Рішення

від 09.10.2024 по справі 372/2553/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2553/24

Провадження № 2-1443/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Водолазській Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 01.11.2011 року між сторонами укладено шлюб, який був розірваний 30.09.2019 року. Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23 лютого 2022 року між сторонами було укладено договір про спільне утримання та виховання дітей, за умовами якого було розподілено права та обов`язки по утриманню та вихованню малолітніх дітей. Пізніше сторони домовилися, що малолітній син ОСОБА_4 проживатиме разом з матір`ю, а малолітній син ОСОБА_3 проживатиме разом з позивачем, про що між сторонами було укладено договір про внесення змін №1 від 29 березня 2023 року до договору між батьками про спільне утримання та виховання дітей Відповідачка проживає на даний час з іншим чоловіком за кордоном та мають спільну дитину. На даний час позивач разом з сином проживають, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, де він має постійне місце роботи, дитина повністю знаходиться на його утриманні, на даний час позивач повністю опікується інтересами та потребами сина, займається його вихованням, слідкує за розвитком та здоров`я. Оскільки мати дитини, тривалий час проживає окремо, спілкується з сином лише по телефону та пропонувала йому переїхати до Іспанії, однак син не бажає виїжджати за кордон до матері, а тому позивач вимушений звернути до суду із відповідним позовом.

21 серпня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

16 листопада 2023 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву, у якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, висновок про доцільність визначення місця проживання дитини підтримали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано 01 листопада 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 374 та видано свідоцтво про шлюб.

30 вересня 2019 року шлюб між сторонами розірвано, вказане підтверджується рішенням Обухівського районного суду Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син, ОСОБА_3 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син, ОСОБА_4 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до характеристики виданої директором Академічного ліцею імені Володимира Мельника Обухівської міської ради Київської області вбачається, що ОСОБА_3 , навчається в 6 класі даного ліцею.

Згідно довідки від 24 квітня 2024 року, виданої лікарем педіатром КНП ОМР 2Обухівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Козинська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, ОСОБА_3 , перебуває на обліку у педіатра Козинської ПЗПСП. Медичним доглядом та вихованням дитини займається батько ОСОБА_1 .

Згідно довідки №41 від 19 квітня 2024 року виданої ГО «Спортивний клуб «ЗАСПА» ОСОБА_3 займається в секції вільної боротьби з березня 2023 року. На тренування дитину приводить та забирає батько.

23 лютого 2022 року між сторонами укладено договір про спільне утримання та виховання дітей посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвієнко О.О. та зареєстровано в реєстрі за №1040.

29 березня 2023 року між сторонами укладено Договір про внесення змін №1 до договору між батьками про спільне утримання та виховання дітей від 23.02.2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвієнко О.О. та зареєстровано в реєстрі за №844.

Висновком органу опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №3 від 27.06.2024 року рекомендовано визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з батьком - громадянином ОСОБА_1 , за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ст. 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У свою чергу поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З матеріалів справи не вбачається між батьками конфлікту щодо існуючих прав та обов`язків по відношенню до їх неповнолітніх дітей та їх реалізації.

За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.

Відтак, при вирішенні питання про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з батьком, добросовісне виконання позивачем батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, згоду матері на проживання малолітньої дитини з батьком, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з батьком ОСОБА_1 .

При цьому суд вказує на те, що визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання останньої з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Суддя Л.В. Потабенко