2022 рік отримав дохід у розмірі 673 707,77 грн, за 2023 рік 959 173,04 грн.

12.04.2024 працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким ОСОБА_2 проживає разом із дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та своїми батьками ( ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у квартирі, яка складається з однієї кімнати. Для дитини створено всі необхідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку, наявні іграшки, одяг, взуття відповідного віку та відповідно до сезону.

Відповідно до довідки Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок комбінованого типу) № 6 Тернопільської міської ради від 17.04.2024 № 12, мати ОСОБА_4 , вихованки молодшої групи № НОМЕР_5 , не бере участі в освітньо-виховному процесі дитини, а саме не спілкується з вихователями та адміністрацією, не відвідує батьківські збори, матері в закладі не бачили і не знають, жодного разу не забирала і не приводила дитини у садок. Вихованням дитини займаються виключно бабуся, дідусь та батько.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 01.11.2023 № 1329 затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.11.2023 у справі № 607/13289/23 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовлено та попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05.03.2024 у справі № 607/13289/23 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.11.2023 без змін.

Рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.05.2024 за № 832, затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним за місцем його проживання, оскільки відповідач вже тривалий період проживає за кордоном та не займається вихованням дочки, у вихованні та догляді за дитиною участі не бере, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Натомість, ОСОБА_2 бажає виховувати самостійно свою дочку, дати їй освіту і належне виховання та має можливість забезпечити належні умови проживання дитини.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятоюстатті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до вимог ст.ст.7, 155 СК України, дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини насамперед слід виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосуваннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно достатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першоюстатті 14 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Статтею 157 СК Українипередбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно дост. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина першастатті 161 СК України).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Місце проживання це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч.1 ст.29ЦК). Кожна особа має право на вільний вибір місця проживання (ч. 1 ст. 33Конституції).

Однак, визначення місця проживання дитини має свою специфіку, оскільки дитина, як правило, в силу своєї психічної та фізичної незрілості, фактичної нездатності проживати самостійно мають проживати разом зі своїми батьками або з особами, які їх заміняють.

Отже, чинне законодавство, встановлює особисте немайнове право батьків визначати місце проживання дитини.

Слід зауважити, що відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також суд зазначає, що при вирішенні спору щодо дитини судом на перше місце ставляться «як найкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення вказаного спору.

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одним з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Закріплення цього права підкреслює, що дитина єособистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У статті 12 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.Зцією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

01 квітня 2007 для України набула чинності Європейська конвенція про здійснення прав дітейвід 25 січня 1996 року.

Положеннями статті 3 Європейської конвенції передбачено права дитини бути проінформованим та висловити свою думку під час розгляду справи (судового розгляду).

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється наступними правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультації; мати можливість висловлювати свої думки; бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення.

Статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей передбачено порядок прийняття рішення судовими органами під час розгляду справи, що стосується дитини.

Так, якщо внутрішнім законодавством дитина взнається такою, що має достатній рівень розуміння, перед прийняттям рішення судовий орган: упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; увідповідних випадках консультує дитину сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб (у разі необхідності - приватно), якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Згідно зістаттею 171 СК Українидитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду надала показання, що вона є матір`ю позивача та вказала, що два роки тому була розмова з відповідачем щодо виховання, утримання та місця проживання дитини, в результаті якої відповідач вже тривалий період проживає за кордоном та не займається вихованням дочки. Натомість, про малолітню дитину дбає позивач.

Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин є необ`єктивною, так як дитина ще не розуміє враховуючи їх вік, що зміна їх місце проживання не може вплинути на обставини, які відбулися або відбудуться, та на взаємовідносини, які склались між подружжям, тому враховуючи докази в справі, висновок органу опіки та піклування, сталість соціальних зв`язків батька з дитиною, добросовісне виконання ним батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність негативного впливу на виховання і розвиток дитини, суд вважає, що слід визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за місцем його проживання, що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересам дитини, що має першочергового значення при вирішенні зазначеного спору.

Крім цього, суд зауважує, що матір дитини, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не є обмежена у своєму праві на спілкування з нею, турботу відносно неї та участь у її вихованні і може реалізувати свої права, шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, чи за судовим рішенням.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)напрофесійнуправничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються: 1)уразізадоволення позову-навідповідача; 2)уразівідмови впозові-напозивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов задоволено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення місця проживання дитини.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за місцем його проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Відповідачу направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 43459222, місцезнаходження бульв. Т. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 07704709, місце знаходження вул. Січових Стрільців, 2 м. Тернопіль.

Повний текстрішення суду складено тапідписано 18жовтня 2024року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко