Ухвала

від 15.10.2024 по справі 757/43201/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43201/24-к

пр. 1-кс-37388/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного, у кримінальному провадженні № 12024000000000537 від 14.03.2024, (справа № 757/33710/24-к),

ВСТАНОВИВ :

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного, у кримінальному провадженні № 12024000000000537 від 14.03.2024, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2024 року у справі №757/33710/24-к, зокрема на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221855300:11:169:0956, загальною площею 2 га, яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_6 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221855300:11:169:0955, загальною площею 2 га, яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_5 .

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ч. 10 ст. 170 КПК України. Сторона обвинувачення не надала доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення чи здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, як і не надано доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають яке небудь відношення до даного кримінального провадження.

У зв`язку із викладеним та відсутністю об`єктивних підстав вважати, що вказані земельні ділянки є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000537 від 14.03.2024, накладений з метою збереження речових доказів, арешт підлягає скасуванню.

Адвокат ОСОБА_3 направив на адресу суду заяву, згідно якої розгляд клопотання просив проводити без його участі, доводи клопотання підтримує в повному обсязі, просив його задовольнити.

Прокурор направив на адресу суду заяву, згідно якої у задоволенні клопотання заперечує в повному обсязі. Тому, з урахуванням принципу диспозитивності, закріпленому у статті 26 КПК України, слідчий суддя розглянув вказане клопотання за відсутності сторін кримінального провадження.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000000537, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2024, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 236 КК України.

Зокрема, до ЄРДР внесено відомості про те, що службові особи суб`єктів господарювання вчиняють порушення правил екологічної безпеки, що призвело до екологічного забруднення значних територій та інших тяжких наслідків.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2024 року у справі №757/33710/24-к у межах кримінального провадження № 12024000000000537 накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження, вчинення будь-яких дій, пов`язаних з виділом, поділом, реєстрацією та перереєстрацією прав власності, вчинення будь-яких інших правочинів щодо наступних земельних ділянок:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3221855300:11:169:0956, загальною площею 2 га, яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_4 ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3221855300:11:169:0955, загальною площею 2 га, яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_5 ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3221855300:11:169:0957, загальною площею 1,36 га, яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_7 .

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з ухвали Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2024 року при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що земельні ділянки можуть бути предметом злочину, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявників.

Підозра ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які ймовірно заподіяні державі, оскільки доказів такого слідчому судді не надано.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають яке-небудь відношення до кримінальних правопорушень або, що саме ОСОБА_5 , ОСОБА_4 вчинені інкриміновані кримінальні правопорушення, відповідно - відсутні підстави відповідальності заявників за незаконні дії третіх осіб.

З ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000000537, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2024, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 236 КК України.

Зокрема, до ЄРДР внесено відомості про те, що службові особи суб`єктів господарювання вчиняють порушення правил екологічної безпеки, що призвело до екологічного забруднення значних територій та інших тяжких наслідків.

Разом з тим, версія органу досудового розслідування, що майно (земельні ділянки 3221855300:11:169:0956; 3221855300:11:169:0955) на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12024000000000537 від 14.03.2024 року, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, спростовується наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Слідчий суддя доходить такого висновку з урахуванням позиції Верховного суду у складі колігії суддів Касаційного господарського вуду від 23 квітня 2024 року, згідно з якою перевірка порушень вимог природоохоронного законодавства відносно земельних ділянок 3221855300:11:169:0956; 3221855300:11:169:0955 не входила до підстав проведення позапланової перевірки Державної екологічної інспекції України.

Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власників майна вільно користуватися ним.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунків заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 1-35, 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000000537 від 14.03.2024, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2024 року у справі №757/33710/24-к, зокрема встановлену заборону на відчуження, розпорядження та вчинення будь-яких дій, пов`язаних з виділом, поділом, реєстрацією та перереєстрацією прав власності, вчинення будь-яких інших правочинів щодо наступних земельних ділянок:

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221855300:11:169:0956, загальною площею 2 га, яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_6 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221855300:11:169:0955, загальною площею 2 га, яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1