Рішення

від 29.10.2024 по справі 404/7095/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/7095/23

Номер провадження 2/404/1612/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання у розмірі 335 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протягом 15 років 07 місяці 27 дні позивач працював на підприємстві, а саме з 16 грудня 2005 року по 08 вересня 2014 року підземний гірник дільниці внутрішнього шахтного транспорту; з 09 вересня 2014 року по 28 липня 2016 року підземний гірник з ремонту гірничих виробок; з 29 липня 2016 року по 11 серпня 2016 року учень підземного машиніста бурової установки; з 12 серпня 2016 року по 12 грудня 2016 року учень підземного дорожньо-колійного робітника; з 13 грудня 2016 року по 18 вересня 2017 року підземний дорожньо-колійний робітник; з 19 вересня 2017 року по 10 грудня 2017 року учень підземного кріпильника; з 11 грудня 2017 року по 23 квітня 2019 року підземний кріпильник; з 24 квітня 2019 року по 24 червня 2019 року учень підземного гірника дільниці гірничопрохідницьких, бурових та очисних робіт; з 25 червня 2019 року по 15 березня 2020 року підземний гірник дільниці гірничопрохідницьких, бурових та очисних робіт; з 16 березня 2020 року по 13 серпня 2021 року підземний кріпильник.

13 серпня 2021 року був звільнений згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Зазначав, що за час роботи на підприємстві через шкідливі умови праці та значне перевантаження, через недосконалість робочого місця з вини роботодавця, у позивача виникло хронічне професійне захворювання. Було визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 60% та встановлено 3 групу інвалідності безтерміново.

Внаслідок отриманого професійного захворювання змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Не має змоги працювати, з обережністю виконує хатню роботу, будь-які фізичні навантаження протипоказано.

У нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, кашлем, задишкою та постійними болями. Важко переносить задуху, адже в нього підіймається тиск та пульс. Перепади атмосферного тиску та різка зміна погоди впливають на його здоров`я і відчуває сильні головні болі. На лікування витрачаються значні кошти із загального сімейного бюджету.

За вказаного змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 335 000 грн.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представником відповідача 10 червня 2024 року подано відзив на позовну заяву. Вказано, що в позовній заяві позивач посилається на акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 грудня 2021 року, затверджений начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, як на основний доказ в обґрунтування своїх позовних вимог стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди за завдану шкоду здоров`ю.

ДП «СхідГЗК» Інгульська шахта 06 лютого 2023 року уклало з позивачем угоду про відшкодування моральної шкоди № 18/697/337/031/914 про відшкодування моральної шкоди в сумі 8500 грн., де враховуючи принципи виваженості, розумності та справедливості та зусилля для відновлення і організацією позивачем свого життя, стосунків з оточуючими, стану вимушених життєвих і виробничих стосунків, а також спосіб у який працівник обрав відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманням професійного захворювання, сторони дійшли згоди, про те, що відповідач сплачує одноразову грошову виплату позивачу в сумі 8500 грн., в якості відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок отримання ним професійного захворювання, а позивач відмовляється від будь яких намірів стягнення на його користь інших сум в якості відшкодування моральної шкоди.

Вважає, що сторони відповідно до приписів норм чинного законодавства по відшкодуванню моральної шкоди в зв`язку з втратою працездатності перейшли в договірні правовідносини закріплені договором після висновків МСЕК. Звернення позивача до суду з даною вимогою є безпідставною, оскільки сторони перейшли в договірні відносини. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 липня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

08 серпня 2024 року представником позивача, адвокатом Бузинарською Д.М. подано до суду відповідь на відзив. Вказано, що у відзиві на позовну заяву відповідач не надав суду аргументованих доводів та доказів того, що в процесі роботи позивача, ним застосовувалися усі можливі допустимі заходи (механізація праці, переобладнання підприємства, застосування новітніх технологій та ін..) для зменшення ризику ушкодження його здоров`я, чим підтвердив факт порушення законодавства про працю та ушкодження його здоров`я.

Причина хвороб встановлена Державною установою «Український науково-дослідний інститут» у висновку від 09 грудня 2021 року, в якому зазначено, що виявлені хвороби є професійні і пов`язані з профмаршрутом визначеним Інформаційною довідкою про умови праці від 23 листопада 2021 року, а також Актом форми П-4, в якому чітко зазначено, що виникнення захворювань у позивача є наслідком недосконалості технологічного процесу, з перевищеннями ГДР фізичного навантаження, пилу, шуму з застосуванням засобів індивідуального захисту.

Щодо договору про відшкодування моральної шкоди зазначала, що предметом даного договору є виплата грошової компенсації в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку із профзахворюванням, отриманим за час роботи на ДП «СхідГЗК», по друге вказана в договорі сума 8500 грн. станом на 07 серпня 2024 року не виплачена і строки її виплати не зазначені.

Договір укладено 24 січня 2022 року, МСЕК пройдено позивачем 11 січня 2023 року. У підприємства відсутні підстави для виплати моральної шкоди згідно наданого договору, а укладення вказаного договору є суто односторонньою ініціативою підприємства з примусом працівника до його підписання та подальшої відмови від вимог стягнення моральної шкоди в судовому порядку.

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача, адвокат Бузинарська Д.М. подала клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами як принцип цивільного судочинства, п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК, забезпечується гарантіями дотримання судом усіх інших основних засад (принципів) цивільного судочинства, визначених у ч. 3 ст. 2 ЦПК. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 45 ЦПК). Суд з метою запобігання зловживанням справами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі «Шульга проти України», пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі, є завданням саме державних органів (рішення Суду у справі «Мусієнко проти України», пункт 24, № 26976/06, від 20.01.2011).

Враховуючи викладене суд вважає, що причини неявки представника позивача у судове засідання є неповажними. Передбачених ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін та їх представників, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог із наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Судом установлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на ДП «Східний ГЗК», з 16 грудня 2005 року по 08 вересня 2014 року підземний гірник дільниці внутрішнього шахтного транспорту; з 09 вересня 2014 року по 28 липня 2016 року підземний гірник з ремонту гірничих виробок; з 29 липня 2016 року по 11 серпня 2016 року учень підземного машиніста бурової установки; з 12 серпня 2016 року по 12 грудня 2016 року учень підземного дорожньо-колійного робітника; з 13 грудня 2016 року по 18 вересня 2017 року підземний дорожньо-колійний робітник; з 19 вересня 2017 року по 10 грудня 2017 року учень підземного кріпильника; з 11 грудня 2017 року по 23 квітня 2019 року підземний кріпильник; з 24 квітня 2019 року по 24 червня 2019 року учень підземного гірника дільниці гірничопрохідницьких, бурових та очисних робіт; з 25 червня 2019 року по 15 березня 2020 року підземний гірник дільниці гірничопрохідницьких, бурових та очисних робіт; з 16 березня 2020 року по 13 серпня 2021 року підземний кріпильник.

З них стаж роботи в підземних умовах на Інгульській шахті ДП «Східний ГЗК» 15 років 07 місяців 27 днів.

13 серпня 2021 року звільнений згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України.

З інформаційної довідки про умови праці від 23 листопада 2021 року №, Управління держпраці у Кіровоградській області, вбачається, що відповідно до «Гігієнічної кваліфікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» умови праці ОСОБА_1 на робочих місцях Інгульської шахти ДП «Східний ГЗК» за професією підземного гірника дільниці внутрішньо-шахтного транспорту відноситься до 3 класу 2 ступеню шкідливості та небезпечності та за професією підземного гірника з ремонту гірничих виробок відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості та небезпечності, за професією підземного дорожньо-колійного робітника (учня) відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості та небезпечності та за професією підземного гірника (учня) дільниці гірничопрохідницьких, бурових та очисних робіт відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості та небезпечності.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 грудня 2021 року зазначено, що професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці, в умовах перевищення ГДР фізичного навантаження, пилу, при виконанні функціональних обов`язків, що обумовлено технологічним процесом з використанням засобів індивідуального захисту. Рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає 26,8-36,8% при нормі 25%, робоча поза вимушена до 11,1-12,8% при нормі до 10%, кількість вимушених (більше 30°) нахилів корпусу за зміну становить до 178-194 при нормі 51-100 відноситься до ІІІ класу 1 ступеня важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особливий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 2210 від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 встановлений наступний діагноз: радикулопатія попереково-крижова L4, L 5,S1, і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійним больовим і м`язові-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого - другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого ступеня.

У довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 197749 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безтерміново, причина інвалідності - професійне захворювання.

З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 105923 вбачається, що ступінь втрати працездатності позивача становить 60%, з датою переогляду - безтерміново.

Відповідно виписки епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 4447891 ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», позивач з 30 листопада 2021 року по 14 грудня 2021 року проходив лікування у стаціонарі з діагнозом: радикулопатія попереково-крижова L5, L 5, S1, і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійним больовим і м`язові-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого - другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого ступеня.

З виписки №6975 КНП «КОЛ КОР» вбачається, що позивач знаходився на лікуванні в стаціонарі з 18 серпня 2021 року по 25 серпня 2021 року з діагнозом: ЗОЗЛ І-ІІ, легкий, седерньо-важкий, рецидивуючий перебіг, група В, в ст. загострення. Емфізема легень. Дифузний пневмофіброз.

Згідно виписки із медичної картки поліклінічного, КНП «Кропивницька центральна районна лікарня» позивач з 05 липня 2021 року по 16 липня 2021 року знаходився в амбулаторно-поліклінічному закладі у стаціонарі з діагнозом: шийна двобічна С6, С7 та попереково-крижова L4, L5, S1 радикулопатія двобічна з акцентом зліва на фоні розповсюдженого остеохондрозу хребта 11-111 ст. Часто рецидивуючий перебіг. Стійкий больовий синдром з м`язово-тонінчими проявами. Периферичний нейосудинний синдром. Двобічний плече лопатковий періартроз. Порушення біомеханіки хребта 11 ст.

З виписки із медичної карти амбулаторного хворого КНП «ЦПМСД №2» вбачається, що позивач з 28 вересня 2022 року по 11 жовтня 2022 року перебував на лікуванні з діагнозом: ХОЗЛ 1 ст. пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.) гр. А.ф. загострення ЛН 1 ст. захворювання професійні 09 грудня 2021 р.

З виписки КНП «Поліклінічне об`єднання» вбачається, що позивач знаходився на лікуванні в амбулаторно-поліклінічному закладі з 23 червня 2021 року по 02 липня 2021 року з діагнозом: двосторонній гонартроз І-ІІ ст. Остеоартроз обох ліктьових суглобів І-ІІ ст. Фаза загострення. Больовий синдром.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

За ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як працівнику, належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно статті 237-1 КЗпП України відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Аналізуючи наведені вище докази, суд вважає доведеним, що позивачу спричинено ушкодження здоров`я внаслідок шкідливих та небезпечних умов праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК», що призвело до виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 цієї постанови роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд зазначає, що у зв`язку із вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища об`єктивно викликають у позивача переживання, страждання, стрес та депресію.

Таким чином, суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, який він пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання (60%), розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, призначення позивачу третьої групи інвалідності безтерміново, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача.

Керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним задовольнити позов частково та визначити розмір компенсації в сумі 150 000,00 грн., що на переконання суду відповідатиме завданій позивачу моральній шкоді через незворотність впливу негативних наслідків професійного захворювання на стан його здоров`я та подальше життя позивача.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Згідно із законом України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020, стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду крім сум,що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. В даному випадку мова йде про відшкодування шкоди, завданої платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, у зв`язку з чим вони не включаються до загального оподатковуваного доходу платника податків.

У відзиві на позов, представник відповідача посилався на те, що між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та позивачем укладено договір про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до зазначеного договору, сторони узгодили одноразову грошову виплату позивачу у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отриманого ним професійного захворювання у розмірі 8500 грн.

Сторони узгодили, з чим погодився позивач, що ДП «СхідГЗК» сплачує йому у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання 8500 грн.

Сторони дійшли згоди, що позивач відмовляється від будь яких намірів стягнення на його користь інших сум у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання з ДП «СхідГЗК».

Зобов`язання відповідача перед позивачем виникло внаслідок заподіяння шкоди здоров`ю. Метою зобов`язань із заподіяння шкоди, в першу чергу, є відновлення стану потерпілого; необхідною умовою наявність самої шкоди, яка виражається у зменшенні здатності потерпілого до праці, додаткових витратах.

Положеннями ч. 3 ст. 6 ЦК України однозначно передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, а ч. 3 ст. 23 ЦК України визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом.

Отже, зважаючи на те, що відносини між сторонами носять деліктний характер, закон покладає на суд повноваження визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, то задля належної охорони життя та здоров`я позивача, відновлення його стану, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди, не враховуючи положення згаданого договору.

Виплата позивачеві 8500 грн. у відшкодування моральної шкоди на підставі договору не є перешкодою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди заподіяної профзахворюванням.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 150 000грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я, оскільки встановлення відсотків втрати працездатності безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 150 000 грн. У стягненні решти суми на відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1500 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 150 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат в дохід держави судовий збір в розмірі 1 500 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787.

Повний текст судового рішення складено 29.10.2024 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда