Рішення

від 21.10.2024 по справі 752/9440/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9440/24

Провадження № 2/752/4873/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД»</a>, третя особа Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД»</a>, третя особа Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва та просить визнати позивача власником майнових прав на об`єкт купівлі-продажу в об`єкті будівництва (в тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність) у житловому будинку АДРЕСА_1 , ЖК «Олімпійське містечко», а саме на однокімнатну квартиру номер 232, в секції 2 , на 10 поверсі; визнати позивача власником майнових прав на об`єкт купівлі-продажу в об`єкті будівництва (в тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність) у житловому будинку АДРЕСА_1 , ЖК «Олімпійське містечко», а саме на однокімнатну квартиру номер 242 , в секції 2, на 11 поверсі.

В обґрунтування позову зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений Попередній договір купівлі-продажу квартири від 14.11.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. та зареєстрований у реєстрі за №2084, за умовами якого відповідач зобов`язався передати окрему однокімнатну квартиру номер 111 у секції 2, на 10 поверсі, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 , ЖК « Олімпійське містечко », а позивач зобов`язався прийняти у власність цю квартиру та належним чином оплатити її вартість в обсязі, передбаченому цим Попереднім договором. Відповідно до п. 1.4. Попереднього договору плановий строк введення в експлуатацію будинку ІІІ квартал 2015 року. Також умовами Попереднього договору встановлено обов`язок сторін укласти основний договір протягом ІV кварталу 2015 року. 14.11.2014р. між сторонами укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань №ОМ/2С-К111, відповідно до якого позивач зобов`язався у строк до 15.11.2014р. сплатити відповідачу 97% вартості об`єкту, що на день

укладення Договору становить 165 423,60 грн., вартість 1 кв.м. на момент укладення Договору становить 9 540,00 грн. 01.09.2016р. між позивачем, як власником об`єкту незавершеного будівництва - споживачем, та ТОВ «ОМ Будкомсервіс» було укладено Договір №0/232/Р.2 про надання послуг з управління та комплексного обслуговування будинком. Актом огляду та приймання-передачі об`єкта нерухомості (квартири) від 07.12.2016р. сторони фактично підтвердити передачу майна від відповідача до позивача та повне виконання позивачем всіх зобов`язань за Договором про зобов`язання та Попереднім договором, а також позивачу було передано ключі від квартири та технічний паспорт. Відповідно до Акту та технічного паспорту відповідачем було змінено номер квартири з будівельного № 111 на постійний № 232 та встановлено, що загальна площа квартири становить 17,90 кв.м. При цьому, як зазначає позивач, основний договір купівлі-продажу так і не був укладений. Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений Попередній договір купівлі-продажу квартири від 14.11.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. та зареєстрований у реєстрі за №2085, за умовами якого відповідач зобов`язався передати окрему однокімнатну квартиру номер 123 у секції 2, на 11 поверсі, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 , ЖК « Олімпійське містечко », а позивач зобов`язався прийняти у власність цю квартиру та належним чином оплатити її вартість в обсязі, передбаченому цим Попереднім договором. Відповідно до п. 1.4. Попереднього договору плановий строк введення в експлуатацію будинку ІІІ квартал 2015 року. Також умовами Попереднього договору встановлено обов`язок сторін укласти основний договір протягом ІV кварталу 2015 року. 14.11.2014р. між сторонами укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань №ОМ/2С-К123, відповідно до якого позивач зобов`язався у строк до 15.11.2014р. сплатити відповідачу 97% вартості об`єкту, що на день укладення Договору становить 179 219,50 грн., вартість 1 кв.м. на момент укладення Договору становить 10 335,61 грн. 01.09.2016р. між позивачем, як власником об`єкту незавершеного будівництва - споживачем, та ТОВ «ОМ Будкомсервіс» було укладено Договір №0/242/Р.2 про надання послуг з управління та комплексного обслуговування будинком. Актом огляду та приймання-передачі об`єкта нерухомості (квартири) від 04.1.2016р. сторони фактично підтвердити передачу майна від відповідача до позивача та повне виконання позивачем всіх зобов`язань за Договором про зобов`язання та Попереднім договором, а також позивачу було передано ключі від квартири та технічний паспорт. Відповідно до Акту та технічного паспорту відповідачем було змінено номер квартири з будівельного № 111 на постійний № 232 та встановлено, що загальна площа квартири становить 17,90 кв.м. При цьому, як зазначає позивач, основний договір купівлі-продажу так і не був укладений. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за попередніми договорами перед відповідачем. Проте відповідач свої зобов`язання не виконав, умови договорів не дотримав, з огляду на що позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.05.2024р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Третя особа письмових пояснень до суду не направила.

Ухвалою суду від 18.09.2024р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 14.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД», як стороною 1, та ОСОБА_1 , як стороною 2, був укладений Попередній договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого сторони зобов`язались у строки, встановлені в підпункті 1.4.1. пункту 1.4. розділу І Попереднього договору, укласти Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого сторона 1 зобов`язується передати у власність (продати) окрему квартиру, характеристики якої вказані в підпункті 1.4.2. пункту 1.4. розділу І Попереднього договору, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 , а сторона 2 зобов`язується прийняти у власність (купити) об`єкт та належним чином сплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 Попереднього договору. Вказаний Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О., зареєстрований у реєстрі за №2084.

Згідно з п. 1.4. Попереднього договору плановий строк введення в експлуатацію будинку ІІІ квартир 2015 року.

Пунктом 1.4.1. Попереднього договору визначено, що сторони зобов`язуються укласти основний договір протягом IV кварталу 2015 року, але в будь-якому разі не раніше отримання стороною правовстановлюючих документів на об`єкт та надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення Основного договору та з урахуванням вимог пункту 5.2. розділу 5 Попереднього договору. Сторони встановили, що основний договір укладається протягом 30 календарних днів з моменту отримання стороною 2 відповідного повідомлення від сторони 1, яке надсилається поштою рекомендованим листом або

іншим способом, який сторони оберуть за взаємним погодженням.

У пункті 1.4.2. Попереднього договору визначені характеристики об`єкта: секція - 2, поверх - 10, номер квартири 111, загальна площа 17,88 кв.м., кількість кімнат 1 .

Згідно з п. 3.2. Попереднього договору фактична передача об`єкта стороною 1 стороні 2 оформлюється та підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта. Такий Акт підписується сторонами одночасно з укладання та нотаріальним посвідченням Основного договору.

14.11.2014р. між ТОВ «СБ ЛТД» (сторона 1 по Договору) та ОСОБА_1 (сторона 2 по Договору) укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань №ОМ/2С-К111, за умовами якого для підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін згідно з Попереднім договором щодо укладення та виконання договору купівлі-продажу та забезпечення виконання таких зобов`язань, сторона 2 сплачує стороні 1 суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються розділом 2 цього Договору. Вказана сума коштів буде після її належної сплати стороною 2 за даним Договором зарахована до платежів за Основним договором у момент укладення такого Основного договору.

Згідно підпункту 2.2.1. Договору сторона 2 зобов`язується у строк до 15.11.2014р. сплатити стороні 1 97% вартості об`єкту, що на день укладання цього Договору становить 165 423,60 грн. Вартість 1 кв.м. на момент укладення цього Договору становить 9 540,00 грн.

07.12.2016р. між сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору про забезпечення виконання зобов`язань №ОМ/2С/К-111 від 14.11.2014р., за якою сторони дійшли згоди змінити підпункт 2.2.1. Договору, вказавши в ньому, що сторона 2 зобов`язується у строк до 15 листопада 2014 року сплатити стороні 1 97% вартості об`єкту, що на день укладення цього Договору становить 165 423,60 грн. Всього сторона 2 сплачує стороні 1 кошти в розмірі 165 423,60 грн. як оплату за 17,9 кв.м. Сума коштів, встановлена сторонами в пункті 2.2.1. цього Договору, є остаточною та не підлягає зміні в разі її сплати стороною 2 в повному обсязі.

07.12.2016р. між позивачем та відповідачем складено Акт огляду та приймання - передачі об`єкта нерухомості (квартири) про те, що об`єкт будівництва (квартира), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який передається інвестору на підставі Договору забезпечення виконання зобов`язань ОМ/2С-К155 від 11.11.2014р. відповідає умовам згаданого вище Договору. Зауважень та претензій щодо стану об`єкту будівництва у сторін немає. Визначено об`єкт: секція - 2, поверх - 10, номер квартири 232, загальна площа 17,90 кв.м., кількість кімнат 1 .

Згідно Довідки відповідача від 30.03.2019р. про 100% фінансування Об`єкта нерухомості по Договору про забезпечення виконання зобов`язання №ОМ/2С-К111 від 14.11.2014р., ОСОБА_1 сплатив грошові кошти в розмірі 165 423,60 грн. за об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач прийняв їх та гарантує передачу квартири №232, поверх 10 , секція , кількість кімнат 1, житлова площа згідно технічного паспорта 12,2 кв.м., загальна площа згідно технічного паспорта 17,9 кв.м.

Також 14.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД», як стороною 1, та ОСОБА_1 , як стороною 2, був укладений

Попередній договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого сторони зобов`язались у строки, встановлені в підпункті 1.4.1. пункту 1.4. розділу І Попереднього договору, укласти Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого сторона 1 зобов`язується передати у власність (продати) окрему квартиру, характеристики якої вказані в підпункті 1.4.2. пункту 1.4. розділу І Попереднього договору, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 , а сторона 2 зобов`язується прийняти у власність (купити) об`єкт та належним чином сплатити його вартість в обсязі згідно з розділом 2 Попереднього договору. Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О., зареєстровано в реєстрі за №14.

Згідно з п. 1.4. Попереднього договору плановий строк введення в експлуатацію будинку ІІІ квартир 2015 року.

Пунктом 1.4.1. Попереднього договору визначено, що сторони зобов`язуються укласти основний договір протягом IV кварталу 2015 року, але в будь-якому разі не раніше отримання стороною правовстановлюючих документів на об`єкт та надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення Основного договору та з урахуванням вимог пункту 5.2. розділу 5 Попереднього договору. Сторони встановили, що основний договір укладається протягом 30 календарних днів з моменту отримання стороною 2 відповідного повідомлення від сторони 1, яке надсилається поштою рекомендованим листом або іншим способом, який сторони оберуть за взаємним погодженням.

У пункті 1.4.2. Попереднього договору визначені характеристики об`єкта: секція - 2, поверх - 11, номер квартири 123, загальна площа 17,88 кв.м., кількість кімнат 1 .

Згідно з п. 3.2. Попереднього договору фактична передача об`єкта стороною 1 стороні 2 оформлюється та підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта. Такий Акт підписується сторонами одночасно з укладання та нотаріальним посвідченням Основного договору.

14.11.2014р. між ТОВ «СБ ЛТД» (сторона 1 по Договору) та ОСОБА_1 (сторона 2 по Договору) укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань №ОМ/2С-К123, за умовами якого для підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін згідно з Попереднім договором щодо укладення та виконання договору купівлі-продажу та забезпечення виконання таких зобов`язань, сторона 2 сплачує стороні 1 суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються розділом 2 цього Договору. Вказана сума коштів буде після її належної сплати стороною 2 за даним Договором зарахована до платежів за Основним договором у момент укладення такого Основного договору.

Згідно підпункту 2.2.1. Договору сторона 2 зобов`язується у строк до 15.05.2015р. сплатити стороні 1 97% вартості об`єкту, що на день укладання цього Договору становить 179 219,50 грн. Вартість 1 кв.м. на момент укладення цього Договору становить 10 335,61 грн.

04.10.2016р. між позивачем та відповідачем складено Акт огляду та приймання - передачі об`єкта нерухомості (квартири) про те, що об`єкт будівництва (квартира), що розташований за адресою:

АДРЕСА_11 , який передається інвестору на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав №ОМ/2С-К123 від 14.11.2014р. відповідає умовами згаданого вище договору.. Зауважень та претензій щодо стану об`єкту будівництва у сторін немає. Визначено об`єкт: секція - 2, поверх - 11, номер квартири - 242, загальна площа - 17,7 кв.м., кількість кімнат - 1.

Згідно Довідки відповідача від 30.03.2019р. про 100% фінансування Об`єкта нерухомості по Договору про забезпечення виконання зобов`язання №ОМ/2С-К123 від 14.11.2014р., ОСОБА_1 сплатив грошові кошти в розмірі 179 219,50 грн. за об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач прийняв їх та гарантує передачу квартири №242, поверх 11 , секція , кількість кімнат 1, житлова площа згідно технічного паспорта 11,9 кв.м., загальна площа згідно технічного паспорта 17,7 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положеннями статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільного кодексу України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).

Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.

Майном, як особливим об`єктом, вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 Цивільного кодексу України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі №755/8933/18 (провадження №61-4251св19).

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами Цивільного кодексу України не передбачено.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на

спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі №6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі №6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, який, на його думку, є ефективним і не заборонений законом. Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити його права позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачем способу захисту його прав як визнання за ним майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі №761/20612/15-ц (провадження №14-39цс19), у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від

формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява №31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява №10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, №10741/84).

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов`язань, не визнає майнових прав позивача на спірне нерухоме майно, хоч він і сплатив пайові внески в повному обсязі, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру. При цьому суди правильно вважали, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом він не може захистити свої права.

Позивач уклав з відповідачем попередні договори купівлі-продажу та договори про забезпечення виконання зобов`язань, за якими сплатив відповідачу 165 423,60 грн. та 179 219,50 грн. вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, а відповідач, у свою чергу, у встановлені договором строки зобов`язався ввести в експлуатацію будинок та передати позивачу об`єкт нерухомості.

Частинами другою-третьою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статей 626-629, 638 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд

сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

З аналізу частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України випливає, що попередній договір не є майновим, тобто не передбачає передачу майна, його оплату тощо, з такого договору виникає єдине спільне для сторін зобов`язання - укласти в майбутньому договір на узгоджених ними умовах.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання майнових прав, а після завершення будівництва передання об`єкту нерухомості. Матеріальними об`єктами договірних зобов`язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають

передати одна одній, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.

Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Отже, майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав та підлягають захисту в разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Майнові права визначаються як суб`єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.

Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених Цивільним кодексом України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.

Як передбачено статтею 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання,

сплативши визначені договорами кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками про 100% оплату вартості майнових прав.

Виконання грошових зобов`язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об`єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об`єкт нерухомості, отримання від відповідача об`єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва.

Таким чином, фактично склалась ситуація, за якої позивач має підтвердження оплати ним 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав від відповідача до позивача, та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об`єктів нерухомості.

Таким чином, відповідач порушив встановлений договором строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивача того, на що він розраховував, укладаючи відповідний договори, а саме що відповідач у встановлений термін здійснить введення будинку в експлуатацію і відповідно позивач матиме можливість набути право власності на квартиру.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю майнових прав на об`єкти нерухомості.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем майнових прав на квартири.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України та із відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір у розмірі 3 446,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 30, 76-89, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД»</a>, третя особа Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_1 власником майнових прав на об`єкт купівлі-продажу в об`єкті будівництва (в тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність) у житловому будинку АДРЕСА_1, ЖК «Олімпійське містечко», а саме на однокімнатну квартиру номер 232, в секції 2 , на 10 поверсі.

3. Визнати ОСОБА_1 власником майнових прав на об`єкт купівлі-продажу в об`єкті будівництва (в тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність) у житловому будинку АДРЕСА_1 , ЖК «Олімпійське містечко», а саме на однокімнатну квартиру номер 242, в секції 2, на 11 поверсі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД»</a> у дохід держави 3 446,44 (три тисячі чотириста сорок шість грн. 44 коп.) судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД»</a> (03083, м. Київ, проспект Науки, 50, код ЄДРПОУ 38918953).

Третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 42, код ЄДРПОУ 02901813).

Повний текст рішення суду складено та підписано 29.10.2024р.

Суддя І.О. Ольшевська