Рішення

від 14.10.2024 по справі 444/3774/23

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/3774/23

Провадження № 2/444/180/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції старшого державного виконавця Зубко Святослава Віталійовича про визнання незаконною та скасування постанови від 06.09.2023 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену у виконавчому провадженні № 72259648; про визнання незаконним та скасування акту від 06.09.2023 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесеного у виконавчому провадженні № 72259648; витребування об"єктів нерухомого майна,-

В СТ АН ОВ ИВ :

До Жовківського районного суду Львівської області звернувся ОСОБА_4 із позовом до ОСОБА_2 , відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції старшого державного виконавця Зубко Святослава Віталійовича про визнання незаконною та скасування постанови від 06.09.2023 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену у виконавчому провадженні № 72259648; про визнання незаконним та скасування акту від 06.09.2023 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесеного у виконавчому провадженні № 72259648; витребування об"єктів нерухомого майна. Просить суд:

1) визнати незаконною та скасувати постанову від 06.09.2023 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену у виконавчому провадженні № 72259648 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зубко Святославом Віталійовичем;

2) визнати незаконним та скасувати акт від 06.09.2023 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, складений у виконавчому провадженні № 72259648 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зубко Святославом Віталійовичем;

3) витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 такі об`єкти нерухомого майна:

1) житловий будинок загальною площею 414,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1297391346227;

2) земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером: 4622787200:01:016:0014 за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295101346227;

3) комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2795200046060;

4) земельну ділянку площею 0,9 га з кадастровим номером: 4622787200:01:013:004 за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2795222646227;

5) земельну ділянку площею 0,3018 га з кадастровим номером: 4622787200:01:016:0013 за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Зіболки, вул. За Грабцем, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2794778846227,

а також стягнути судові витрати.

В судове засідання позивач не прибув, однак забезпечив явку свого представника, який в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні, викладеним у позові. Щодо викладеного відповідачем та його представником у судових засіданнях та відзиві представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - старшого державного виконавця Зубко Святослава Віталійовича заперечив, вважає що дані ними пояснення документально не підтвержені та не спростовують наведеного у позові. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача - відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції старший державний виконавець Зубко С.В. 30.11.2023 року надав на адресу суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 72259648, з виконання виконавчого листа № 824/82/23 від 26.06.2023, виданого Київським апеляційним судом 03.07.2023 про стягнення з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) суму боргу за договором позики від 03 лютого 2011 року у розмірі 1 035 361,00 доларів США, що становить еквівалент у гривні 37 861 702,30 грн. за курсом НБУ на день прийняття судового рішення (курс НБУ на 20 жовтня 2022 року - 36,5686 грн.), суму штрафу за прострочення виконання договору позики від 03 лютого 2011 року, у розмірі 110 000,00 доларів США, що становить еквівалент у гривні 4 022 646,00 грн. за курсом НБУ на день ухвалення рішення третейського суду (курс НБУ на 20 жовтня 2022 року - 36,5686 грн.), а загалом стягнути 1 145 361,00 доларів США, що дорівнює 41 884 248,30 грн. за курсом НБУ на день ухвалення рішення третейського суду (курс НБУ на 20 жовтня 2022 року - 36,5686 грн. за один долар США). Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 25 000,00 грн. суму третейського збору, яку сплатив позивач при зверненні до третейського суду з позовною заявою". Примусове виконаннярішень покладаєтьсяна органидержавної виконавчоїслужби (державнихвиконавців)та упередбачених цимЗаконом випадкахна приватнихвиконавців,правовий статуста організаціядіяльності якихвстановлюються ЗакономУкраїни «Прооргани таосіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів».(ч.1ст.5Закону).Відповідно доцього Законупідлягають виконаннюрішення напідставі такихвиконавчих документів:виконавчих листівта наказів,що видаютьсясудами передбаченихзаконом випадкахна підставісудових рішень,рішень третейськоїсуду,рішень міжнародногокомерційного арбітражу,рішень іноземнихсудів таі іншихпідставах,визначених закономабо міжнароднимдоговором України.Державний виконавець,зокрема,здійснює заходи,необхідні длясвоєчасного іповному обсязівиконання рішення,зазначеного вдокументі напримусове виконаннярішення успосіб тав порядку,встановленому виконавчимдокументом іцим Законом.Наголошує,що 13.07.2023року увідділ надійшлазаява пропримусове виконаннявиконавчого листа824/82/23виданого 03.07.2023Київським апеляційнимсудом,про стягненняз ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сумиборгу здоговором позикивід 03лютого 2011року урозмірі 1145361,00доларів США,дорівнює 41884248,30грн.за курсомНБУ надень ухваленнярішення.Державним виконавцем14.07.2023року винесенопостанову провідкриття виконавчого провадженняВП №72259648.Цього ждня державнимвиконавцем винесеніпостанови простягнення зборжника виконавчогозбору тапро стягненнімінімальних витратвиконавчого провадження.14.07.2023державним виконавцемкеруючись статтею56Закону України«Про виконавчепровадження» винесенопостанову проарешт майнаборжника тапостанову проарешт коштівборжника.22.08.2023 року до відділу надійшла заява ОСОБА_6 в якій повідомляється про здійснення представництва інтересів боржника у виконавчому провадженні № 72259648 згідно довіреності від 18 липня 2023 року. Керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» 28.08.2023 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. На описане майно накладено арешт та встановлено обмежені права користування ним: відчужувати та вчиняти будь-які дії, які спричинять зменшення вартості майна. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна ОСОБА_2 . Сторонам виконавчого провадження роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця. 30.08.2023 року від представника боржника ОСОБА_6 до відділу надійшла заява про погодження зі стягувачем вартості майна та згоду на передачу всього описаного та арештованого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4 стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу. 01.09.2023 року до відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про погодження вартості майна боржника та передачу описаного та арештованого майна боржника в рахунок погашення боргу. Згідно заяв поданих до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції представником боржника та стягувачем сторони досягли домовленості про передачу всього описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_4 стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу, та за погодженням боржника визначили вартість майна у сумі 350000 доларів США, що становить 13125000 гривень. Відповідно частини 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке і майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2023, для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах. Зазначає, що відповідно до виконавчого листа № 824/82/23 виданого 03.07.2023 Київським апеляційним судом, ОСОБА_4 громадянин російської федерації, який проживає за межами України являється боржником у виконавчому провадженні №72259648, і відтак, постанова Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2023 року не регулює дані спірні правовідносини у частині проведення виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно громадянина російської федерації. Згідно вище наведеним, державним виконавцем 06.09.2023 року винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок часткового погашення суми боргу в розмірі 1 312 500.00 грн. за виконавчим листом № 824/82/23 від 03.07.2023, що видав Київський апеляційний суд. Додатково повідомив, що згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.11.2023 про тимчасовий доступ до речей і документів, слідчим в ОВС 2-го відділення СВ УСБУ у Львівській області вилучено в паперовому вигляді, а саме прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою оригінали документів виконавчого провадження № 72259648 з виконання виконавчого листа № 824/82/23 виданого Київським апеляційним судом 03.07.2023 про стягнення з ОСОБА_4 боргу за договором позики від 03 лютого 2011 року у розмірі 1 145 361,00 доларів США, що дорівнює 41 884 248,30 грн. за курсом НБУ на день ухвалення рішення на користь ОСОБА_2 на 93 аркушах. Враховуючи вищевикладене, приймаючи постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок часткового погашення суми боргу в розмірі 1 312 500.00 грн. за виконавчим листом № 824/82/23 від 03.07.2023, що видав Київський апеляційний суд, державний виконавець дотримався засад виконавчого провадження, викладених у статті 2 Закону України "Про виконавче провадження". Законом чітко визначено перелік заходів примусового характеру та процесуальний механізм виконання рішень у даній категорії справ. Таким чином, постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення суми боргу від 06.09.2023 ВП № 72259648 відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень. Вважає, що вимоги позовної заяви є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

08.12.2023 року представник позивача надав на адресу суду відповідь на відзив у якому зазначив, що на його думку, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 установлено мораторій (заборону), виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах. Своєю чергою, відповідно до виконавчого листа № 824/82/23, виданого 03.07.2023 Київським апеляційним судом, ОСОБА_4 - громадянин Російської Федерації, є боржником у виконавчому провадженні № 72259648.Отже,робить висновок відповідач,постанова КабінетуМіністрів України№ 187від 03.03.2022року нерегулює даніспірні правовідносиниу частиніпроведення виконавчихзвернення стягненняна майногромадянина російськоїфедерації.Зазначає що згідноз абз.2пп.1п.1постанови КабінетуМіністрів України№ 187від 03.03.2022,дійсно установленодо прийняттята набраннячинності ЗакономУкраїни щодоврегулювання відносинза участюосіб,пов`язанихз державою-агресороммораторій (заборону)виконання,у томучислі впримусовому порядку,грошових таінших зобов`язань,кредиторами (стягувачами)за якимиє РосійськаФедерація аботакі особи(далі-особи,пов`язаніз державою-агресором)громадяни РосійськоїФедерації,крім тих,що проживаютьна територіїУкраїни назаконних підставах.Водночас,пп.2п.1вказаної постановиКабінету МіністрівУкраїни такожвстановлено мораторій(заборону)на відчуження,передачу взаставу,будь-якіінші дії,які маютьчи можуть мати наслідкомвідчуження нерухомогомайна ціннихпаперів,корпоративних прав,транспортних засобів,повітряних та морськихсуден,суден внутрішньогоплавання РосійськоюФедерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором. Як вбачається з абз. 2 пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022, особами, пов`язаними з державою-агресором є громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах. Верховний Суд вказав, що дія мораторію, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022, передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. Отже, на його думку, положення постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року підлягають до застосування у спірних правовідносинах. Як вказано у позовній заяві, ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерації, який проживає за межами України, а відтак з моменту запровадження вказаного мораторію вчинення дій щодо відчуження його майна третім особами не допускається. Однак, всупереч обмеженням, встановленим п.п. 2 п. 1 постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022, державним виконавцем відчужено належне позивачу майну ОСОБА_2 , шляхом прийняття постанови та складення акта про передачу майна. Враховуючи викладене вище просить суд позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , державного виконавця Зубка С.В. про визнання незаконним та скасування акту, витребування нерухомого майна задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та відповідь на відзив. Просить врахувати підстави зазначені у позові та відповідь на відзив при прийнятті рішення та задовольнити такі.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно із ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерації, який проживає за межами України, а саме: в АДРЕСА_4 , що видно з копії його паспорта (а.с.9-11).

Позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належали в Україні такі об`єкти нерухомості:

1) житловий будинок загальною площею 414,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1297391346227;

2) земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером: 4622787200:01:016:0014 за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295101346227;

3) комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2795200046060;

4) земельну ділянку площею 0,9 га з кадастровим номером: 4622787200:01:013:004 за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2795222646227;

5) земельну ділянку площею 0,3018 га з кадастровим номером: 4622787200:01:016:0013 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2794778846227.

Як зазначає позивач у позовній заяві, наприкінці вересня 2023 року він дізнався, що право власності на вказане вище нерухоме майно зареєстрував за собою ОСОБА_2 .

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталієм Васильовичем 08.09.2023 року здійснено державну реєстрацію спірного майна за ОСОБА_2 на підставі таких документів:

-постанови від 06.09.2023 року про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, винесена у виконавчому провадженні № 72259648 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зубко С. В.;

-акту від 06.09.2023 року про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, складений у виконавчому провадженні № 72259648 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зубко С. В.,

що видно з копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.22-28).

З копії постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення заборгованості від 06.09.2023 року (а.с.28-30) видно, що заведене виконавче провадження № 72259648 та таке відкрито на виконання виконавчого листа № 824/82/23, виданого 03.07.2023 року Київським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 03.02.2011 в розмірі 1035361 доларів США та штрафних санкцій за прострочення виконання договору позики від 03.02.2011 в розмірі 110000 доларів США.

Відповідно до вищезазначеної постанови від 06.09.2023 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесена у виконавчому провадженні № 72259648, передано стягувачу ОСОБА_2 (відповідач у справі) в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 824/82/23 від 03.07.2023, що видав Київський апеляційний суд спірне нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_5 за ціною погодженою сторонами виконавчого провадження, а саме 13125000,00 грн.

За фактом передачі спірного майна ОСОБА_2 державним виконавцем складено акт від 06.09.2023 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, складений у виконавчому провадженні № 72259648, згідно з яким майно передано стягувачу в рахунок погашення суми боргу в розмірі 13125000,00 грн., згідно з виконавчим документом: виконавчий лист № 824/82/23 виданий 03.07.2023 року, що видно з копії цього акту (а.с.31-33).

Вказані постанова та акт від 06.09.2023 року складені державним виконавцем відповідно до ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якою у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Таким чином, судом встановлено, що передача спірного нерухомого майна відповідачу в рахунок погашення боргу оформлена шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна, які, своєю чергою, слугувати підставою для державної реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року (п. 1 постанови) передбачено, що:

- для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

- (п.п. 2 п. 1 постанови) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором.

Як вбачається з п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року, установлено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

Оскільки, не прийнято та не набрав чинності Закон України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, а тому суд, при прийнятті рішення, керується постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року.

У зв"язку із вищевикладеним, суд при винесенні рішення застосовує п.п.2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року, а не п.п.1 п. 1 вказаної постанови, як на це посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2023 року у справі № 925/1248/21 дійшов висновку, що в умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, що були чинними на дату ухвалення місцевим судом відповідного рішення 07.07.2022 - від 14.03.2022 №133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102- IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Окрім того, Верховний Суд вказав, що дія мораторію, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року, передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерації, який проживає за межами України, а відтак, з моменту запровадження вказаного мораторію вчинення дій щодо відчуження його майна третім особами не допускається.

Однак, всупереч обмеженням, встановленим п.п. 2 п. 1 постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року, державним виконавцем передано належне позивачу майну відповідачу ОСОБА_2 , шляхом винесення постанови та складення акта про передачу майна.

У зв`язку з цим, відповідач незаконно набув право власності на спірне майно.

Більше того, як державному виконавцю, так і відповідачу ОСОБА_2 було відомо про те, що позивач є громадянином Російської Федерації. Вказане підтверджується наявними у матеріалах виконавчого провадження документами, а саме:

- інформаційною довідкою № 344301905 від 28.08.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 43-44), з якої вбачається, що власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 є громадянин Російської Федерації ОСОБА_4 (сформована на запит державного виконавця);

- копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 91673026 від 11.07.2017 року, з якого вбачається, що власником житлового будинку загальною площею 414,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , паспорт громадянина Російської Федерації, серія та номер НОМЕР_3 , виданий 19.05.2005, видавник: ВВС району Арбат м. Москви, країна громадянства: Росія;

- копією договору дарування земельної ділянки від 07.07.2009 року (а.с.46), з якої вбачається, що ОСОБА_4 , громадянин Російської Федерації прийняв у дарунок земельну ділянку пл. 0, 5518 га.

- копією витягу з Державного земельного кадастру № НВ - 4605167022017 від 06.06.2017 року (а.с. 47-48), з якого вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером: 4622787200:01:016:0014 є ОСОБА_4 , реквізити документа, що посвідчує особу: 4507812855 виданий відділ внутрішніх справ району Арбат міста Москва 19.05.2005 року;

- протокол виправлення помилки № 30 від 13.06.2017 року (а.с. 51-52), в якому зазначено, що ОСОБА_4 , реквізити документа, що посвідчує особу паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_3 , звернувся з повідомленням про виправлення помилки в присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці.

За положеннями статті 387 ЦК України власник має право також витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто, позов неволодіючого власника до володіючого не власника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 752/13695/18).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.

При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16, зауважено, що за змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначеностаттею 16 Цивільного кодексу України.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно достатті 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коливласник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення досуду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбаченихЦивільним кодексом України.

Правовий аналіз положеньстатті 387 цього Кодексудає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України(частина третя пункту 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 522/1853/17 зроблено висновок, що «передбаченийстаттею 387 ЦК Українивіндикаційний позов - це вимога про витребування майна з чужого володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника про витребування і повернення майна, при якому позивач повинен доказати факт існування права власності. Незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави; як незаконне розцінюється і таке володіння, коли особа, набуваючи річ, не знала і не могла знати, що набуває її не від власника (добросовісний набувач)».

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц вказано, що «аналізстатті 387 ЦКсвідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.

Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Належним відповідачем у віндикаційному позові є володіючий невласник».

Предметом доказування у цій справі є факти, які підтверджують правомірність вимог про витребування власником майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують: суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно; незаконність вибуття цього майна з володіння позивача; відсутність у відповідача юридичних підстав для збереження і володіння таким майном; наявність витребуваного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.

Шляхом повного, всебічного, неупередженого дослідження матеріалів справи, вивчення кожного доказу окремо та всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність позивачем правових підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Згідно з ч. ч. 1, 3ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом ст. ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ст.1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи викладені висновки Верховного Суду, належним способом захисту порушеного права позивача на спірне майно є витребування цього майна від ОСОБА_2 шляхом віндикації.

Щодо стягнення судових витрат, то суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з квитанцією ID: 0980-5157-8280-4268 від 18.10.2023 року позивачем оплачено судовий збір у розмірі 16105,00 грн.(а.с.53).

Позивач звернувся з позовом до відповідача 19.10.2023 року.

У відповідності до Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" становить 2 684, 00 грн.

У відповідності до п.п.1.1, 1.4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду:

- позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто не менше 1073,60 грн. та не більше 13420,00 грн.);

- заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 536,80 грн.).

У зв"язку із вищенаведеним позивач мав сплатити 13956,80 грн. судового збору (за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що становить 13420,00 грн. та заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою - 536,80 грн.), а тому дана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в користь позивача. В іншій частині стягнення судового збору слід відмовити.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтею 23, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову від 06.09.2023 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, винесену у виконавчому провадженні № 72259648 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зубко Святославом Віталійовичем.

Визнати незаконним та скасувати акт від 06.09.2023 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, складений у виконавчому провадженні № 72259648 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зубко Святославом Віталійовичем.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 такі об`єкти нерухомого майна:

1) житловий будинок загальною площею 414,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1297391346227;

2) земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером: 4622787200:01:016:0014 за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295101346227;

3) комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2795200046060;

4) земельну ділянку площею 0,9 га з кадастровим номером: 4622787200:01:013:004 за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2795222646227;

5) земельну ділянку площею 0,3018 га з кадастровим номером: 4622787200:01:016:0013 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2794778846227.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого зха адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 13 956,80 грн. сплаченого позивачем судового збору.

У стягненні з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 2147,20 грн. сплаченого позивачем судового збору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 23 жовтня 2024 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.