Постанова

від 28.10.2024 по справі 613/828/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 жовтня 2024 року

м. Харків

справа № 613/828/23

провадження № 22-ц/818/2820/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Маміної О.В., Мальованого Ю.М.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 06 червня 2024 року, постановлене суддею Уваровою Ю.В.,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з державного бюджету України на свою користь моральну шкоду в розмірі 50000.00 грн., завдану тривалим невиконанням рішення суду.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, щов провадженні Богодухівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 67175260 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь позивачки заборгованості в розмірі 36243,50 грн., а саме 13858 грн. заробітна плата, 11068,50 грн. компенсація за невикористану відпустку, 11317.00 грн. вихідна допомога; а також судові витрати: 908.00 грн. судового збору за подання позову та 2000.00 грн. за правничу допомогу адвоката, згідно із рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від28.04.2021, ухваленого у цивільній справі № 613/358/21.

Постановою державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.01.2022 було повернуто без виконання виконавчий лист на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», з обґрунтуванням того, що під час виконавчих дій, при перевірці майнового стану боржника та за вказаною адресою у виконавчому документі, майна належного боржнику в межах суми стягнення не виявлено.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 01.06.2022, постановленою за скаргою позивачки, визнано неправомірною постанову державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.01.2022 у виконавчому провадженні № 67175260 про повернення позивачці виконавчого листа, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з боржника - Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 36243,50 грн.

Суд цією ухвалою також зобов`язав державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відновити виконавче провадження № 67175260 та вчинити виконавчі дії з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Державним виконавцем зазначена ухвала суду не виконана, як і приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», внаслідок чого до цього часу не здійснено виконання рішення суду і присуджені судом кошти не виплачені позивачці.

Позивачка вважає, що внаслідок вказаних протиправних дій (рішень) та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, тривалого невиконання рішення суду, їй завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Держави України.

Також позивачка вважає, що у даному випадку наявні і встановлені протиправні дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в процесі виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для пред`явлення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди зазначає, що важливо врахувати природу коштів, які вона не може отримати протягом тривалого часу, а саме заборгованість із заробітної плати, невиплата якої поставила її в скрутне становище.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 50000.00 грн.Вважає, що визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивачки, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 06 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10.000 (десять тисяч) грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

У задоволенні решти вимог в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу відмовлено.

У задоволенні вимог до Держави України в особі Міністерства Юстиції України відмовлено.

Повернуто ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп., помилково сплачений позивачкою при подачі позову згідно з квитанцією 32528798800007023655 від 02.06.2023.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. компенсовано за рахунок Держави.

В апеляційній скарзі представник Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає,що упозовній заявіпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди маєбути зазначено,в чомуполягає цяшкода,з якихміркувань Позивачвиходив,визначаючи розміршкоди,та якимидоказами цепідтверджується.За результатамиознайомлення зматеріалами справи-Відповідач вважаєпозовні вимогинеобгрунтованими танезаконними,а викладеніу ньомуобставини такими,що невідповідають дійсностіта незнаходять свогопідтвердження доказами. Наявнаінформація внаданої Позивачемзаяві викликаєобгрунтований сумніву законностійого дійта вимогі створюєуяву пробажання Позивачавирішити своїфінансові питаннячи свогопредставника зарахунок Відповідача-без належнихна тепідстав.Позивач проситьстягнути звідповідача моральнушкоду,яку оцінюєв розмірі50000грн.,при цьому,жодним доказомтакі вимогине підтверджує.Отже,аналізуючи вищевикладене,відповідач дійшовдо висновку,що позивачемне доведеновимоги позову,а томуу судувідсутні підставидля йогозадоволення. Щодо стягнення коштів на правничу допомогу у розмірі 20000 грн, зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встновлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розімності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин.

Представник Міністерстваюстиції Українинадала відзив,в якомузазначила,що призаявлені позовупро відшкодуванняморальної шкодипотрібно звертатиувагу напричетність особивідповідача дозаподіяння шкоди.Тобто,потрібно встановитиналежного відповідача.Особливо актуальнимє цепитання утому випадку,якщо винаособи непідтверджується іншимисудовими рішеннями. Вказує,що стягнення моральноїшкоди увипадку їїдоведення,має відшкодовуватисясаме боржникамиза виконавчимипровадженнями.Беручи доуваги вказане,слід дійтивисновку,що Позивачкане надаласуду доказівтого чимпідтверджується фактзаподіяння моральнихстраждань,чому вонаоцінила моральнушкоду самена такусуму таз чоговона прицьому виходила,якими доказамице підтверджується,а такожінші обставини,що маютьзначення длявирішення цієївимоги,крім тоготакож невказано критерії,виходячи зяких розраховуваларозмір моральноїшкоди. Зазначає, що виконавче провадження № 67175260 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом Харківської області перебувало на виконанні Богодухівського ВДВС. Беручи до уваги вказане, слід дійти висновку, що Мінюст або його структурний підрозділ не є органами, на які покладено обов`язок по примусовому виконанню рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 28.04.2021 по справі № 613/358/21. Також в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази того, що саме діями або бездіяльністю Мінюста Позивачці спричинено моральну шкоду.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ураховуючи тривалість і глибину моральних страждань, їх характер і обсяг, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000.00 грн. відповідатиме засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що настали для позивачки, яка зазнала моральних страждань. Стягуючи витрати на правову допомгу суд виходив з пропорційності задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Богодухівського районного суду від 28.04.2021 у справі №613/358/21 з Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати в сумі13858.00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11068,50 грн., вихідну допомогу в сумі 11317.00 грн., а також судові витрати 908.00 грн. судового збору за подання позову та 2000.00 грн. за правничу допомогу адвоката, а всього 36243.50 грн.

Постановою державного виконавця Богодухівського ВДВС від 20.10.2021 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №613/358/21, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом. Номер виконавчого провадження 67175260.

20.10.2021 отримано відповідь Державної фіскальної служби України про відсутність інформації про наявні рахунки боржника.

З відповіді МВС на запит державного виконавця вбачається, що за боржником обліковуються транспортні засоби, а саме два мопеди. Постановою виконавця від 01.11.2021 на майно боржника (зазначені мопеди) накладено арешт.

Постановою від 22.12.2021 накладено арешт на грошові кошти боржника.

22.12.2021 постанову про арешт коштів боржника направлено для виконання на адресу ДКС України в Богодухівському районі та запитано інформацію про залишки коштів на рахункахТериторіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА.

Зазначена постанова повернута Управлінням Державної казначейської служби України в Богодухівському районі Харківської області без виконання у зв`язку з тим, що в постанові КМУ від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» відсутній механізм прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника. Також у листі УДКС зазначено, що установа (боржник) не включена до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на 2021 бюджетний рік і відповідно не відкриті рахунки в органах казначейства.

19.01.2022 на адресу Богодухівського ВДВС надійшов лист голови ліквідаційної комісіїТериторіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА, з якого вбачається, що з 31.12.2020 боржник знаходиться у стадії припинення в результаті ліквідації. Зазначена установа була створена Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області та відповідно до положення фінансувалась з місцевого бюджету з 01.01.2021 року фінансування установи не здійснюється, рахунки закрити. Майно, яке перебувало на балансі Терцентру, передано в комунальну власність Богодухівської міської ради. Майно на яке можливо звернути стягнення - відсутнє.

Постановою державного виконавця Богодухівського ВДВС від 24.01.2022 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто без виконання виконавчий лист у зв`язку з тим, що під час виконавчих дій, при перевірці майнового стану боржника та за вказаною адресою у виконавчому документі, майна належного боржнику в межах суми стягнення не виявлено.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 01.06.2022, постановленою за скаргою позивачки, визнано неправомірною постанову державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24.01.2022 у виконавчому провадженні № 67175260 про повернення позивачці виконавчого листа, виданого 01.06.2021 Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з боржника - Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 36243,50 грн.

Постановою державного виконавця від 11.01.2023 відновлено виконавче провадження.

16.01.2023 заява про виконання виконавчого документу виконавчого листа 613/358/21 направлена в.о. начальника Богодухівського ВДВС на адресу ГУ ДКС України в Харківській області.

25.01.2023 року на адресу відділу надійшов лист Головного управління Державної казначейської служби України у Харківської області, в якому зазначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунку боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього порядку.

Боржник, зазначений у виконавчому листі Богодухівського районного суду Харківської області, не знаходиться на казначейському обслуговуванні в Головному управлінні та його територіальних управліннях, тобто не має відкритих рахунків.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У зв`язку з чим заява була повернута Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 29.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви ВДВС про заміну боржника у виконавчому провадженні.

27.03.2023заява про виконання виконавчого документу виконавчого листа 613/358/21 направлена виконуючим обов`язки начальника Богодухівського ВДВС на адресу Державної казначейської служби України.

З відповіді Державної Казначейської служби на запит адвоката Колєсніка І.А. вбачається, що в Казначействі за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» обліковується з 07.08.2023 виконавчий лист Богодухівського районного суду Харківської області, виданий 01.06.2021 у справі №613/358/21 про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування громадян Богодухівської РДА на коштів користь ОСОБА_1 . Також у відповіді зазначено, що заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами погашається у другу чергу (перша черга це рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, аліментів, відшкодування шкоди та ін.) Питання щодо виконання судових рішень, які відносяться до другої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми розглянеться Казначейством тільки після погашення заборгованості по першій черзі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

За вимогами частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (частина перша статті 1 Першого протоколу до Конвенції).

За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації право вимоги. Для того, щоб "очікування" було "легітимним", воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).

Особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має "легітимне очікування" успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві. Останнє повинно давати змогу чітко визначити конкретний майновий інтерес особи, який має бути передбаченим у відповідних нормативних приписах або підтвердженим в іншому правовому акті, зокрема, у судовому рішенні (див. для порівняння mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 02 липня 2002 року в справі "Гайдук та інші проти України" (Gayduk and Others v. Ukraine), заяви № 45526/99 та інші).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частина перша та пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

За положеннями статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 612/3521/16-ц).

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є спричинення моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 686/8422/20 та від 03 лютого 2022 року в справі № 686/13784/21).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені правилами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Вказані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює державу, орган влади Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У пункті 32 постанови від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого правового акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У постанові від 03 липня 2019 року в справі № 750/1591/18-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди (постанову Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 686/21800/21).

Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що внаслідок протиправних дій (рішень) та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, тривалого невиконання рішення суду, їй завдано моральної шкоди.

Так, протиправність рішення державного виконавця була встановлена ухвалою суду від 01.06.2022. Цією ухвалою постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувану визнано неправомірною, зобов`язано державного виконавця вчинити виконавчі дії з урахуванням вимогстатті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Незважаючи на положення згаданого закону та ухвалу суду від 01.06.2022 за наслідками розгляду скарги на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу, державним виконавцем тривалий час не вчинялись дії, передбаченіЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що підтверджується матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, більше того, виконавче провадження було відновлено тільки 11.01.2023, тобто через сім місяців після постановлення судом відповідної ухвали.

На даний час виконавчий листБогодухівського районного суду Харківської області, виданий 01.06.2021 у справі №613/358/21 про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА на коштів користь ОСОБА_1 прийнято на виконання Казначейством за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Виконавчий лист обліковується в Казначействі з 07.08.2023, перебуває у другій черзі на виконання.

Отже, рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати невиконано близько трьох років.

Доказів виконання вказаного рішення матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт завдання моральної шкоди бездіяльністю посадових осіб Богодухівського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та причинно-наслідковий зв`язок між ними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди врахував природу коштів, які стягнуті на користь позивачки за рішенням суду, а саме заробітна плата, яку вона мала отримати за виконану роботу, характер моральних страждань позивача, їх тривалість (майже три роки), той факт, що рішення залишається невиконаним і на сьогоднішній день, рівень психологічного напруження, яке весь цей час відчувала позивачка, суттєвість додаткових зусиль, докладених позивачкоюдля організації свого життя, пов`язаних з необхідністю звернення з письмовими заявами і скаргами до виконавчої служби та суду, витрачений на це час та моральні зусилля та дійшов вірного висновку, з урахуванням засад розумності та справедливості про стягнення на користь позивача 10 000 грн. моральної шкоди.

У постанові від 03 жовтня 2023 року в справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України). Це правило стосується як договірної, так і позадоговірної відповідальності держави. З огляду на те, що саме держава наділяє її органи майном, зокрема, коштами, ці органи не мають власного майна. Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі незалежно від того, на якому казначейському рахунку вони обліковуються. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати цих коштів є держава Україна. Тому у спорі щодо відшкодування завданої державою шкоди у грошовому еквіваленті суд стягує відповідні суми саме з Державного бюджету України, а не з конкретних рахунків органу державної влади, що представляє інтереси держави у спірних правовідносинах.

Отже, суд першої інстнації вірно зазначив, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Стостовно доводів апеляційної скарги щодо витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованоюКонституцією Україниможливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Встатті 133 ЦПК Українипередбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представником позивача в позові було наведено попередній розрахунок витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 20000.00 грн., на підтвердження понесених витрат надано: копію договору про надання правничої допомоги, копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023 року, яким зокрема визначено вартість послуг у фіксованому розмірі та порядок їх оплати, а також копію акту виконанння послуг за договором.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги судом задоволено у розмірі 20 відсотків від ціни позову. Тому стягненню з відповідача підлягає 4000 гривень витрат на правничу допомогу (за часткове задоволення позовних вимог).

При визначенні розміру правничої допомоги суд виходив з критерію пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 06 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбаченихстаттею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2024 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

Ю.М. Мальований