Постанова

від 17.12.2007 по справі 17/358а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/358а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "17" грудня 2007 р.                                        Справа № 17/358а

м. Чернігів                                                                                                  «17 »грудня 2007 року

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання:  Чепурна О.В.

Представників позивача: Цурій В.К. –представник, дов.№8 від 05.11.07р.

Ванда О.М. –представник, дов.№9 від 05.11.07р.

Представника відповідача: Качанок О.М. –начальник юр. відділу, дов.№6109/10/10-010 від 13.09.07р.

   Олійник Я.В. –заст. начальника відділу, дов.№10122/9/10-010 від 10.12.07р.

матеріали справи №17/358а

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Добриня”  

  14038, м. Чернігів, вул. Пушкіна, 34-А

До ВІДПОВІДАЧА: Державної податкової інспекції у місті Чернігові

  14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

Про визнання нечинними рішення                              

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ ТД „Добриня” пред'явлено позов до ДПІ у м. Чернігові про визнання нечинним рішення Відповідача №0005772323 від 02.08.2007р. про застосування фінансових санкцій до Позивача в розмірі 1000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, за цінами вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, та рішення ДПА в Чернігівській області №2048/10/25-020 від 23.10.07р. про результати розгляду скарги на спірне рішення ДПІ у м.Чернігові.

В якості підстави своїх позовних Позивач посилається на наступне.

Оспорюване рішення ДПІ у м. Чернігові винесено на підставі Акту перевірки №25260066/2323 від 25.01.07р., який не має юридичної сили, оскільки не підписаний посадовою особою, що здійснювала перевірку.

Крім того, дане рішення було прийняте після закінчення терміну для його застосування, а саме 6 місяців з дня виявлення порушення.

Також, Позивач вважає, що прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм ст.17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, до компетенції ДПІ у м. Чернігові не входить.

В судовому засіданні 11.12.07р. представником Позивача, в межах повноважень, визначних довіреністю, надане клопотання про відкликання позовної заяви в частині визнання нечинним рішення ДПА в Чернігівській області №2048/10/25-020 від 23.10.07р. про результати розгляду скарги на спірне рішення ДПІ у м. Чернігові.

Відповідач проти позову заперечив, вважаючи прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків та дослідивши надані письмові докази, суд

ВСТАНОВИВ :

          25 січня 2007 року головним держподатревізором-інспектором Олійником Я.В. та старшим держподатревізором-інспектором Романченком Ю.М. була проведена перевірка магазину, який розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Пушкіна, 34-А, та який належить ТОВ ТД „Добриня”.

          За результатами перевірки складено акт перевірки №25260066/2323 від 25.01.07р.

          Як вбачається із акту, перевіркою було встановлено продаж в магазині 1 пачки сигарет “Gold Bond Lights”  по ціні 1 грн. 45 коп. за пачку, виробник ЗАТ “Галлахер Україна”, акцизна марка 23 АВВЄ 939575 ТВ 05/4, про що свідчить фіскальний чек №0459 від 25.01.07р. Максимальна  роздрібна ціна на даний вид сигарет, зазначена на пачці, становить 1,35 грн. Як зазначено в акті, цим порушено ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” №18-92 від 26.12.92р.

          Згідно ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” №18-92 від 26.12.92р., виробниками або імпортерами підакцизних товарів здійснюється встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари шляхом декларування таких цін.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11-1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. № 481/95-ВР (далі Закон №481):

“Встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна  ціна  за пачку,  коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником  способом  у  визначеному виробником   місці   і   складається  з  її  цифрового  виразу  та скороченого найменування грошової одиниці України.”

Згідно абз.12 ч.2 ст.17 Закону №481, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

Згідно п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.03р.

“Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

·          акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

·          результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

·          матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.”

          Відповідно до п.6 даного Порядку:

“Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Відповідачем прийняте спірне рішення №0005772323 від 02.08.2007р. про застосування до Позивача фінансових санкцій в розмірі 1000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, за цінами вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Згідно п.13 Порядку рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Позивачем дане рішення було оскаржене до ДПА  в  Чернігівській області. Згідно рішення ДПА в Чернігівській області №2048/10/25-020 від 23.10.07р. про результати розгляду скарги, рішення ДПІ у м. Чернігові про застосування фінансових санкцій було залишено без змін, а скарга без задоволення.

З підстав, зазначених вище, Позивач звернувся з позовною заявою про визнання нечинним рішення Відповідача №0005772323 від 02.08.2007р. про застосування до Позивача фінансових санкцій в розмірі 1000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, за цінами вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, та рішення ДПА в Чернігівській області №2048/10/25-020 від 23.10.07р. про результати розгляду скарги, яким оспорюване рішення ДПІ у м. Чернігові було залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у  справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

    1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з  використанням  повноваження  з метою, з якою  це повноваження надано;

    3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.11 вищевказаного Кодексу:

“Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.”

Відповідно до ч.2 ст.69 зазначеного Кодексу:

«Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові  докази  або  витребувати додаткові докази за клопотанням осіб,  які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.»

Згідно ч.ч.4,5 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

«Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у  нього  документи  та матеріали,  які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.»

Згідно ч.ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

«1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.»

Згідно ч.7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від  4 грудня 1990 року N509-XII (далі Закон №509), в редакції чинній на момент перевірки:

“Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених  законами  України "Про застосування  реєстраторів  розрахункових  операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне  регулювання  виробництва  і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,  алкогольних напоїв та тютюнових  виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.”

Згідно ч.8 ст.11-1 Закону №509:

“Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій  статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.”  

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11-2 Закону №509:

«Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення  планової  або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

    1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата  початку  та  дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

    2)  копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової  виїзної  перевірки,  в  якому  зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.»

Відповідачем наданий наказ в.о. начальника ДПІ у м. Чернігові №312 від 25.01.07р. та направлення-посвідчення на перевірку №224 від 25.01.07р., якими головному держподатревізору-інспектору Олійнику Я.В. та старшому держподатревізору-інспектору Романченку Ю.М. було доручено провести позапланову перевірку ТОВ ТД «Добриня»щодо дотримання вимог законодавства, визначеного, в тому числі, і Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Перевірка проводилася в присутності старшого продавця магазину Міх О.В., яка розписалася на вищевказаних наказі та направленні про їх отримання.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає порушень умов початку проведення позапланової перевірки працівниками Відповідача.

          Факт скоєння правопорушення, зазначеного в акті перевірки, а саме, продаж в магазині 1 пачки сигарет “Gold Bond Lights”  по ціні 1 грн. 45 коп. за пачку, виробник ЗАТ “Галлахер Україна”, акцизна марка 23 АВВЄ 939575 ТВ 05/4, при тому, що максимальна  роздрібна ціна на даний вид сигарет, зазначена на пачці, становить 1,35 грн., визнається Позивачем та не оспорюється.

Крім пояснень перевіряючих Олійника Я.В. та Романченка Ю.М., даний факт підтверджується наданими Відповідачем копіями фіскального чеку №0459 від 25.01.07р., пачки проданих сигарет та пояснення продавця Міх О.В., даного під час перевірки, в якому вона визнала факт продажу та пояснила його тим, що випадково залишилася одна стара пачка.

Доводи Позивача, що акт перевірки не підписаний посадовою особою, що здійснювала перевірку, а саме, старшим держподатревізором-інспектором Романченком Ю.М., та продавцем Міх О.В., судом не приймаються з наступних підстав.

Як пояснили в судовому засіданні перевіряючі  Олійник Я.В. та Романченко Ю.М., продавець Міх О.В. підписала оригінал акту перевірки, проте відмовилася підписувати надану їй копію.

Допитаний в якості свідка старший держподатревізора-інспектора Романченко Ю.М. показав, що він погано почував себе в той день через підвищення температури. Крім того, в магазині на нього та іншого перевіряючого протягом перевірки здійснювався тиск у вигляді умовляння не зазначити в акті перевірки про виявлене порушення з метою уникнення накладення штрафних санкцій. Тому підписати акт перевірки зміг лише після повернення в інспекцію в цей день.

Дані свідчення підтверджуються наданою Відповідачем копією акту перевірки, яка містить підписи і старшого держподатревізора-інспектора Романченко Ю.М. і продавця Міх О.В.

Зазначені Позивачем обставини проведення перевірки, а саме не підписання акту одним з перевіряючих, не спростовують самого факту скоєного Позивачем вищевказаного порушення ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” №18-92 від 26.12.92р. та ч.ч.1,2 ст.11-1 Закону №481, який ним не оспорюється, а тому не можуть бути визнанні такими, що впливають на законність та обґрунтованість спірного рішення, та слугувати підставами його скасування.

З приводу доводів Позивача, що прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм ст.17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до компетенції ДПІ у м. Чернігові не входить, суд доходить наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.16 Закону №481:

«Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють  органи, які  видають  ліцензії,  а  також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.»

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону №481:

«Рішення  про стягнення штрафів,  передбачених частиною другою цієї статті,  приймаються органом,  який видав ліцензію  на  право виробництва  і  торгівлі  спиртом  етиловим, коньячним і плодовим, спиртом  етиловим  ректифікованим  виноградним,  спиртом  етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем  виноградним, спиртом-сирцем   плодовим,   алкогольними   напоями  і  тютюновими виробами, та іншими  органами  виконавчої  влади  у  межах  їх компетенції визначеної законами України.»

Згідно п.6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.03р.:

“Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №509:

«До системи органів державної податкової  служби  належать: Державна  податкова  адміністрація  України,  державні   податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,  державні податкові інспекції  в  районах,  містах (крім міст Києва та Севастополя),  районах у містах (далі –органи державної податкової служби).»

          Згідно абзацу 6 п.1 ст.8 Закону №509:

«Державна податкова   адміністрація   України   здійснює  такі функції:

1)   виконує   безпосередньо,   а  також  організовує  роботу державних  податкових  адміністрацій   та   державних   податкових інспекцій,  пов'язану  із: проведенням  роботи   по   боротьбі   з   незаконним   обігом алкогольних   напоїв   та  тютюнових  виробів,  веденням  реєстрів імпортерів,  експортерів,  оптових та роздрібних торговців,  місць зберігання  алкогольних  напоїв  та  тютюнових  виробів,  участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів  державних  програм  у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових  виробів,  організацією  виконання актів   законодавства   у  межах  своїх  повноважень,  здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до  суб'єктів  підприємницької діяльності  за  порушення  законодавства  про  виробництво  і обіг спирту етилового,  коньячного,  плодового,  алкогольних  напоїв  і тютюнових  виробів,  здійсненням  заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв,  знищенню тютюнових  виробів,  що  були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному  обігу.»

Відповідно до п.16-1 ст.10 Закону №509:

«Державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу,   районах  у  містах,  міжрайонні  та  об`єднані  державні податкові інспекції виконують такі функції:

16-1) здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності,  які  здійснюють  роздрібну  торгівлю тютюновими  виробами,  максимальних  роздрібних  цін  на  тютюнові вироби,  встановлених  виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.»

Згідно п.11 ст.11 Закону №509:

«Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право:

11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку  та розмірах,  встановлених законами  України.»

З урахуванням викладеного, суд не приймає доводи Позивача, що прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм ст.17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” не входить до компетенції ДПІ у м.Чернігові.

Даний висновок підтверджується висновками, викладеними в Постанові  Вищого адміністративного суду від 13.02.07р. по справі №6/305а.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України від 16.01.03р., який набрав чинності з 01.01.04р.:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст.217 даного Кодексу:

    1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

    2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

    3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

    4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.”

          Згідно ст.238 Господарського кодексу України:

“За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.”

          Згідно ст.239 даного Кодексу:

«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання  такі адміністративно-господарські санкції:

·          вилучення прибутку (доходу);

·          адміністративно-господарський штраф;

·          стягнення зборів (обов'язкових платежів);

·          зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

·          застосування антидемпінгових заходів;

·          припинення експортно-імпортних операцій;

·          застосування індивідуального режиму ліцензування;

·          зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

·          анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

·          обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

·          скасування   державної  реєстрації  та  ліквідація   суб'єкта господарювання;

·          інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.»

          Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.241 вищевказаного Кодексу:

“Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума,  що сплачується  суб'єктом  господарювання  до  відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених  правил  здійснення  господарської діяльності.

Перелік   порушень,   за  які  з  суб'єкта  господарювання стягується штраф,  розмір і порядок  його  стягнення  визначаються законами,  що  регулюють  податкові  та  інші  відносини,  в  яких допущено правопорушення.”

          Штрафні санкції за порушення норм Закону №481 за своєю правовою природою є вищевказаними адміністративно-господарськими санкціями.

На підставі вищенаведеного, суд не приймає доводи Відповідача, що дія вищенаведених статей Господарського кодексу України не розповсюджується на застосовані до Відповідача штрафні санкції.    

Згідно ст.250 Господарського кодексу України:

“Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.”

Як вбачається з акту перевірки, порушення чинного законодавства вчинене Позивачем и виявлене Відповідачем 25.01.07р., тобто шість місяців з дня виявлення сплинуло 25.07.07р., а спірне рішення прийняте Відповідачем 02.08.07р., чим порушено вищевказані вимоги ст.250 Господарського кодексу України.

Тобто, в даному випадку Відповідачем порушено термін накладення штрафних санкцій.

Даний висновок підтверджується висновками, викладеними в листі Голови Вищого адміністративного суду на ім`я Голови ДПА України Брезвіна А.І. та в Постановах  Вищого адміністративного суду від 12.10.06р. по справі №10/255 та від 03.04.07р. по справі №6/367а/1а.

Посилання Відповідача на неможливість вчасно прийняти рішення, оскільки матеріали більше п`яти місяців знаходилися на розгляді в Регіональному управлінні Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації  України в Чернігівській області, а потім були повернуті до ДПІ у м. Чернігові для прийняття рішення, судом не приймаються, оскільки дані факти не відміняють дію ст.250 Господарського кодексу України

Крім того, вищевказане Регіональне управління також входить до системи органів державної податкової служби.  

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що ДПІ у м. Чернігові доведено дотримання працівниками державної податкової служби порядку проведення перевірки, підтверджено виявлений під час перевірки факт порушення Позивачем ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” №18-92 від 26.12.92р. та ч.ч.1,2 ст.11-1 Закону №481, відповідальність за яке передбачено абз.12 ч.2 ст.17 Закону №481, проте не доведено дотримання законодавчо встановленого терміну накладення штрафних санкцій, а тому позові вимоги в частині визнання нечинним рішення Відповідача №0005772323 від 02.08.2007р. про застосування фінансових санкцій до Позивача в розмірі 1000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, за цінами вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.12.07р. представником Позивача, в межах повноважень, визначних довіреністю, надане клопотання про відкликання позовної заяви в частині визнання нечинним рішення ДПА в Чернігівській області №2048/10/25-020 від 23.10.07р. про результати розгляду скарги на спірне рішення ДПІ у м. Чернігові.

Згідно п.5 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України:

«Суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання  позивача  про  відкликання  позовної заяви.»

Відповідно до ч.3 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України:

“Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.”

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що позовна заява в частині визнання нечинним рішення ДПА в Чернігівській області №2048/10/25-020 від 23.10.07р. про результати розгляду скарги на спірне рішення ДПІ у м. Чернігові, має бути залишена без розгляду.          

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.”

Враховуючи, що по даній справі задоволено вимоги Позивача про скасування одного з двох оскаржуваних рішень, Позивачу має бути відшкодовано понесені судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 грн. / 2 = 1,70 грн.  

Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.   Позов задовольнити частково.

2. Позовну заяву в частині визнання нечинним повністю рішення Державної податкової адміністрації в Чернігівській області №2048/10/25-020 від 23.10.07р. про результати розгляду скарги на рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові №0005772323 від 02.08.2007р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Добриня»(код 30595290) фінансових санкцій в розмірі 1000 грн., залишити без розгляду

3. Визнати нечинним повністю рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові №0005772323 від 02.08.2007р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Добриня»(код 30595290) фінансових санкцій в розмірі 1000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, за цінами вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

4. Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31111095700002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Добриня»(14038, м. Чернігів, вул. Пушкіна, 34-А, код 30595290, п/р260070176459 в Укрексімбанку м. Чернігова, МФО 353649) понесені судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

5. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

7. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                                І.В. Кушнір