Постанова

від 18.12.2007 по справі 7/294-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/294-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

18 грудня 2007 р.                                                             Справа  № 7/294-2007

за позовом  Дочірнього підприємства „Фокстрот –Ужгород” Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокстрот”, м. Ужгород

до  відповідача Державної податкової інспекції у м. Ужгороді,             м. Ужгород

про скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді від 07.09.2007р. №0002301742/0/3102/17-3/33331570/26101 про визначення до сплати податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 269288,70 грн.,

                                                                         Суддя  С. Швед

від позивача  – Різник С.В. (довіреність від 03.12.07 №03/12), Собран Н.С. (довіреність від 03.12.07 №03/12);

від відповідача –Сарай Ю.Ю., заст.начальника; Товтин М.В. (довіреність від 04.01.07 №13/3/10).

Секретар судового засідання -  Ряшко А.В.

СУД ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Фокстрот –Ужгород” Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокстрот”, м. Ужгород (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у м. Ужгороді від 07.09.2007р. №0002301742/0/3102/17-3/33331570/26101 про визначення до сплати податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 269288,70 грн. (89762,90 грн. –донарахована сума податку, 179525,80 грн. –штрафні санкції).

         Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковою перевіркою не враховано наявність додаткових угод до договорів оренди, з урахуванням яких об'єкт оподаткування для визначення суми податку у розмірі 88821,90 є відсутнім. Також, за доводами представника позивача, неправомірним є і донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 941 грн., оскільки по сумах знижок, що надавалися покупцям із використанням дисконтних карток, спірний податковий платіж не повинен утримуватися.  Не погоджується позивач  також із застосованням податковим органом штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.9. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III), оскільки Товариство не проводило виплат коштів фізичним особам.  

Відповідач позов не визнав, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушення позивачем вимог Закону №889-IV щодо порядку нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.

Також відповідачем подано до суду заяву про забезпечення доказів від 12.12.07 №35027/9/10, в якій податковий орган просить допитати свідків, призначити експертизу первинних документів, зокрема додаткових угод до договорів оренди виробничих приміщень.

      Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

На підставі акту перевірки від 30.08.07р. №2256/23-01/10/33331570 ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкове повідомлення –рішення від 07.09.2007р. №0002301742/0/3102/17-3/33331570/26101 про визначення до сплати податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 269288,70 грн. (89762,90 грн. –донарахована сума податку, 179525,80 грн. –штрафні санкції).

За висновком податкового органу Підприємство порушило вимоги             п.п. 4.2.7, 4.2.12 п. 4 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 9.1.2, п.п. 9.1.5 п. 9.1, п.п. 9.5.1 п. 9.5 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. №889-IV (далі –Закон №889-IV).

Донарахування позивачу до сплати суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 88821,90 грн. пов'язано із неправильним обчисленням платником податків суми орендних платежів за нерухоме майно (договори оренди від 16.05.05 №1, від 01.11.06 №0111К-1, від 02.01.07 №02-01-07).

За даними перевірки договірний розмір орендної плати був меншим за її мінімальний рівень, визначений на підставі рішення Ужгородської міської ради від 28.10.05 №698 „Про методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб” (далі –рішення від 28.10.05 №698). Заниження обсягів орендних платежів склали 656130,00 грн., а не нарахована та не утримана в зв'язку з цим сума податку склала 88821,90 грн.

Згідно з п. 1.2. ст. 1 Закону №889-IV доходом є сума будь-яких коштів,  вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Дохід з джерелом його  походження  з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, в тому числі й від надання в оренду нерухомості, розташованої на території України (п. 1.3. ст. 1 Закону №889-IV).

Загальним оподатковуваним доходом є будь-який дохід,  який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом (п. 1.6. ст. 1 Закону №889-IV).

 Відповідно до п. 1.15. ст. 1 Закону №889-IV податковим   агентом   є  юридична  особа  (її  філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення  норм  цього Закону.

Податковий   агент,    який    нараховує    (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону №889-IV ).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону №889-IV ).

Згідно з  п.п. 9.1.2. п. 9.1. ст. 9 Закону №889-IV податковим агентом платника податку - орендодавця  при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар.

    При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості, з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розташована така нерухомість, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади.

У спірній по справі ситуації отримання доходу орендодавцями –фізичними особами за передану ними в оренду позивачу нерухомість було передбачено цивільно –правовими договорами оренди, тому позивач як податковий агент на підставі п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону №889-IV зобов'язаний був утримувати податок з доходів фізичних осіб у відповідному відсотковому відношенні до розміру такої орендної плати.

Згідно з умовами, укладених позивачем із фізичними особами, договорів оренди (від 16.05.05 №1, від 01.11.06 №0111К-1, від 02.01.07 №02-01-07), які знаходяться у матеріалах справи, орендна плата підлягала сплаті на рахунки орендодавців до 10 числа кожного поточного місяця  пропорційно розміру частки кожного співвласника (фізичних осіб) в об'єкті оренди.

Проведеною податковим органом перевіркою, з урахуванням положень п.п. 9.1.2. п. 9.1. ст. 9 Закону №889-IV та Рішення від 28.10.05 №698, правомірно визначено належну до оплати фізичним особам суму орендної плати, яка повинна була скласти суму 776880 грн. Не нарахована ж Підприємством сума податку, яка підлягала сплаті до бюджету з урахуванням строків, передбачених для місячного податкового періоду, склала 88821,90 грн.

Таким чином актом перевірки ДПІ у м. Ужгороді факт порушення позивачем вимог п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону №889-IV належним чином зафіксований та підтверджений, оскільки позивач не проводив нарахування спірного податкового платежу із сум доходів, які повинні були виплачуватися фізичним особам-орендодавцям, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову та скасування податкового повідомлення –рішення у частині донарахованої суми податку у розмірі 88821,90 грн.

Аргументи та доводи позивача щодо неврахування податковим органом при проведенні перевірки наявності додаткових угод до договорів оренди, якими передбачалася виплата орендної плати, з додержанням її мінімального розміру, передбаченого Рішенням від 28.10.05 №698, та встановлювалися інші строки її сплати орендодавцям, які ще не настали, судом не приймаються, оскільки фактична наявність чи відсутність зазначених угод не впливає на правомірність визначення податковим органом загального розміру податку з доходів фізичних осіб (106034,40 грн.), який  в обов'язковому порядку підлягав утриманню та сплаті в бюджет із сум орендної плати, що підлягала виплаті фізичним особам (776880 грн.).

В зв'язку з цим і клопотання відповідача про забезпечення доказів не підлягає задоволенню, оскільки позитивне чи негативне вирішення судом зазначених у ньому питань не вплине на фактичні обставини даної справи щодо правомірності донарахування контролюючим органом суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 88821,90 грн.

По іншій спірній позиції акту перевірки донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 941,00 грн. слід визнати неправомірним, оскільки надання покупцям знижки при придбанні товарів не є виплатою доходу фізичним  особам у вигляді виграшів, призів тощо, тому посилання відповідача на приписи п.п. 4.2.12 п. 4 ст. 4 та п.п.  9.1.5 п. 9.1 ст.9 Закону №889-IV як на підставу для визначення суми податкового зобов'язання є помилковими.

Також не можна визнати  правомірним застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки застосування штрафних санкцій за цією  нормою закону   проводиться у  разі,  коли  платник податків  здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати. В даному ж випадку виплати фізичним особам орендної плати у визначеному податковим органом розмірі здійснено не було, тому й правові підставі для застосування штрафних санкцій за п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III є відсутніми.

Таким чином, позов підлягає задоволення частково, а оспорюване рішення ДПІ у м. Ужгороді скасуванню у частині суми 180466,80 грн. (941 грн. –основний платіж,179525,80 грн.–штрафні санкції).

         На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7-9, 69, 86, 160 -  163 Кодексу адміністративного судочинства України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 07.09.2007р. №0002301742/0/3102/17-3/33331570/26101 про визначення до сплати Дочірньому підприємству „Фокстрот –Ужгород” Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокстрот” (м. Ужгород, вул. Капушанська, 4 код 33331570) податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб скасувати у частині суми 180466,80 грн. (941 грн. –основний платіж, 179525,80 грн. –штрафні санкції).

В іншій частині зазначене податкове повідомлення –рішення залишити без змін, а у позові - відмовити.  

3. Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена за правилами, передбаченими статтями 185-187 цього Кодексу.

              Суддя                             С. Швед