Рішення

від 18.10.2024 по справі 351/823/24

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 351/823/24

Номер провадження №2/351/506/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2024 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Калиновського М.М.

за участі секретаря - Равлюк М.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіСнятині цивільнусправу запозовом адвокатаЩадей НадіїВасилівни,яка дієв інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Щадей Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом в якому зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 2000 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2022 року шлюб між ними розірвано.

Зазначає, що під час шлюбу ОСОБА_2 внаслідок безоплатної передачі одному з подружжя земель набув у власність дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,0403га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0001, цільове призначення "Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №276950 від 17 травня 2011 року та земельну ділянку площею 0,3058га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0002, цільове призначення "Для ведення особистого селянського господарства", право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №276951 від 17 травня 2011 року.

Тому представник позивачки просить визнати вищезгадані земельні ділянки спільною сумісною власністю колишнього подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0403га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0001 та право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,3058га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0002.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивачки. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та прийняття заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:відповідач належнимчином повідомленийпро дату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідачне подаввідзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази, заслухавши думку учасників дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Так, положеннями статті 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, а майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя »спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦКможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція статей 60,70СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт,у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) та є сталим у судовій практиці при вирішенні спірних правовідносин.

Таким чином, вирішуючи питання про поділ майна подружжя, встановивши факт набуття цього майна подружжям у період перебування в шлюбі, застосуванню підлягають положення статей 60,70 СК України з урахуванням презумпції спільності права власності подружжя на майно.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2022 року.

Рішенням 40 сесії 5 демократичного скликання Борщівської сільської ради №551 від 30.10.2010р. вирішено ОСОБА_2 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку та господарських споруд площею 0,0403 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,3058 га в АДРЕСА_1 . Передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,0430га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,3058га.

Відповідно до копії Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №276950, ОСОБА_2 на підставі рішення Борщівської сільської ради від 30.10.2010р. є власником земельної ділянки площею 0,0403га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №276951, ОСОБА_2 на підставі рішення Борщівської сільської ради від 30.10.2010р. є власником земельної ділянки площею 0,3058га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 27.02.2024р., оціночна вартість земельної ділянки площею 3058.00 кв.м становить 53269,43 грн.

Замовником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність для будівництва індивідуального житлового будинку, господарських споруд та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Між ОСОБА_2 (замовник) та Снятинським відділом Івано-Франківської регіональної філії ЦДЗК в особі начальника відділу Андрійчук О.Д. (виконавець) укладено Договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №35 від 05 травня 2006 року.

Відповідно до копії довідки № 734 від 28.09.2009р., виданої Борщівською сільською радою Снятинського району, слідує що ОСОБА_2 . Рішенням 19 сесії Борщівської сільської ради ІV демократичного скликання від 28.07.2005р. передано у користування земельні ділянки: 0,3058га для ведення особистого селянського господарства та 0,0403 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, які були вилучені із користування ОСОБА_3 за його письмовою згодою. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 , яка була зареєстрована у даному господарстві з 2000 року проживали в господарстві ОСОБА_3 , допомагаючи останньому по господарству та використовуючи за цільовим фактично надані йому у користування ОСОБА_3 , який помер у 2009 році вищевказані земельні ділянки. Земельні ділянки перебували у користуванні ОСОБА_2 до моменту офіційного оформлення ним права користування у 2005 році.

Звертаючись з позовом до суду, представник позивачка посилається на те, що оскільки під час шлюбу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 внаслідок безоплатної передачі одному з подружжя земель набув у власність спірні земельні ділянки, отже вони належать їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позов слід задовольнити та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0403га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0001 та право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,3058 га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0002.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні до суду позовної заяви, позивачкою на підставі ч.3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", виходячи з вартості спірного майна, було сплачено судовий збір в розмірі 968,96 гривень. А тому, з відповідача на її користь підлягає стягненню сплачений судовий збір.

На підставі та керуючись ст.ст.356, 358, 364 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 200 ч. 6, 258, 259, 264, 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В ИР ІШ ИВ:

Позов задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, яке складається із земельної ділянки площею 0,0403га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0001 та земельної ділянки площею 0,3058га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0002, що розташовані в с. Борщів, Коломийського району, Івано-Франківсьої області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , жителькою АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0403га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0001, цільове призначення "Для будівництва та осблуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд".

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , жителькою АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,3058га, кадастровий номер 2625280601:01:001:0002, цільове призначення "Для ведення особистого селянського господарства".

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо доІвано-Франківського апеляційного суду з дняйого проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ