Рішення

від 28.10.2024 по справі 461/6578/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6578/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 рокуГалицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді Павлюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гнаткович В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі Позивач) (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Качмар Іван Остапович (адреса:79005,м.Львів,вул.Тершаковців,2-а,офіс 105) (далі представник Позивача) до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі Відповідач) (адреса:79000,м.Львів,пл.Ринок,1;код ЄДРПОУ44448833) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП2490331793 від 28.07.2024 до повідомлення серії ЛВ №00664607 від 28.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову покликається на те, що 28.07.2024 відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення РАП2490331793 від 28.07.2024 до повідомлення серії № 00664607 від 28.07.2024 про визнання Позивача винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Згідно з вказаною постановою, водій транспортного засобу SEAT TARRACO, д.н.з. НОМЕР_2 , 28.07.2024 здійснив стоянку за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 33, чим порушив вимоги підпункту в) п. 15.10 розділу 15 Правил порожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає постанову незаконною, безпідставною, винесеною з порушенням вимог КУпАП. Позивач зазначає, що він не вчиняв жодного адміністративного правопорушення, а Відповідач не підтвердив сам факт того, що Позивач вчинив адміністративне правопорушення. Окрім того, будь-які належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, на підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутні. Також, Позивач зазначає, що він постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 , а тому припаркував автомобіль біля свого дому. Окрім цього, перед будинком №33 на вул. Личаківській у м. Львові жодні забороняючі чи попереджуючі дорожні знаки чи дорожні розмітки про неможливість зупинки, стоянки у цьому місці транспортних засобів не встановлені. Докази того, що транспортний засіб створив чи може створити перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху відсутні. Позивач вважає, що зі змісту оскаржуваної постанови не можливо зробити висновок того, що Позивач допустив порушення п. п. в) п.15.10 розділу 15 ПДР України, оскільки провідний спеціаліст інспектор з паркування сектору контролю за майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР не навів жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, просить задовольнити позовні вимоги. Окрім цього, Позивач просить стягнути на його користь понесені судові витрати.

Суддя Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 15.08.2024 позовну заяву залишила без руху та надала Позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви. Позивач виправив недоліки позовної заяви.

Суддя Галицького районного суду м. Львова від 02.09.2024 відкрила провадження в адміністративній справі, справу вирішила розглядати за правилами, встановленими статтею 286 КАС України. Разом з ухвалою про відкриття провадження суддя витребувала у Відповідача оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення, що винесена на підставі повідомлення серії ЛВ № 00664607 від 28.07.2024.

05.09.2024 представник Відповідача надіслав до суду заяву про закриття провадження у справі, яку обґрунтовує тим, що Позивач оскаржує повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, а не постанову про накладення адміністративного стягнення. При цьому, на думку Відповідача, повідомлення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за своєю суттю не породжує для Позивача жодних прав та обов`язків, а відтак і не створює для останнього права на захист. Повідомлення не є актом індивідуальної дії, оскільки не містить інформації про особу, якої воно стосується. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не складається стосовно конкретної особи, не є виконавчим документом, не несе жодних прав та обов`язків для конкретної особи, а лише інформує про факт вчинення адміністративного правопорушення та пропонує добровільно сплатити 50% штрафу за нього. Зважаючи на викладене, позов про оскарження повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, а не самого рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Також зазначає, що ухвалу суду у частині витребування постанови постанови про накладення адміністративного стягнення, що винесена на підставі повідомлення серії ЛВ № 00664607 від 28.07.2024, виконати не має змоги, оскільки така відсутня. Окрім цього, 18.09.2024 Відповідач скерував до суду додаткові пояснення по справі, у який зазначає, що, як вбачається з матеріалів фотофіксації, на ділянці тротуару, де розташований транспортний засіб Позивача, не встановлені дорожні знаки, які б позначали місця для паркування із використанням тротуару. Окрім цього, на краю тротуару, у межах ділянки, де розташований транспортний засіб SEAT TARRACO, д.н.з. НОМЕР_2 , встановлені обмежувальні стовпці, які перешкоджають заїзду автомобілів на тротуар. Посилається на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №750/3679/17, де зазначено, що транспортний засіб має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини та розташований таким чином, щоб він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху. Отже, однією з умов для застосування винятку щодо заборони стоянки на тротуарі легкових автомобілів (якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м), є припаркування автомобіля на краю тротуару, який приймає до проїзної частини. Вказаний транспортний засіб був розміщений без дотримання вимог пп. «а», «б», «в» п.15.10 ПДР, оскільки був розміщений не на краю тротуару, а тому твердження Позивача про те, що він не порушував вимоги ПДР, є безпідставні. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, надав суду належні і допустимі докази, що свідчать про правомірність винесення оскаржуваного повідомлення у справі про адміністративне правопорушення, а відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення є підставою для відмови у задоволенні позову. Також інформує, що інспектор дотримав вимоги ч. 4 ст. 283 КУпАП та розмістив зображення транспортного засобу у момент вчинення адміністративного правопорушення на вебсайті у мережі Інтернет за посиланням: http://inspector.lviv.ua. Вказує, що постанова по справі про адміністративне правопорушення містить відомості про порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також відомості про адресу вебсайту у мережі інтернет, на якому особа може ознайомитись зі зображенням транспортного засобу у момент вчинення адміністративного правопорушення, всі ці відомості вказані на зворотній стороні оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яка міститься у матеріалах судової справи. Тобто, на думку Відповідача, постанова містить усі необхідні докази вчинення адміністративного правопорушення. Також вказує на те, що на інспектора з паркування не покладено обов`язок з`ясовувати всі обставини правопорушення.

01.10.2024 Відповідач скерував до суду клопотання про долучення документів у справі, у якому просить долучити до матеріалів справи постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП2490331793 від 28.07.2024 до повідомлення серії ЛВ № 00664607 від 28.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

07.10.2024 представник Позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, проте представник Позивача скерував до суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не скерував.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті з ухваленням рішення. При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії РАП №2490331793 від 28.07.2024, що винесена провідним спеціалістом інспектором з паркування сектору контролю за дотримання правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ніколайчуком Г. О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 340,00 грн (а. с. 74).

В оскаржуваній постанові зазначено, що водій транспортного засобу SEAT TARRACO, д.н.з. НОМЕР_2 , 28.07.2024 здійснив стоянку за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 33, чим порушив вимоги підпункту в) п. 15.10 розділу 15 Правил порожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У частині 1 ст.122КодексуУкраїнипро адміністративніправопорушення передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

У примітцістатті 122 КУпАПвизначено, що суб`єктом правопорушення у цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а у разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першоїстатті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

У частині 1статті 14-2 КУпАПвказано, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа-фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

За правилами п. 15.1 Правил зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до пп. «в»п. 15.10 ПДРУкраїни, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Згідно з п. 1ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У статті 280 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями279-1279-8цьогоКодексу.

У частинах 3-5ст.279-1 КУпАПвстановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмоюстатті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертоюстатті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з приміткою достатті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цьогоКодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у не оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

У приписах ч. 1 ст. 72та ст. 73 КАС Українивизначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач у позові обґрунтовує правомірність здійснення стоянки на тротуарі з посиланням на п.п. «в»п. 15.10 ПДРУкраїни, де зазначено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, та вказує, що автомобіль був припаркований на тротуарі, однак відстань від краю легкового автомобіля до протилежного краю тротуару становить більше 2 метрів.

Окрім того, з фотокопій, що Відповідач долучив до письмових пояснень та які були зроблені інспектором вбачається, що автомобіль SEATTARRACO,д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив стоянку таким чином, що не заважає руху пішоходів (а. с. 63-64).

Зі змісту норми п.п. «в»п. 15.10 ПДРУкраїни вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Згідно з п. 24 постанови ПВС України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями283,284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

У постанові Верховного Суду по справі №813/2451/17 від 27.02.2018 р. зазначено, що сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).

Суд зазначає, що інспектор з паркування не надав доказів здійснення виміру, а фотодокази не доводять, що між автомобілем та краєм тротуару було менше, ніж 2 метри.

Окрім того, Відповідач на власний розсуд трактує питання, що вважати краєм тротуару, оскільки вважає, що належний Позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, який розділений з проїзною частиною обмежувальним парканом. Однак, таке тлумачення поняття краю тротуару є хибним, оскількиПравила дорожнього рухуне містять уточнення, що краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів.

За таких обставин, суд не встановив, а Відповідач не надав жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи Позивача та вказував на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП.

Щодо заяви Відповідача про закриття провадження у справі, суд вважає, що така не підлягає до задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Відповідач у своєму клопотанні посилається, як на підставу для закриття провадження у справі відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення.

Однак, як вже зазначив суд раніше, на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2024 у частині витребування оригіналу постанови про накладення адміністративного стягнення, що винесена на підставі повідомлення серії ЛВ № 00664607 від 28.07.2024, скерував 01.10.2024 до суду постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП2490331793 від 28.07.2024 до повідомлення серії ЛВ № 00664607 від 28.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Окрім цього, у своїх письмових поясненнях Відповідач, на спростування позовних вимог Позивача, зазначає: «...постанова по справі про адміністративне правопорушення містить відомості про порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також відомості про адресу вебсайту у мережі інтернет, на якому особа може ознайомитись зі зображенням транспортного засобу у момент вчинення адміністративного правопорушення, всі ці відомості вказані на зворотній стороні оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яка міститься у матеріалах судової справи. Тобто постанова містить усі необхідні докази вчинення адміністративного правопорушення», одночасно стверджуючи, що така постанова взагалі не виносилась.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для закриття провадження у цій справі.

Зважаючи на вказане та беручи до уваги те, що відсутні належні докази щодо вчинення Позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд вважає, що вина Позивача не доведена, отже постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно нього необхідно скасувати.

Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення у межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що Відповідач не довів правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП2490331793 від 28.07.2024 та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000, грн суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката Позивач надав копії таких документів: копію договору про надання правової допомоги від 31.07.2024 (а. с. 11), копію квитанції до прибуткового касового ордера від 31.07.2024 (а. с. 13), згідно з якою Позивач сплатив АО «Шпунт і Партнери» 10000, 00 грн.

Аналізуючи докази, які були подані на підтвердження понесення Позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, слід вказати, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти до висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, слід врахувати, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00грн є дещо неспівмірною із обсягом наданих послуг, складністю і характером цієї справи. Слід зазначити, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а сам обсяг і складність процесуальних документів не є значними. Також, заявлена сума витрат на правову допомогу не є співрозмірною зі сумою штрафу згідно з оскаржуваною постановою.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що визначена Позивачем сума витрат на правову допомогу є завищеною.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що справедливим розміром відшкодування Позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача є сума 2000,00 грн.

Слід зазначити, що складання позовної заяви, запитів, клопотань про витребування доказів, зібрання та вивчення матеріалів, а також надання інших послуг, не зайняло в адвоката значного часу, про що свідчить кількість аркушів на яких викладено вказані заяви, та характер наданих послуг.

Отже, за результатами розгляду справи, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним є відшкодування витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246,286 КАС України,суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Постанову провідного спеціаліста інспектора з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ніколайчука Григорія Олександровича про накладення адміністративного стягнення серії РАП2490331793 від 28.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Департаменту міськоїмобільностітавуличної інфраструктуриЛьвівськоїміськоїради (адреса:79000,м.Львів,пл.Ринок,1;код ЄДРПОУ44448833) зарахунок бюджетнихасигнувань накористь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. та 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК