Ухвала

від 29.10.2024 по справі 637/547/21

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 637/547/21

Провадження № 1-кп/529/45/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області у режимі відеоконференції клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину та закриття кримінального провадження № 42021221320000117 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Хутори Шевченківського району Харківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого менеджером із збуту в ТОВ "Укравіт Сайенс Парк", військовозобов`язаного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, достовірно знаючи про те, що поміж двох належних на праві приватної власності йому та його дружині ОСОБА_6 земельних ділянок з кадастровими номерами 6325786001:01:000:0255 та 6325786001:01:000:0256, розташованих на території колишньої Сподобівської сільської ради Шевченківського району Харківської області (нині - Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області), за межами населених пунктів, знаходиться та по всій площині межує із вказаними земельними ділянками земельна ділянка загальною площею 0,9 га, на якій розташований об`єкт історико-культурної спадщини - Поселення Сподобівська Дуванка-1, який визнаний пам`яткою археології місцевого значення відповідно до наказу Міністерства культури України від 27.03.2013 № 228 , охоронний номер 8767-Ха, у період 2020 року - травня 2021 року (більш точних дати та часу не вдалося встановити під час досудового розслідування), з метою збільшення належних йому та дружині ОСОБА_6 земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур та отримання прибутку за рахунок обробки землі та вирощування сільськогосподарської продукції, всупереч вимогам статтей 112, 116-126, 150 Земельного кодексу України, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, використовуючи сільськогосподарську техніку, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 0,9 га, на якій розташований об`єкт історико-культурної спадщини - Поселення Сподобівська Дуванка-1, який визнаний пам`яткою археології місцевого значення, та відповідно до Закону України "Про охорону археологічної спадщини" перебуває під охороною держави, шляхом її обробки та посіву сільськогосподарської рослинної культури - озимої пшениці, не маючи при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність цієї земельної ділянки або надання її в користування (оренду) та за відсутності будь-якого правочину стосовно неї, чим спричинив потерпілому Куп`янській районній державній адміністрації Харківської області матеріальну шкоду у розмірі 7 864,20 грн.

Згідно з обвинувальним актом таким чином ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України, у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки, вчиненого щодо земельних ділянок особливо цінних земель.

28 жовтня 2024 року до суду надійшло письмове клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину та закриття кримінального провадження у зв`язку із цим. В обґрунтування клопотання вказано, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є нетяжким злочином. За цей злочин передбачено найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двох років. На теперішній час закінчився строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення. З часу скоєння цього кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , останній від слідства та суду не переховувався, перебіг давності не зупинявся та не переривався, відомості про вчинення останнім інших кримінальних правопорушень у матеріалах кримінального провадження відсутні, а тому наявні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження у зв`язку із цим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримали клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення та закриття кримінального провадження у зв`язку із цим та просили його задовольнити з підстав, вказаних у клопотанні та в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цієї підстави, є звільненням його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, він розуміє наслідки закриття кримінального провадження в порядку ст. 49 КК України та бажає це зробити, а тому наявні всі підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строку давності, як це передбачено ч. 1 ст. 49 КК України, та закриття кримінального провадження у зв`язку із цим.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із цим, так як для цього існують підстави, передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Представник потерпілого Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, у раніше наданому суду клопотанні просив розглянути справу за відсутності представника потерпілого за наявними у справі документами.

Розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із цим, заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Системний аналіз наведених норм закону вказує на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не зобов`язує суд першої інстанції у випадку заявлення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України дослідити докази в провадженні і лише після цього вирішити таке клопотання.

Натомість, ч. 8 ст. 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною третьою статті 285 КПК України також передбачено, що досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку лише у разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України).

Виходячи з вказаних вище правових норм, суд вправі у судовому засіданні до дослідження всіх доказів в провадженні розглянути питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із цим, оскільки наявне клопотання щодо такого звільнення, обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує проти такого звільнення та згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, тобто зокрема і в судовому засіданні, не з`ясовуючи при цьому обставини, установлені під час кримінального провадження, та не перевіряючи їх доказами у порядку, передбаченому статтями 347-363 КПК України.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке було вчинено у період 2020 року - травня 2021 року.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. За вчинення цього злочину передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавлення волі на строк до двох років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з частинами 2-4 статті 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

З аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 статті 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв`язку із закінченням строків давності, є обов`язком суду, а не його правом. Водночас, закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності також є обов`язком суду.

Судом встановлено, що з дня вчинення нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме з 2020 року - травня 2021 року (більш точних дати та часу під час досудового розслідування не вдалося встановити), і до дня розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності (19 вересня 2024 року) минуло три роки та чотири місяці.

Клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення подано до суду 19 вересня 2024 року, тобто після спливу передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України трьох років з дня вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 з часу вчинення інкримінованого йому злочину до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що підтверджується наданим стороною захисту витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", будь-які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченого від досудового слідства або суду відсутні, будь-яких інших підстав для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого не встановлено.

Враховуючи те, що з часу вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за який встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, обвинувачений з часу вчинення інкримінованого йому вказаного злочину до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутні будь-які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченого від досудового слідства або суду, тобто відсутні будь-які підстави для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 в судовому засіданні особисто просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, підтвердив, що розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цієї підстави, є звільненням його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, розуміє наслідки такого закриття кримінального провадження і бажає це зробити, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та у зв`язку із цим закрити кримінальне провадження.

В аспекті реалізації приписів ст. 129 КПК України, за якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише в разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, цивільний позов залишається без розгляду у разі закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, то потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Вказане вище взаємоузгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.02.2021 у справі № 327/32/18, від 06.03.2024 у справі № 296/4760/16-к.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, виходячи з положень ст. 129 КПК України, суд вважає за необхідне залишити без розгляду цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, п. 2 ч. 1, ч. 2-4 ст. 49, ч. 2 ст. 197-1 КК України, п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 284, ч. 1, 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288, ст. ст. 370-372, 395, п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та у зв`язку із цим закрити стосовно нього кримінальне провадження № 42021221320000117, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 лютого 2021 року за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1