Рішення

від 29.10.2024 по справі 740/5365/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/5365/24

Провадження № 2/740/1551/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., з участю секретаря Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Талалаївської об`єднаної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності,, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності на спадкове майно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а також інше майно, яке належало його матері.

В обгрунтування позову зазначив, що житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, голова якого була ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 ,після їїсмерті відкриласьспадщина наданий житловийбудинок. ОСОБА_2 залишила заповіт,яким всесвоє майнозаповідала дітям: ОСОБА_3 та йому ОСОБА_1 .Спадщину післясмерті матерівін прийняв,шляхом зверненнядо нотаріусаіз заявоюпро прийняттяспадщини,а брат ОСОБА_3 відмовився відприйняття спадщиниза заповітомна йогокористь.При зверненнідо нотаріусадля оформленнясвоїх спадковихправ отримаввідмову,оскільки державнареєстрація прававласності нажитловий будинокпо АДРЕСА_1 у Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майновідсутня.

Позивач у підготовче засідання не з`явився. 29.10.2024 надіслав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач,в особіселищного головиЛосинівської селищноїради Ніжинського району Чернігівської області Стрілець А. у клопотанні від 02.10.2024 просив справу розглянути без участі їх представника, з позовною заявою згоден та просив задовольнити.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч.3 ст.211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.01.2024 (а.с.12).

З довідки, виданої Сальненським старостинським округом №186 від 31.07.2024 вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_2 станом на 15.04.1991 мав статус колгоспного двору, в будинку були зареєстровані та проживали ОСОБА_2 голова двору (а.с.25).

До кінця 2012 року питання переведення колгоспного двору до категорії двору, що належить громадянину, з видачею свідоцтва про право власності на будинок, вирішувалося органами місцевого самоврядування, а КП «Ніжинське бюро технічної інвентаризації» виготовляло документи про право власності і реєструвало будинок за громадянином. Тепер БТІ не мають такого права і як результат право приватної власності на будинок, який є складовою частиною колгоспного двору, може бути визнане тільки судовим рішенням.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року такими, що не втратили право на майно колгоспного двору вважалися всі особи, що мешкали та були прописані в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Суд враховує, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку відповідно до діючого на той час законодавства як власність колгоспного двору.

Таким чином, право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на власність членів припиненого колгоспного двору, в даному випадку голови колгоспного двору ОСОБА_2 .

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію ЗУ «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 ОСОБА_2 належало право власності на зазначений житловий будинок як голові колгоспного двору.

Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийняв ОСОБА_1 , що підтверджується копією спадкової справи. ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини за заповітом на користь брата ОСОБА_1 .

З постанови приватного нотаріуса Зеленського В.В. від 22.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.8).

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно доч.1ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.ст.41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (ч.1 ст.392 ЦК України). Тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання права власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про визнання права власності на інше майно, яке належало матері позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то така вимога протирічить обставинам справи та виходить за межі доказування по даній справі, оскільки вона не підтверджена відповідними доказами, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст.81, 133, 141, 200, 296, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на спадкове майно житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Лосинівська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412461, місцезнаходження: Чернігівська область, Ніжинський район, смт Лосинівка, вул.Шевченка, 2.

Суддя Т.О. Гагаріна