Рішення

від 16.10.2024 по справі 757/28804/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28804/24-ц

Пр. № 2-6947/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:головуючого судді Остапчук Т.В. за участю секретаря судового засідання Гаманюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ТОВ ««БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що відповідач є власником машиномісця № № НОМЕР_1 , яке розташоване на першому поверсі секції А та НОМЕР_2 на першому поверсі секції «А» . Між позивачем та відповідачем було укладено договір №01-10-30,31А/Кп «Про надання послуг по обслуговуванню і участь у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території» від 01.10.2011 року. За період з 01.05.2023 року по 31.05.2024 року включно утворилась заборгованість за належним чином надані послуги утримання машиномісць за відповідачем утворився борг в сумі 16 250 грн, інфляційні витрати - 988,60 грн а 3% річних в сумі 253,05 грн, яку він просить стягнути.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.07.2024 відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення.

Відповідач, в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку, заяви про відкладення розгляду справи та/або відзиву на позов до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою представника позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є власником машиномісця № № НОМЕР_1 , яке розташоване на першому поверсі секції А та НОМЕР_2 на першому поверсі секції «А» . Між позивачем та відповідачем було укладено договір №01-10-30,31А/Кп «Про надання послуг по обслуговуванню і участь у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території» від 01.10.2011 року.

Згідно розрахунку витрат по утриманню та експлуатації стоянки з 01.02.2018 діяв тариф у розмірі 450 грн., щомісячно за одне машиномісце, а з 01.11.2021 року тариф у розмірі 625 грн. щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, ст. 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно п. 15. Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою КМ України від 22.01.1996 № 115 плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно з п. 16 цих же Правил на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.

При цьому, оскільки Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках не встановлюють виключень щодо врегулювання спорів, то слід керуватись загальними положеннями, встановленими законом (Постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №761/48615/18).

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини між споживачем та особою, яка надає житлово-комунальні послуги, в тому числі й щодо нежитлових приміщень, до яких відноситься підземна автостоянка.

Із положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951 цс 15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та мовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово- комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати платежів за договором порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.

Оскільки відповідач тривалий час не здійснює оплату, наданих позивачем послуг з утримання та обслуговування машиномісць, у зв`язку з цим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 16250 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню з відповідача становить: інфляційної складової боргу у розмірі 988,60 грн. та 3% відсотків річних у розмірі 2620,35 грн.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими, доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» (ЄДРПОУ 30936619) заборгованість у розмірі 16250 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 988,60 грн., 3 % відсотків річних у розмірі 253,05 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ»: 02068, м.Київ, вул. Ахматової, 3 відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

Суддя Т.В.Остапчук