Рішення

від 28.10.2024 по справі 705/5680/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/5680/24

2-о/705/204/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Піньковського Р.В.

при секретарі Остропольській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Уманський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті особи на окупованій території,

У С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кушнеренко Т.В. звернулась до Уманського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересованою особою зазначивши Уманський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Євпаторія АР Крим помер двоюрідний брат заявника ОСОБА_2 .

Смерть була зареєстрована відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Євпаторійського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим 01 серпня 2014 року, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Незважаючи на те, що свідоцтво видане на бланку України, в ньому проставлена печатка держави Україна, воно не може бути прийнято до уваги відділом реєстрації актів цивільного стану, оскільки в Державному реєстрі актових записів цивільного стану відсутній актовий запис про смерть, відповідно відсутній він і у паперовому вигляді, так як актовий запис складений на території, яка з 19 лютого 2014 окупована рф. Так, у відповідності до ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Вказане підтверджується листом Уманського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 09 жовтня 2024 року.

На підставі складеного актового запису цивільного стану у повній відповідності до нього органом державної реєстрації актів цивільного стану, яким проведено державну реєстрацію акта цивільного стану, Міністерством юстиції України видається свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану. Свідоцтво підписується керівником органу, що його видав, та засвідчується печаткою такого органу.

Таким чином, видачі свідоцтва про смерть повинно передувати складення актового запису про смерть. Враховуючи тон факт, що актовий запис в Державному реєстрі відсутній, а отже і відсутній акт реєстрації смерті ОСОБА_2 .

При цьому факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть, а також фотокарткою пам`ятника, який встановлено на місці захоронення ОСОБА_3 .

Просить суд встановити факт ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Євпаторія АР Крим, громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання заявник не з`явився, його представником Кушнеренко Т.В. на адресу суду подано заяву про розгляд справи у відсутність заявника та його представника, заяву підтримують у повному обсязі та просять задовольнити її в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Уманський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені своєчасно, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, не заперечують проти встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в оцінюванні доказів покладаються на думку суду.

У відповідності до вимог ст.ст.223, 247 ч.2 ЦПК України, суд розглядає справу без участі сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Згідно положень ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Положеннями ст.ст.80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є двоюрідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується:

- копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00047181816 від 26.09.2024, згідно якого батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записані: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 ;

- копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00047147186 від 25.09.2024, згідно якого батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записані: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_9 ;

- копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00047148509 від 25.09.2024, згідно якого прізвище до реєстрації шлюбу: прізвище чоловіка - ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу: ОСОБА_5 ; прізвище дружини - ОСОБА_7 , після реєстрації шлюбу: ОСОБА_5 ;

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.02.1945, актовий запис №113, згідно якого батьками « ОСОБА_11 », ІНФОРМАЦІЯ_6 , записані: батько - « ОСОБА_8 », мати - « ОСОБА_12 »;

- свідоцтвом про шлюб, виданого 30 березня 1947 року, згідно якого ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , одружились ІНФОРМАЦІЯ_7 про що зроблено відповідний запис №8. Прізвища після одруження чоловіка - ОСОБА_11 , дружини - ОСОБА_11 ;

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01.11.1953 с. Росішки Христинівського району Київської області, згідно якого батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані: батько - ОСОБА_15 , мати - ОСОБА_16 ;

- копією паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_4 , виданого Уманським МВ УМВС України в Черкаській області 28.12.1995.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується наданим до суду свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 01.08.2014, виданим Відділом ДРАЦС Євпаторійського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія; а також фотозображенням пам`ятника, який встановлено на місці захоронення з написом « ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», Автономну республіку Крим віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Крім того, відповідно до п.3 наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 року №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», із відповідними змінами, тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22.11.2007 року, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.

Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Згідно приписів ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Вирішуючи питання щодо оцінки наявних доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001), Молдови та Росії (Mozer v. the Republicof Moldovaand Russia, 23.02.2016), де наголошено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]. Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд, оцінюючи в якості доказів надані заявником документи, а саме копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 01.08.2014, виданим Відділом ДРАЦС Євпаторійського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 707/1607/16-ц, згідно якої посилання заявника на застосування «намібійського винятку» не дає підстав для висновку, що факт смерті може підтверджуватися лише документами, виданими органами на непідконтрольній території України. Заявник зобов`язаний надати суду також й інші докази, які не отримані від органів тимчасово окупованої території. Такими доказами можуть бути пояснення свідків, фототаблиці, тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що заявник не має можливості отримати документ встановленої форми про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Євпаторія Автономна Республіка Крим, оскільки на вказаній території не здійснюють повноваження органи влади України, як заклади охорони здоров`я або судово-медичні установи, які б мали можливість встановити факт смерті, так і органи реєстрації актів цивільного стану, які б мали можливість зареєструвати факт смерті та видати належне свідоцтво про смерть.

Частиною 1 статті 17 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 постанови ПВСУ від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 породжує юридичні наслідки для заявника оскільки необхідне для проведення державної реєстрації смерті та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, а також подальшої реалізації спадкових прав згідно законодавства України, при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті за вказаних обставин.

За встановлених обставин, оскільки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер на тимчасово окупованій території України, визначеною такою відповідно до законодавства, смерть особи не може бути зареєстрована в органах ДРАЦСУ на підставі наданих заявником документів, тому вимога заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 є обґрунтованою.

Оскільки заявник позбавлений можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті своєї бабусі, а також надати для реєстрації смерті документ, передбачений законодавством України, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для визнання факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Євпаторія Автономна Республіка Крим, тому є правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315, 317, 319, 430, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Уманський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи на окупованій території - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Євпаторія Автономна Республіка Крим, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Р.В. Піньковський