Ухвала

від 21.10.2024 по справі 760/22151/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/22151/24 1-кс/760/10025/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження № 22024101110000151 від 21 лютого 2024 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 111-1, частиною першою статті 111-2 КК України, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 111-1 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 113 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з указаним клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 22024101110000151, що було вилучено під час проведення обшуку за адресою місця проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 та яке належить ОСОБА_8 , а саме: мобільний телефон «Samsung Galaxy S22» Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 ; сім-картку з номером НОМЕР_3 .

В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024101110000151, зареєстрованого в ЄРДР 21 лютого 2024 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 111-1 та частиною першою статті 111-2 КК України, за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 111-1 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 113 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 будучи керівником та засновником підприємств з 2012 року, таких як ООО «ИБТ» (ИНН 7704818388), ООО «Строительная ассоциация «Интерстроймонтаж» (ИНН 5047080956) та ООО «Капстройинвест» (ИНН 7722465826), що здійснюють господарську діяльність на території Російської Федерації, які безпосередньо є дзеркальними аналогами українських компаній, пов`язаних з останнім, серед яких: ПрАТ «Інтербудтонель» (код ЄДРПОУ 31903558) та ПрАТ «Будівельна асоціація «Інтербудмонтаж», будучи обізнаним про факт збройної агресії Російської Федерації проти України, умисно вирішив продовжити свою діяльність, залучивши до неї інших осіб.

Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором неможливо, ОСОБА_5 залучив до протиправної діяльності довірених осіб.

Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, будучи обізнаним, що з 24 лютого 2022 року розпочато збройну агресію з боку Російської Федерації відносно України, не припинив ведення господарської діяльності в країні-агресора.

Встановлено, що ООО «ИБТ» в період своєї діяльності на території держави?агресора на постійній основі стає переможцем оголошених тендерів та бере участь в урядових російських програмах, серед яких: будівництво метро у м. Москва, будівництво та реконструкція судноремонтного заводу, будівництво та реконструкція порту.

Зокрема, у період з початку повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України по теперішній час, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи умисно, забезпечив стабільне функціонування компанії ООО «ИБТ», якою до бюджету держави-агресора перераховуються податки, збори та платежі. Відповідно до відкритих даних із російських реєстрів, обіг грошових коштів ООО «ИБТ» за останні 2 роки становить понад 40 млрд руб. Згідно з даними з інформаційного порталу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ООО «ИБТ» тільки за 2022 рік сплатило податків на загальну суму понад 1,7 млрд руб.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_8 являється помічником та довіреною особою ОСОБА_5

10 вересня 2024 року в межах кримінального провадження проведено обшук за адресою місця проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого, окрім документів, що мають значення для досудового розслідування вказаного кримінального провадження, виявлено та вилучено: мобільний телефон «Samsung Galaxy S22» Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 ; сім-картку з номером НОМЕР_3 .

Вилучені речі були ретельно оглянуті, в ході чого було виявлено, що вони містять на собі сліди і відомості про вчинення кримінального правопорушення, та інформацію, що має значення для досудового розслідування.

У зв`язку з викладеним, 10 вересня 2024 року постановою слідчого вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22024101110000151.

Виходячи із потреб досудового розслідування, а також враховуючи те, що зазначене майно зберегло на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене в ході обшуку майно, тому прокурор звернувся до суду з указаним клопотанням.

Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив його задовольнити.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що в клопотанні про накладення арешту не зазначено які саме сліди злочину зберіг на собі вилучений мобільний телефон, тобто не наведено підстави для накладення арешту. Крім того, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року було надано дозвіл на огляд та копіювання інформації, що має значення для досудового розслідування, з мобільного телефону. У зауваженнях до протоколу обшуку від 10 вересня 2024 року адвокатом ОСОБА_8 , який був присутній при проведенні обшуку, зазначено, що ОСОБА_8 безперешкодно і добровільно надав слідчому для огляду мобільний телефон для зняття інформації, тому його вилучення є незаконним.

Вилучений мобільний телефон не відповідає критеріям, передбаченим частиною першою статті 98 КПК України, а саме, не є знаряддям вчинення злочину та предметом кримінального правопорушення. Оглядом вказаного майна будь-яких слідів злочину на них не виявлено, а тому відсутні й ризики того, що у разі його повернення вони можуть бути знищені чи втрачені.

Враховуючи вищевикладене, підстави для накладення арешту на вилучене майно відсутні, тому просила відмовити в задоволенні клопотання.

Вислухавши прокурора, представника власника майна, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Положеннями пункту 7 частини другої статті 131 КПК України та частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечує тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024101110000151, зареєстрованого в ЄРДР 21 лютого 2024 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 111-1 та частиною першою статті 111-2 КК України, за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 111-1 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 113 КК УкраїниПостановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 від 30 листопада 2023 року вищевказані розрахункові рахунки визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 будучи керівником та засновником підприємств з 2012 року, таких як ООО «ИБТ» (ИНН 7704818388), ООО «Строительная ассоциация «Интерстроймонтаж» (ИНН 5047080956) та ООО «Капстройинвест» (ИНН 7722465826), що здійснюють господарську діяльність на території Російської Федерації, які безпосередньо є дзеркальними аналогами українських компаній, пов`язаних з останнім, серед яких: ПрАТ «Інтербудтонель» (код ЄДРПОУ 31903558) та ПрАТ «Будівельна асоціація «Інтербудмонтаж», будучи обізнаним про факт збройної агресії Російської Федерації проти України, умисно вирішив продовжити свою діяльність, залучивши до неї інших осіб.

Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором неможливо, ОСОБА_5 залучив до протиправної діяльності довірених осіб.

Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, будучи обізнаним, що з 24 лютого 2022 року розпочато збройну агресію з боку Російської Федерації відносно України, не припинив ведення господарської діяльності в країні-агресора.

Встановлено, що ООО «ИБТ» в період своєї діяльності на території держави?агресора на постійній основі стає переможцем оголошених тендерів та бере участь в урядових російських програмах, серед яких: будівництво метро у м. Москва, будівництво та реконструкція судноремонтного заводу, будівництво та реконструкція порту.

Зокрема, у період з початку повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України по теперішній час, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи умисно, забезпечив стабільне функціонування компанії ООО «ИБТ», якою до бюджету держави-агресора перераховуються податки, збори та платежі. Відповідно до відкритих даних із російських реєстрів, обіг грошових коштів ООО «ИБТ» за останні 2 роки становить понад 40 млрд руб. Згідно з даними з інформаційного порталу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ООО «ИБТ» тільки за 2022 рік сплатило податків на загальну суму понад 1,7 млрд руб.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_8 являється помічником та довіреною особою ОСОБА_5

10 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року, в межах кримінального провадження, проведено обшук за адресою місця проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого, окрім документів, що мають значення для досудового розслідування вказаного кримінального провадження, виявлено та вилучено: мобільний телефон «Samsung Galaxy S22» Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 ; сім-картку з номером НОМЕР_3 .

Постановою старшої слідчої слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 вищевказане майно визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому статтями 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У клопотанні прокурора зазначено, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки зазначені вище речі зберегли на собі сліди злочину та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також містять інформацію, що має значення для досудового розслідування.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у статті 171 КПК України, яка серед іншого зобов`язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Разом з тим, у клопотанні про арешт майна взагалі не обґрунтовано, яким чином прокурор дійшов висновку, що мобільний телефон та сім-картка зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також яким чином указані речі мають відношення до розслідуваного кримінального провадження.

У матеріалах клопотання відсутній протокол огляду вищевказаного мобільного телефону, тому посилання прокурора на те, що в ході його огляду було встановлено наявність інформації, яка має значення для досудового розслідування ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Крім того, відповідно до частини другої статті 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Так, з ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук, вбачається, що органу досудового розслідування надано дозвіл на огляд та копіювання інформації з мобільних телефонів, на яких може міститись інформація чи листування щодо здійснення прямого контролю ОСОБА_5 над ТДВ «Шляхи Полісся», ТДВ «Київське ШБУ № 27», ПрАТ «Будівельна асоціація «Інтербудмонтаж», ТОВ «Трасстроймеханізація», «Ам-буд», ТОВ «Компанія Промбудконсалтінг», ПрАТ «Інтербудтонель», а також здійснення фінансово-господарської діяльності ООО «ИБТ» на території РФ. Дозвіл на їхнє вилучення був наданий лише у разі, якщо доступ до вищевказаних електронних носіїв інформації або їх части обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

З протоколу обшуку вбачається, що слідчим не було зазначено про те, що доступ до мобільного телефону обмежувався його власником, а також про наявність системи логічного захисту. Крім того, у зауваженнях до протоколу адвокатом ОСОБА_11 було зазначено, що власником доступ до вищевказаних носіїв не обмежувався та ним були надані всі необхідні паролі. Таким чином, не доведено наявність законних підстав для вилучення вищевказаного майна.

Також, стороною обвинувачення не надано слідчому судді доказів, що в межах цього кримінального провадження щодо вилучених електронних носіїв інформації призначені експертні дослідження.

Прокурором не надано слідчому судді будь-яких доказів на спростування викладених вище обставин, не долучено до клопотання належних та допустимих доказів щодо відповідності майна - мобільного телефону та сім-картки критеріям речових доказів, тому клопотання про арешт вищевказаного майна не ґрунтується на вимогах закону.

Таким чином, накладення арешту на вказане майно, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання та відмову в його задоволенні.

З огляду на викладене та керуючись статтями 131, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження № 22024101110000151 від 21 лютого 2024 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 111-1, частиною першою статті 111-2 КК України, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 111-1 КК України, а також за ознаками вчинення крмінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 113 КК України, відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 169 КПК України прокурор повинен негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя: ОСОБА_1