Ухвала

від 28.10.2024 по справі 461/8666/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/8666/24

Провадження № 1-кс/461/6620/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 року. м. Львів.

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

представника заявника у режимі відеоконференції ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання представника ТОВ «Інвесттрейдинг» про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва від 14.04.2022 на майно ТОВ «Інвесттрейдинг». Відповідно до клопотання просить скасувати арешт на майно ТОВ «ІНВЕСТТРЕЙДИНГ», а саме: Асфальтобетонний завод (асфальтозмішувальна установка) J-3000 (завод), 2012 року випуску, за адресою: АДРЕСА_1 , 15-Б.; Асфальтобетонний завод (асфальтозмішувальна установка) BENNINGHOVEN ECO 3000 (завод), 2011 року випуску, за адресою: АДРЕСА_2 .

Свої вимоги мотивує наступним. Подільською окружною прокуратурою м. Києва здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022102070000097, відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110-2, ч.3 ст. 191 КК України, за фактом вчинення службовими особами компаній-нерезидентів автодорожньої галузі, засновником яких є республіка білорусь, протиправної діяльності шляхом організації незаконного механізму привласнення бюджетних коштів, що виділялись на будівництво, реконструкцію та ремонт автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, з їх подальшою легалізацією та виводом за кордон, а також можливого фінансування дій, вчинених з метою захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України. Постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва від 14.04.2022 у кримінальному провадженні №42022102070000097, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110-2, ч.3 ст. 191 КК України, на майно накладено арешт. Постановою прокурора від 08.02.2023 року матеріали кримінального провадження №42022102070000097 від 09.04.2022 року об`єднано з матеріалами кримінального провадження №42022102070000094 від 07.04.2022. Крім того, постановою прокурора від 27.08.2024 року підслідність кримінального провадження №42022102070000094 від 09.04.2022 року визначено за СВ СБ України у Львівській області.

Предстанвик заявника зазначає, що належність арештованого майна ТОВ "ІНВЕСТТРЕЙДИНГ" встановлено ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 19.07.2024 р. у справі № 758/6522/22. Тому єдиним і законним власником арештованого майна було ТОВ "ІНВЕСТТРЕЙДИНГ". Стверджує, що відпала потреба у накладенні арешту на зазначене майно. Тому просить клопотання задовольнити.

Представник заявника у судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання підтримав та просив таке задовольнити.

Слідчий у судовому засіданні клопотання про скасування арешту на майно заперечив. Вказав, що арешт накладено обґрунтовано. Постанова прокурора не скасована. Також долучив документи до матеріалів справи.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з долучених до клопотання матеріалів, Подільською окружною прокуратурою м. Києва здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022102070000097, відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110-2, ч.3 ст. 191 КК України, за фактом вчинення службовими особами компаній-нерезидентів автодорожньої галузі, засновником яких є республіка білорусь, протиправної діяльності шляхом організації незаконного механізму привласнення бюджетних коштів, що виділялись на будівництво, реконструкцію та ремонт автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, з їх подальшою легалізацією та виводом за кордон, а також можливого фінансування дій, вчинених з метою захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.

Встановлено, що постановою керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва від 14.04.2022 у кримінальному провадженні №42022102070000097, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110-2, ч.3 ст. 191 КК України, накладено арешт на асфальтобетонні заводи, які належить ТОВ «Спільне Українсько-Білоруське підприємство «Белававтодор-Україна», а також накладено арешт на земельні ділянки, на яких безпосередньо знаходяться асфальтобетонні заводи, а саме: АДРЕСА_1 та 15-Б, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Згідно з листом Офісу генерального прокурора постановою прокурора від 08.02.2023 року матеріали кримінального провадження №42022102070000097 від 09.04.2022 року об`єднано з матеріалами кримінального провадження №42022102070000094 від 07.04.2022.

Постановою прокурора від 27.08.2024 року підслідність кримінального провадження №42022102070000094 від 09.04.2022 року визначено за СВ СБ України у Львівській області.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляджу клопотання повідомляється особа яка заявила клопотання та особа за клопотанням якої було арештовано майно.

Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно накладений постановою керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва від 14.04.2022 необґрунтовано та у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, а відтак вказаний арешт підлягає скасуванню у порядку ст. 174 КПК України з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною першою статті 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Згідно статті 122 цього закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо відсутня об`єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 186, 187, 189, 190, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245 248, 250 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152 156 1, 185, 186, 187, 189 191, 201, 255 255-2, 258 258-5, 260 263-1, 294, 348, 349, 365, 377 379, 402 444 КК України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні такого злочину, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог статті 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.

Керуючись наведеною нормою, керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва постановою від 14.04.2022 наклав арешт на вказане вище майно у кримінальному провадженні №42022102070000097.

У той же час, п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України чітко визначено, що керівник відповідного органу прокуратури під час дії правового режиму воєнного стану має можливість виконувати повноваження, передбачені ст. 170 КПК України лише у випадку, якщо у слідчого судді відсутня об`єктивна можливість виконання вказаних повноважень, відсутність такої можливості має бути реальна на час вчинення відповідних дій керівником органу прокуратури та обґрунтована. Проте, постанова керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва від 14.04.2022 не містить жодного підтвердження щодо відсутності об`єктивної можливості виконання слідчим суддею повноважень, передбачених ст. ст. 170, 173 КПК України та не містить належного обґрунтування правомірності здійснення прокурором повноважень слідчого судді станом на час прийняття відповідної постанови.

Подільський районний суд міста Києва, якому у силу ст. 132 КПК були підсудні клопотання органу досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, станом на 14.04.2022 функціонував у загальному режимі, робота суду не зупинялася, а судді та працівники апарату суду виконували свої повноваження, забезпечували розгляд клопотань слідчими суддями. Про це свідчить інформація з єдиного державного реєстру судових рішень про ухвалені Подільським районним судом міста Києва 14.04.2022 року судові рішення.

Відтак, положення п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК, на які послався керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва, обґрунтовуючи необхідність ухвалення ним постанови від 14.04.2022 щодо накладення арешту на майно, не підлягали застосуванню, оскільки слідчі судді Подільського районного суду міста Києва здійснювали правосуддя у зазначений день. Тому доводи прокурора щодо неможливості звернення до суду з клопотанням є безпідставними та арешт накладено прокурором з грубим порушенням норм кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, керівник Подільської окружної прокуратури м. Києва, накладаючи арешт на майно, усупереч вимогам частини 3 та 4 статті 19 Закону №1697-VII, статей 2, 9, 36, 615 КПКУкраїни, за відсутності правових підстав та умов, про які зазначено у пункті 2 частини першої статті 615 КПК України, виконав повноваження слідчого судді щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні.

Враховуючи наведені вище обставини, керуючись Главами 10 та 17 КПК України, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення мала звернутись з клопотанням про арешт майна товариства до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва.

Положеннями ч. ч. 1,2 ст.170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, з огляду на роботу 14.04.2022 Подільського районного суду міста Києва та слідчих суддів вказаного суду в загальному режимі, сторона обвинувачення мала звернутися до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно з належним його обґрунтуванням. У свою чергу, саме слідчий суддя мав розглядати таке клопотання та ухвалити рішення про його задоволення або повну/часткову відмову у задоволенні, тим самим здійснюючи судовий контроль під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як обмеження права власності.

За вказаних обставин, підстави для самостійного прийняття керівником Подільської окружної прокуратури 14.04.2022 постанови про арешт майна, визначені у ст. 615 КПК України та самовільне вирішення керівником прокуратури питання щодо обмеження права володіння, користування, розпорядження майном були відсутні, що є безумовною підставою для скасування вказаної постанови.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч.3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Таким чином, ТОВ «Інвесттрейдинг» довело слідчому судді, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба. Тому клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим, законним та підлягає

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ТОВ «Інвесттрейдинг» про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановоюкерівника Подільськоїокружної прокуратурим.Києва від14.04.2022року намайно ТОВ«ІНВЕСТТРЕЙДИНГ»,а саме:Асфальтобетонний завод(асфальтозмішувальнаустановка)J-3000(завод),2012року випуску,за адресою: АДРЕСА_1 ,15-Б.;Асфальтобетонний завод(асфальтозмішувальнаустановка)BENNINGHOVENECO3000(завод),2011року випуску,за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1