Ухвала

від 25.10.2024 по справі 761/39664/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/39664/24

Провадження № 1-кс/761/26352/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024105100001329, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України,

установив:

23.10.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 101145) клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024105100001329, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що відділом дізнання Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100001329 від 19.07.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор ОСОБА_3 зазначає про таке.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Шевченківського УП ГУНП у місті Києві надійшла заява ОСОБА_4 щодо виявлення ним 19.07.2024 приблизно о 09 год. 00 хв., за адресою: місто Київ, вул. Оранжерейна, 2 Дорогожицька, 7 , незаконного будівництва біля меморіалу «Алея пам`яті захисників України».

У ході досудового розслідування 19.07.2024 проведено огляд місця події вздовж вулиці Оранжерейна, яка прилягає до заповідника (Лук`янівського кладовища) впритул до «Алеї пам`яті захисників України», зафіксовано проведення робіт з демонтажу паркану Державного історико-меморіального Лук`янівського заповідника .

У подальшому, 19.07.2024 допитано як свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив що 19.07.2024 близько 09 год. 00 хв. ним виявлено проведення будівельних робіт за вказаною адресою, які на його думку, є незаконними та проводяться всупереч встановленому законом порядку, після чого останнім здійснено виклик на лінію «102» з метою фіксації вказаних подій.

Одночасно з цим, 19.07.2024 опитано заступника директора Державного історико-меморіального Лук`янівського заповідника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив, що у 2022 році на території заповідника знаходилась мала архітектурна будівля, яка пошкоджена внаслідок пожежі, на місці чого виник прохід близько 10 метрів, в подальшому за його розпорядженням 19.07.2024 на місці демонтованого МАФу працівники Державного історико-меморіального Лук`янівського заповідника почали проводити роботи з метою відновлення паркану.

Також, 06.08.2024 скеровано запит до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва з метою отримання інформації щодо подачі декларації про початок будівництва, про готовність та видачу документів про прийняття в експлуатацію за адресою: м. Київ, вул. Оранжерейна, 2 .

У відповідь на вказаний запит Департаментом 15.08.2024 повідомлено, що документів, визначених Законом, Порядком №466 та Порядком №461 щодо отримання права на виконання підготовчих/будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта будівництва за адресою: мвсто Київ, вул. Оранжерейна, 2 у Шевченківському районі не надходило.

Крім того, 12.08.2024 скеровано запит до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України з метою отримання інформації щодо отримання дозволів та погоджень на проведення будівельних робіт за адресою: місто Київ, вул. Оранжерейна, 2 .

У відповідь на вказаний запит ОСОБА_6 17.09.2024 повідомлено, що за результатами перевірки електронної бази документообігу МКСК не виявлено звернень щодо проведення будівельних робіт на ділянці Державного історико-меморіального Лук`янівського заповідника м. Києва, вздовж вулиці Оранжерейна. Відповідно МКСК не надавалося погоджень програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт за вказаною адресою.

Встановлено, що до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03.10.2024 за № 055-10043 надійшло звернення Державного історико-меморіального Лук?янівського заповідника щодо намірів розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:273:0042 за адресою: вул. Дорогожицька, 7 .

Також, на адресу Шевченківської окружної прокуратури міста Києва 22.10.2024 надійшло колективне звернення членів родин загиблих захисників щодо недопущення розміщення МАФу на території Лук`янівського заповідника та Алеї пам`яті захисників України.

Серед іншого у вказаному зверненні зазначено, що особливого значення має той факт, що висновком науково-правової експертизи встановлено, що правовий режим державного історико-меморіального заповідника-комплексу пам`яток історії та культури Лук`янівського цивільного кладовища у місті Києві забороняє встановлювати споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на вул. Оранжерейна в межах її території, прилеглої до вказаного комплексу пам`яток історії та культури.

Відповідно до Державного акта серія ЯЯ№2080618 від 10.11.2004 на право користування земельною ділянкою, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:273:0042, площею 20.4497га, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Дорогожицька, 7 знаходиться у постійному користуванні Державного історико-меморіального Лук`янівського заповіднику.

Враховуючи викладене, на думку прокурора, встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:273:0042, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Дорогожицька, 7 , вчиняються протиправні дії, які є предметом дослідження у кримінальному провадженні.

Як наслідок, дізнавачем винесено постанову про визнання речовим доказом земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:273:0042, площею 20.4497га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 7 .

А тому, з метою збереження речового доказу, а також недопущення проведення подальших незаконних будівельних робіт, прокурор просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:273:0042, площею 20.4497га, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Дорогожицька, 7 , та знаходиться у постійному користуванні Державного історико-меморіального Лук`янівського заповіднику із забороною проведення будівельних робіт, в тому числі будівництва МАФу.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 23.10.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 24.10.2024 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.

У судове засідання прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Однак, на електронну адресу суду надійшов лист від прокурора ОСОБА_3 про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, в якому зазначив, що клопотання підтримує.

Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів ч. 2 ст. 172 КПК України.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання прокурора, копії матеріалів кримінального провадження, надані в обґрунтування доводів клопотання, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Із матеріалів клопотання вбачається, що дізнавачами відділу дізнання Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024105100001329 від 19.07.2024 за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою старшого дізнавача відділу дізнання Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_7 від 19.07.2024 у зазначеному кримінальному провадженні майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовим доказом.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для забезпечення збереження речового доказу.

Слідчий суддя також приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано це клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання зміни первісного вигляду об`єкту, що є преметом досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, та збереження слідів вчинення злочину, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на зазначене майно.

Таке втручання у право власності особи на даній стадії досудового розслідування забезпечить дієвість кримінального провадження та збереження доказів.

Керуючись статтями 2, 7, 131, 132, 170-173, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024105100001329, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12024105100001329, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024, на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:273:0042, площею 20.4497 га, яка знаходиться у постійному користуванні Державного історико-меморіального Лук`янівського заповіднику, на підставі державного акту серії ЯЯ № 2080618, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Дорогожицька, 7 , із забороною проведення на ній будь-яких будівельних чи інших несанкціонованих у встановленому порядку робіт.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_8