Рішення

від 17.10.2024 по справі 607/15308/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2024 Справа №607/15308/22 Провадження №2/607/113/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з участю третьої особи Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «БУДСЕРВІС» до Комунального підприємства «Тернопільводоканал» про захист справ споживачів,

УСТАНОВИВ:

01.11.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Комунального підприємства «Тернопільводоканал», третя особа Тернопільська філія «Керуюча компанія «Будсервіс», в якому просить визнати неправомірними дії КП «Тернопільводоканал» щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення по житловій квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.09.2022 по дату ухвалення судом рішення у даній справі.

В обґрунтування позову зазначено, що КП «Тернопільводоканал» здійснює забезпечення водопостачання та водовідведення його житла за адресою: АДРЕСА_2 та здійснює неправомірне нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, оскільки відповідач здійснює додаткові нарахування, які не охоплюються показниками його водоміра.

Так, багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 був побудований та зведений в експлуатацію в 1959 році (тоді АДРЕСА_4 ).

Внутрішньобудинкова мережа централізованого постачання питної води та централізованого водовідведення у будинку була побудована на підставі СНИП ІІ-Г.І-54 «Внутренний водопровод жилых и общественных зданий» та «Норм и технических условий проектирования внутреннних водопроводов жилых и общественных зданий» (СН 98-00).

З 01.04.1962 року в УРСР набули чинності СНИП ІІ-Г.І-62 «Внутренний водопровод жилых и общественных зданий». Нормы проектирования».

Термін експлуатації будинку, як вже вказано вище - 125 років.

Згідно наявної у позивача копії технічного паспорту на будинок, яку він отримав у справі 607/6153/17, від ГТОВ «МРІЯ», останній був складений 20.07.1968, такий самий техпаспорт із вказаною датою складання є у Тернопільському ТОВ «МБТІ», з якого виду труб змонтований у будинку внутрішній водопровід холодної води цей техпаспорт даних не містить.

В разі застосування до такого водопроводу 1959 року монтажу сталевих оцинкованих труб за ГОСТ 3262-75, термін їх експлуатації залежатиме від умов експлуатації.

Тривалість експлуатації до капітального ремонту (заміни): Трубопроводи холодної води з оцинкованих труб - 30 років (житлові будинки), 25 років (об`єкти комунального господарства).

Гаряче водопостачання: Трубопровід гарячої води з оцинкованих газових труб (газових чорних труб) при схемах теплопостачання: закритих - 20 (10) років (житлові будинки), 15 (8) років (об`єкти комунального господарства); відкритих - 30 (15) років (житлові будинки), 25 (12) років (об`єкти комунального господарства).

Капітальний ремонт будинку, якому зараз 63 роки, не провадився взагалі, хоча максимальний термін для його проведення - 30 років від початку введення в експлуатацію, тобто будинок повинен бути двічі капитально відремонтований, що також стосується і внутрішньобудинкової мережі централізованого питного водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, яка вже давно вичерпала свій максимальний експлуатаційний ресурс (вперше - у 1989 році, а особливо - у 2019 році). Такі обставини, на думку позивача, призводять до наявності значних витрат води в процесі обслуговування водопровідних мереж, а також до витоків води у житловому будинку.

Крім того, позивач вважає, що розмір щомісячної плати за надані послуги з централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, визначений відповідачем необґрунтовано, оскільки таке нарахування здійснюється всупереч чинним нормативно-правовим актам та відповідним інструкціям та методикам.

Так, у відповідь на його запити, КП «Тернопільводоканал» повідомило, що сферою застосування «Методики 180» є планування та нормування господарської діяльності підприємства, і при проведенні розрахунків з врахуванням показників комерційного загальнобудинкового водоміра вона не використовується, тобто вказана «Методика 180» не використовується відповідачем, а далі зазначив про те, що «Розрахунок втрат питної води проведений за Методикою розрахунку втрат питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання, затвердженого наказом Мінрегіону від 25.06.2014 р. № 180, зареєстрованого в Мін`юсті 03.09.2014 за № 10693/25840, Методикою розрахунку технологічних витрат питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, затвердженою наказом Мінрегіону від 25.06.2014 р. № 181, зареєстрованою у Мін`юсті 03.09.2014 р. за № 1064/25841; погоджені Управлінням екології Тернопільської ОДА та сектором Державного агентства водних ресурсів України у Тернопільській області, затверджені рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.03.2018 р. № 217 та встановлені Постановою НКРЕКП № 545 від 21.06.2018 р., тобто зазначив щодо застосування при розрахунках втрат питної води відповідачем ту ж саму «Методику 180».

Також, позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача про наявність причин небалансу між показниками індивідуальних лічильників та загального будинкового лічильника з підстав можливого аварійного стану внутрішньобудинкових водопровідних мереж, оскільки, на думку позивача, необлік за індивідуальними лічильниками пов`язаний з бездіяльністю відповідача, зокрема відсутністю обов`язкового капітального ремонту внутрішньогобудинкової мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, який по будинку, 1959 року побудови, вже мав відбутися, як мінімум двічі із повною заміною внітрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

У житловій квартирі АДРЕСА_5 , тобто перед 01.05.2022, була проведена повірка водоміра шляхом його заміи на новий водяний лічильник, про що був складений відповідний акт-договір. Встановлений лічильник води крильчастий СВК-М-DN-15. Згідно з керівництвом по експлуатації (КЕ) його монтаж здійснюється тільки на вертикальному трубопроводі.

У Методиці розроблення технологічних нормативів використання питної води при наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вказано: «Стояк - вертикально розташований трубопровід внутрішньобудинкової розподільчої мережі водопостачання або водовідведення», тобто стояка із горизонтально розташованим трубопроводом внутіршньобудинкової мережі централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення просто не існує.

Крім того, позивач зазначає, що якщо у внутрішньобудинковій системі водопостачання відсутнє відгалуження трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби, обсяг витраченої холодної води на загальнобудинкові потреби не визначається.

За наявності у внутрішньобудинковій системі водопостачання відгалуження трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби, не оснащеного вузлом розподільного обліку у будівлі/будинку, яка оснащена вузлом комерційного обліку холодної води, обсяг холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, може визначатись відповідно до договору з виконавцем комунальних послуг або співвласники будівлі/будинку можуть прийняти рішення щодо визначення цього обсягу, про що письмово повідомляють виконавця розподілу комунальної послуги та виконавця комунальних послуг (якщо він не є виконавцем розподілу комунальної послуги) у поточному розрахунковому періоді, а при неможливості цього - не пізніше наступного за ним розрахункового періоду. Визначений так обсяг витраченої холодної води на загальнобудинкові потреби, крім обсягів холодної води, витраченої на полив клумб і газонів, включається до обсягу централізованого водовідведення.

За наявності витоку з внутрішньобудинкової системи водопостачання, обсяг якої визначається на підставі показань вузла (вузлів) розподільного обліку, та, якщо встановлено особу, з вини якої стався такий витік, та на яку розподіляються ці витоки, обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку зменшується на обсяг цього витоку пропорційно їх обсягу споживання.

Крім того, житловий багатоквартирний будинок по АДРЕСА_3 не обладнаний комерційним приладом обліку стічних вод у місці приєднання мереж водовідведення будинку від 48-ми квартир, де проживають споживачі-громадяне та 5-ти юридичних осіб, які здійснюють свою господарську діяльність у цьому будинку до мережі водовідведення виконавця послуги, тобто відповідача, з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення, що виключає можливість визначення щомісяця достовірних даних щодо об`єму та показників якості стічних вод.

Відсутність обладнання вказаного будинку приладом обліку стічних вод дуже просто пояснити - якщо є у ньому раніше встановлений прилад комерційного обліку водопостачання холодної води - у будинок, а також одночасно, чого зараз немає, встановлений і прилад комерційного обліку стічних вод, тоді точно визначається щомісяця небаланс і його справжні причини, тобто наявність або відсутність витоків води, як основне джерело існування небалансу, що пов`язане із відсутністю капітального ремонту внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання, що вже двічі з 1959 року відпрацювала свій експлуатаційний ресурс, і в першу чергу, тобто його розмір не з вини споживачів.

З цих підстав, позивач просить суд позов задоволити.

13.02.2022 представником відповідача КП «Тернопільводоканал» подано відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що позов до задоволення не підлягає, оскільки статтею 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що співвласники зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Отож, виходячи з наведеного, законом передбачено прямий обов`язок співвласника брати участь в забезпечені технічного обслуговуванні інженерних мереж, а у випадку неналежного виконання своїх обов`язків нести ризики за не належне виконання свої зобов`язань. Водночас, звертає увагу, що КП Тернопільводоканал не здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж. Здійснення фізичного огляду стану внутрішньобудинкових водопровідних та внутрішньобудинкових каналізаційних комунікацій не перебуває в межах безпосередньої компетенції підприємства та відноситься до кола повноважень співвласників або управителя житлового будинку (підприємства, що обслуговує житловий фонд).

Також відповідач зазначив, що сторони не укладали договір про надання послуг водопостачання та водовідведення, однак між ними склались фактичні договірні відносини.

Крім цього, у житловому будинку по АДРЕСА_3 встановлено загальнобудинковий водомір КВБ 10 № 14811, який використовується як комерційний засіб обліку при розрахунках зі споживачами, в тому числі і тими в яких помешкання забезпечено розподільчими засобами обліку послуг водопостачання та водовідведення індивідувальними. Зняття показників загальнобудинкового водоміра проводиться контролером відповідача щомісяця в присутності мешканця будинку.

Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачено проведення розрахунків зі споживачами багатоквартирних будинків з врахуванням показників комерційного загальнобудинкового водоміра, зокрема: згідно з підпунктом 2 пункту 3 статті 10 Закону у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного (квартирного) обліку питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку (індивідуальний квартирний водомір). Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Також, відповідач до відзиву долучив інформацію щодо небалансу за показниками комерційного загальнобудинкового водоміра за період з вересня 2022 року до грудня 2022, а також січень 2023 року у багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_3 , в тому числі і по квартирі АДРЕСА_6 .

Відповідач зазначив, що у позовній заяві не міститься аргументів щодо порушеного права позивача, а посилання позивача на норми матеріального права не регулюють тих правовідносин, які виникли в процесі надання житлово-комунальних послуг.

Ухвалою судді від 07.11.2022 відкрито провадження у цивільній справі №607/15308/22. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 03.04.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю. Пояснив, що відповідач здійснює необґрунтоване нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, оскільки відповідач здійснює додаткові нарахування, які не охоплюються показниками його водоміра.

В судове засідання представник відповідача КП «Тернопільводоканал» не з`явився, подавши попередньо суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не зявився, не повідомивши про причини своєї неявки.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Як вбачається із вимог ч. 1ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи,що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимогстатей 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з наданням послуг з водопостачання та водовідведення, та регулюються Цивільним кодексом України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019, Методикою розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 28.12.2018, та іншими нормативно-правовими актами України.

Так, судом встановлено, що КП «Тернопільводоканал» надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 .

З картки абонента за вересень 2022 року вбачається, що власником особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . Так само з вказаної вище картки вбачається, що ОСОБА_1 здійснював оплату за надані КП «Тернопільводоканал» послуги з водопостачання та водовідведення.

Також, з матеріалів справи встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 обладнаний індивідуальний прилад обліку питної води № 210049814, що підтверджується інформацією у рахунку за вересень 2022 року за вказаною вище адресою.

Крім цього, у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_7 встановлений комерційний загальнобудинковий водомір КВБ 10 ВН № 14811.

Наявність індивідуального приладу обліку питної води за адресою: АДРЕСА_2 та комерційного загальнобудинкового водоміра у вказаному багатоквартирному житловому будинку також визнавалась та не заперечувалась сторонами у судовому засіданні.

Так, згідно з п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Разом з тим згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Системний аналіз зазначених вище положень ЦК України свідчить про те, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Таким чином договір про надання послуг водопостачання та водовідведення є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 646/834/17. Також у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що для виникнення правовідносин, пов`язаних з наданням комунальних послуг на підставі публічної оферти, не потрібно інших доказів, ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони.

Так, засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно з визначеннями, які закріплені в ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію: 1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги ; 2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; 3) період, за який здійснюється нарахування; 4) загальна сума до сплати; 5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); 6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; 7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги; 8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення); 9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 10) рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що у разі, якщо у будівлі налічуються два та більше споживачів, інформація про обсяги спожитої комунальної послуги, зазначена в пункті 6 частини третьої цієї статті, надається також щодо будівлі в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

За змістом п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку. Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 28.12.2018 (далі за текстом Методика), загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку холодної води складається із обсягу холодної води, спожитої споживачами у приміщеннях будівлі/будинку, та обсягу холодної води, що була витрачена на приготування гарячої води, у разі її приготування в індивідуальному тепловому пункті або автономній теплогенеруючій/когенеруючій установці будівлі/будинку.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку здійснюється відповідно до розділу X цієї Методики.

Обсяг спожитої холодної води в приміщенні, оснащеному вузлом (вузлами) обліку холодної води, розподіляється цьому приміщенню за його (їх) показаннями.

При цьому обсяги холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, на підставі показань вузла розподільного обліку або на підставі договору з виконавцем комунальних послуг на ці цілі, не розподіляються між споживачами у разі, якщо ці обсяги передбачені у договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а компенсуються виконавцю комунальних послуг управителем.

Обсяги небалансу холодної води та обсяги спожитої холодної води, визначені як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, де усі приміщення споживачів, до яких постачається холодна вода, оснащені вузлами розподільного обліку, розподіляються пропорційно до обсягу споживання.

Такий небаланс холодної води визначають як різницю між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях споживачів, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг) та вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті.

Так, управителем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 є Тернопільська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «БУДСЕРВІС», що визнавалось та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Разом з тим, докази того, що між управителем та відповідачем як виконавцем комунальної послуги був укладений договір, умовами якого визначений порядок компенсації обсягів холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, суду не надані.

При цьому з картки абонента за період листопад 2022 року грудень 2022 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , зі звіту про об`єми спожитих послуг за листопад грудень 2022 року та зі звіту про розподіл небалансу по комерційному загальнобудинковому водоміру та визначення частки різниці, яка припадає на квартиру вбачається, що обсяги небалансу холодної води та обсяги спожитої холодної води розподіляються пропорційно до обсягу споживання між усіма споживачами даного житлового будинку.

З урахуванням викладених обставин суд доходить висновку, що розподіл загального обсягу спожитої холодної води у будинку за адресою: АДРЕСА_3 здійснюється відповідачем між усіма споживачами відповідно до розділу X Методики.

При цьому, Суд звертає увагу, що доводи позивача ґрунтувалися безпосередньо на відсутності обов`язку споживача здійснювати таку оплату в цілому, зокрема, у зв`язку з відсутністю підстав для наявності такої різниці, аварійних витоків води та бездіяльності відповідача щодо належного утримання внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та водовідведення.

Відтак, суд не перевіряє правильність нарахування сум, які підлягали сплаті позивачем на користь відповідача, а з`ясовує лише наявність підстав для нарахування таких оплат.

Так, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідач зобов`язаний здійснювати капітальний ремонт внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та водовідведення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані, зокрема, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Указані обставини свідчать про те, що обов`язок щодо забезпечення технічного обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку покладається саме на співвласників або управителя багатоквартирного житлового будинку, а тому такий обов`язок не може бути покладений на відповідача як надавача відповідних послуг, оскільки технічні комунікації не перебувають на балансі КП «Тернопільводоканал». Докази зворотного позивач суду не надав.

При цьому суд приймає доводи позивача щодо аварійних витоків води у житловому будинку по АДРЕСА_3 , у тому числі у 2022 році, що підтверджено відповіддю КП «Тернопільводоканал» № 2726/22 від 13.09.2022 (т. 1 а.с. 32-33).

Разом з тим суд враховує, що з вказаної вище відповіді також вбачається, що наявність небалансу може бути зумовлена не лише наявністю аварійних витоків, а в тому числі і неодночасністю подання показників споживачами будинку, недообліком за індивідуальними водолічильниками, інше.

Щодо доводів позивача про те, що житловий будинок АДРЕСА_3 не обладнаний комерційним приладом обліку стічних вод, що виключає можливість визначення щомісячних достовірних даних щодо об`єму та показників якості стічних вод, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 22 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019, обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.

Відтак, якщо у споживача встановлений розподільчий засіб обліку холодної води (квартирний водомір), який обліковує обсяг водопостачання, кількість водовідведення визначається на рівні обсягів споживання, а не кількості стічних вод.

Суд зауважує, що в обґрунтування позовних вимог, позивач не навів переконливих доводів, у чому саме полягає непрозоре нарахування відповідачем розміру щомісячної плати за послуги водопостачання та водовідведення.

Споживач має право, зокрема, без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

При цьому, виконавець комунальної послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що споживач має право знати, а виконавець зобов`язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.

Відповідач виконав покладений на нього обов`язок та надав позивачу усю інформацію щодо порядку нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення, обчислення кількості наданого водопостачання, вартості наданих послуг тощо, що підтверджується неодноразовими відповідями КП «Тернопільводоканал», наданими на запити позивача, які наявні у матеріалах справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивача в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов`язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Близький за змістом висновок Верховний Суд сформулював у постанові від 03.10.2018 у справі № 529/613/17-ц, згідно з яким у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив визнати неправомірними дії КП «Тернопільводоканал» щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.09.2022 до дати ухвалення судом рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Проте, з врахуванням викладених вище висновків Верховного Суду суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав не призведе до відновлення його порушеного права, оскільки позивач не заявляє вимогу про списання заборгованості, проведення відповідачем відповідного перерахунку тощо. При цьому, суд також не встановив, що відповідачем порушені права позивача, які підлягають захисту в межах даного судового провадження.

Так, відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Підсумовуючи викладене, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх, суд приходить до переконання, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що у задоволенні даного позову відмовлено повністю, виходячи з предмету пред`явленого позову, судовий збір у сумі 992,40 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 6, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з участю третьої особи Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «БУДСЕРВІС» до Комунального підприємства «Тернопільводоканал» про захист справ споживачів відмовити у повному обсязі.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Тернопільводоканал», адреса: вул. Танцорова, 7, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 03353845.

Третя особа: Тернопільська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «БУДСЕРВІС», адреса: вул. Коновальця, 6, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 44533186.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич