Ухвала

від 22.10.2024 по справі 757/35896/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/35896/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6086/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ "Каньон-Трейд" - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 рокузадоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №1202200000000007 від 05.01.2022 та накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 855,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Каньон-Трейд» (код ЄДРПОУ 40760864), заборонивши його відчуження, розпорядження та вчинення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ "Каньон-Трейд" - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження №1202200000000007 від 05.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що виходячи з тези законності набуття прав власності на майно, не доведеності з боку слідства, факту протиправності дій посадових осіб ДП "Житлосервіс" ДП ДАК "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів", відсутності кримінального провадження щодо наявності в діях посадових осіб вказаного підприємства складу кримінального правопорушення, передбачається, що майно, у вигляді нежитлових приміщень площею 885, 5 кв.м. по вул. Жуковського, 15, було набуто підприємством на законних підставах, а не кримінально протиправним шляхом.

Відповідно вказане майно не може бути речовим доказом та на нього не може бути накладено арешт.

Апелянт вказує на те, що станом на день прийняття ухвали слідчим суддею, реєстрації відповідних кримінальних проваджень проведено не було, обґрунтованих підозр особам вручено не було, відповідно, в межах даного кримінального провадження, не було визначено складу злочину проти прав власності державної компанії на нерухоме майно, щоб надавало можливість визначити таке майно речовим доказом та накласти на нього арешт.

Також апелянт зауважує на тому, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодної обставини, яка б підтверджувала, що незастосування заборони призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна його власником.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.08.2024 була отримана лише 28.08.2024 представником за дорученням ТОВ "Каньон-Трейд" під розпис.

Представник ТОВ "Каньон-Трейд" в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав.

В даному випадку апеляційний суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням зазначеного, а також думки прокурора, який вважав за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності представника ТОВ "Каньон-Трейд", колегія суддів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі представника ТОВ "Каньон-Трейд".

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ "Каньон-Трейд" - адвоката ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року, які викладені в клопотанні представника ТОВ "Каньон-Трейд" - адвоката ОСОБА_6 ,колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202200000000007 від 05.01.2022 року, за ч. 3 ст. 365-2 КК України.

У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини зловживання державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» своїми повноваженнями, в результаті якого здійснено незаконне відчуження нерухомого майна ДП «Житлосервіс» ДП ДАК «Хліб України» «Одеський КХП» (код 31640271), що заподіяло тяжкі наслідки державі.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Державна акціонерна компанія "Хліб України" (далі - Компанія) створена відповідно до постанови КМУ від 22.08.1996 № 1000, засновником якої є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо управління корпоративними правами держави стосовно Компанії здійснюється Міністерством аграрної політики України відповідно до постанови КМУ від 11.08.2010 № 764.-В ході досудового розслідування встановлено, що Державна акціонерна компанія «Хліб України» (далі

Відповідно до статуту Компанія є власником майна, переданого засновником до її статутного капіталу, у тому числі коштів, яким вона володіє, користується та розпоряджається, вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству.

Також Компанія має право утворювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, бути засновником дочірніх підприємств, суб`єктів господарювання як на території України, так і за її межами, наділяючи їх основними засобами та обіговими коштами.

10.03.1998 прийнято рішення про створення ДП «Одеський комбінат хлібопродуктів» відповідно до постанови КМУ від 05.11.1997 №1218.

Пунктом 4.3 статуту ДП ДАК «Хліб України» «Одеський КХП» передбачено, що майно Компанії передається в користування, а підприємство має право вчиняти щодо майна Компанії будь -які дії тільки з дозволу Компанії.

Водночас ДП ДАК «Хліб України» «Одеський КХП має право утворювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, бути засновником дочірніх підприємств, що затверджуються підприємством за погодженням з Компанією.

15.06.2001 на засіданні правління ДАК «Хліб України» прийнято рішення про надання дозволу на створення Дочірнього підприємства «Житлосервіс» ДП ДАК «Хліб України» «Одеський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу на 01.02.2002 ДП ДАК «Хліб України» «Одеський КХП» передав до ДП «Житлосервіс» ДП ДАК «Хліб України» «Одеський КХП» основні фонди як внесок до статутного капіталу, в т.ч. житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2015 (справа № 522/10710/15-ц за позовом ОСОБА_8 до ДП «Житлосервіс») право власності на нежитлові приміщення за вищевказаною адресою, а саме підвалу площею 225,7 кв. м. визнано за ОСОБА_8 , а на нежитлові приміщення першого, другого та третього поверхів площею 855,5 кв. м. - за ДП «Житлосервіс»

15.03.2016 рішенням ДП «Житлосервіс» ДП ДАК «Хліб» України» «Одеський КХП» надано дозвіл на прийняття участі ДП «Житлосервіс» в якості учасника у створенні нового підприємства і надано дозвіл на внесення до його статутного капіталу майнового вкладу у вигляді об`єкта нерухомого майна, загальною площею 855,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

16.03.2016 рішенням загальних зборів створено ТОВ «Гранд Юг», внесками до статутного капіталу якого від ДП «Житлосервіс» (50%) були нежитлові приміщення загальною площею 855,5 кв.м. у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а від ОСОБА_8 (50%) - грошові кошти.

Відповідно до п.4.1 статуту ДП «Житлосервіс» ДП ДАК «Хліб України» «Одеський КХП», підприємство є створеним на базі майна Засновника, а саме ДП ДАК «Хліб України» «Одеський КХП». Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти , інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

За п.4.4. статуту майно належить підприємству на праві оперативного управління, яким воно вільно користується і володіє відповідно до його призначення. Відтак майно, набуте підприємством, є власністю держави і перебуває в його користуванні.

Водночас 12.10.2016 державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_9 всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зареєстровано право власності на нежитлові приміщення загальною площею 855,5 кв.м. у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Гранд Юг».

Надалі ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 за зверненням ДП «Житлосервіс» відкрито провадження у справі про банкрутство вказаного дочірнього підприємства у зв`язку з неспроможністю виконати свої грошові зобов`язання.

При цьому, рішення органів управління МінАПК та ДАК «Хліб України» щодо відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою власника не приймалось.

У ході ліквідаційної процедури ДП «Житлосервіс» арбітражним керуючим ОСОБА_10 01.10.2020, в порушення вимог ч. 12 ст. 96 Кодексу України з процедур банкрутства, без вжиття належних заходів щодо встановлення всього майна боржника, реалізовано корпоративні права підприємства у статутному капіталі ТОВ «Гранд Юг» в розмірі 50% іншому співзасновнику та директору ТОВ «Гранд Юг» ОСОБА_8 .

09.09.2020 ОСОБА_8 відчужено протиправно набуте нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 15, на користь ТОВ «Каньон-Трейд» (код ЄДРПОУ 40760864), засновником та кінцевим беніфіціарним власником якого є чоловік ОСОБА_8 - громадянин Республіки

ОСОБА_11 свідчить про те, що службові особи ТОВ «Гранд Юг» діючи спільно зі службовими особами ДП «Житлосервіс», ДП «Одеський комбінат хлібопродуктів», залучивши до вчинення злочину арбітражного керуючого ОСОБА_10 , державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_9 та інших осіб, заволоділи майном АТ «ДАК «Хліб України» - нежитловими приміщеннями загальною площею 855,5 кв. м. у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ураховуючи встановлені в ході досудового розслідування обставини вчинення кримінального правопорушення є достатні підстави вважати, що нежитлове приміщення загальною площею 855,5 кв. м у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яким незаконно заволоділи ОСОБА_8 і ОСОБА_12 є об`єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом, внаслідок чого слідчим прийнято рішення про визнання його речовим доказом.

12.08.2024 прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №1202200000000007 від 05.01.2022.

На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор зазначила, що необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна виникла з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

20.08.2024 ухвалоюслідчого судді Печерського районного суду міста Києва вказане клопотання задоволено та накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 855,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Каньон-Трейд» (код ЄДРПОУ 40760864), заборонивши його відчуження, розпорядження та вчинення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя встановив, що в наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365-2 КК України, і що вказане майно є об`єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

При цьому, колегією суддів враховується, що постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_13 від 10.07.2022, нежитлове приміщення загальною площею 855,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Каньон-Трейд» (код ЄДРПОУ 40760864), - визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні /а.с. 83-86/.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українислідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно є об`єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом та є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Доводи апелянта, щостаном на день прийняття ухвали слідчим суддею, реєстрації відповідних кримінальних проваджень проведено не було, обґрунтованих підозр особам вручено не було, відповідно, в межах даного кримінального провадження, не було визначено складу злочину проти прав власності державної компанії на нерухоме майно, щоб надавало можливість визначити таке майно речовим доказом та накласти на нього арешт, колегія суддів не приймає до уваги та не вважає підставами для скасування оскаржуваної ухвали, у зв`язку з наступним.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК Україниповинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому, у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, вищевказані доводи апелянта, на даному етапі досудового розслідування є такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику ТОВ "Каньон-Трейд" - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ "Каньон-Трейд" - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4