Рішення

від 16.10.2024 по справі 541/3179/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3179/24

Номер провадження 2/541/1185/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 жовтня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Зачепіло З.Я., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог заначила, що 31 жовтня 2020 року уклала шлюб із ОСОБА_3 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Проживає однією родиною із ОСОБА_3 , який піклується та виховує її сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_2 , який участі у його вихованні не приймає, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться навчанням, станом здоров`я. ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо сина, надав нотаріально завірену заяву, тому просила суд позбавити його батьківських прав щодо ОСОБА_6 .

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, позивачка надала заяву про судовий розгляд у її відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до положень ч. 1 ст. 128 ЦПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, направив заяву, в якій просив провести судовий розгляд у його відсутність, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31 січня 2020 року ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_7 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 31 січня 2020 року Полтавським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), а.с. 15).

ОСОБА_8 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 07 жовтня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Миргородському району Миргородського МРУЮ у Полтавській області, а.с. 13).

Відповідно до довідки від 16 січня 2024 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, акта обстеження умов проживання від 19 вересня 2024 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 проживають разом в квартирі, яка розташрвана за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 . В кватирі є всі умови для проживання та навчання дитини, у ОСОБА_6 є окреме спальне місце, місце дня навчання, сезонний одяг (а.с. 18,19).

У відповідності із заявою від 29 квітня 2024 року, яка засвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляром Ю.В., зареєстрована в реєстрі за № 466, ОСОБА_2 не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_6 (а.с. 20).

За змістом ст.ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, у тому числі, коли дитина розлучається з одним з батьків, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.

У відповідності зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між особою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та ч. 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав від 01 жовтня 2024 року № 101 зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_6 . Так, ОСОБА_1 проживає разом із дитиною ОСОБА_6 , чоловіком ОСОБА_3 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вихованням дитини займається її чоловік ОСОБА_3 , якого ОСОБА_6 називає батьком. ОСОБА_2 участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не приймає.

Доказів на спростування наведених фактів відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

П. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» закріплює, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки (п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків відносно ОСОБА_6 , участі в його вихованні не приймає, не турбується про здоров`я дитини. Фінансової допомоги для виховання та утримання не надає, не виявляє у відношенні до нього турботи, що вказує на неналежне виконання батьківських обов`язків, свідоме нехтування батьківськими обов`язками, в розумінні законодавчих положень. Відповідач добровільно надав заяву про позбавлення його батьківських прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов про позбавлення батьківських прав є обґрунтованим і таким, що відповідає інтересам дитини, тому підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки в розмірі 1 221,20 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 206, 263, 265, 28, 281, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Відповідач може подати письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2024 року.

Суддя: О. М. Вірченко