Рішення

від 29.10.2024 по справі 536/1487/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 536/1487/23

Провадження №2/524/449/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 17 травня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео») та ОСОБА_1 був укладений договір № 767389340, який було підписано електронним підписом позичальника.

Відповідно до умов договору товариство зобов`язувалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 10 300,00 грн на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

17 травня 2020 року, одразу після укладення сторонами кредитного договору № 767389340 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 10 300,00 грн. на вказану відповідачем банківську картку.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого право грошової вимоги за договором № 767389340 від 17.05.2020 року перейшло до ТОВ «Таліон плюс».

31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони договору дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників № 95 від 25 серпня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 767389340 у загальному розмірі 21 757,86 грн.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 20102022, відповідно до якого право грошової вимоги за договором № 767389340 від 17.05.2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 767389340 від 17.05.2020 року, становить 23 500,96 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 10 253,40 грн.; сума заборгованості по відсоткам 13 247,56 грн.

05 червня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 2600,00 грн. строком на 17 днів, тобто до 21.06.2020 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1095,0% річних від суми кредиту в розрахунку 3,00% на добу.

ТОВ «ФК «Інвеструм» умови договору виконало та перерахувало грошові кошти у розмірі 2600,00 грн. на вказану відповідачем банківську картку.

21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 21052021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за кредитними договорами, укладеними з відповідачем.

За вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за зобов`язаннями до ОСОБА_1 за договором № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року у розмірі 11 024,00 грн., з яких: 2 600,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 8 424,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Позивач посилався на те, що відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув надані йому кредити в строки, передбачені договорами.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем: - за договором № 767389340 від 17.05.2020 року у загальному розмірі 23 500,96 грн., - за договором про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року у загальному розмірі 11 024,00 грн. Всього сума боргу за договорами складає 34 524,96 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 серпня 2023 року матеріали справи були передані за підсудністю до Автозаводського районного суду м. Кременчука (а.с. 43).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2024 року визнано головуючим - суддю Семенову Л.М. (а.с. 47).

Ухвалою судді ОСОБА_2 від 13 вересня 2023 року відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 51).

На підставі розпорядженням керівника апарату суду від 17 січня 2024 року за № 349 здійснено повторний автоматизований розподіл справи внаслідок дострокового припинення відрядження судді Семенової Л.М. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2024 року визнано головуючим - суддю Нестеренка С.Г. (а.с. 62-63).

03 червня 2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення (а.с. 79-82).

Представник вказав, що відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову. Вказав, що позивачем не надано жодного доказу, яким підтверджується видача коштів за укладеними договорами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором № 004-78-06/2020 від 05.06.2020 року не відповідає критерію розрахунку, оскільки неможливо здійснити контррозрахунок боргу та переконатися у вірності заявлених вимог. За кредитним договором № 767389340 від 17.05.2020 року представник вказав, що позивачем не доведено, що він є належним позивачем у справі, адже кредитний договір було укладено 17.05.2020 року, тоді як між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу було укладено 28.11.2018 року.

Ухвалою суду від 03 червня 2024 року залучено третіми особами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», зобов`язано позивача направити залученим третім особам копії позовної заяви з додатками (а.с. 85).

05 червня 2024 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (а.с. 97-108, 164-181).

24 червня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (а.с. 222-229).

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року витребувано віт АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо належності платіжної картки № НОМЕР_1 ……2545 та від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності платіжної картки № НОМЕР_2 ……2893, інформацію про власників карток, а також виписки по банківським рахункам відповідача у цих банках (а.с. 232).

У судове засідання представник позивача не прибув. У поданій до суду заяві представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Мельник І.С. просила справу розглядати без участі представника позивача, позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не прибули повторно з невідомих суду причин, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності.

Представники третіх осіб ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Інвеструм», керівництва яких були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Згідно з ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

17 травня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 767389340 у формі електронного документу з використанням електронного підпису та одноразового ідентифікатора 477VZDM2, який був відправлений позичальнику на номер мобільного телефону НОМЕР_3 (а.с. 7-8 зворот).

Згідно п. 4.1. Кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладання договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

За умовами договору ТОВ «Манівео» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 300,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом, у цей строк, у розмірі 1,56% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.2.-1.3. договору).

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений у п. 1.2. договору застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

За змістом пункту 4.3. сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору № 767389340 від 17 травня 2020 року надано платіжне доручення від 17.05.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео» було здійснено переказ коштів у сумі 10 300,00 грн. на платіжну картку № 5375-41-97ХХ-XXXX-2893, належну ОСОБА_1 (а.с. 47).

Таким чином, ТОВ «Манівео» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надано відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

У свою чергу, позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

Крім того, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, на підтвердження якого, позивач надав суду лише першу та останню його сторінки (а.с. 121)

31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова угода № 26 до вищезазначеного договору факторингу, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги, що зазначені в Реєстрах прав вимоги (а.с. 122-128).

З витягу з реєстру прав вимоги № 95 від 25.08.2020 року вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в загальному розмірі 21 757,86 грн., з яких: з яких: 10 253,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 11 504,46 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 129).

20 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 20102022 (а.с. 131-135).

Відповідно до Витягу від 06.03.2023 року з Реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу від 20.10.2022 року № 20102022, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», до останнього перейшло право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 767389340 в загальному розмірі 23 500,96 грн., з яких: 10 253,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 13 247,56 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 11).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 767389340 від 17.05.2021 року, виготовленим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за період з 21.10.2022 року по 30.06.2023 року, заборгованість позичальника за договором значиться в розмірі 23 500,96 грн., з яких: 10 253,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 13 247,56 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 12).

05 червня 2020 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора W72625, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 17-18).

Відповідно до п. п. 1.1. договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надавався строком на 17 днів, тобто до 21.06.2020 року. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (п. 1.2. договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1095,0% річних від суми кредиту в розрахунку 3,00% на добу (п. 1.3. договору).

Кредит було надано в безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах товаристваhttрs://www.zecredit.com.ua (п.п. 1.4 та 1.6. договору).

Згідно п. 2.3 розділу 2 договору про надання фінансового кредиту, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування та сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 4.3 договору, у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений у п. 1.2 цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти, передбачені в п. 1.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладання договору.

Підписанням цього договору відповідач дав свою згоду на те, щоб Графік розрахунків розміщувався в електронному вигляді в особистому кабінеті, зареєстрованому на веб-сторінці товариства https://www.eurogroshi.com.ua/ (п. 6.4 розділ 6 договору).

ТОВ «ФК «Інвеструм» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 від 05 червня 2020 року, перерахувавши 05.06.2020 року о 13:51:29 одним платежем 2 600,00 грн. на карту № НОМЕР_1 ……2545 в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується наданою позивачем квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 110).

21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу за № 21052021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає право вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 140-144).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 21052021 від 21.05.2021 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 9820, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей (а.с. 22).

Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21052021 від 21.05.2021 року сума заборгованості за основною сумою боргу складає 2 600,00 грн., сума заборгованості за відсотками 8 424,00 грн. (а.с. 23).

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вважає, що відповідно до укладених договорів факторингу, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача у загальному розмірі 34 525,96 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України установлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно ст. 3 цього ж Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Як визначено у ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Як вбачається з матеріалів справи та наявних у справі договорів, такі договори підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовими ідентифікаторами, що були направлені йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору № 7673892340 від 17.05.2020 року та договору про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договори саме такого змісту, відповідач погодився з їх умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договорів вимогам законодавства без їх обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання за вищевказаними договорами виконали в повному обсязі, а саме, надали відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами.

Зазначені договори є чинними та підлягають виконанню сторонами.

Факт отримання грошових коштів від ТОВ «Манівео» та ТОВ «ФК «Інвеструм» ОСОБА_1 не спростував. Як вже зазначалося вище, такий факт підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2020 року про перерахування ТОВ «Манівео» позичальнику коштів у сумі 10 300,00 грн. та про перерахування ТОВ «ФК «Інвеструм» 05.06.2020 року 2 600,00 грн. на платіжну карту позичальника.

Крім того, факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується виписками з рахунків, наданими АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк».

Разом з тим, суд вважає доцільним зазначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 914/868/17, від 18.074.2018 р. у справі № 910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 02.11.2021 р. та від 28.10.2023 р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео» був укладений договір факторингу № 28/1118-01 та 31.12.2020 року була укладена додаткова угода № 26 до нього, якою текст договору було викладено у новій редакції.

17 травня 2020 року, тобто вже після укладення зазначеного договору факторингу, ТОВ «Манівео» уклало з відповідачем договір № 767389340, за умовами якого надало останньому кредит у розмірі 10 300,00 грн.

Надалі, 20 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржників первісного кредитора, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Отже, кредитний договір між ТОВ «Манівео» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено 17.05.2020 року, тобто майже через 2 роки після укладення 28.11.2018 року договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео».

Право вимоги до відповідача вказано у Витязі з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» і не існувало на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року.

Копії зазначеного договору факторингу від 28.11.2018 року, на який посилався позивач у позові, ним суду не надано. Суду надано лише першу та останню сторінку договору факторингу, з чого суд позбавлений можливості встановити, чи було взагалі його предметом право майбутньої вимоги. До того ж, така вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео» щодо відповідача на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 17.05.2020 року ТОВ «Манівео» буде укладено кредитний договір з ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Отже, між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог за кредитом та за відсотками, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.

Оскільки, ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі послідуючого договору факторингу позивачу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

У своїй позовній заяві ТОВ « ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа № 755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.

Оскільки, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело та не підтвердило належними та допустимими доказами право вимоги до відповідача, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Також, 21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 21052021.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведено перехід права вимоги договором про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернув.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за договором № 00478-06/2020 матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов`язання в строк, передбачений умовами договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року за основною сумою боргу в розмірі 2600,00 грн. є обґрунтованою.

Проте, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, умовами договору про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року, передбачено розмір кредиту 2 600,00 грн., строк кредитування 17 днів, тобто до 21.06.2020 року, відсоткова ставка 3,00% на добу, розмір ставки - фіксована.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору, якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в додатку до цього договору, проценти передбачені в п. 2.3 цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитному коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з першого дня укладання договору.

Оскільки, у визначений строк 21.06.2020 року відповідач кошти не повернув, відбулася автопролонгація строку кредиту на 90 календарних днів, починаючи з дня укладання договору.

Із зазначеними умовами погодився відповідач, підписавши договір № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 24), ТОВ «ФК «Інвеструм» нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом по 21.05.2021 року включно, тобто на дату відступлення прав вимоги, хоча мали нарахувати не більше 90 календарних днів, починаючи з першого дня укладання договору.

Оскільки, відповідач в обмовлений договором строк 21.06.2020 року грошові кошти не повернув, проценти за користування кредитом мали нараховуватися по 02.09.2020 року включно, що становить 90 днів з дня укладання договору.

За розрахунком суду, розмір нарахованих процентів за договором 00478-06/2020 від 05.06.2020 року складає 7 200,00 грн. (2600,00 х 3,00% х 90), які підлягають стягненню з відповідача.

Суд констатує, що укладаючи вищезазначений договір, сторони погодили порядок обчислення (нарахування) процентів, у тому числі їх розмір (процентну ставку), яка буде застосовуватися при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, пролонгацію строку кредиту, порядок повернення кредиту та сплату процентів тощо. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначених договорів матеріали справи також не містять.

Отже, обставини укладення вищевказаних договорів відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка установлена у ст. 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначених договорів.

При цьому, договір та його умови не визнавалися недійсними, відповідні докази матеріали справи не містять, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін, а отже, відповідно до ст. 628, 629 ЦК України, є обов`язковими до врахування.

Оскільки, після спливу строку кредитування відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України фінансова установа не мала права нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги про стягнення процентів, які нараховані після закінчення строків кредитування є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак таких вимог банк не заявляв.

За неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може наставити відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Позивачем не заявлялися позовні вимоги до відповідача щодо стягнення з нього 3% річних від прострочених сум та інфляційних втрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду належні і допустимі докази на спростування встановлених судом обставин та позову у повному обсязі, у тому числі щодо визначення іншого розміру боргу.

У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п. 58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню.

Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року, що виникла станом на 30.06.2023 року, у загальному розмірі 9800,00 грн., що складається із: 2 600,00 грн. заборгованості за кредитом та 7200,00 грн. заборгованості за процентами.

При цьому позивачу необхідно відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 1224,00 грн. (8424,00 7200,00).

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 7673893340 від 17.05.2020 року слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Позов судом було задоволено у загальному розмірі 9 800,00 грн., що становить 28,39% від заявленого розміру 34524,96 грн.

Враховуючи факт часткового задоволення судом позовним вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 761,99 грн. (28,39% від 2684,00 грн.). При цьому, позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача судового збору у розмірі 1922,01 грн. (2684,00 761,99).

Справа розглянута в межах заявлених вимог та наданих доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 625,626, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10 - 13, 18, 76 - 81, 83, 133, 141, 258 - 260, 263 - 265, 273, 352 - 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року, що виникла станом на 30.06.2023 року, у розмірі 9800,00 грн., із яких: 2600,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 7200,00 грн. сума заборгованості за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 761,99 грн.

Відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 1 224,00 грн. за договором про надання фінансового кредиту № 00478-06/2020 від 05.06.2020 року, а також коштів у повернення сплаченого судового збору в розмірі 1 922,01 грн.

Відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 767389340 від 17.05.2020 року у загальному розмірі 23500,00 грн.

Позивач: ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. № 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи: - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ: 38569246, м. Київ, вул. Лейпцизська, буд. № 15, літера Б, 1 поверх; - ТОВ «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ: 39700642, м. Чернігів, вул. Рокосовського, буд. № 7, 1-й поверх, м. Чернігів, вул. Жаботинського, буд. № 13; - ТОВ «Інвеструм», код ЄДРПОУ: 42201361, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. № 72.

Повний текст рішення суду виготовлено 29 жовтня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: