Ухвала

від 23.10.2024 по справі 178/1682/24

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/1682/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Лісняк В.В.,

за участі секретаря Коваль Л.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ще.Кринички цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Криничанської селищної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту самостійного виховання та утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з ним за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування заяви зазначив, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу з матір`ю дітей, заінтересованою особою ОСОБА_2 , діти проживають також разом з ним. Окрім того, оскільки діти перебувають на його утриманні, він звертався з позовом до суду про стягнення аліментів, про що Криничанським районним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення та стягнуто аліменти з ОСОБА_5 на користь заявника на утримання дітей. ОСОБА_2 допускає накопичення боргу зі сплати аліментів, станом на 01.06.2024 року заборгованість зі сплати аліментів складає 15358,72 грн. Вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дітей повинно бути юридично зафіксоване, оскільки в подальшому можуть виникати питання з оформлення документів щодо соціальної допомоги на дітей, які виховуються тільки одним із батьків, заходів щодо їх лікування, оздоровлення, можливої зміни місця проживання, тощо, тому змушений звернутись до суду з даною заявою. Факти, які заявлені в заяві є юридичними, від їх встановлення залежить виникнення особистих прав як батька неповнолітніх дітей і таке потрібне з метою захисту їх прав та інтересів. Іншим позасудовим шляхом не можливо підтвердити факт самостійного виховання дітей батьком.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримав, пояснив, що йому необхідно встановити факт, що він самостійно виховує дітей тому, що скрізь потрібно документи, а якщо буде рішення, то вже не буде потрібно паспортних даних матері. Проти клопотання про залишення заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей без розгляду заперечив.

Представник заінтересованої особи адвокат Дубова О.А. заявила клопотання про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей без розгляду. Метою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту є позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно їх двох неповнолітніх дітей, що підтверджується Висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 , затвердженим виконавчим комітетом Криничанської селищної ради 07 серпня 2024 року № 228. Оскільки ОСОБА_6 заперечує проти задоволення поданої заяви про встановлення факту перебування на утриманні у заявника їх дітей, тому між сторонами в даній справі наявний спір про право, який не підлягає вирішенню в порядку окремого провадження.

Заінтересована особа ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала думку адвоката, пояснила, що вона аліменти сплачує, батьківські обов`язки виконує в повному обсязі коли заявник не перешкоджає їй.

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Криничанської селищної ради у судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщений.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Суд, дослідивши вимоги заяви, письмові матеріали справи, мету заявника із якою він звернувся для отримання необхідного йому рішення, суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно із частиною другоюстатті 315 ЦПК Українив судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК Українивизначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, оскільки метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У відповідності до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків завжди є важливими й актуальними.

Законом України «Про охорону дитинства»визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Закон передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітніми є рівним для обох з них.

Обов`язки батьків висвітлені в ст.150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства- на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з не виконанням, не прийнятті участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У даній справі, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дітей, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дітей. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В силу положень ст.242 ЦК України він є законним представником своїх малолітніх дітей, а тому може представляти, захищати інтереси своїх дітей. Заявником не підтверджена мета встановлення зазначеного ним у заяві факту, а саме, які правовідносини виникнуть, будуть змінені або припинені після встановлення зазначеного ним факту.

Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду.

Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Така позиція суду є сталою та повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22, провадження №14-132цс23.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Заявник просить встановити факт перебування малолітніх дітей на його утриманні, проти чого заперечує рідна мати дітей.

З обставин, які заявник вказує в заяві, вбачається спір про право, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання і здійснення догляду батьком за неповнолітніми дітьми без участі матері не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Водночас суд роз`яснює ОСОБА_1 , що він не позбавлений права на звернення до суду з метою захисту своїх прав у порядку позовного провадження.

Керуючись ст.ст.19,260,261,ч.6ст.294,315ЦПКУкраїни,суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Криничанської селищної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду на підставі ч.6 ст.294 ЦПК України.

Роз`яснити заявнику ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційногосуду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 29 жовтня 2024 року

Суддя: В. В. Лісняк