Ухвала

від 17.10.2024 по справі 127/31965/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 127/31965/24

Провадження 1-кс/127/13802/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно та передачу майна в управління для реалізації Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, за фіксування судового розгляду технічними засобами, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно та передачу майна в управління для реалізації Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчих СУ ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020000000628 від 21.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що за результатами опрацювання матеріалів з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області встановлено, що на земельних ділянках, які являються прибережно захисними смугами вздовж річок, навколо водойм та на островах, що знаходяться на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, невстановленими особами здійснено їх самовільне зайняття та використання, шляхом вирощування сільськогосподарських культур.

Крім цього, встановлено, що службові особи Погребищенської територіальної громади, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, передали в користування невстановленим особам землі, що відносяться до прибережно захисних смуг вздовж річок, навколо водойм та на островах з метою вирощування сільськогосподарських культур, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення 20.09.2024 в порядку ст. ст. 233, 237 КПК України проведено огляд земельної ділянки, з кадастровим номером 0523483000:03:000:0232 площею 31,0788 га, не визначеної форми власності, яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, розташована на території Погребищенської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області за межами с. Морозівка.

В ході проведення огляду земельної ділянки на її частині, що межує із земельними ділянками із кадастровими номерами 0523483000:03:000:0168 та 0523483000:03:000:0169, виявлено посів сої на загальній площі 1,3346 га. земельної ділянки, з кадастровим номером 0523483000:03:000:0232, який частково зібрано з площі 0,1184 га.

Також, під час збору вищевказаного врожаю соняшнику із земельної ділянки 0523483000:03:000:0232, виявлено та вилучено комбайн марки «CASE 1680», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із жаткою, який на праві власності належить - ФГ «Поліщука».

Вилучений комбайн марки «CASE 1680», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із жаткою, поміщено на охороняєму територію СПД №1 ВП №4 Вінницького РУП за адресою: АДРЕСА_1 , де опечатано клеючими пломбами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та №0063816.

Так, вищезазначений не зібраний урожай сої площею 1,2162 га. наявний на земельній ділянці, з кадастровим номером 0523483000:03:000:0232 із земельною ділянкою визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, про що винесено відповідну постанову.

Окрім цього, вище зазначені посіви рослин підпадають під ознаки майна, що підлягає спеціальній конфіскації, оскільки підпадають під ознаки зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, а саме: одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.

Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Тому є підстави вважати що при не накладенні арешту на посіви сільськогосподарських культур сої, що знаходиться на частині земельної ділянки з кадастровим номером 0523483000:03:000:0232, площею 1,3346 га, не визначеної форми власності, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, розташована на території Погребищенської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області за межами с. Морозівка, урожай буде зібрано та речовий доказ втрачено, що перешкоджатиме подальшому досудовому розслідуванню.

Так, існують цілком обґрунтовані ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження зазначеного майна.

Вказане майно має доказове значення у кримінальному провадженні, а отже необхідно усунути будь-яку можливість стороннім особам користуватись ним.

Не накладення арешту на зазначене майно призведе до фактично повного знищення слідів кримінального правопорушення, а отже - до неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а також спеціальної конфіскації. Окрім того в органу досудового розслідування є підстави вважати, що зазначений майбутній урожай на земельній ділянці є результатом незаконної діяльності.

Згідно з правовою позицією, висловленою у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, арешт відповідного майна, поза сумнівом, застосовується як проміжний захід, що має забезпечувати, у разі потреби, подальшу конфіскацію цього майна, яке вважається органом досудового розслідування ймовірним результатом незаконної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України регламентовано, що зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок).

Так, забезпечення схоронності тимчасово вилученого майна врегульовано у п. 27 вказаного Порядку, де зазначено, що схоронність такого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановления слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

При цьому за п. 28 Порядку речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у КПК, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон), АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються до АРМА не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора (п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону).

Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини 6 цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із ст. 171-173 цього Кодексу.

Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановления ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними .від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству У країни з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Такі активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів (абз. 2 ч. 2 ст. 19 Закону).

Спеціальним механізмом для забезпечення збереження арештованого у кримінальному провадженні майна є визначений законодавством України інститут управління таким майном, який закріплено Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Зазначений Закон визначає єдиною підставою для управління активами накладення на них арешту у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 19 Закону) без конкретизації мети такого арешту.

Як передбачено п. 1, 4 ч. 1 ст. 1 Закону застосований в ст. 19 термін «активи» означає в тому числі майно, на яке накладений арешт у кримінальному провадженні; «управління активами» є діяльністю із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

За таких умов управління АРМА активами (арештованим майном) відповідає завданню арешту такого майна, яке визначене ст. 170 КПК України, а в даному конкретному випадку - запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зазначене в клопотанні майно є активами, на які поширюються вимоги спеціального закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». А управління такими активами шляхом їх реалізації є єдиним законодавчо встановленим способом, спроможнім забезпечити збереження цього майна, чим досягається мета і завдання арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

По суті спосіб збереження майна, що має відповідний статус у кримінальному провадженні, шляхом його передачі в управління уповноваженому органу.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» рухоме майно може бути передано для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду за наявності хоча б однієї з таких підстав майно піддається швидкому псуванню; майно швидко втрачає свою вартість; витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.

Нерухоме майно не може бути передано для реалізації без згоди власника такого майна до винесення обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або іншого судового рішення, що набрало законної сили, яке є підставою для застосування спеціальної конфіскації відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, або судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання активів необгрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Реалізація майна у порядку, передбаченому цією частиною, здійснюється за цінами, не нижчими за ринкові.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду про управління активами шляхом реалізації, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора.

Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, підпис на якій засвідчений нотаріально, нотаріально засвідчена копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора.

Реалізація активів відповідно до цього Закону є примусовою реалізацією (примусовим продажем), крім випадків реалізації активів за згодою власника.

Реалізація активів здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів та економічної вартості арештованого майна та об`єктивну необхідність виключити прямий або опосередкований вплив та посягання на нього, запобігти можливості знищення, відчуження майна керуючись вимогами ст. ст. 36, 98, 100 КПК України, ст. ст. 1, 9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а тому, прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

Представник АРМА ОСОБА_5 в судовому засіданні, щодо задоволення клопотання прокурора поклався на розсуд суду.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання прокурора, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Прокурор вказує, що з метою збереження речових доказів їх слід передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для управління шляхом їх реалізації на умовах, визначених статтями1,9,19,21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Згідно з п. 3 ч. 6ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Відповідно до ч. 7ст. 100 КПК Українизазначається, що випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно ізстаттями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Згідно положеньст. 19 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIIIНаціональне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора. У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Відповідно до частини 1-3статті 21 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIIIуправління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно доглави 70 Цивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Положеннямистатті 25 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIIIвизначений порядок ведення Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні який формує та веде Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно пункту 4 частини 1статті 1 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIIIуправління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цьогоЗакону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Разом з тим, під час судового розгляду клопотання, слідчим суддею не було встановлено, виходячи із завдань Національного агентства у сфері виявлення та розшуку активів, що передбачені чинним законодавством, доказів на підтвердження доводів, викладених у клопотанні, зокрема те, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна, зазначеному у клопотанні, унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження їх економічної вартості, прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно.

Європейський Суд з прав людини у справі "Свято-Михайлівської парафії проти України" (заява №77703/01) від 14 червня 2007 року в пункті 128 рішення зазначив, що "…в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією (995_004). Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання…"

Отже, слідчий суддя з урахуванням принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, враховуючи відсутність належного обґрунтування необхідності передачі зазначеного у клопотанні майна на зберігання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання.

Керуючись статтями 100, 309, 369-372, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно та передачу майна в управління для реалізації Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів відмовити.

На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п`яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя