Рішення

від 28.10.2024 по справі 155/1225/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1225/24

Провадження №2/155/374/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі засіданьв містіГорохів цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірванняшлюбу тавизначення місцяпроживання дитини,третя особа, якане заявляєсамостійних вимогщодо предметаспору Відділ-служба у справах дітей Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ-служба у справах дітей Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

Позивач свої вимоги мотивує тим, 03 березня 2023 року між ним та відповідачкою зареєстровано шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Стосунки між подружжям поступово погіршувались, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен має протилежні погляди на шлюб, сім`ю; відповідачка нехтує сімейними цінностями, такими як повага до чоловіка, піклування про створення в сім`ї доброзичливої, сприятливої атмосфери. Коли дитині було вісім місяців, відповідачка покинула сім`ю та почала влаштовувати своє життя з іншим чоловіком. На даний час подружжя проживає окремо, відповідачка не проявляє жодного інтересу до ані до позивача, ані до їхньої дитини. Син залишився проживати з позивачем. Подальшого сенсу підтримувати сімейні стосунки позивач не бачить, тому просить суд розірвати шлюб і залишити сина проживати з ним. При цьому зазначає, що стосовно місця проживання сина згоди з відповідачкою не дійшов. Син з народження повністю перебуває на його утриманні, забезпечений житлом, харчуванням, має повноцінне виховання. Стверджує, що має роботу, стабільний дохід та постійне місце проживання, характеризується позитивно.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 23 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 24 вересня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 жовтня 2024 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що 17 грудня 2023 року його дружина ОСОБА_2 зібрала свої речі та покинула сім`ю. Хотіла забрати сина з собою, однак він не віддав дитини. З цього часу відповідачка не цікавиться дитиною, сім`я їй не потрібна. ОСОБА_2 відомо про розгляд справи судом, однак, як повідомила остання в телефонному режимі, їй байдуже на це.

Відповідач в засідання суду не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позов не подала, жодних клопотань суду не заявляла.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в засідання суду не з`явився, хоча належним чином Служба у справах дітей Попівської сільської ради була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Письмових пояснень по суті спору суду не надала, заяв та клопотань не заявила.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, зібрані в справі в їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03 березня 2023 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка « ОСОБА_4 », дружини « ОСОБА_4 » (а. с. 8).

У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12 травня 2023 року Конотопським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління, актовий запис №159, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 9).

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади №2024/003876189 від 18 квітня 2024 року та №2024/003907231 від 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 працює на посаді вантажника відділу логістики ТОВ «Торговий дім «Еталон» з січня 2023 року. За час роботи зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований, трудолюбивий працівник. За характером спокійний та врівноважений. Дана інформація міститься у характеристиці з місця роботи позивача №96 від 17 травня 2024 року (а. с. 12).

Із довідки про доходи ТОВ «Еталон» №14 від 01 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав дохід (до виплати) з січня по червень 2024 року у сумі 83595,35 гривень (а. с. 13).

Рішенням виконавчого комітету Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 10 травня 2024 року №107 затверджено висновок органу опіки та піклування Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком (а. с. 14).

Із висновку органу опіки та піклування Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком, ОСОБА_1 вбачається, що позивач звернувся до органу опіки та піклування із заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з ним. Зі слів ОСОБА_1 комісія з питань захисту прав дитини дізналась, що мати ОСОБА_5 самовільно покинула дитину та виїхала у невідомому напрямку, нічого не пояснивши. Від ОСОБА_1 комісія також дізналась, що мати хлопчика проживає в селі Скобелка Луцького району Волинської області та дитиною не цікавиться. Батько хлопчика ОСОБА_1 проживає в селі Шевченкове Конотопського району Сумської області, має самостійний дохід, виховує дитину, піклується про стан його здоров`я, фізичний та духовний розвиток. Оскільки дитина тісно прив`язана до батька, члени комісії одноголосно прийняли рішення про визначення місця проживання дитини разом з батьком (а. с. 15).

Що стосується позовних вимог в частині розірвання шлюбу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до положень ст. 24, 56 Сімейного кодексу України (далі СК України) кожен з подружжя вправі припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбу не допускається.

Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно із ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частина 1 статті 105 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.

Відповідно до ст. 110-112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Суд не може примусити позивача зберегти сім`ю, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі з грудня 2024 року проживають окремо, не ведуть спільного господарства та бюджету, між ним припинено сімейні відносини, позивач не хоче продовжувати шлюбні відносини з відповідачкою та спільно проживати з нею однією сім`єю не бажає і не згодний на примирення, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, відповідачка проти позову у встановленому законом порядку не заперечила, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Що стосується позовних вимог в частині визначення місця проживання малолітньої дитини позивача та відповідачки з батьком, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя (ураховуючи при цьому права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, що відповідають за неї за законом), і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14- 327цс18).

У п. 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка недосягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Аналіз змістувказаних нормСімейного кодексуУкраїни свідчить про те, що першочерговим критерієм визначення місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків. І тільки у разі наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітніх дітей такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тобто зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 до органу опіки та піклування. У висновку органу опіки та піклування зазначено: «Заслухавши інформацію начальника відділу, розглянувши заяву ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, враховуючи прив`язаність дитини до батька, члени комісії одноголосно прийняли рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, ОСОБА_1 ».

При цьому, матеріалами справи, на які покликається комісія у своєму висновку, є свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про укладення шлюбу, довідка про місце проживання батька та дитини, характеристика з місця роботи заявника та довідка про його доходи. Зі слів ОСОБА_1 комісія дізналась про залишення матір`ю сім`ї та проживання останньої в селі Скобелка Волинської області. Відтак, засідання комісії відбулось без участі матері і без з`ясування її думки щодо питання визначення місця проживання дитини. Очевидним є той факт, що висновок прийнято без з`ясування питання щодо наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої дитини.

У позовній заяві позивач вказує, що стосовно місця проживання сина сторони згоди не дійшли. При цьому зазначає, що вже пів року відповідачка не виявляє до дитини батьківського піклування, проживає окремо, не бере участі у вихованні дитини.

Водночас, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме: спору з приводу місця проживання сина саме з матір`ю, або будь-які інші неправомірні дії відповідачки по відношенню до малолітньої дитини, звернення відповідачки до позивача з метою відібрання дитини та визначення її місця проживання за місцем свого проживання, позивачем подано не було.

Відповідачка, як мати дитини, під час підготовчого засідання та проведення судового розгляду справи по суті у встановленому законом порядку не заперечила проти позову як в частині розірвання шлюбу, так і в частині визначення місця проживання малолітньої сина з батьком, в засідання суду не з`явилась, відзиву на позовну заяву не надала.

Окрім цього, після звернення батька малолітньої дитини до суду з позовом про визначення місця проживання сина відповідачка у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду цієї справи про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з нею не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання сина безпосередньо з нею, як матір`ю, суду не надала.

Це свідчить про відсутність спору між батьками про визначення місця проживання дитини та не потребує втручання з боку органу опіки та піклування, а також будь-якого судового захисту прав позивача, які відповідачем жодним чином не порушуються, не оспорюються або не визнаються.

Фактично, судом не вбачається спору щодо місця проживання малолітнього сина сторін із зазначених вище обставин.

Отже, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору), зокрема, судом.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Спір у цій справі щодо місця проживання малолітньої дитини ініційований батьком дитини (позивачем), з яким дитина і так фактично проживає і від якого мати дитини (відповідачка) не вимагає зміни її місця проживання.

В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання і той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом, має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір. Ці обставини підлягають перевірці судом.

Висновком органу опіки і піклування не заперечуються зазначені вище обставини, а саме щодо відсутності спору між батьками стосовно визначення місця проживання ОСОБА_3 , адже як випливає із висновку, батько дитини ОСОБА_1 висловив бажання, щоб його син ОСОБА_3 проживав з ним, а мати, ОСОБА_2 , покинула дитину на батька і не цікавиться нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд вважає, що вимоги про визначення місця проживання малолітнього сина позивач заявив передчасно, оскільки звернення до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та, принаймні, існувати на час вирішення справи у суді, який у даному випадку відсутній. Тому, на підставі вищевикладеного, а також у зв`язку з відсутністю між сторонами спору щодо місця проживання малолітнього сина, у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині потрібно відмовити.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень. Решта судових витрат в сумі 1211,20 гривень покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Конотопському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №97 від 03 березня 2023 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ-служба у справах дітей Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області (41667, Сумська область, Конотопський район, село Попівка, вулиця Миру, 1, код ЄДРПОУ 43954197.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2024 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.