Рішення

від 17.10.2024 по справі 335/9338/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/9338/24 2/335/3215/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Новасардової І.В.,

при секретарі судового засідання Доновської А.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та суми індексації заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з червня 2022 по травень 2024 у розмірі 107721,44 грн.

В обґрунтування позову зазначив про те, що з 20.04.2022 він працював на посаді сторожа дільниці сторожової охорони у ДП «УкрНДІспецсталь» та через систематичну невиплату заробітної плати 08.05.2024 року звільнився за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. На час звільнення позивача заборгованість із виплати заробітної плати склала 107721,44 грн., яка на час звернення позивача до суду з вказаним позовом так і не була виплачена відповідачем.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з травня 2022 року по травень 2024 року у розмірі 107 721,44 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 11.09.2024.

27.08.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він посилаючись на вимоги ст. 49 ЦПК України, ст. 117 КЗпП України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з червня 2022 по травень 2024 у розмірі 107 721,44 грн., компенсацію середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, станом на 01.08.2024, що складає 8 294,64 грн. згідно бухгалтерської довідки № 22-АД-188 від 12.08.2024 та 15 200,36 грн. суму індексації, згідно довідки розрахунку сум індексації, що в загальному розмірі становить 131 216,44 грн.

Ухвалою від 11.09.2024 постановлено, справу розглядати з урахуванням збільшених позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» заборгованості у розмірі 131 216,44 грн., яка складається з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з червня 2022 по травень 2024 у розмірі 107 721,44 грн., компенсації в розмірі 8 294,64 грн. та індексації в розмірі 15200,36грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримують, та просять їх задовольнити в повному обсязі.

26.07.2024 ДП «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» отримало копію позовної заяви з додатками та ухвалу суду про відкриття провадження у справі, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось.

У судове засідання відповідач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законодавством, про причини неявки суду не повідомив, будь яких заяв чи клопотання відповідачем подано до суду не було.

Суд, вислухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 28-к від 20.04.2022 був прийнятий на посаду сторожа до дільниці сторожової охорони ДП «УкрНДІспесталь», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

08.05.2024 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується наказом № 27-к від 08.05.2024 та відповідним записом у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

При зверненні до суду з позовом позивач зазначає про те, що заробітна плата йому не виплачувалася у період з червня 2022 по травень 2024 та відповідачем не було проведено з ним розрахунку при звільненні.

Як вбачається із довідки ДП «УкрНДІспесталь» № 22-АД-188 від 12.08.2024, ОСОБА_1 дійсно працював в ДП «УкрНДІспесталь» з 21.04.2022 по 17.05.2024 за посадою сторож. Погодинна ставка сторожа становить 48,00 грн. Заробітна плата за період з 21 квітня 2022 по 17.05.2024 склала 217 641,68 грн., утримано податків 42 235,84 грн. Виплачено доходу 67 684,40 грн. Заборгованість із виплати заробітної плати складає 107 721,44 грн. Компенсація за несвоєчасну виплачену заробітну плату станом на 01.08.2024 складає 8 294,64 грн. Всього до сплати 116 016,08 грн.

Статтею 43 Конституції України установлено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 КЗпП України, передбачено щопри звільненні працівника виплата всіхсум, належнихйому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бутивиплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повиненписьмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідност. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначеніст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України, власник повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема довідкою ДП «УкрНДІспесталь» № 22-АД-188 від 12.08.2024, що ОСОБА_1 заробітна плата за період з червня 2022 по травень 2024 у розмірі 107 721,44 грн. та компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01.08.2024 у сумі 8 294,64 грн. виплачені не були.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості із заробітної плати станом на момент ухвалення рішення.

Оскільки відповідачем вказані обставини не спростовано, а також враховуючи його довідку № 22-АД-188 від 12.08.2024, наявність на час розгляду справи заборгованості відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченої заробітної плати за період з червня 2022 по травень 2024 у розмірі 107 721,44 грн. та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01.08.2024 у сумі 8 294,64 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату.

Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Щодо позовної вимоги про стягнення індексації суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено також частиною п`ятою статті 95 КЗпП України.

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників і визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

У пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Індексація проводиться згідно ст. 33 Закону України «Про індексацію грошових коштів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу, яка прирівнюється до вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону Про оплату праці такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Позивач надав розрахунок, відповідно до якого індексація за період з червня 2022 по травень 2024 за споживчих цін за даними Державної служби статистики становить 15200,36 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення індексації заборгованості в заявленій сумі 15200,36 грн.

Відповідач не висловив своєї думки щодо правильності чи неправильності нарахування цієї суми та не надав іншого розрахунку.Оскільки відповідачем також не спростовано зазначений розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення також і вказаної позовної вимоги.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення його прав відповідачем.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, ціна позову склала 131 216,44 грн, 1,5 % від якої становить 1312,16 грн.

Згідно з квитанцією від 26.08.2024 позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог у розмірі 1211,20 грн., у зв`язку з чим судовий збір в цій частині покладається на відповідача.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 100,96 грн. (1312,16 грн.-1211,20 грн.).

Керуючись ст. ст.2,3,10,12,13,81,82,141,247,263-265,430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з червня 2022 року по травень 2024 року у розмірі 107 721 (сто сім тисяч сімсот двадцять одна) гривень 44 копійок, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 8 294 (вісім тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 64 коп., суми індексації заробітної плати в розмірі 15 200 (п`ятнадцять тисяч двісті) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 100 (сто) грн. 96 коп.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» (код ЄДРПО 00190414, юридична адреса: 69005, м.Запоріжжя, вул. Патріотична, буд.74-А).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.10.2024 року.

Суддя Новасардова І.В.