Рішення

від 29.10.2024 по справі 288/1682/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/1682/24

Провадження № 2/288/464/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника Органу опіки та піклування Попільнянської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області - Семенюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі- відповідач) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому вказує, що він з 14 лютого 2014 року до 13 квітня 2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. В шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року шлюб між ним та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу дочка залишилась проживати разом з позивачем. Відповідач протягом тривалого часу ухиляється від обов`язків по вихованню дочки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не відвідує та не телефонує дитині, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не забезпечує належним харчуванням, медичним доглядом, не створює умов для отримання нею освіти.

Відповідач контакту зі школою, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується. На щеплення та профілактичні огляди дитину приводить позивач або бабуся дитини.

Позивач не чинить перешкод у спілкуванні з дочкою, намагався вплинути на поведінку відповідача та змінити її ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, однак вона не бажає змінювати свого ставлення до дитини. Відповідач не шукає жодних можливостей та способів, щоб поспілкуватись та підтримати стосунки з дочкою, хоча має всі необхідні контакти.

Наведені факти можна розцінювати як ухилення матері від виховання дочки, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Така поведінка, на думку позивача, принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права матері, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дочки як з моральної, так і з правової точки зору.

Відповідач на засідання комісії з питань захисту прав дитини щодо вирішення питання про доцільність позбавлення її батьківських прав особисто не з`явилась, в телефонному режимі повідомила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. На думку позивача, така поведінка відповідача свідчить про байдуже ставлення до долі дитини. Враховуючи зазначені вище обставини та з метою захисту прав та інтересів дитини органом опіки та піклування Попільнянської селищної ради надано Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Попільнянської селищної ради № 85 від 29 травня 2024 року.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

З огляду на викладене вище, позивач вважає, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишила її без батьківської уваги та турботи, при цьому з боку позивача відсутні будь-які перешкоди у спілкуванні її з дитиною.

Також, відповідач ухиляється від свого обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідач є здоровою, працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу, а тому стягнення аліментів на утримання дочки у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу) забезпечить належну участь матері в утриманні дитини та буде відповідати її інтересам.

На підставі вищевикладеного, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача аліменти на його користь на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дочкою повноліття та стягнути понесені судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Згідно пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Судова повістка направлена на зареєстровану адресу місця проживання відповідача повернулась на адресу суду з відміткою «Укрпошти» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до Судових викликів № 288/1682/24/15930/24 від 07 жовтня 2024 року та №288/1682/24/16777/24 від 17 жовтня 2024 року, розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач - ОСОБА_2 , була повідомлена про судові засідання, які відбудуться 17 жовтня 2024 року о 09.30 годині та 29 жовтня 2024 року о 09.00 годині.

Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно частини четвертої статті 223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Представник Органу опіки та піклування Попільнянської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши позивача, представника третьої особи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції у Житомирській області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 2 /а.с. 6/.

Відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано /а.с. 7/.

Згідно довідки від 04 березня 2024 року, неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на щеплення та профілактичні медичні огляди супроводжували батько ОСОБА_1 та бабуся. За медичною консультацією звертались вище вказані особи /а.с. 8/.

Довідкою про участь батьків учениці 4 класу у шкільному житті дитини № 08/01-16 від 27 лютого 2024 року, виданої Новоселицькою гімназією Попільнянської селищної ради Житомирської області, передбачено, що учениця 4 класу Вітавська Кіра регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини. Мати ОСОБА_2 , контакту із школою, де навчається дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується. Дитину до школи приводять і забирають батько або бабуся /а.с. 9/.

Як вбачається з характеристики на ОСОБА_1 , виданої 22 лютого 2024 року ТОВ «Бетон Комплекс», ОСОБА_1 працює в арматурному цеху ТОВ «Бетон Комплекс» з 02.09.2021 року арматурником. Під час роботи завжди виконує акуратно і своєчасно всі доручені йому завдання. В порушенні трудової дисципліни не був помічений. В колективі проявляє себе надійним товаришем, готовим допомоги співробітникам, вміє підтримувати дружні стосунки /а.с. 10/.

Відповідно до Довідки про доходи № 5 від 21.02.2024 року, виданої ТОВ «Бетон Комплекс», ОСОБА_1 працює у ТОВ «Бетон Комплекс», займає посаду арматурник, загальна сума доходу за період з серпня 2023 року по січень 2024 року без урахування аліментів становить 163181,08 гривень /а.с. 11/.

Згідно Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету № 85 від 29.05.2024 року «Про затвердження Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 », з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, запобігання бездоглядності, орган опіки та піклування селищної ради вважає за доцільне надати висновок про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 12-13/.

Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення аліментів з тих підстав, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні своєї дитини, з 2019 року не відвідує свою доньку, не телефонує їй та цікавиться її життям, чим свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Статтею 5 Сімейного Кодексу України (далі СК України) визначено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство; забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно приписів частини другої статті 150, частини другої статті 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і допускається лише при наявності вини в діях батьків і належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Пунктом 16 вищевказаної Постанови визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Крім того, статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків, в даному випадку позбавлення батьківських прав є самим крайнім заходом впливу стосовно відповідача, проте вона свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків: не приймає участі у вихованні дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться її життям та здоров`ям, не виявляє ніякого інтересу до дитини, а тому наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно її дочки.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно статті 180, частини першої статті 183 СК України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

У відповідності до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частинами першою, другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображено і в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного Кодексу України, вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, вони зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (статті 141, 180 СК України).

Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Судом встановлено, що відповідач є матір`ю дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не надає матеріальну допомогу на її утримання, а тому з неї належить стягувати аліменти на користь позивача на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття.

Виходячи з положень статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину /ч. 5 ст. 183 СК України/.

Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За наведених обставин, визначаючись з розміром та способом стягнення аліментів та враховуючи що відповідач є здоровою, працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу (доказів неможливості надання такої допомоги до суду надано не було), доказів щодо наявності у неї інших утриманців суду також не надано, зважаючи на обов`язок батьків утримувати дитину та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим є стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок /а.с. 3/, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При зверненні до суду позивач звільнений від сплати судового збору за заявлену позовну вимогу про стягнення аліментів, в зв`язку з чим, підлягає також стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок за вказану позовну вимогу.

Керуючись статтею 51 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»; Постановою Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»; Законом України «Про охорону дитинства»; статтями 5, 7, 150, 157, 164, 165, 180, 182, 183, 191 СК України; статтями 15, 16 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15 липня 2024 року.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник