Постанова

від 28.10.2024 по справі 485/1319/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.10.24

22-ц/812/1601/24

Справа № 485/1319/21

Провадження №22-ц/812/1601/24 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Носіковим І.М.,

за участю:

- представника боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області, постановлену 02 вересня 2024 року під головуванням судді Бодрової О.П., в приміщенні цього ж суду, о 15год.43хв.,повний текствід цієїж датисуд склав06вересня 2024року,у справі № 485/1319/21, за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ваніна Я.В.,

в с т а н о в и л а:

У липні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою в якій просив зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №73066283 з урахуванням квитанцій, поданих боржником ОСОБА_4 , щодо перерахування коштів на утримання дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та з дотриманням приписів частини третьоїстатті 197 Сімейного кодексу України(далі -СК України).

Скаргу ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що за заявою ОСОБА_2 державний виконавець Ванін Я.В. 17 жовтня 2023 року відкрив виконавче провадження №73066283 щодо виконання виконавчого листа, виданого 24 грудня 2021 року Снігурівським районним судом Миколаївської області про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1500 грн на кожну дитину щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 жовтня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_4 наполягав, що він у добровільному порядку утримував дітей, щомісячно сплачував аліменти.

За період з 14 травня 2022 року по 11квітня 2023 року він у добровільному порядку перерахував на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 120010 грн. Ці грошові перекази здійснені без позначки «аліменти», проте з єдиною метою -виконання обов`язків з утримання дітей, зокрема тому ОСОБА_4 вважав, що державний виконавець помилково не врахував ці платежі на погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 вересня 2024 року скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Визнано бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ваніна Я.В., що полягає у неврахуванні у розрахунку заборгованості по аліментам від 28 червня 2024 року грошових переказів, здійснених ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на загальну суму 120010 грн, неправомірною.

Покладено обов`язок на Перший відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) провести повторний розрахунок заборгованості боржника по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 73066283 за виконавчим листом № 485/1319/21, з урахуванням переказів, здійснених боржником на загальну суму 120010 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи скаргу ОСОБА_4 , врахував відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем, отримання останньою грошових переказів від боржника, вказав на те, що грошові кошти, перераховані ОСОБА_2 , хоч і не містять відомостей про призначення платежу «аліменти», проте грошові перекази здійснені боржником з метою виконання обов`язку з утримання дітей, тому існують правові підставидля зарахування, переказаних ОСОБА_4 коштів на банківську картку ОСОБА_2 , у рахунок погашення заборгованості в межах виконавчого провадження № 73066283.

У апеляційній скарзі, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що боржник подав скаргу на дії державного виконавця вперше 28 травня 2024 року, після спливу строку для оскарження, хоча йому було відомо про вчинені дії державного виконавця, починаючи з лютого 2024 року, що підтверджується матеріалами справи.

07 жовтня 2024 року від представника ОСОБА_4 ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання погоджується з висновком суду першої інстанції щодонаявності правових підстав для задоволення скарги, вважала апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, щодержавний виконавець Ванін Я.В. реалізовує виконавче провадження № 73066283, відкрите 17 жовтня 2023 року за заявою стягувача ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 485/1319/21, виданого 24 грудня 2021 року Снігурівським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1500 грн на кожну дитину щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 жовтня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

20 листопада 2023 року державним виконавцем Ваніним Я.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, а 20 листопада 2023 року винесено постанову про арешт майна боржника.

Отримавши зазначені постанови, боржник звернувся до державного виконавця із заявою щодо здійснення перерахунку заборгованості за аліментами, обґрунтовувану добровільним утриманням дітей, надавши державному виконавцю виписку з банківського рахунку про сплату аліментів з рахунку боржника на рахунок стягувача.

Після чого, державним виконавцем на адресу ОСОБА_2 спрямовано вимогу виконавця з метою підтвердження чи спростування, отримання стягувачем коштів у рахунок аліментів у загальному розмірі 120 010 грн.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 12 лютого 2024 року, остання відмовилась врахувати зазначені кошти у рахунок сплати аліментів, про що повідомила державного виконавця.

У розрахунку заборгованості щодо виконавчого листа № 485/1319/21, складеного державним виконавцем станом на 28 червня 20024 року, зазначено, що сукупний розмір заборгованості за аліментами за період з жовтня 2021 року по травень 2024 року становить 140283 грн 98 коп.

З виписки Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» щодо переказів коштів ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_2 з картки НОМЕР_1 на картку НОМЕР_2 кошти на загальну суму 120 010 грн: 14.05.2022 5025 грн; 16.06.2022 10050 грн; 29.07.2022 10050 грн; 23.08.2022 10050 грн; 12.09.2022 20100 грн; 30.09.2022 10050 грн; 06.10.2022 3015 грн; 10.10.2022 505 грн; 14.10.2022 5025 грн; 26.10.2022 8040 грн; 28.10.2022 2010 грн; 21.11.2022 105 грн; 23.11.2022-10050 грн; 02.12.2022 5025 грн; 28.12.2022 5025 грн; 09.01.2023 3015 грн; 12.01.2023 12060 грн; 12.01.2023 205 грн; 11.04.2023 605 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що стягувач та боржник не оспорюють, той факт, що ОСОБА_4 перераховував на картковий рахунок ОСОБА_2 вказану суму грошових коштів, а переказ коштів здійснювалось зі сталою періодичністю, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дітей.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що в період з 14 травня 2022 року по 11 квітня 2023 року ОСОБА_4 в добровільному порядку перерахував дружині на утримання дітей 120010 грн.

Натомість, державний виконавець, складаючи розрахунок, станом на 28 червня 2024 року, не врахував платіжні документи, подані боржником про перерахунок заборгованості та за виконавчим листом від 24 грудня 2021 року № 485/1319/21 розрахував сукупний розмір заборгованості за аліментами у розмірі 140283 грн 98 коп, а в графі сплачено позначив «0».

Відповідно до пункту 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Застаттею 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першоюстатті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина першастатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставістатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зістаттею 71 Закону «Про виконавче провадження»порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченогоСК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленомуСК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертоюстатті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У частині третійстатті 195 СК Українизазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Судувід 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

У справі, що переглядається, ОСОБА_4 на обґрунтування доводів скарги посилався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дітей, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 . Звертав увагу суду на те, що грошові перекази здійснені без позначки «аліменти», проте з метою виконання обов`язку з утримання дітей.

Суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані учасниками справи, зробив обґрунтований висновок про те, що у здійснених грошових переказах ОСОБА_4 хоча й не зазначав відомості про таке призначення платежу як «аліменти», проте не зазначення таких даних у квитанціях не спростовує того, що перерахунок коштів на користь стягувача боржник здійснював саме з метою надання утримання дітей.

Суд першої інстанції врахував і те, що будь-яких доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем, які є відмінними від зобов`язань зі сплати аліментів, до суду надано не було, як і не надано доказів на підтвердження відмови стягувача від отримання банківських переказів від боржника.

Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що виконавчий лист № 485/1319/21, видано 24 грудня 2021 року, у свою чергу постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 17 жовтня 2023 року. Боржник, будучи обізнаним про існування рішення суду щодо стягнення аліментів, перераховував кошти саме як добровільна виплата аліментів на утримання дітей.

Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зарахування грошових коштів, переказаних ОСОБА_4 на банківську картку ОСОБА_2 в рахунок сплати аліментів в рамках вказаного виконавчого провадження.

З аналізу наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державний виконавець провів невірний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу №485/1319/21 та зобов`язав державного виконавця провести перерахунок заборгованості за аліментами в межах виконавчого провадження № 73066283 з урахуванням квитанцій, поданих боржником ОСОБА_4 щодо перерахування коштів ОСОБА_2 на утримання дітей.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявником пропущено 10-денний строк звернення до суду, є помилковими, оскільки оскаржуваний розрахунок аліментів, складений державним виконавцем, проведено станом на 28 червня 2024 року. ОСОБА_4 звернувся в суд із скаргою 05 липня 2024 року. Тому не можна вважати, що боржником пропущено передбачений ст. 447 ЦПК України строк звернення до суду із скаргою, що також було вірно зазначено судом першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями367,374,375,381-384ЦПК України,колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 вересня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді :

Повний текст судового рішення виготовлено 29.10.2024 р.