Постанова

від 21.10.2024 по справі 944/762/24

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/762/24

Провадження №2-а/944/25/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, командира другого взводу третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Петлюха Олега Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

09 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, командира 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1352648 від 01 лютого 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

На обґрунтування позову зазначає, що даною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн за те, що він 01 лютого 2024 року керував транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам та стандартам. З оскаржуваною постановою він не погоджується, та вважає її незаконною з таких підстав. 01 лютого 2024 року він рухався на автомобілі у напрямку м. Львова, де його зупинили патрульні і після розмови вказали, що у нього сторонні предмети на номерному знаку, на що він відповів, що номерний знак він не закривав, а навколо нього встановлена спеціальна рамка із сіткою, яка утримує цей номерний знак під час руху і яка дозволяє чітко прочитати номерні символи з відстані 20 м і більше. Він просив поміряти відстань 20 м від авто та визначити чи читається номерний знак, а також попросив залучити свідків, у чому патрульні відмовили. Важливою особливістю при накладенні штрафу за таке правопорушення є те, що номерний знак повинен не читатися саме з відстані 20 м, що передбачено Правилами дорожнього руху. Підставою для накладення штрафу може бути тільки зроблена інспектором фото- або відеофіксація номерних знаків на відстані 20 м, на якій не буде видно цих номерних знаків. Також повинні бути проведені відповідні виміри цієї відстані. Також він просив залучити двох свідків, щоб визначити, чи читається номерний знак з відстані 20 м, однак його прохання було проігнороване та була винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Ухвалою судді від 15 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

12 березня 2024 року представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування заперечень зазначив, що поліцейський чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом винесення постанови. Інспектор представився, пояснив суть правопорушення та почав з`ясовувати всі необхідні обставини для початку розгляду справи по суті. Під час розгляду справи зачитав позивачу ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та на основі зібраних доказів та доведення вини позивача, прийняв рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, внаслідок чого і була винесена дана постанова. Водночас інспектор є посадовою особою Управління і під час прийняття рішення керується законами України, Правилами дорожнього руху та іншими нормативно-правовими актами, і оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законами та правовідносинами. Позивач визнає факт керування транспортним засобом. Також домисли позивача про те, що він мав право керувати транспортним засобом з державним номерним знаком, який закритий стороннім предметом, а саме сіткою, вважає необґрунтованим та таким, що не відповідають чинному законодавству. Сітка на номерному знакові робить його нерозбірливим для автоматичних комплексів реєстрації правопорушень. Тонування номерного знаку, встановлення сітки, дзеркальних рамок та інших конструкцій, що не відповідають ДСТУ, блокування номерних знаків наклейками, прозорою плівкою та іншими предметами, нанесення стороннього покриття в тому числі прозорого все це значним чином впливає на роботу автоматичних комплексів реєстрації порушень. Долучені до позовної заяви фото власного транспортного засобу з відстані 20 метрів ніяким чином не підтверджені, не є належним доказом в справі, так як ніяких намірів чи розрахунків не видно. Крім цього автомобіль, який стоїть та який рухається по різному візуалізуються, тому і номерний знак має відповідати вимогам ПДР та Закону України «Про дорожній рух». Вважає, що не має підстав для скасування постанови, а вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

13 березня 2024 року позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що важливою особливістю при накладенні штрафу, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є те, що номерний знак повинен не читатися саме з відстані 20 метрів. Підставою для накладення штрафу може бути тільки зроблена інспектором фото-, відео фіксація номерних знаків на відстані 20 метрів, на якій не буде видно номерних знаків. Також повинні бути проведені відповідні виміри цієї відстані, а не «на око». Однак до відзиву не додано будь-яких доказів, того, що ці виміри здійснювалися, а також, що була належна оцінка доказів, а лише одне фото номерного знаку, на якому чітко видно номер автомобіля, чим ще раз підтверджується, що номерні знаки читаються та добре ідентифікуються. Разом з тим, відповідач у своєму відзиві керується лише тим, що інспектор є посадовою особою Управління і під час прийняття рішення керується законами України, ПДР та іншими нормативно-правовими актами, і оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням. Вважає, що відзив на позовну заяву подано формально, тому просить позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Представник відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області в судове засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Відповідач командир 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Враховуючи наведене вище, подані сторонами у справі позовну заяву, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, суд вважає, що розгляд справи можливо провести у відсутності сторін (їх представників) на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Як встановив суд, постановою в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1352747 від 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн.

Як вбачається із змісту цієї постанови, підставою накладення адміністративного стягнення було те, що 01 лютого 2024 року, о 13 год 46 хв, на 775 км автодороги М-06 Київ-Чоп ОСОБА_1 керував транспортним засобом з номерним знаком, закритим стороннім предметом (сіткою), чим порушив п. 2.9 ПДР, а саме керування транспортним засобом, що не відповідає вимогам стандартів, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР).

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно із 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною лише у випадку її винесення уповноваженим законом органом (посадовою особою) на підставах і в порядку, встановлених законодавством, з умови підтвердження факту вчинення особою правопорушення належними, допустимими та достатніми доками.

Такий обов`язок органів (посадових осіб) Національної поліції, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, кореспондується з їх обов`язками як суб`єктів владних повноважень дотримуватись при прийнятті рішень критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Також відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Однак всупереч вимогам наведених норм відповідач не надав належних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 спірного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Так, з наданих відповідачем відеозапису та фотознімків події не вбачається, що сітка, яка накладена на номерний знак, якимось чином перешкоджає чи утруднює його ідентифікацію (закриває номерний знак чи його окремі частини).

Також відповідачем не підтверджено жодними доказами того, що сітка на номерному знаку робить його нерозбірливим чи перешкоджає ідентифікувати, зокрема, для автоматичних комплексів реєстрації правопорушень.

Водночас, сама наявність на номерних знаках автомобіля ОСОБА_1 такої сітки, на думку суду, не становить порушення Правил дорожнього руху, оскільки відповідно до змісту описаних вище положень ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та п. 2.9 Правил дорожнього руху порушення має місце лише в тому разі, коли ця сітка перешкоджає чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака, чого у спірному випадку не було.

Крім того, згідно з п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, з номерним знаком, який, зокрема, закритий іншими предметами, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Однак ні в додатках до оскаржуваної постанови, ні відповідачем під час розгляду справи судом не додано жодних доказів перевірки співробітниками патрульної поліції у спірному випадку можливості визначити (ідентифікувати) символи номерного знака автомобіля ОСОБА_1 з відстані 20 м.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б належним чином підтвердили факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскаржена постанова серії ЕНА №1352747 від 01 лютого 2024 року є необґрунтованою та протиправною, а тому її слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Також згідно з банківською квитанцією від 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 605 гривень 60 копійок, тобто в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, зважаючи, що суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області на його користь слід стягнути судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 10, 77, 78, 118-123, 132, 139, 246-248, 272, 286 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 01 лютого 2024 року серії ЕНА № 1352747, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Управління патрульної поліції у Львівській області, юридична адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.

відповідач командир 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старший лейтенант ОСОБА_3 , службова адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.

Суддя Д.Б. Поворозник