Ухвала

від 17.09.2024 по справі 761/24460/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24460/24

Провадження № 1-кс/761/15739/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання директора ТОВ «Петролайн» ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120 221 000 000 001 52 від 23.03.2022,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора ТОВ «Петролайн» ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120 221 000 000 001 52 від 23.03.2022.

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що СУ ГУНП у м. Києві за процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120 221 000 000 001 52 від 23.03.2022 за ч. 2 ст. 272 КК України.

Постановою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від 25.03.2022 накладений арешт на майно, належне ТОВ «Петролайн», а саме: модуль зберігання палива тип 113М-Д-111-5, заводський номер 654, об`єм 5 куб., дата виготовлення 12/2021; модуль зберігання палива тип 113М-9-111-10, заводський номер 663, об`єм 10 куб., дата виготовлення 12/2021.

Водночас, ініціатор клопотання, на погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи, що подальша потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження відпала, враховуючи тривалість здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні та відсутність доказів причетності службових осіб товариства до кримінального правопорушення, просив скасувати вказаний арешт.

У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримала, з підстав у ньому наведених та просила його задовольнити.

Уповноважений слідчий та прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду клопотання, до суду не прибули, про наявність поважної причини неявки суд не повідомили.

Слідчий суддя, заслухавши представника власника майна, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.

У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.

Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

У силу ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності обмеження власника можливості реалізації ним права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК у разі введення воєнного стану та якщо відсутня об`єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, зокрема передбачених ст. 170, 173 КПК, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог ст. 37 КПК за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Встановлено, що заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК, постановою від 25.03.2022 накладений арешт на майно ТОВ «Петролайн».

У той же час, на день розгляду клопотання про скасування арешту майна стороною обвинувачення не надано доказів, що ТОВ «Петролайн» чи його службові особи причетні до вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 272 КК та вказане майно зберігає на собі сліди кримінального правопорушення.

Також, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підставу для подальшого втручання у права особи, у тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить серед іншого об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Водночас, як встановлено вище слідчим суддею, не отримано даних на підтвердження того, що арештоване майно відповідає вимогам ст. 98 КПК.

Викладені обставини свідчать, що ризики, які стали підставою для арешту зазначеного майна на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання.

Виходячи з того, що стороною обвинувачення не спростовані аргументи ініціатора клопотання, що піддане арешту майно має законне походження, а також відсутні інші ознаки для віднесення його до речових доказів, застосування щодо нього зазначеного заходу забезпечення не відповідає положенням ст. 170 КПК.

Також, враховуючи неявку та ненадання прокурором на день розгляду клопотання про скасування арешту належних і допустимих доказів того, що вказане майно має кримінально протиправне походження, подальше перебування його під арештом не відповідає завданням, визначеним ч. 3 ст. 132 КПК.

Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.

Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст. 7, 9, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання директора ТОВ «Петролайн» ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати у кримінальному провадженні № 120 221 000 000 001 52 від 23.03.2022 арешт, накладений постановою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від 25.03.2022, на майно, а саме:

-модуль зберігання палива тип 113М-Д-111-5, заводський номер 654, об`єм 5 куб., дата виготовлення 12/2021;

-модуль зберігання палива тип 113М-9-111-10, заводський номер 663, об`єм 10 куб., дата виготовлення 12/2021.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1