Постанова

від 24.10.2024 по справі 551/996/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/996/23 Номер провадження 22-ц/814/3023/24Головуючий у 1-й інстанції Кулик Н.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Пікуля В.П., Кузнєцової О.Ю.

при секретарі: Філоненко О.В.

за участю прокурора ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Миргородської окружної прокуратури Сергія Шикунова в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2023 року ухвалене у складі судді Кулик Н.В., повний текст судового рішення виготовлено дати не вказано

у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У вересні 2023 року ОСОБА_2 у порядку окремого провадження звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту постійного догляду за матір`ю ОСОБА_3 , яка потребує такого догляду.

Заява обґрунтована тим, що заявник спільно проживає з матір`ю ОСОБА_3 , тобто має з останньою спільний побут, права та обов`язки, ОСОБА_3 за віком та станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК № 406 від 02 серпня 2023 року, виданим КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Шишацької селищної ради Полтавської області». Інші особи, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_3 відсутні.

Вказаний факт встановлюється з метою юридичного закріплення факту одноосібного надання заявником постійного догляду за матір`ю ОСОБА_3 та забезпечення соціальних гарантій, передбачених для осіб, які здійснюють такий догляд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шишацького районного суду м.. Полтави від 03 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт здійснення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , догляду за матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 , яка згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Вказаний факт встановлено з метою юридичного закріплення факту одноосібного надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійного догляду за матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та забезпечення соціальних гарантій, передбачених для осіб, які здійснюють такий догляд.

Рішення суду мотивовано тим, що заявник є єдиним сином, що може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , яка згідно з висновком лікарської комісії потребує постійного догляду.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

З рішеннями Шишацького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2023 року не погодився заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Шишацька селищна рада, Виконавчий комітет Шишацької селищної ради, та оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі особа, що її подала, просила суд рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким провадження у справі закрити.

Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в даному випадку органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає Шишацька селищна рада та її виконавчий комітет, відповідно до їх компетенції належить вирішення питання про встановлення постійного догляду.

24.09.2024 року Шишацька селищна рада надіслала до Полтавського апеляційного суду клопотання в якому прохала розгляд справи здійснювати без участі їх представника.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тамає наступнийскладсім`ї:мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17, 20).

При цьому, ОСОБА_3 01 грудня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Шишацького районного управління юстиції Полтавської області розірвала шлюб з ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 95 та видано Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 /а.с.13/.

Від даногошлюбу уподружжя« ОСОБА_5 » ІНФОРМАЦІЯ_5 народивсясин ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_6 донька ОСОБА_7 ,щопідтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 від 10 вересня 1989 року та серії НОМЕР_5 від 25 травня 1993 року, виданими ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.15-16).

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер батько заявника ОСОБА_4 , про що 03 серпня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 193, Шишацьким районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.14).

14 лютого 2018 року сестра заявника ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , про що складено відповідний актовий запис за № 156 та Шевченківським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 (а.с.21).

Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_10 ».

ІНФОРМАЦІЯ_10 у подружжя « ОСОБА_10 » народився син ОСОБА_11 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим 30 листопада 2021 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми (а.с.22).

Згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24-25).

ОСОБА_12 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради та отримує допомогу при народженні дитини (а.с.26).

Згідно з висновком ЛКК № 406 ОСОБА_3 1968 року народження, потребує постійного стороннього догляду (а.с.35).

За даними директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Шишацької селищної ради» ОСОБА_13 від 28 вересня 2023 року, висновок Лікарсько-консультативної комісії № 406 ОСОБА_3 був виданий 02 серпня 2023 року.

02 серпня 2023 року ОСОБА_3 виданий висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися й потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, форма № 080-4/о.

Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0186718 від 03 вересня 2014 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю другої групи безстроково (а.с.12).

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Правові підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Шишацької селищної ради.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною другоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другоюстатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III ЦПК України(стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені уЗаконі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4статті 23 вказаного Законунаявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Процедура, передбачена абзацами третім ічетвертим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VIIзастосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Відповідно до частини третьоїстатті 56 ЦПК Україниу визначенихзакономвипадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертоюстатті 56 ЦПК Українивизначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначенізакономпідстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

У даній справі прокурор вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі уповноваженого органу - Шишацької селищної ради, Виконавчого комітету Шишацької селищної ради, подавши апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Прокурором попередньо повідомлено Шишацьку селищну раду, що спірним рішенням судом фактично створено передумови виникнення у ОСОБА_2 права на призначення чи перерахунку компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійному рівні за рахунок місцевого бюджету.

На лист прокурора Шишацька селищна рада повідомила, що оскарження рішення суду першої інстанції не здійснювалось і не може бути здійснено у зв`язку із неможливістю здійснити сплату судового збору.

Крім того, у відповідності до частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII прокурором попередньо повідомлено Шишацьку селищну раду про здійснення представництва інтересів у суді шляхом подачі апеляційної скарги у справі, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, у даній справі виконано вимоги статті 23 Закону № 1697-VII, а також вимоги частини четвертоїстатті 56 ЦПК України, в апеляційній скарзі обґрунтовано у чому полягає порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду прокурора у зв`язку із неналежним виконанням уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у справі, а саме бездіяльності щодо оскарження рішення суду першої інстанції.

Уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Шишацька селищна рада.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, що беззаперечно свідчить про можливість представництва органами прокуратури в суді інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування.

Стосовно встановлення факту постійного догляду

Відповідно до пункту 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідночастини другоїстатті 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщозакономне визначено іншого порядку їх встановлення.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогамзаконущодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо зазакономзаява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Згідно із преамбулоюЗакону України «Про соціальні послуги»цейЗаконвизначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пунктом 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про соціальні послуги»визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Пунктом 3 частини шостоїстатті 13 зазначеного Законувстановлено, що для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цьогозакону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Формування реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99(частина 6статті 15 Закону України «Про соціальні послуги»).

Механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, визначено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року за № 859.

Пунктом 7 зазначеного Порядку передбачено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заява про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ.

Положення чинногозаконуне вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями.Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), зазначено (пункт 104), що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

В постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 (провадження № 61-18182св23), за обставин які є подібними, Верховний Суд погодився з висновками місцевого суду про те, що факт постійного догляду встановлюється в позасудовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Тобто, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що факт постійного догляду, в даному випадку заявника за матір`ю, може бути встановлений в судовому порядку, та розглянув справу по суті, а не закрив провадження у ній.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно з пункту 4 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно достатті 377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українивизначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, та з врахуванням висновків, що містяться у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №522/11482/20, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України належить скасувати, а провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення постійного догляду-закрити.

Щодо судових витрат

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про повернення Полтавській обласній прокуратурі судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 255,367,374,377,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Шишацька селищна рада, Виконавчий комітет Шишацької селищної ради задовольнити.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2023 рокускасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Повернути Полтавській обласній прокуратурі (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави 7, реєстраційний рахунок № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДОПОУ 02910060) сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 805,20 грн. (за платіжною інструкцією № 1743, внутрішній номер 354897768 від 27 червня 2024 року).

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2024 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді: О.Ю. Кузнєцова

В.П. Пікуль